Вирок № 67101563, 13.06.2017, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №527/2738/15-к

Провадження №1-кп/547/3/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року смт. Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі

секретарів судових засідань Н.П.Козулі, Т.В.Зінченко, К.А.Вареник,

учасники судового провадження:

прокурори В.М.Кіріченко, А.А.Пасюта, О.В.Загребельний, С.С.Чинчик,

Є.О.Горобець, Є.О.Черчатий,

обвинувачений ОСОБА_6,

захисники Р.С.Павелко, Л.М.Легка,

потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представник потерпілих ОСОБА_11,

цивільний відповідач ОСОБА_12,

представник цивільного відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мульчиці Володимирецький район Рівненська область, громадянин України, зареєстрований і проживає: АДРЕСА_1, освіта середня, неодружений, військовозобов'язаний,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_6 та цивільного відповідача ОСОБА_12 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 19.04.2014 близько 21 години, у темний час доби, по мокрому асфальтобетонному покриттю вул. Першотравнева с. Іванове Селище Глобинського району Полтавської області, зі сторони с. Демченки Глобинського району в напрямку автодороги "Глобино - Великі Кринки - Мостовівщина", при увімкненому електроосвітленні, керуючи технічно справним мотоциклом "Sabur-SB50Q" (Сабур Альфа), без державного номерного знака, з увімкненим світлом фари, рухався ОСОБА_6, який не мав відповідного посвідчення водія та перебував у стані алкогольного сп'яніння, тим самим порушивши вимоги підпунктів "а", "б" пункту 2.1, підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху.

Позаду ОСОБА_6 на мопеді перебував в якості пасажира ОСОБА_16.

У цей самий час, попереду мотоцикла "Sabur-SB50Q", в попутному напрямку по проїзній частині дороги рухалися пішоходи ОСОБА_17 та ОСОБА_18.

Рухаючись у вказаному напрямку, в заданій дорожній обстановці, поблизу будинку № 4 по вул. Першотравнева в с. Іванове Селище, Глобинського району, Полтавської області, ОСОБА_6, не витримав безпечного інтервалу, не вжив заходів до зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування свого мотоцикла, тим самим порушив вимоги п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху, де відповідно, вказано:

- п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

- п. 13.3. Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху,

та допустив наїзд передньою частиною мотоцикла на задню праву частину тіла пішохода ОСОБА_17.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_17 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в Глобинській центральній районній лікарні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 41 від 22.05.2014 на тілі трупа ОСОБА_17 виявлені тілесні ушкодження у виді:

- 1-ша група: відкритої черпно-мозкової травми, вдавленого оскольчатого перелому кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдального крововиливу на всю поверхню обох півкуль головного мозку, забійних ран, саден м'яких тканин голови відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку призвели до смерті;

- 2-га група: забійна рана правого стегна, синці, садна нижніх кінцівок, садно правого променево-зап'ясного суглоба відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_17 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальним крововиливом на всю поверхню обох півкуль головного мозку, що підтверджуються макроскопічними даними та результатами гістологічного дослідження.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 707 від 14.11.2014, у даній дорожній обстановці, водій мопеда "Sabur-SB50Q" ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_17 шляхом своєчасного гальмування.

В даній дорожній обстановці, дії водія мопеда "Sabur-SB50Q" ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху, і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Зазначеними діями обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 дав показання, що за кермом мопеда, яким здійснено наїзд на ОСОБА_17, був не він, а ОСОБА_16, вважав, що має бути виправданим.

Дав показання, що раніше товаришував з ОСОБА_16, десь за рік до події ОСОБА_16 жив у них в селі.

У день події ОСОБА_16 користувався мопедом Сабур, який належить батькові обвинуваченого (цивільному відповідачеві ОСОБА_12), з ОСОБА_16 їздив мопедом на кладовище, розвозив паски тощо. Увечері 19.04.2014 ОСОБА_16 наполегливо просив ОСОБА_6 поїхати з ним у с. Іванове Селище, після неодноразових прохань обвинувачений погодився. Перед цим вони випили пива. За кермо мопеда сів ОСОБА_22, він же викотив мопед із двору. Хвилини через три вони зупинилися біля будинку ОСОБА_23, оскільки пішов дощ, але ОСОБА_22 наполягав, що треба їхати далі, саме він керував мопедом.

Коли вони удвох їхали селом, під освітленням ліхтарів, спереду щось мелькнуло, обвинувачений "у пів ока" побачив попереду пішоходів, одразу обвинувачений відчув падіння мопеда, переворот, удар головою, хвилин 15 обвинувачений не міг прийти до тями через сильний удар головою від падіння. Він впав на праве узбіччя, полетів уперед мопеда. До цього тримався на мопеді за поручні для пасажира, з боків.

Обвинувачений вимастив штани, розбив коліно, збив праву частину брови, руки, зламав зуб. Коли сидів на місці пасажира мопеда - дивився очима прямо у потилицю ОСОБА_22. Ліву брову розбив об голову ОСОБА_22.

Коли почав приходити до тями з криків ОСОБА_24 обвинувачений зрозумів, що ОСОБА_22 когось збив. Майже одразу назустріч червоним "Жигулем" їхав ОСОБА_26, ОСОБА_18 просив його за будь-які гроші відвезти ОСОБА_17 у лікарню, але ОСОБА_26 відмовив. Потім приїхали батьки ОСОБА_17, вони відвезли її у лікарню.

На місці ДТП, під час оформлення схеми ДТП та у лікарні ОСОБА_16 казав, що саме він був за кермом мопеда, що він за все відповість тощо. ОСОБА_28ОСОБА_29 не один раз питав хто був за кермом, а ОСОБА_16 казав, що він. Це ж він казав людям, які зібрались на місці ДТП.

На місце події приїхали міліціонери, вони робили заміри та фотографії, після цього він із ОСОБА_16 на машині міліції поїхали у Глобинську ЦРЛ. Мопед перед цим закотили до когось у двір, бо не мали чим його доставити до відділу міліції.

На час ДТП обвинувачений буд одягнений у чорні штани з зеленими смугами, чорну куртку, а ОСОБА_16 - був у джинсах, чорній куртці. Обвинувачений на місці переодяг штани у ОСОБА_30, оскільки вони були мокрі. Остання також пропонувала переодягтись ОСОБА_16, але той відмовився. Вони обоє вмилися. У ОСОБА_16 було здерте та опухше під оком обличчя.

Обвинувачений наполягав на своїй непричетності, на що також вказав і поліграф на телепрограмі "Стосується кожного", вважає, що ОСОБА_16 почав потім змінювати свої покази після спілкування з адвокатом, хоча раніше все визнавав.

Захисники вказували на відсутність достатніх, допустимих та належних доказів винуватості ОСОБА_6 у ДТП, вказали, що за кермом мопеда був ОСОБА_16, а не обвинувачений ОСОБА_6, відтак останній повинен бути виправданим, у т.ч. через недоведеність вчинення ним злочину.

Дослідивши та перевіривши в повному обсязі докази обвинувачення, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї провини у вчиненому злочині, вказання ним на іншу особу, яка допустила наїзд на пішохода ОСОБА_17 - на ОСОБА_16, що є одним із можливих способів захисту від пред'явленого обвинувачення, винуватість ОСОБА_6 у зазначеному діянні за зазначених обставин підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів, що оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінці судом кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, у т.ч. з дотриманням вимоги про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, потерпіла ОСОБА_9, яка є матір'ю померлої внаслідок ДТП ОСОБА_17, під час допиту у судовому засіданні дала показання, що 19.04.2014, що було передсвятковим днем, увечері ОСОБА_17 пішла з дому гуляти з друзям. У цей же вечір їй сказала ОСОБА_31 (її мати), що телефонує батько і каже що збили ОСОБА_20.

ДТП сталася на дорозі на відстані близько 200 м. від будинку її батьків. Коли вона приїхала на місце, там були ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_32 (її син), її батьки, ОСОБА_26. Останній загородив машиною їй дорогу до ОСОБА_6, свідок вважає, що він бачив момент наїзду, свідомо не підпускав її до обвинуваченого ОСОБА_6.

ОСОБА_18 розказав свідкові, що вони разом із її дочкою йшли дорогою, їх збили мопедом. ОСОБА_18, казав, що мопед відтягли з місця наїзду на правий бік узбіччя.

З місця події ОСОБА_17 у лікарню відвезли батьки ОСОБА_18.

Потерпіла знає, що обвинувачений мав певні почуття до її дочки, дочка не відповідала взаємністю, обвинувачений їй набридав, на що дочка, зокрема, видалила сторінку у соціальній мережі, розказувала про його надмірну увагу подрузі. Потерпіла припускає, що обвинувачений у такий спосіб вирішив помститися дочці, коли побачив її із ОСОБА_33. Дочка та ОСОБА_18 вже вели мову про одруження, обвинувачений не міг таке допустити, оскільки протягом життя завжди отримував усе бажане, його сім'я достатньо забезпечена, він завжди отримував, що хотів. Відмова дочки у взаємності була б для ОСОБА_6 "ударом". '

На передачі "Стосується кожного" ОСОБА_6 просив у неї вибачення, що також свідчить про його винуватість.

Дорога, якою їхав мопед, є добре відомою обвинуваченому, мопед є швидкісним, потерпіла переконана, що він "летів" дорогою. ОСОБА_16 не міг у той день керувати мопедом, оскільки обвинувачений та його батько майже нікому ніколи не давали мопед. ОСОБА_16 виріс без батьків, був у сім'ї ОСОБА_6 "на побігеньках", "як холуй", виконував усі їх вказівки, його змусили взяти на себе провину замість обвинуваченого. Усі свідки, які твердять про невинуватість ОСОБА_6, є родичами або друзями сім'ї обвинуваченого, вигороджують його. Міліція приїхала на місце ДТП десь через дві години, за цей час ОСОБА_16 могли змусити до чого завгодно, мопед переміщували на місці ДТП.

Свідок ОСОБА_23 не могла бачити хто був за кермом мопеда, оскільки не виходила з будинку, коли, наче, мопед зупинився біля її будинку.

Одразу після події та увесь час сім'я ОСОБА_6 тисне та впливає на неї, хизується зв'язками у міліції, слідкує за ними, у т.ч. ОСОБА_26, часто з'являються безпричинно біля її будинку, споглядають у її бік тощо.

Експертиза вказала відсутність провини пішоходів у ДТП.

Потерпіла ОСОБА_9 просила призначити обвинуваченому максимально можливе покарання.

Потерпілий ОСОБА_10, який є батьком померлої внаслідок ДТП ОСОБА_17, під час допиту у судовому засіданні дав показання, що 19.04.2014 коли він був у с. Демченки, йому зателефонувала сестра ОСОБА_35 і сказала, що збили його дочку. Він одразу приїхав у Глобинську ЦРЛ. У лікарні були ОСОБА_6 і ОСОБА_16, працівник ДАІ ОСОБА_29, інші люди.

ОСОБА_9 часто бачив ОСОБА_6 за кермом мопеда "Сабур" чорного кольору. Дочка не казала потерпілому про стосунки із ОСОБА_6, розповідала про це матері.

Потерпілий вказав, що якщо у обвинуваченого є ушкодження на брові, на голові, які він отримав від удару об потилицю ОСОБА_16, то очевидно, що у ОСОБА_16 мають також бути ушкодження на задній частині голови, яких немає.

Свідок ОСОБА_23 не могла бачити хто був за кермом мопеда, чути розмови водія і пасажира, оскільки двигун у мопеда працював, її будинок знаходиться у 50 метрах від можливого місця зупинки мопеда.

Також потерпілий вказав, що після того, як стало відомо про смерть його дочки від травм, ОСОБА_16 зразу сказав у лікарні, коли їх виводили через інший вхід, що за кермом був не він, на це вказала двічі допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_36.

Допитаний судовому засіданні свідок ОСОБА_18 дав показання, що 19.04.2014 приїхав до ОСОБА_17, вони зустрічалися близько 3-х років, вони вирішити піти після дощу у бар. Йшли дорогою, він почув позаду рух мопеда, перевів ОСОБА_17 на правий бік від себе, тримав своєю правою рукою її за ліву руку, звук двигуна не змінювався, свідок чув два голоси з боку мопеда. Раптово свідок відчув різкий удар, ОСОБА_17 вирвало із його руки, вона впала на дорогу, лежала головою на правому узбіччі, а тілом на асфальті. Дорога на цій ділянці була освітлена.

ОСОБА_6 був перед ним, його ліва рука і нога були на мопеді, мопед лежав правою стороною колесами до свідка. ОСОБА_16 підходив до свідка повз мопед, йшов із-за мопеда за 3-4 метри від нього. ОСОБА_16 хотів допомогти, ОСОБА_6 залишався біля мотоцикла. Свідок бачив розбиту брову у ОСОБА_16.

