Рішення № 67101900, 13.06.2017, Кам'янський районний суд Черкаської області

13.06.2017 Справа № 696/2016/15-ц

№ 2/696/45/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Кам’янка

Кам’янський районний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Дяченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янка цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ (м. Київ, пл. Солом’янська, 1) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі,

в с т а н о в и в :

Представник Національної академії внутрішніх справ ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, посилаючись на те, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 26 липня 2008 року № 714 ОСОБА_1 (далі - Відповідач) з 01 вересня 2008 року було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27 серпня 2010 року № 1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ було реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ.

Позивач зазначає, що 09 вересня 2008 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, комплектуючим органом - УМВС України у Черкаській області та відповідачем було укладено договір № Чк-31 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, який пізніше було доповнено Додатковим договором № 1 від 22 травня 2012 року, що став його невід'ємною частиною.

Відповідно до умов вказаного договору Відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувався, після закінчення навчання, відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати пов'язані з утриманням в навчальному закладі.

Представник Національної академії внутрішніх справ вказує в позові, що з 01 вересня 2008 року по 28 червня 2012 року, відповідно до умов договору, відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг. Наказом Національної академії внутрішніх справ від 28 червня 2012 року № 378 відповідачу присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство», видано диплом спеціаліста та направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Черкаській області.

Листом від 07 жовтня 2013 року за № 14/12-2670 Національну академію внутрішніх справ було повідомлено, що наказом УМВС України у Черкаській області від 30 липня 2013 року № 190 о/с Відповідача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту за власним бажанням.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору, не відпрацював за місцем розподілу не менше як три роки та звільнився за власним бажанням, позивач просив стягнути з нього на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат за навчання у розмірі 25 982 грн. 56 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору на суму 1218 грн.

Представник позивача подав до суду заяву про підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання по невідомим для суду причинам, хоча належним чином був сповіщений про дату, час та місце розгляду справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи та вирішення справи на підставі наявних у ній даних та доказів, що відповідає положенням ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з’ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 26 липня 2008 року № 714 ОСОБА_1 з 01 вересня 2008 року було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27 серпня 2010 року № 1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ було реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ.

09 вересня 2008 року між Київським національним університетом внутрішніх справ, комплектуючим органом - УМВС України у Черкаській області та відповідачем було укладено договір № Чк-31 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, який пізніше було доповнено Додатковим договором № 1 від 22 травня 2012 року, що став його невід'ємною частиною.

Відповідно до умов вказаного договору Відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувався, після закінчення навчання, відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ, протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати пов'язані з утриманням в навчальному закладі.

З 01 вересня 2008 року по 28 червня 2012 року, відповідно до умов договору, відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг. Наказом Національної академії внутрішніх справ від 28 червня 2012 року № 378 відповідачу присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство», видано диплом спеціаліста та направлено для подальшого проходження служби до УМВС України у Черкаській області.

Наказом УМВС України у Черкаській області від 30 липня 2013 року № 190 о/с Відповідача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту за власним бажанням.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Згідно умов п. 2.3.5. Договору про підготовку фахівця випускник після закінчення навчання зобов'язаний прибути до місця призначення в термін визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначено і відпрацювати не менше трьох років.

Відповідно до пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 "Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313, передбачений механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, зокрема, відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу, звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.

Відповідно до п. 3.2 Договору про підготовку фахівця підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до вимог вищезазначених нормативно-правих актів та умов договору, ОСОБА_1 зобов'язаний був безперервно відпрацювати три роки в органах внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням згідно поданого ним рапорту до закінчення трирічного терміну перебування на службу після навчання, а тому ним не виконано умови договору про підготовку фахівця, та в такому випадку відповідач повинен згідно договору відшкодувати фактичні витрати пов'язані з навчанням.

Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313, передбачає відшкодування в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим забезпеченням, речовим забезпеченням, проїздом до місця відпустки та під час канікул, за направленням до місця служби, оплатою комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв.

Відповідно до Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, затвердженого наказом МВС України № 150 виконавець забезпечує особу харчування, речовим майном та грошовим утриманням, а в разі відмови від проходженням служби в ОВС протягом трьох років всі фактичні витрати (грошове, продовольче забезпечення, речове забезпечення, проїзд до місця відпустки та під час канікул, за направленням до місця служби, оплата комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв) відшкодовуються особою.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору про підготовку фахівця особа зобов'язана у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Національною академією внутрішніх справ були надані довідки про фактичні витрати на підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ, згідно яких зроблений розрахунок розміру фактичних витрат, пов'язаних з навчанням у навчальному закладі ОСОБА_1 Сума витрат, які підлягає відшкодуванню згідно наданого розрахунку становить 25 982,56 грн.

Сума витрат пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі відповідає умовам договору та підтверджується: довідкою про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у НАВС (а. с. 13); довідкою про розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_1 (а. с. 14); довідкою про фактичні витрати на оплату комунальних витрат і вартості спожитих енергоносіїв (а. с. 23-24); довідкою про фактичне перебування на харчовому забезпеченні (а. с. 21); довідкою - витрат речового майна перемінного особового складу академії (а. с. 22); довідками про доходи та відрахування за 2008-2012 роки курсанта (а. с. 15-19).

Відповідно до п.2 Постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року, якою затверджено «Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» витрати відшкодовуються Міністерству оборони, МНС, Адміністрації Держприкордонної служби, Управлінню державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

Виходячи з вищевказаних норм закону, витрати, пов'язані з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі в разі, якщо ця особа протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України звільнена за власним бажанням, мають відшкодовуватись не на користь навчального закладу.

Вбачається, що кошти виділяється з державного бюджету МВС України, після чого перераховуються вищим навчальним закладам МВС України, тому Національна академія внутрішніх справ є тільки користувачем коштів.

Між тим, документи, які б уповноважували НАВС звернутися до суду з вимогами про стягнення вказаних грошових коштів з відповідача на свою користь, в матеріалах справи відсутні.

Стаття 11 ЦПК України закріплює принцип диспозитивності цивільного процесу, ч. 1 зазначеної статті вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. З положення цієї статті також випливає, що суд, за загальним правилом, не повинен виявляти ініціативи у збиранні доказів, про докази, їх кількість та якість повинні піклуватися сторони, оскільки саме на них законом покладений обов'язок доказування суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд, знову таки, тільки сприяє сторонам у витребуванню таких доказів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного у ст. 11 ЦПК, суд не може замінити неналежного позивача належним, а пред’явлення позову неналежним позивачем має своїм наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин суд відмовляє в задоволення вимог позивача НАВС у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 526, 610, 623 ЦК України,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Національної академії внутрішніх справ (м. Київ, пл. Солом’янська, 1) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :