Рішення № 67104288, 25.04.2017, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6911/15-ц

2/214/487/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 квітня 2017 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Щеняєвої І.Б.,

при секретарі – Фастовець Ю.Ю.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність АТ «Дельта Банк», третя особа – орган опіки та піклування Виконкому Саксаганської районної у місті ради; зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» третя особа – відділ з питань захисту прав споживачів апарату міськради і виконкому у м. Кривому Розі, про захист прав споживача та визнання кредитного договору № 0314/0808/55-028 від 01 серпня 2008 року недійсним, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність АТ «Дельта Банк», згідно якого просить суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 406 454.67 грн. за кредитним договором № 0314/0808/55-028 від 01.08.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, а саме на чотирьохкімнатну квартиру №8 , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Співдружності, будинок 102 та визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вищезазначену квартиру.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 01 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 0314/0808/55-028 згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 000, 00 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 01.08.2008 року по 01.08.2018 року.

22 травня 2012 року між ПАТ «Светбанк» та ПАТ «ДельтаБанк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним договором кредиту № 0314/0808/55-028 від 01.08.2008 року іпотекодавці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 за договором іпотеки № 0314/0808/55-028-Z- 1 від 01.08.2008 року передали в іпотеку нерухоме майно – чотирьохкімнатну квартиру № 8, що знаходиться за адресою : Дніпропетровська область місто Кривий Ріг, вул. Співдружності, будинок 102. Позичальник умов кредитного договору не виконує в зв’язку з чим станом на 28.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованості у сумі 406454,76 з яких : - тіло кредиту – 383689, 93, відсотки – 22764, 74 грн. Тому представник звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність АТ «Дельта Банк».

Представник відповідачів звернувся до суду із зустрічним позовом, який був уточнений, та згідно уточненої зустрічної позовної заяви, просить визнати кредитний договір № 0314/0808/55-028 від 01.08.2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «ДельтаБанк» та ОСОБА_3, недійсним з моменту його укладення; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, як було передано іпотеку за договором № 0314//0808/55-028-Z від 01 серпня 2008 року; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме: зобов’язати ПАТ «ДельтаБанк» повернути ОСОБА_3, сплачені по кредиту № 0314/0808/55-028 від 01.08.2008 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії тощо; залучити в якості третьої особи відділ з питань захисту права споживачів апарат міськради і виконкому у місті ОСОБА_7; задовольнити заяву про поновлення строку позовної давності. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 01 серпня 2008 року між ПАТ «Дельта-Банк» та позивачем за зустрічним позовом було укладено кредитний договір№0314//0808/55-028від 01 серпня 2008 року про отримання ним кредитних коштів в сумі 45 000,00 доларів США (сорок п’ять тисяч доларів США) строком з року до 01.08.2018 року, та сплати процентів у розмірі 11,9 % (одинадцять цілих, дев’ять десятих процентів річних). Окрім того також було укладено і іпотечний договір до кредитного договору № 0314//0808/55-028-2-1 від 01 серпня 2008 року, згідно з якого було надано Позичальнику вище зазначену грошову суму (45 000,00 доларів США) під забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору №0314//0808/55-028від 01 серпня 2008 року.

Забезпеченням, згідно договору іпотеки виступає квартира №8, що знаходиться в Дніпропетровській обл.,м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, буд.102, що належить позичальнику, його батькам та сестрі на праві спільної сумісної приватної власності.

Представник позивача за зустрічним позовом зазначає, що договори, які передбачають отримання позичальником сум кредиту в іноземній валюті є такими, що суперечать закону, навіть в тому разі, якщо в них визначений еквівалент в національній валюті. Еквівалент предмету договору споживчого кредиту в національній валюті не може сприйматися як предмет цього договору, оскільки ним є іноземна валюта. Таким чином, предметом договору споживчого кредиту в іноземній валюті є речі (відповідна сума іноземної валюти), а це суперечить ч. 1 ст. 1054 ЦК України, яка визначає, що предметом кредитного договору можуть бути лише гроші - українська гривня. Договори споживчого кредитування в іноземній валюті за своєю юридичною природою не є кредитними договорами, а є класичним прикладом договорів позики, предметом яких можуть бути як грошові кошти, так і інші речі, визначені родовими ознаками. Отже, невідповідність договору споживчого кредиту вимогам закону в момент його укладення тягне за собою недійсність такого договору відповідно до ст. 215 ЦК України. Більш того, ч. 1 ст. 533 ЦК України встановлює правило, за яким грошове зобов’язання має бути виконане виключно у гривнях.