Хто був за кермом свідок не бачив. Свідок чув від односельців, що мопед "тягали" по дорозі до приїзду працівників міліції, знімали з нього захисні дуги, знає, що ОСОБА_30 переодягла ОСОБА_6.

Свідок раніше мав такий самий мопед "Сабур", у ньому встановлюються захисні дуги з-під баку, кріпляться до низу двигуна, метал дуг м'який, завжди гнувся при падінні. Дуги захищають водія від травм підчас падіння.

У судовому засіданні відтворено звукозапис допиту свідка ОСОБА_18 від 25.08.2015, здійснений слідчим суддею у порядку ст. 225 КПК України (т. 2, а.с. 118) за клопотанням прокурора з огляду на тиск на батьків свідка. ОСОБА_18 на звукозаписі вказав, що на нього не тиснули, тиснула сім'я ОСОБА_6 на батьків свідка через свідчення ОСОБА_18 у справі. Надані ним свідчення є аналогічними тим, що надані у судовому засіданні. Водночас є більш детальними: лише пройшов дощ, мопед їхав зі швидкістю близько 80 км/год., на мопеді раніше були дуги, після удару свідок залишався стояти, по діагоналі направо від нього лежала ОСОБА_17, мопед лежав на дорозі попереду ОСОБА_17, свідок підняв її голову на руки, витер її обличчя, ОСОБА_16 був у 2-х метрах перед мопедом, на мопеді був ОСОБА_6, потім приїхав ОСОБА_26, він відмовився везти ОСОБА_17 у лікарню, свідок зателефонував батькам, які приїхали та забрали її у лікарню, свідок не бачив щоб хтось піднімав мопед, на свідкові був чорний одяг з білими вставкам, на ОСОБА_17 світловідбиваючі вставки на одязі, поведінка ОСОБА_16 та ОСОБА_6 вказувала на їх сп'яніння.

Допитаний судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дав показання, що з літа 2013 року працював у бригаді ОСОБА_12 (батька обвинуваченого ОСОБА_6, цивільного відповідача). 19.04.2014 приїхав у с. Демченки щоб прибрати на могилі матері. ОСОБА_12 дозволив поїхати на своєму мопеді "Сабур", у т.ч. відвезти паски ОСОБА_37. До цього свідок відремонтував світло у мопеді, воно горіло.

ОСОБА_12 привіз пиво, вони разом його пили, потім приїхав ОСОБА_23 і ОСОБА_6. ОСОБА_12 чомусь посперечався з дружиною, сказав ОСОБА_6 та свідкові поїхати у с. Іванова Селище та замовити столик у барові щоб продовжити застілля.

За кермо мопеда сів ОСОБА_6, ворота були відкриті, не знає чи хтось бачив як вони виїжджали з двору. Вони їхали дорогою, дощ вже спинився, краєм ока побачив за 20 м. попереду двох пішоходів.

Раптово відчув удар, впав з мопеда, прийшов до тями на правому узбіччі, на траві, взнав голос ОСОБА_18, свідок зрозумів, що мопедом когось збили. ОСОБА_18 запитав "що ви наробили?!". ОСОБА_6 на місці зразу сказав ОСОБА_16: "Що ти наробив?" "Якщо не скажеш, що ти, приїдуть батьки!" Приїхали батьки ОСОБА_6, погрожували свідкові зв'язками у правоохоронних органах, вимагали взяти провину на себе, казали дадуть гроші на адвоката.

Коли ОСОБА_17 відвезли у лікарню, на місці події залишалися ОСОБА_6 і ОСОБА_16, обвинувачений постійно погрожував батьками, вони приїхали і також погрожували свідкові, також погрожував ОСОБА_23.

Під час падіння свідок зчесав праву брову, щоку, коліно, одяг віддав слідчому у м. Кременчуці, джинси були цілими.

Міліціонери оформили, що за кермом був ОСОБА_16, він боявся за себе, тому взяв провину на себе, на місці підписував якісь папери, у лікарні здав кров на алкоголь, потім давав пояснення у відділі міліції, його постійно підганяли - "швидше розписуйся бо свято". Слідчий у м. Глобине казав йому не змінювати свідчення, що за кермом був не він, бо це нічого не дасть, хоча свідок потім казав про самообмову і погрози з боку сім'ї ОСОБА_6.

Свідкові на його номер телефону дзвонили з трьох інших номерів, постійно нагадували, щоб він брав на себе провину у ДТП, у т.ч. ОСОБА_23.

Свідчення на правдиві він змінив після спілкування з адвокатом, якому розповів про погрози на свою адресу з боку сім'ї обвинуваченого. До цього не знав як захищатися, думав покінчити із життям через постійний тиск і погрози. Дзвінки припинилися після спілкування з адвокатом та зміни свідчень.

ОСОБА_30 сказала свідкові, що мопед три дні стояв у неї на подвір'ї.

У судовому засіданні відтворено звукозапис допиту свідка ОСОБА_16 від 25.08.2015, здійснений слідчим суддею у порядку ст. 225 КПК України (т. 2, а.с. 118) за клопотанням прокурора з огляду на тиск на свідка. ОСОБА_16 вказав, що на нього тиснуть, пропонують гроші за взяття на себе провини, до нього періодично приїжджали і проїжджають із та від сім'ї ОСОБА_6, погрожують, тому він переїхав у інше житло.

Надані ним свідчення є аналогічними тим, що надані у судовому засіданні. Водночас у звукозаписі свідок наголосив: 19.04.2014 близько 18 год. 00 хв. свідок разом із ОСОБА_12, та ОСОБА_39 пили пиво; коли приїхав ОСОБА_6 вони удвох випили близько 2-х літрів пива; виїхали у бар коли йшов невеликий дощ; ОСОБА_6 за кермом; фара мопеда увімкнена; попереду за 2-3 метри побачив двох пішоходів; відчув удар; після удару ОСОБА_6 лежав на мопеді, руками тримався за руль; ОСОБА_18 запитав у ОСОБА_6: "ОСОБА_6, що ти наробив?!"; мопед з місця підняв ОСОБА_6, мопед не заглох, ОСОБА_6 поставив мопед на ніжку; обвинувачений одразу почав тиснути та погрожувати свідкові; дуги були на мопеді, бо близько 14 год. 00 хв. він возив на ньому паски; дівчина лежала дещо ліворуч, а мопед - праворуч; приїхав ОСОБА_12, сказав свідкові: "до міліції ти не доїдеш… візьми все на себе", свідок знає можливості ОСОБА_12, боявся його, знає, що той має зв'язки, якщо щось не по його волі, одразу б'є; міліціонери поклали мопед на дорогу коли фотографували місце події; ОСОБА_6 на місці події шкутильгав на праву ногу; ОСОБА_18 і ОСОБА_17 поїхали машиною у лікарню, а свідок і ОСОБА_6 залишилися на місця події удвох; потім на місце події приїхали батьки обвинуваченого, прийшли інші люди.

