Рішення № 67104470, 07.06.2017, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/11/17-ц

2/195/59/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

07.06.2017 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Горват Н.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 (надалі позивач 1) звернулася до суду з первісним позовом до відповідача Михайлівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Після отримання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету, про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка звернулася до Томаківського районного суду Дніпропетровської області, позивач усунув недоліки заяви та уточнив свою позовну заяву зазначивши відповідачами ОСОБА_1 (відповідач 1) та Виконавчий комітет Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, виклавши позовні вимоги наступним чином:

позивач ОСОБА_3 з 2005 року по теперішній час безперервно проживає в житловому будинку АДРЕСА_1. Вказаний будинок для проживання та користування позивачці віддала гр. ОСОБА_6, яка отримала його у спадок після смерті своїх батьків. Правовстановлюючі документи на дане нерухоме майно відсутні. На момент передачі житлового будинку для проживання позивачці, він був у стані руйнації та в загалі непридатний для проживання.

Позивачем було здійснено капітальний і поточний ремонт житлового будинку, заміна віконних та дверних пройомів, даху, всіх стін, до стану придатного для проживання, що можуть підтвердити сусіди.

До теперішнього часу позивачка добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, а також, утримувала житловий будинок й до теперішнього часу сплачує всі відповідні комунальні платежі. Дане майно позивачка використовує для задоволення своїх потреб, тому як вказаний житловий будинок є єдиним її житлом.

Після набуття позивачем житлового будинку всі договори на споживання комунальними послугами були укладені на ім'я ОСОБА_6, що підтверджується копією договору № 120301 від 18.10.2006 року.

До часу набуття житлового будинку позивач проживала неподалік в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, а тому їй було достовірно відомо, що там ніхто не проживає, тому як будинок знаходився в аварійному стані та був непридатним для проживання.

09.07.2012 року позивач ОСОБА_3 зареєструвала місце проживання в житловому будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Позивач вважає, якщо до теперішнього часу власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, тоді він є таким, який погодився з її втратою.

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» N 5 від 07.02.2014 року відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Враховуючи вищевказане та наявність сукупності передумов, однією з яких є добросовісність володіння чужим майном, тобто володіння за обставин, коли особа не знала і не могла знати про те, що вона володіє чужою річчю, а також є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, а тому позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім того, до розгляду даної справи по суті до суду звернулася з позовом позивач ОСОБА_1 (надалі позивач 2) до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (надалі відповідачі 2,3) третя особа без самостійних вимог - Томаківська селищна рада Томаківського району Дніпропетровської області, яка є відповідачем за первісним позовом, про витребування майна із чужого незаконного володіння та про зобов'язання Томаківської селищної ради зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обґрунтовує вимоги останньої тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 померла її мама ОСОБА_7. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Присадибну земельну ділянку, за зазначеною адресою, вона оформила у приватну власність, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 162/70, виданими на її ім'я 29.09.1993 року.

Житловий будинок вона також оформила у приватну власність, в порядку спадкування, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

У вересні 2007 року вона, по спільній усній домовленості з відповідачем 2, передала їй зазначене домоволодіння у користування. При цьому у них була домовленість, на невизначений строк, що вона за проживання та користування домоволодінням, сплачує їй плату, а потім можливо купить у неї домоволодіння та земельну ділянку відповідно оформивши договір купівлі - продажу у нотаріуса. Відповідно за адресою домоволодіння, за дозволом ОСОБА_1, ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_4 прописались (зареєструвалися).

Так як до позивачки, де вона зараз проживає переїхала проживати її дочка з двома дітьми, то їй знадобився житловий будинок для проживання. Вона відповідно, неодноразово на протязі року, зверталася до відповідача 2 з проханням повернути належні їй житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, проте остання уникає зустрічі, продовжує неправомірно користуватись її майном і його не повертає їй.

Відповідно вона не може реалізувати своє конституційне право, гарантоване статтею 41 Конституції України, щодо розпорядження належним їй майном.

Позивач вважає, що дії відповідача 1 неправомірні, оскільки є реальна небезпека порушення її права власності чи законного володіння зі сторони відповідача 2.

Зазначені обставини та документальні докази підтверджують її право власності на житловий будинок та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та відсутність у відповідача 2 правових підстав для володіння ним.

Позивач ОСОБА_3 за первісним позовом, та яка є відповідачем за об'єднаним позовом ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у першому судовому засіданні пояснила суду, що спірний будинок вона купила у родички ОСОБА_1- ОСОБА_6, яка у 2005 році проживала у цьому будинку. ОСОБА_3 вважала, що ОСОБА_6 і є власницею будинку, і вони уклали з нею договір у простій письмовій формі. ОСОБА_3 вважає, що вона відкрито користувалася набутим майном, ОСОБА_1 не робила ніяких спроб повернути дане майно у своє володіння, ОСОБА_3 сплачувала за послуги електро та газопостачання, а тому має право отримати даний будинок за набувальною власністю.

Представник відповідача виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, за первісним позовом, та представник третьої особи - Томаківської селищної ради, належним чином повідомлені про слухання справи, до суду не з'явився, та не надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

ОСОБА_1, та її представник, яка є відповідачем за первісним позовом, та позивачем за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, у судовому засіданні проти позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю заперечує в повному обсязі. Свої позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні були допитані наступні свідки.

Свідок ОСОБА_8 житель АДРЕСА_3 в судовому засіданні показав, що він знає ОСОБА_3. з 2005-2006 року, з того часу вона завжди проживала за адресою: АДРЕСА_1 в будинку ОСОБА_1 За час проживання вона не змінювала своєї адреси місця проживання. Йому також відомо, що раніше, до проживання ОСОБА_3, в тому будинку проживала ОСОБА_6, та додав, що йому не відомо на яких правах проживає остання за даною адресою. Раніше в даному будинку не було умов для проживання, та ОСОБА_3 облаштувала цей будинок, він особисто, на прохання останньої, як господарки вказаного будинку, допомагав вивозити сміття, глину, стелити шифер, ставити огорожу. Він також знає ОСОБА_1, яка завжди проживала в с.Михайлівка. Свідок суду пояснив, що між сторонами у справі конфліктів щодо незаконного заволодіння будинком не було.

Свідок ОСОБА_9 житель села Михайлівка суду пояснив, що він знає ОСОБА_1 з дитинства, а ОСОБА_3 також знає тривалий час. Він є співмешканцем ОСОБА_3, яка проживає у спірному будинку з 2006 року. Як йому відомо, ОСОБА_3 купила даний будинок у ОСОБА_6, який на той час був в руйнівному стані, не було навіть огорожі. ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою ОСОБА_1, яка в свій час продала вказаний будинок ОСОБА_6 Він також особисто допомагав проводити ремонтні роботи, так як стайня звалилась, вони по новому її будували. Йому також відомо, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_4. ОСОБА_1 6 років тому надала дозвіл ОСОБА_3 на реєстрацію в даному будинку. В минулому році вони встановили вікна. За час їх сумісного проживання в даному будинку ОСОБА_1 один раз приходила з проханням, щоб вони виселились з даного будинку, оскільки вона є його власником. При цьому йому відомо, що ОСОБА_1 свого часу продала вказаний будинок ОСОБА_6, яка проживала в ньому до часу їх проживання. Він разом з ОСОБА_3 вкладали в ремонт будинку сумісні кошти.

Свідок ОСОБА_10 житель села Михайлівка суду пояснив, що він знає сторін у даній справі. ОСОБА_3 він знає з моменту її проживання у спірному будинку. В минулому році він замовляв для неї вікна, в 2015 році допомагав перекривати дах на стайні, при цьому додав, що виконувати вказані роботи його запрошувала ОСОБА_3, як господарка вказаного будинку.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона знає ОСОБА_3 близько 10 років, з того часу як остання вселилася в спірний будинок, який вона купила, як їй відомо, у ОСОБА_6 За час проживання ОСОБА_3 проводила ремонтні роботи. ОСОБА_1 майже весь час проживала в с.Михайлівка, при цьому претензій до ОСОБА_3 щодо проживання у спірному будинку за останні 10 років не пред'являла, а пред'явила лише недавно.

Свідок ОСОБА_12, яка працює спеціалістом-реєстратором в Михайлівській сільській раді Томаківського району з 2000 року, суду пояснила, що ОСОБА_3, як їй відомо, придбала свого часу у ОСОБА_6 спірний житловий будинок, а ОСОБА_6 придбала вказаний будинок у ОСОБА_1, яка періодично виїжджала з села Михайлівка в Росію, в м.Новомосковськ. ОСОБА_3 проводила весь час ремонтні роботи, оскільки будинок раніше був занедбаний. На даний час ОСОБА_1 проживає в с.Михайлівка, вона ніколи не приходила в сільську раду з конфліктною ситуацією, а в 2012 році ОСОБА_1 надала дозвіл на реєстрацію ОСОБА_3 у спірному будинку. Саме вона надала дозвіл, оскільки з'ясувалось, що саме вона є власником спірного будинку. Хоча до цього, зі слів односельців, вона завжди чула, що ОСОБА_3 купила спірний будинок у ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_13, яка працює листоношею в с.Михайлівка, суду пояснила, що ОСОБА_3 проживає у спірному будинку з 2006 року, приводить його до порядку. Їй відомо, що раніше там проживала ОСОБА_1, яка продала ОСОБА_6, а остання продала цей же будинок ОСОБА_3, яка проживала в ньому до теперішнього часу.