Позичальник, який отримав споживчий кредит в іноземній валюті, має право звернутися до суду з позовом про визнання договору споживчого кредиту в іноземній валюті недійсним. Видача кредитів в іноземній валюті не може пояснюватись юридичною необізнаністю банка, оскільки в структуру банку входять такі підрозділи, як юридичний департамент, департамент валютних операцій, фінансово-економічний департамент. Навіть якщо банк і отримав ліцензію від НБУ, який взяв на себе відповідальність за порушення діючого законодавства і в цьому випадку банк не мав юридичного права видавати кредит фізичній чи юридичній особі резиденту України, який не має аналогічної ліцензії НБУ на отримання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, представник позивача стверджує, що банк скористався юридичною необізнаністю Позичальника, в зв’язку з чим працівники банку повинні нести всю повноту відповідальності за допущення вищезазначених порушень діючих законів України.

Крім того, на момент укладання договору №0314//0808/55-028від 01 серпня 2008 року, курс гривні до долару США становив 484,51 гривень за 100 доларів, до цього часу такий курс, з незначними коливаннями, тримався в Україні протягом останніх шести років. Як запевняли працівник банку, кредит в іноземній валюті - долар, є для позичальника найбільш вигідним, запевняли також що економіка України розвивається стабільно, а НБУ пильно слідкує за курсом гривні до долару, що кредит в гривнях обтяжений великими процентами і тому в порівнянні доларовим є невигідним, про ризики, як тепер кажуть - валютні, всупереч Закону України «Про захист прав споживачів», позивача не попереджали. Банк порушив право позивача, як споживача, на інформацію. Позивач, не є фахівцем з права, тому довіряв спеціалістам Банку, як професіоналам в таких питаннях. Переконаний працівниками відповідача, виходячи з того, що гривня по відношенню до долара не подешевшає, при самому поганому розкладу більше чим на 10, максимум 20 копійок. Також, надання коштів за вказаним Договором, відповідає всім ознакам споживчого кредиту, а саме: відповідач є банком а позивач - споживачем, фізичною особою, яка придбаває продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція що набувається, тобто кредит, який є предметом Договору, відповідає ознакам продукції передбаченим Законом «Про захист прав споживачів», оскільки правовідносини, породження яких є метою Договору, регулюються Законом «Про захист прав споживачів». Під час підписання кредитного договору позичальника було поставлено в невигідне, та таке, що порушує його права становище. Тому представник позивача за зустрічним позовом просить суд задовольнити саме зустрічний позов.

Представник позивача ПАТ «ДельтаБанк» ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, заперечувала проти задоволення зустрічного позову, в заяві про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про визнання кредитного договору недійсним за зустрічним позовом, зазначила що 01.08.2011 року пропущено строки позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Представник відповідачів ОСОБА_2 позовні вимоги зустрічного позову підтримав, просив задовольнити з підстав зазначених в зустрічній позовній заяві. Заперечував проти задоволення позову ПАТ «Дельта Банк», просив відмовити, посилаючись на підстави зазначені в письмових запереченнях. З письмових заперечень представника відповідачів вбачається, що вимогу банка про дострокове повернення кредиту відповідачам було направлено 25.08.2015 року, а позов датований 28.08.2015 року, сданий до суду 04.09.2015 року. Таким чином, банк порушив п.9.2 Кредитного договору про направлення письмової вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту, яка підлягає виконанню протягом 30 днів з моменту надіслання Банком. Зазначена вимога відповідачами так і не була отримана, що є порушенням п.9.3 кредитного договору і прав відповідачів. Крім того, підставою для відмови в задоволенні позову банку має бути також обставина проживання та реєстрації малолітньої дитини в спірній квартирі – ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, онуки ОСОБА_4 Також, слід враховувати відсутність Генеральної та Індівідуальної ліцензії у АТ «Сведбанк» на момент укладання спірного договору, що є порушенням Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». В заяві про поновлення строку позовної давності (а.с.167) адвокат ОСОБА_2 зазначає що початок перебігу позовної давності можна вважати з моменту складання листа-вимоги банку 25.08.2015 року або з моменту закінчення 30-денного строку який надає ПАТ «Дельтабанк» на виконання грошового зобов'язання, тобто з 24.09.2015 року. Крім того, зазначає, що при обмеженні перебігу позовної давності порушується віра в справедливість судових рішень та їх розумність, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р.