Свідок ОСОБА_40 (потерпілі є її дочкою та зятем) дала показання, що у той вечір була на веранді свого будинку, почула стук і крик, через 2-3 хвилини вийшла на дорогу, побачила, що на узбіччі лежить мотоцикл, біля нього стояв ОСОБА_6, стоїть червона машина, зрозуміла, що відбулася аварія. Хтось сказав, що збили ОСОБА_41, вона підійшла до неї, взяла за руку. Свідок з будинку викликала міліцію та швидку. На місці події різко керував автомобілем ОСОБА_26, коли їхав назад, ледь не збив з ніг її чоловіка.

ОСОБА_16 казав, що вони з ОСОБА_6 їхали на мопеді, хотіли привітатися з ОСОБА_18 і ОСОБА_17, хотіли проїхати між ними. ОСОБА_12 на місце події привіз ОСОБА_26.

Свідок бачила потім багатьох людей і міліціонерів, люди розписувалися на якихось паперах.

Допитаний як свідок у судовому засіданні ОСОБА_26 дав покази, що є товаришем ОСОБА_12, інколи "таксує" на своєму автомобілі ВАЗ-2101, у автомобілі завжди є набор ключів. У ніч перед Пасхою ліг спати, на початку 22-ї години йому зателефонував ОСОБА_12, сказав приїхати і відвезти їх у бар у с. Іваново Селище. Свідок хвилин 10-15 прогрів автомобіль, виїхав, дорогою побачив, що лежить мотоцикл, біля нього ходять люди, на дорозі лежить людина, ОСОБА_6 був на узбіччі. ОСОБА_18 просив свідка відвезти ОСОБА_17 у лікарню, на що свідок відмовився, коли вже відкрив двері машини і побачив травми постраждалої. Свідок розвернувся, проїхав задом. Все відбулося навпроти будинку діда ОСОБА_17. Пізніше приїхав батько ОСОБА_18, він відвіз ОСОБА_17 у лікарню.

ОСОБА_16 сказав, що він збив ОСОБА_17, ОСОБА_6 ні при чому, свідок зателефонував ОСОБА_12 і сказав, що збили ОСОБА_17, на що ОСОБА_12 сказав забрати їх. Коли свідок їхав за ОСОБА_12, останній вже йшов йому дорогою назустріч.

Свідок на прохання працівників міліції не відвіз мопед у райвідділ, оскільки не мав пального, не пам'ятає чи були на мопеді дуги.

Свідок ОСОБА_23, який є троюрідним братом ОСОБА_6 та племінником ОСОБА_12, під час допиту у суді дав показання, що у день події орієнтовно до 15 години був із ОСОБА_12 на роботі, потім пішли до ОСОБА_12 додому. Коли були у ОСОБА_12, ОСОБА_16 мопедом привіз пиво. ОСОБА_6 і ОСОБА_16 поїхали на селище на мопеді, чому не сказали. Свідок чув, як ОСОБА_16 казав ОСОБА_6, щоб той сідав ззаду мопеду, але не бачив як вони сіли на мопед.

ОСОБА_16 подзвонив свідкові і сказав, що вони потрапили в аварію, що він винен і за все відповість. Свідок і ОСОБА_12 поїхали на автомобілі ОСОБА_26 на місце події, який підібрав їх на дорозі. Свідок та ОСОБА_12 вже йшли до місця події дорогою. ОСОБА_16 казав свідкові: "ОСОБА_42, я був за кермом, ОСОБА_6 ні при чому". Потім ОСОБА_28 на місце події привіз машиною мати ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_43 у судому засіданні дала показання, що їй зателефонував її син - ОСОБА_18, сказав, що збили ОСОБА_17. Свідок із своїм чоловіком приїхали на місце події, ОСОБА_17 лежала на дорозі, мопед лежав справа на дорозі, на місці був ОСОБА_26, ОСОБА_6 сидів справа від дороги.

Свідок із своїм чоловіком, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 поїхали автомобілем у лікарню, дорогою зустріли швидку допомогу, яка їхала їм назустріч.

Свідок ствердила, що мопед не зупинявся біля будинку ОСОБА_23, вона б це побачила і почула.

08.08.2015 та до цього їй погрожував ОСОБА_44 щодо дій сина ОСОБА_18. ОСОБА_12 казав свідкові: "вам тут не жити, бо ОСОБА_18 сказав, що збив ОСОБА_6", на що свідок казала, що ОСОБА_18 не казав хто був за кермом, він лише говорив, що після ДТП ОСОБА_6 був на мопеді справа, а ОСОБА_16 зліва він нього.

ОСОБА_12 та ОСОБА_44 вважають себе господарями села, свідок тричі зверталася до міліції щодо погроз з їх боку, але реагування міліції не було.

Свідок ОСОБА_45, чоловік якої є двоюрідним братом ОСОБА_6, а ОСОБА_12 - батьком її чоловіка, під час допиту у судовому засіданні вказала, що чекала дома на чоловіка, була на подвір'ї, вже було темно. Почався дощ, почула як на дорозі зупинилися ОСОБА_6 і ОСОБА_16, не певна чи глушили двигун мопеда. ОСОБА_16 казав ОСОБА_6 давай поїдемо далі, ОСОБА_6 казав, що він сяде за кермо, на що ОСОБА_16 казав "ні, давай я сяду… ні, нехай я". Також свідок чула, що ОСОБА_6 пропонував ОСОБА_16 "давай зайдемо до ОСОБА_28, бо дощ". ОСОБА_6 та ОСОБА_16 свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_37 дала показання, що до неї приїжджав ОСОБА_16, привіз на мопеді паски і цукерки до Великодня. ОСОБА_16 раніше жив із її покійним сином. ОСОБА_6 за кермо мопеда нікого не пускали. Свідок бачила дуги на цьому мопеді, не пам'ятає точно чи були вони у цей день.

У цей же вечір до неї зателефонувала ОСОБА_46, запитала чи не у неї ОСОБА_16, сказала, що хлопці збили ОСОБА_17, шукала ОСОБА_16.

ОСОБА_16 неодноразово казав свідкові, що ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_44 та ОСОБА_26 змусили його взяти на себе провину у ДТП коли забрали ОСОБА_17. Покійний син свідка розповідав їй, що раніше ОСОБА_12 збив машиною людину, похвалявся синові, що має друзів у ДАІ та міліції.

Сестра свідка - ОСОБА_30 дала ОСОБА_6 штани, щоб переодягтись на місці.

Свідок ОСОБА_12, який є батьком обвинуваченого ОСОБА_6 та, водночас, цивільним відповідачем у справі, посилаючись на ст. 63 Конституції України відмовився від дачі свідчень як свідок.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_30 повідомила, що аварії не бачила. Близько 21 год. 30 хв. почула, як з місця на вулиці гучно рвонула машина, через вікно будинку побачила людей на дорозі, вийшла. Люди сказали, що ОСОБА_6 і ОСОБА_16 збили людину, мотоцикл лежав на дорозі, ОСОБА_6 відійшов від гурту людей, кудись телефонував.

На місце події приїхали слідчий ОСОБА_49 та працівник ДАІ ОСОБА_29. ОСОБА_6 та ОСОБА_16 сказали їм, що пили. Міліціонери робили заміри, малювали схему, робили позначки на великому листі паперу, вона все підписала. Також усе підписав ОСОБА_47.

Пізніше приїхав машиною ОСОБА_26, його просили відвезти мопед у відділення міліції. Не могли знайти причеп. Пізніше слідчий ОСОБА_49 попросив свідка поставити мопед у себе у дворі. Мопед стояв у неї 4 дні, його забрали, прив'язавши ззаду трактора Т-150. В одну із ночей, близько 03 год. 30 хв. свідок бачила як якийсь чоловік на її подвір'ї був біля мопеда, щось біля нього робив, чоловік приїхав та поїхав на білій машині. Свідок побоялася вночі виходити на двір або виявити людині, що побачила її у дворі.

ОСОБА_29 сказав свідкові дати хлопцям води і рушник, що свідок і зробила. Також свідок дала ОСОБА_6 інші штани, він переодягся, штани ОСОБА_6 залишилися у свідка, які вона потім віддала ОСОБА_12. У ОСОБА_6 і ОСОБА_16 було розбите обличчя справа. ОСОБА_6 тримався за праву руку і ногу.

ОСОБА_6 сказали відтягти мопед з дороги, бо він заважав руху автомобілів, ОСОБА_16 казав, що за кермом був він.

Допитаний свідок ОСОБА_48, яка є сестрою потерпілої ОСОБА_9, дала показання, що коли прийшла на місце події, ОСОБА_17 вже не було. Про ДТП її повідомила телефоном старша сестра ОСОБА_35, свідок хвилин через 10 була на місці події.

Мопед лежав на узбіччі, на узбіччі також були ОСОБА_6 і ОСОБА_16. У ОСОБА_6 було щось збите на лобі, у ОСОБА_16 - сильно розпухше обличчя, особливо під очима, вона його ледь впізнала поки з ним не заговорила. Обоє були у брудові. По дорозі у цей час ходили ОСОБА_12 і ОСОБА_44.

Вона розпитувала ОСОБА_16 що сталося, на що той сказав: "Я збив, я винуватий. Більше нічого не скажу". Він був збуджений, дуже зляканий, а ОСОБА_6 - значно спокійніше.

Також на місці бачила ОСОБА_47, який тримав у руках ленту, подумала, що він можливо понятий, бачила як міліціонери розглядали мопед.

Свідок ОСОБА_49 у судовому засіданні дав показання, що на той час був старшим слідчим Глобинського відділення міліції, у квітні 2014 року перебував у складі слідчо-оперативної групи. Після повідомлення про ДТП він прибув на місце події у с. Іваново Селище із працівником ДАІ ОСОБА_29 хвилин через 30 після повідомлення на лінію "102", оглянув місце, склав схему, протокол, зробив фото, потім повезли встановленого на місці винуватця у лікарню для освідування на стан сп'яніння. На місці події були ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_12, окремі жителі села. Мопед "Сабур" лежав на краю дороги. На обличчі ОСОБА_16 і ОСОБА_6 були рани і кров. На асфальті була подряпина, яку він визначив як місце наїзду на пішохода та первинного падіння мопеда. Свідок зачитував вголос складені ним документи, зауважень до них не було, документи підписали відповідні особи.

ОСОБА_16 сказав, що він був за кермом мопеда, вони їхали з ОСОБА_6 із с. Демченки у центр у с. Іваново Селище, зачепили ОСОБА_17, пасажиром був ОСОБА_6.

Мати ОСОБА_6 привезла з дому талон на мопед. Тоді не було можливості забрати мопед зразу у відділення міліції, тому його залишити на подвір'ї будинку неподалік місця ДТП. З клопотанням до слідчого судді щодо мопеда не звертався, оскільки мопед є речовим доказом вилученим на місці події.

Близько тижня свідок розслідував провадження, призначив судово-медичну експертизу. Свідок опитав ОСОБА_16 одразу після ДТП, ще десь через тиждень просив у нього характеристику з місця роботи. Більше з ним не спілкувався.

Свідок ОСОБА_29 під час допиту у судовому засіданні дав показання, що був на чергуванні як працівник ДАІ. Отримав повідомлення з лікарні про доставку громадянки з травмами, заїхав у міліцію, забрав слідчого ОСОБА_65 та поїхав разом з ним на місце події.

На узбіччі у напрямку автодороги Т1717 переднім колесом лежав мопед, поруч були ОСОБА_6 і ОСОБА_16, від обох йшов запах алкоголю, вони обоє були у стані сп'яніння, але ОСОБА_6 був тверезіший. Поруч були батьки ОСОБА_6, а батьків дівчини, на яку здійснено наїзд, на місці вже не було. ОСОБА_16 сказав свідкові, що він керував мопедом. Хтось поїхав у с. Демченки за талоном на мопед і паспортом ОСОБА_6. Суперечок на місці не чув. Щодо захисних дуг не пам'ятає чи були вони, чи ні.