Свідок ОСОБА_14 житель села Михайлівка суду пояснив, що його племінник ОСОБА_9 проживає з ОСОБА_3 у спірному будинку з 2006 року, в якому вони весь час проводили ремонтні роботи. Йому відомо, що до ОСОБА_3 в спірному будинку проживав син ОСОБА_1 зі своєю сім'єю, а потім ОСОБА_6, яка згодом купила будинок у ОСОБА_1 Свідок зазначив, що у них в селі купують і продають будинки без договору купівлі продажу та без відповідної реєстрації.

Свідок ОСОБА_15 житель села Михайлівка суду пояснив, що він близько 10 років знає ОСОБА_3, яка проживає в спірному будинку з 2006 року. Як йому відомо ОСОБА_3 купила даний будинок, але йому не відомо у кого саме. Він допомагав їй проводити ремонтні роботи, оскільки будинок був в неналежному стані. Влітку 2016 року вони перекривали дах на сараї. Також суду додав, що на протязі 10 років конфліктів між сторонами у справі не було. Лише близько 3-х місяців тому ОСОБА_1 почала пред'являти претензії до ОСОБА_3 щодо виселення останньої.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона знає і ОСОБА_3, і ОСОБА_1, яка є її рідною сестрою. Вона пояснила, що коли їх мати померла, в спірному будинку проживала її сестра ОСОБА_1, і цей будинок є власністю її сестри ОСОБА_1, а коли вона виїхала проживала їх племінниця, а потім проживала їх двоюрідна сестра ОСОБА_6 Саме ОСОБА_6 дозволила ОСОБА_3 проживати у вказаному будинку, і ніби-то продала його ОСОБА_3, хоча прав на будинок не мала. При цьому ОСОБА_6 передала ОСОБА_3 документи на будинок.Коли ОСОБА_1 повернулася проживати в с.Михайлівку, то ОСОБА_3 домовилася із ОСОБА_1, що вона буде тимчасово проживати, у спірному будинку, а потім викупить даний будинок у власність. Документи на будинок ОСОБА_3 сестрі не повернула, і стала вважати його своїм, відмовляючись викупити будинок. Коли ОСОБА_1 побачила, що ОСОБА_3 стала робити ремонт у будинку та господарських будівлях, вона почала говорити, що ОСОБА_3 робить це незаконно, так як будинок їй не належить. Свідок разом з сестрою ходили до ОСОБА_3, щоб з'ясувати обставини, але ОСОБА_3 відмовилася повертати документи на будинок, так як вважала його своїм. Після чого сестра почала звертатися у відповідні органи для отримання дублікатів на право власності на будинок.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до відповідача виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області та до відповідача ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,слід відмовити, а позов ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 з 2005 року по теперішній час безперервно проживає в житловому будинку АДРЕСА_1.

Власником житлового будинку , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та присадибної земельної ділянки, за зазначеною адресою, є ОСОБА_1, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 162/70, виданими на її ім'я 29.09.1993 року, та свідоцтвом про право на спадщину за законом .

Судом також встановлено, підтверджено свідками, та не заперечується самою позивачкою 1, що згоду на реєстрацію ОСОБА_3, ОСОБА_4 надавала ОСОБА_1, як власник будинку.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Згідност. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5 відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

З досліджених матеріалів справи та проаналізувавши доводи позивача ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що на момент вселення в спірний будинок, позивач знала про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем та представником позивача ОСОБА_3 подано до суду наступні документи: копія договору № 120301 від 18.10.2006 р. про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області, якладений між ВАТ «Енергопостачальна компанія» Дніпрообленерго» та ОСОБА_6; копією висновку про вартість спірного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; копіями документів про оплату (земельний податок) за користування земельною ділянко АДРЕСА_1, який сплачувала ОСОБА_3; копією заяви про проведення експертизи без участі споживача та його представника складеної 19.05.2012 р.; копіями актів про виконання технічної перевірки енергопостачальною компанією від 19.05.2012 р., 27.08.2012 р.; копіями документів про оплату за користування електричною енергією здійснені ОСОБА_3 (квитанції за період з 01.08.2012 р. по 31.03.2017 р.).; копією договору № 120301 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області від 27.08.2012 р. на ім'я ОСОБА_3; копіями квитанцій та товарних чеків від 19.10.2016 р., 12.10.2016 Р., 27.09.2014 р.; довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб від 16.01.2017 р., з якої вбачається, що за місцем розташування спірного будинку зареєстровано ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому вказано, що ОСОБА_18 не проживає з вересня 2006 р.; актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї вбачається, що за адресою розташування спірного будинку проживають з вересня 2007 року і по теперішній час: ОСОБА_3, її донька ОСОБА_4, та співмешканець ОСОБА_9; копією повідомлення в.о. старости виконкому Томаківської селищної ради від 16.01.2017р. вих. № 02-09/15 про те, що ОСОБА_6 власником будинку не являється.

На підтвердження заявлених вимог позивачка посилалася також на покази свідків.

Так, допитані в судовому засіданні свідки з боку позивача засвідчили той факт, що позивач ОСОБА_3 проживає у спірному будинку більше 10 років. Деякі із свідків також пояснили суду, що вони допомагали позивачу проводити в ньому ремонтні роботи. В зв'язку з чим, судом з'ясовано, що позивачем проводилися ремонтні роботи у 2015-2016 р.р., тобто через 10 років після вселення позивача в спірний будинок.

З пояснень свідків суд вбачає, що всі первісні домовленості про право на проживання у спірному будинку ОСОБА_3 проводила з ОСОБА_6, хоча судом було встановлено, що ОСОБА_6 не була власницею спірного домоволодіння.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 свого часу надавала спірний будинок у користування, з домовленістю наступного викупу будинку, саме з цих підстав ОСОБА_1 надала дозвіл на реєстрацію ОСОБА_3 та її доньки.

Тобто суд вважає, що позивачем ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірний будинок за набувальною давністю, оскільки була обізнана щодо того, що майно належить іншій особі, а тому не могла вважати майно своїм.

Тому в даному випадку відсутня така складова умова набуття права власності за набувальною давністю, як добросовісне заволодіння чужим майном.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин підстав для задоволення вимог про визнання права власності на будинок за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України немає.

Що стосується позовних вимог за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд вважає, що слід задовольнити з наступних підстав.

Після смерті матері позивача ОСОБА_1 залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Присадибну земельну ділянку, за зазначеною адресою, позивач оформила у приватну власність, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією Державного акту на право приватної власності на землю зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 162/70, виданими на її ім'я 29.09.1993 року.

Житловий будинок позивач ОСОБА_1 також оформила у приватну власність, в порядку спадкування, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом виданим на її ім'я 23.03.1998 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-1316 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна за № 1154651212254.

Як з'ясовано у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, по спільній усній домовленості з відповідачем ОСОБА_3, передала останній зазначене домоволодіння у користування, на невизначений строк, з можливістю наступного викупу домоволодіння та земельної ділянки відповідно оформивши договір купівлі - продажу у нотаріуса. Відповідно за адресою домоволодіння ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_4 прописались (зареєструвалися).

Житлові умови позивача ОСОБА_1 змінилися, до неї переїхала її донька, то їй знадобився житловий будинок для проживання. На прохання повернути належні їй житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, відповідач ОСОБА_3 не реагує, продовжує неправомірно користуватись її майном і його не повертає їй.

Зазначені обставини підтверджуються актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї складеним В.О. старости с. Михайлівка.

У разі порушення свого права власник має право на підставі ст. 387 ЦК України витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Нормою ст. 400 ЦК України передбачено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка мас на нього право власності або інше право відповідно до договору та закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», за якими застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_19 судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 31, 60, 79, 88, 114, 118, 119, 120, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 321, 387, 400 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_3 та передати ОСОБА_1, належні останній на підставі: Державного акта на право приватної власності на землю, зареєстрованим в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за № 162/70, виданими на її ім'я 29.09.1993 року; свідоцтва про право па спадщину за законом виданим на ім'я ОСОБА_1 23.03.1998 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-1316 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна за № 1154651212254, присадибну земельну ділянку площею 0,18 гектарів та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Томаківську селищну раду Томаківського району Дніпропетровській області в особі Виконавчого комітету зняти з реєстраційного обліку: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 640,00 грн., а саме по 320,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:/підпис/Л. А. Кондус

З оригіналом згідно: Суддя Л.А.Кондус