Представник третьої особи – відділу з питань захисту прав споживачів апарату міської ради і виконкому до зали судового засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилась, не повідомила суд про причини неявки.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу дослідивши письмові докази, надані сторонами та їх представниками, встановив наступні обставини справи та визначив відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законів України «Про іпотеку» та «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Светбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0314/088/55-028 від 01 серпня 2008 року. ОСОБА_10 якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 45000 ( сорок п’ять тисяч) доларів США на строк до 01 серпня 2018 року та на умовах передбачених цим договором (Т1 а.с. 8)

ОСОБА_10 іпотечного № 0314//0808/55-028-Z-1 від 01 серпня 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 є майновими поручителями за виконання ОСОБА_3 зобов’язань передбачених кредитним договором № 0314/088/55-028 від 01 серпня 2008 року. На забезпечення виконання основного зобов’язання іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру № 8. Що складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 676, 3 кв.м., житловою площею – 46,6 кв.м., яка знахдиться за адресою: м. Кривий Ріг,Дніпропетровська область, вул. Співдружності, 102, що належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності. За згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 2952780,00 грн. (Т 1 а.с.17-23)

Відповідно до заяви про видачу готівки № 2954379/1242 від 01 серпня 2008 року ВАТ «Светбанк» видав ОСОБА_3 за кредитним договором № 0314//0808/55-028-Z-1 від 01 серпня 2008 року 45 тисяч доларів США що еквівалентно 218 029,50 грн. ( Т1 а.с. 27).

Довідкою ПАТ «Дельта банк» вих. від 28.07.2015 року зазначено, що заборгованість по кредитному договору № 0314//0808/55-028-Z від 01 серпня 2008 року на 28.07.2015 року складає 18 423,06 дол. США , що згідно курсу НБУ в еквіваленті – 406 454,67 грн. (Т1 а.с. 28).

ОСОБА_10 листів-вимоги ПАТ «ДельтаБанк» від 25.08.2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, направлених заказною кореспонденцією згідно Реєстру поштових відправлень банку, відповідачів було повідомлено про заміну кредитора за кредитним договором № 0314//0808/55-028-Z від 01 серпня 2008 року та про наявність простроченої заборгованості за цим договором в розмірі 4 129, 28 доларів США; попереджено про наслідки невиконання вимоги про сплату простроченої заборгованості протягом 30 днів – звернення до суду з позовом про примусове стягнення боргу на загальну суму 18 423, 06 доларів США, можливість передати права власності на предмет іпотеки банку та розпочати процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно (Т.1 а.с.29-37)

Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_11 листом – вимогою від 25.08.2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4,ОСОБА_3 , кожен окремо, були повідомлені, що кредитний договір № 0314//0808/55-02 від 01 серпня 2008 року належним чином не виконується, в зв’язку з чим станом на 28.07.2015 року заборгованість за даним кредитним договором становить – 1843,06 дол. США. Крім того, банк звертає увагу, що у разі не виконання цієї вимоги АТ «Дельта Банк» розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. (Т1 а.с.32).

Відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено договір купівлі продажу прав вимог, відповідно до якого в порядку, обсязі т на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Светбанк» передає( відступає) ПАТ «Дельта Банк» право вимагати за кредитами та забезпечувальними договорами. ОСОБА_10 з додатка №1 до зазначеного Договору, передано також право вимоги за кредитним договором № 0314//0808/55-028 від 01.08.2008 року, в якому зазначено боржника ОСОБА_3 (Т1 а.с. 39-51)

ОСОБА_10 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року 03.03.2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (Т1 а.с.57-58)

Відповідно до свідоцтва про шлюб 20 вересня 2013 року ОСОБА_12 уклав шлюб з ОСОБА_5, про що Саксаганським відділом ДРАЦС реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Зроблено відповідний актовий запис № 417 (Т1 а.с. 89)

ОСОБА_10 свідоцтва про народження ОСОБА_8 народилась 12 червня 2014 року, її батьками зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (Т1 а.с.91)

ОСОБА_10 довідки вданої КП «Житлово-експлуатаційної організації № 35» станом на 22.10.2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8 значаться зареєстрованими за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 ( Т1 а.с.92)

Суд, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу, повно і всебічно з’ясувавши обставини цієї справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, мотивуючи своє рішення наступним чином.

Суд не приймає до уваги розрахунок сплачених за кредитним договором сум, до якого представник ОСОБА_2 надав копії квитанції про сплату кредитних коштів за кредитним договором № 0314/088/55-028 від 01 серпня 2008 року, щодо загального розміру сплаченої суми 52 581,08 дол. США 08 центів, що в еквіваленті – 447821,87 грн. оскільки такий розрахунок здійснено без врахування таких чинників, як період сплати кредиту та період сплати для відсотків; не зазначає розміру сум які повинні бути сплачені у визначені в договорі строки(Т1 а.с.125-155) Крім того, зазначений розрахунок не спростовує інформації щодо наявності боргу ОСОБА_3 станом на 28.07.2015 року за кредитним договором в розмірі 1843,06 дол. США.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України, яка було висловлена в постанові від 28 вересня 2016 року у справі 6-1243цс16, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудових – на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

В пункті 12 Іпотечного договору № 0314/0808/55-028-Z-1, зазначено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя одним із наведених способів: п.12.1 за рішенням суду, п.12.2 У безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, п.12.3 - згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя , укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке викладене в пп.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору .

Відповідно до п. 12.3.1 Іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст.37 Закону України « Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури передбаченої в цьому підпункті п.12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотеко держателя, укладений шляхом здійснення цього застереження , є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки .

Відповідно до п. 12.3.2 Іпотечного договору задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статею 38 Закону України « Про іпотеку» .

ОСОБА_10 з роз’ясненнями, що містяться в п. 38, 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.04.2012 року, у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не реалізував передбаченого договором способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, ані Законом, ані умовами Іпотечного договору не передбачено можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у визначений позивачем ПАТ «Дельта Банк» спосіб.

Вирішуючи питання по суті зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «ДельтаБанк» про захист прав споживача, та визнання кредитного договору № 0314/0808/55-028 від 01 серпня 2008 року недійсним, суд зазначає наступне.

ОСОБА_10 дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з положень ч.1ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається частиною 1статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

ОСОБА_10 до ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про наданняспоживчого кредиту; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повергнення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотківта про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

ОСОБА_10 положень частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У силу ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом під час розгляду справи встановлено, що під час укладання Договору про надання споживчого кредиту під заставу житлової нерухомості позичальник був ознайомлений в повному обсязі з умовами договору, а саме: особу та місцезнаходження кредитора, кредитні умови, зокрема, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, розмір відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, та підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом (Т1 а.с. 8-15), що свідчить про дотримання положень ст. 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів».

Також слід звернути увагу на те, що позивачеві були повністю відомі істотні умови Договору, так як позичальник жодного разу не звернувся до кредитора за роз’ясненням положень договору, які були йому не зрозумілі, у тому числі з питань пов’язаних із сукупною вартістю кредиту. Умови договору передбачають двостороннє встановлення прав та обов’язків як позичальника, так і кредитора, передбачених ст. 1054 ЦК України, а саме: за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти, та умов самого договору. Укладаючи Кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо встановлення прав та обов’язків кожної сторони.