На місці зробили заміри, склали схему ДТП, опитували ОСОБА_6 і ОСОБА_16, поїхали потім з ними у лікарню для освідування на службовій машині ДАІ. У ОСОБА_16 була велика гематома під правим оком, запливше обличчя, збиті передні фаланги пальців.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_36, яка є медичною сестрою приймального відділення Глобинської ЦРЛ, дала свідчення, що спочатку у приймальне відділення привезли з травмами дівчину, а потім двох хлопців. Характер поведінки та їх вигляд вказував, що вони не тверезі. Зі слів одного з них (ОСОБА_6) за кермом був другий (ОСОБА_16). Другий кивав головою. Поруч з ними сиділа мати ОСОБА_6. Після того, як освідували ОСОБА_16 лікарі сказали, що дівчина померла, одразу виникла перепалка між родичами, їх втихомирювали міліціонери. Щоб запобігти конфлікту всіх разом вивели з лікарні через інший хід. У цей час ОСОБА_16 сказав, що він не був за кермом, він з іншого району, лише приїхав на могилки.

Вина ОСОБА_6 у діянні також підтверджується даними:

-витягу з кримінального провадження № 12014170140000245 від 19.04.2014, внесеного до ЄРДР 20.04.2014 згідно якого надійшла заява від ОСОБА_51, фабула: 19.04.2014 близько 21-ї години в с. Іванове Селище Глобинського району по вулиці Першотравнева рухався мопед "Sabur", під керуванням ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не впорався із керуванням та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка йшла по вулиці в попутному напрямку. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_17, отримала тілесні ушкодження, від яких померла 20.04.2014 року о 1:30 год. в Глобинській центральній районній лікарні (т. 2 а.с. 57);

-рапортів оперативного чергового Глобинського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_52 від 19.04.2016 та від 20.04.2016 (т. 2 а.с. 58, 59) про надходження від диспетчера екстреної допомоги ОСОБА_53 повідомлення про ДТП, отримання у його результаті ОСОБА_17 тілесних ушкоджень від яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у реанімаційному відділенні Глобинської ЦРЛ;

-протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою, фототаблицями до нього від 19.04.2014 (т. 2, а.с. 60-69, т. 3, а.с. 136, т. 4, а.с. 1-8), яким встановлено, що в с. Іванове Селище по вул. Першотраневій, на дорожньому покритті двох напрямків, шириною 5,3 м., нерегульованій ділянці руху з права на узбіччі розміщений мопед Sabur Альфа, зовнішні пошкодження - передні правий та лівий покажчики поворотів, деформовано праве дзеркало заднього виду, деформовано панель покажчиків, справний стан рульового управління, гальмівної системи, протокол зачитано учасникам, заяв та клопотань немає; ознаки напряму руху ТЗ встановлено по його розміщенню та сліду подряпини по поверхні асфальту; відсутні сліди шин, сліди гальмування.

Слід наголосити, що транспортний засіб лежить правою стороною на правому боці дороги переднім колесом на асфальті, лівим на узбіччі (над травою), а подряпина на асфальті, яку, як вказали особи, ТЗ залишив під час падіння та ковзання по асфальту, перебуває не під місцем, де лежить ТЗ, тобто він зазнавав переміщень після моменту наїзду на пішохода та до огляду місця події слідчим. На переміщення ТЗ (підняття, ставлення на підніжку, забирання з дороги через перешкоджання руху іншим ТЗ) також вказували окремі допитані у суді свідки.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу і додатків до нього через не участь понятого ОСОБА_47 у його складенні та підписанні ним протоколу вже після складення, оскільки, щонайменше, в протоколі відображено учасників слідчої дії, яким роз'яснені їх процесуальні права, хід проведення огляду та зафіксовані його результати; свідки ОСОБА_30, ОСОБА_49, ОСОБА_29 ствердили підписання ОСОБА_54 протоколу; ОСОБА_30 була присутня при складенні документів, бачила як малювали схему і робили заміри; свідок ОСОБА_35 бачила як ОСОБА_47 тримав у руках ленту, подумала, що він можливо понятий; встановленим при здійсненні огляду очевидцем є обвинувачений ОСОБА_6; як вбачається з протоколу, проводився лише зовнішній огляд "Сабур Альфа", як транспортного засобу, яким здійснено наїзд на пішохода, описувались наявні на ньому видимі зовнішні пошкодження, згоди для чого власника закон не передбачає; ч. 7 ст. 223 КПК України не передбачає обов'язкової участі понятих у огляді місця ДТП, а огляд мотоцикла проведено за участі двох понятих на місці події.

Щодо відсутності відомостей про звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт транспортного засобу та неможливість надалі використовувати його як речовий доказ, здійснювати експертні дослідження тощо, які тягнуть недопустимість усіх вказаних доказів у провадженні, у т.ч. отриманих з використанням властивостей "Сабур Альфа" на що вказували захисники, суд зазначає, що свідки під час допиту ствердили, що талон на "Сабур Альфа" і паспорт обвинуваченого ОСОБА_6 на місце події на прохання міліціонерів привезла мати обвинуваченого; на місці події також був власник "Сабур Альфа" ОСОБА_12, за його присутності мотоцикл вилучався, передавався на зберігання тощо, заперечень або зауважень щодо цього не було як під час огляду на вилучення мотоцикла, так і під час досудового розслідування; згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.04.2014 містить опис слідчим транспортного засобу "Сабур Альфа", додатки до протоколу містять його фотознімки;

- схемотаблиці щодо відсутності у с. Іваново Селище, вул. Першотравнева, дорожньої розмітки та дорожніх знаків (т. 2, а.с. 80);

-протоколу огляду трупа ОСОБА_17 від 20.04.2016, згідно якого на видимих оголених ділянках тіла виявлені тілесні ушкодження: рана на задній правій лотеральній гомілці, садно на лівому колінному суглобі, в потиличній ділянці голови рана діаметром 2х2 см. без проникнення в черепну коробку та рвана рана розміром 2х2 см. в лівій скроневій ділянці з проникненням до головного мозку в черепну коробку (т. 2 а.с. 70, 71);

-лікарського свідоцтва про смерть, довідки про причину смерті № 42 від 21.04.2016, свідоцтва про смерть від 22.04.2014, яким встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_17, причина смерті - пішохід травмований при зіткненні з дво або триколісним моторним транспортом (т. 2 а.с. 72, 73).