Посилання представника позивача за зустрічним позовом, на те що, договори, які передбачають отримання позичальником суми кредиту в іноземній валюті є такими, що суперечать закону навіть в тому разі, якщо в них визначений еквівалент національній, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 ст. 5 цього Декрету.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

З відповіді наданої НБУ від 05.04.2017 року № 18-0006/25168, на виконання ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07.02.2017 року вбачається, що станом на 01.08.2008 року ВАТ «Сведбанк» здійснював свою діяльність (у тому числі і діяльність з надання кредитів в іноземній валюті ) на підставі банківської ліцензії НБУ від 07.12.2007 року за № 38 з письмового дозволу на здійснення окремих операцій від 0.12.2007 року № 38-2 ( Т 2 а.с.15-16), тому твердження представника позивача за зустрічним позовом в цій частині спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи.

Щодо тверджень представника позивача за зустрічним позовом, що ОСОБА_3 працівники банку не повідомили щодо можливості підвищення офіційного курс долара США по відношенню до гривні з 484,51 гривень за 100 долар США до 2500,00 є безпідставними так як діючим законодавством не передбачено стабільного курсу долара США до національної валюти . Офіційний курс гривні до іноземної валюти встановлюється Національним банком України, згідно ст. 36 ЗУ «Про національний банк України». А валютні курси, відповідно до приписів ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд с цим, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземної валюти та курсу банківський металів, затвердженого Правлінням Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно.

Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе повні обов’язки щодо погашення доларового кредиту позивач за зустрічним позовом повинен був усвідомити, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те що зміна цього курсу може настати, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором, обираючи валюту договору в доларах США.

Крім того, суд зобов’язаний при вирішенні даного позову враховувати заяву представника відповідача щодо застосування правових наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки кредитний договір № 0314/0808/55-028 сторони уклали 01.08.2008 року і позивач або його представник не повідомили суд про поважні причини пропуску таких строків. В заяві про поновлення строку позовної давності (а.с.167) зазначено, що початок перебігу строку позовної давності можна вважати з моменту складання листа-вимоги ПАТ «Дельта Банк». Крім того, зазначено, що «після ознайомлення з матеріалами справи нам стало відомо все і ми зі своїм представником вирішили звернутися до суду для захисту своїх прав». Проте, в зустрічному позові позивачем наведено інші підстави для визнання кредитного договору недійсним, обставини якого не пов’язані з отриманням листа-вимоги банку про дострокове погашення кредиту та попередження про наслідки її невиконання. Таким чином, суд вважає, що позивачем не зазначено поважних причин пропуску строків позовної давності для позову про визнання кредитного договору недійсним від 01.08.2008 року, а тому відсутні підстави для поновлення процесуального строку. Судом враховано, що підпис ОСОБА_3 на кредитному договорі № 0314/0808/55-028 від 01.08.2008 року свідчить про ознайомлення з його умовами, про вільне волевиявлення сторін, яке відповідає їх внутрішній волі, про що свідчить також факт отримання кредитних коштів боржником, відповідно до заяви останнього на видачу готівки №2954379/1242 від 01.08.2008 року.

Суд не надає оцінку обставинам і фактам щодо реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі, яка є предметом іпотечного договору від 01.08.2008 року, оскільки дана обставина не має процесуального значення для вирішення спору в зв'язку з тим, що реєстрація дитини була здійснена після укладання іпотечного та кредитного договорів і на момент їх підписання не існувала.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовної вимоги зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, відсутні також підстави для виключення інформації з Реєстру іпотек та заборон відчуження запису про іпотеку а також для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом односторонньої реституції.

Судові витрати суд покладає на державу оскільки сторони звільнені від їх сплати за позовом ПАТ «Дельта Банк» Законом України «Про судовий збір» та ЗУ «Про захист прав споживачів» - за зустрічним позовом.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 321, 365, 372 ЦК України, ст. 69-72 СК України, на підставі ст. 3, 10,11, 27, 31, 57-61, 88, 179, 208-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність АТ «Дельта Банк», третя особа – Орган опіки та піклування Виконкому Саксаганської районної у місті ради та зустрічного позову ОСОБА_14 до Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» третя особа – відділ з питань захисту прав споживачів апарату міськради і виконкому у м. Кривому Розі, про захист прав споживача, та визнання кредитного договору № 0314/0808/55-028 від 01 серпня 2008 року недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційному суді Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя І.Б. Щеняєва