-довідки Глобинської центральної районної лікарні від 28.05.2014 № 930 згідно якої ОСОБА_17 доставлено 19.04.2014 з місця ДТП з діагнозом: політравма, відкрита проникаюча черепно-мозкова травма (т. 2, а.с. 75);

-висновку експерта № 161-МК від 07.05.2014 згідно якого на одязі ОСОБА_17 виявлені пошкодження, які могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді, а саме на джемпері: по низу джемпера, з обох сторін виявлені ділянки потертості тканини, з незначним накладенням сірих грунтово-подібних мас, які утворилися внаслідок тертя, в області коміра джемпера просочення тканини, речовиною подібною до крові. На трусах на задній поверхні виявлено поверхневе пошкодження з накладенням сірих грунтово-подібних мас, яке утворилося внаслідок тертя і частковий розрив (т. 3, а.с. 1-2);

-висновку експерта № 41 від 22.05.2014 (т. 2, а.с. 107-110) згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_17, будова тіла правильна, задовільного харчування, довжина тіла 168 см., були виявлені тілесні ушкодження:

1 група - відкрита черепно-мозкова травма вдавлений оскольчастий перелом кісток склепіння та основи черепу. Субарахгоїдальний крововилив на всю поверхню обох півкуль головного мозку, забійні рани, садна м'яких тканин голови, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку привели до смерті.

2 група - забійна рана правого стегна, синці, садна нижніх кінцівок, садно правого променевого-зап'ясного суглоба, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В описовій частині висновку експерта також вказано на крововилив 12х7 см. в підшкірно-жирову клітковину крижово-куприкої ділянки з переходом в поясничну на 81 см вище підошв.

Всі виявлені тілесні ушкодження утворились при житті, незадовго до настання смерті, найбільш вірогідно від дії тупих предметів, якими можуть бути виступаючі частини мопеда.

Механізм травми можна представити таким чином: потерпіла ОСОБА_17 рухалась в вертикальному, або близькому до цього положенні на задню поверхню тіла справа подіяли тупі обмежені предмети, які залишили сліди від ударів синець на задній поверхні правої гомілки на 24 см. Вище підошви та синець, крововилив підшкірно-жирову клітковину і забійна рана по задній поверхні правого стегна на 58 см. вище підошви в подальшому відбулося відкидання тіла на покриття дороги із ковзанням, в результаті чого утворились інші ушкодження.

Смерть ОСОБА_17 наступила в результаті відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальним крововиливом на всю поверхню обох півкуль головного мозку, що підтверджується макроскопічними даними та результатами гістологічного дослідження.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_17 етиловий спирт не виявлений.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку експерта як доказу з огляду на не складення слідчим ОСОБА_49 постанови про призначення експертизи від 20.04.2014 (т. 2, а.с. 106) не на офіційному бланку (ч. 6 ст. 110 КПК України), оскільки, щонайменше, постанова не містить відмітки особи, що її отримала (ймовірно судового експерта ОСОБА_55) у відповідному реквізиті; КПК України не містить норми щодо очевидної недопустимості отриманих в результаті відсутності фірмового бланка доказів; висновок експерта посилається на постанову слідчого ОСОБА_66 про призначення судово-медичної експертизи від 25.04.2014, яка надана стороною обвинувачення (т. 2, а.с. 105); на аркуші 2 висновку експерт зазначає 5 питань, поставлених слідчим ОСОБА_66, а не 2 питання, поставлених слідчим ОСОБА_49; експертиза розпочата 21.04.2014, а закінчена 22.05.2014;

-протоколом огляду особистих речей ОСОБА_16 від 29.04.2014 встановлено, що ОСОБА_16 добровільно видав особисті речі, а саме: джинси синього кольору, на яких нашарування бруду. На правій штанині рваний отвір. Крім того ОСОБА_16 надав сіро-зеленого кольору куртку, також з нашаруванням бруду (т. 2, а.с. 76);

-протоколом огляду особистих речей ОСОБА_6 від 30.04.2014 встановлено, що ОСОБА_6 добровільно видав особисті речі, в яких він перебував на день дорожньо-транспортної пригоди, а саме штани, чорного кольору з нашаруванням бруду та спортивну куртку синього кольору з блакитними вставками (т. 2, а.с. 77);

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості використання одягу зазначених осіб та отриманих в результаті їй використання висновків експертів, з підстав, аналогічних транспортному засобу "Сабур Альфа", що вказані у вироку раніше (добровільне надання власниками слідчому, ч. 2 ст. 100 КПК України тощо);

-висновку експерта № 160-МК від 12.06.2016, за яким на одязі ОСОБА_6 виявлено пошкодження, які могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді: на куртці, в області пояса по передній поверхні зліва і справа потертість тканини з незначним накладенням сірих ґрунтових мас, яка утворилася внаслідок тертя, на штанях, по передній і задній поверхні штанів зліва і справа, пошкодження, у вигляді потертості, незначних розривів і надривів тканини з накладенням сірих ґрунтових мас, які утворилися внаслідок тертя - зачепів при контакті з нерівною поверхнею, виявлені (т. 3, а.с. 3, 4);

-висновку експерта № 159-МК від 12.06.2014, згідно якого на одязі ОСОБА_16 виявлено пошкодження, які могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді: на куртці пошкодження по передній поверхні куртки зліва, по задній поверхні лівого рукава, група пошкоджень по передній поверхні справа, по передній поверхні правого рукава, по зовнішній і внутрішній поверхні коміра справа, у вигляді потертості тканини з вираженими накладеннями сірих грунтових мас, мілкими розривами тканини, утворилися внаслідок тертя-зачепів, при контакті з нерівною поверхнею. На штанях пошкодження по передній поверхні справа, у вигляді потертості тканини з накладенням сірих грунтових мас, з наявністю двох горизонтальних розривів тканини, утворилися внаслідок тертя-зачепів, при контакті з нерівною поверхнею, пошкодження по передній поверхні зліва і по задній поверхні справа, у вигляді потертості тканини з накладенням мас, утворилися внаслідок тертя (т. 3, а.с. 5, 6);

-висновку експерта № 86/415 від 18.07.2014 (т. 2 а.с. 113-125) за яким у ОСОБА_16 було виявлено такі тілесні ушкодження: рана правої надбрівної дуги з субсклеральним крововиливом правого ока та смугоподібним садном суміжної ділянки - виличної області справа, садно верхньої та нижньої губи справа з поверхневими ранами слизової оболонки обох губ, садна по тильній поверхні обох кистей та правого променевого суглобу, по внутрішній поверхні лівого променевого суглобу, по передній поверхні правого суглобу, по внутрішній поверхні лівого променевого суглобу, по передній поверхні правого колінного суглобу та в проекції правої зовнішньої кісточки.

Дані тілесні ушкодження утворилися від дотичної взаємодії з предметами з шершавою поверхнею, що могло мати місце при падінні і ударі об дорожнє покриття та ковзанні по ньому під час ДПТ 19.04.2014; відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Для обґрунтування судження про те, де саме розміщувався - на місці водія чи пасажира ОСОБА_16 на мопеді "Сабур" в момент ДТП недостатньо об'єктивних судово-медичних та транспортно-трасологічних даних.

В зв'язку з неможливістю категоричного судження по наявним даним хто саме сидів за кермом мопеда "Сабур", оцінити пояснення ОСОБА_16 стосовно викладених ним обставин ДТП з судово-медичної та транспортно-трасологічної точки зору неможливо;

-висновку експерта № 353/71 від 24.06.2015 (т. 2, а.с. 141-161) виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_16 з врахуванням об'єктивних судово-медичних та транспортно-трасологічних даних не могли утворитися в результаті удару об дзеркало заднього виду мопеда "Sabur";

-висновку експерта № 85/416 від 18.07.2014 (т. 2, а.с. 190-210) за яким у ОСОБА_6 було виявлено такі тілесні ушкодження:

рана в проекції лівої надбрівної дуги, множинні смугоподібні різнонаправлені садна в правій лобній області, лівій половині живота, по задній поверхні лівого ліктьового суглоба, на тильній поверхні лівої кістки, правого колінного суглобу, по поверхньо-зовнішній поверхні правої гомілки, в ділянці правої зовнішньої кісточки, дефект 3/4 коронки другого нижнього зуба зліва із садном слизової оболонки нижньої губи.

садна шкіри голови, тулуба та кінцівок утворилися від дотичної взаємодії з тупими предметами з шершавою поверхнею, що могло мати місце при ДТП в результаті падіння та удару об дорожнє покриття і ковзанні по ньому. Не виключено, що рана в області лівої надбрівної дуги та дефект 3/4 коронки другого нижнього зуба зі садном слизової оболонки нижньої губи могли утворитися і при зміщенні голови вперед та ударі об волосисту частину голови ОСОБА_16 за умови перебування ОСОБА_6 на місці пасажира мопеда, однак даного судження при відсутності інших диференційних ознак недостатньо для обґрунтованого висновку про взаєморозташування ОСОБА_6 та ОСОБА_16 на мопеді "Сабур" у момент наїзду на пішохода.

дані тілесні ушкодження не протирічать строку, зазначеному в описовій частині постанови, тобто, 19.04.2014 р., відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В зв'язку з неможливістю категоричного судження по наявним даним хто саме сидів за кермом мопеда "Сабур", оцінити пояснення ОСОБА_6 стосовно викладених ним обставин ДТП з судово-медичної та транспортно-трасологічної точки зору неможливо;

-висновку експерта № 354/70 від 24.06.2015 (т. 2, а.с. 163-187) за яким виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_6 з врахуванням об'єктивних судово-медичних та транспортно-трасологічних даних не могли утворитися в результаті удару об дзеркало заднього виду мопеда "Sabur". Показання свідка ОСОБА_18 в частині того, що після падіння мопеда "Sabur" ОСОБА_6 лежав на асфальтному покритті проїзної частини дороги та тримався обома руками за кермо мопеда з технічної точки зору неспроможні;

-протоколу проведення слідчого експерименту від 26.08.2014 та схеми до протоколу проведення слідчого експерименту (т. 3 а.с. 123-126), згідно яких ОСОБА_16 виїхали разом з ОСОБА_6 із с. Демченки до с. Іванове Селище. За кермом знаходився ОСОБА_6, швидкість їхнього руху була приблизно 50 км/год. На вулиці працювали ліхтарі, які добре освітлювали вулицю. Рухаючись по вулиці по правій смузі руху попереду себе він побачив як йдуть два пішохода. Після чого він відчув удар та злетів з мотоцикла. Він впав на правій смузі по ходу руху, практично на узбіччі. При падінні отримав тілесні ушкодження. Коли підвівся, то підійшов до ОСОБА_6, який знаходився на мопеді. Після чого ОСОБА_16 вказав на місце наїзду на пішохода, яке розташоване на відстані 0,9 м до правого краю проїзної частини дороги, але в повздовжньому напрямку місце наїзду вказати не зміг. Також темп руху пішоходів вказати не зміг. З урахуванням швидкості руху мопеда при відмічених 5 мірних ділянок, які відповідають положенню мопеда, який він долає за 1 сек, для мопеда була відмірена ділянка 13,9 м, тобто при швидкості 50 км/год, загальна видимість склала 69,5 м, видимість елементів проїзної частини склало 27,4 м.;

-протоколу проведення слідчого експерименту від 26.08.2014 (т. 3 а.с. 127-130) згідно якого ОСОБА_6 стверджував, що вони разом з ОСОБА_16 вирішили поїхати до бару в с. Іванове Селище на мопеді "Sabur" ОСОБА_16 вирішив керувати мопедом, ОСОБА_6 сів позаду нього, в якості пасажира. Коли вони рухались то на проїзній частині дороги працювало та було ввімкнено електроосвітлення. Того дня асфальтове покриття було мокрим, на мопеді було ввімкнено світло фар, швидкість їхнього руху з ОСОБА_16 на мопеді була приблизно 50 км/год. Вони рухались по правій смузі руху. В цей саме час попереду них він побачив як в попутному напрямку рухаються пішоходи, хлопець та дівчина. Вони тримались за руки. ОСОБА_6 побачив, що ОСОБА_16 намагався об'їхати пішоходів з правого боку та зачепив кермом мопеда дівчину, яка йшла по дорозі. В результаті наїзду та поштовху він вдарився головою об потилицю ОСОБА_16 і далі мопед втратив рівновагу та вони одразу впали з мопеда. ОСОБА_6 одразу не міг зрозуміти що відбулося, коли прийшов до тями зрозумів, що збитою є ОСОБА_17, а хлопець, який йшов з нею за руку, був ОСОБА_18. Після чого ОСОБА_6 вказав на місце наїзду на пішохода, яке з його слів розташоване на відстані 24,5 м до електроопори № 20 по напрямку руху пішоходів та 0,8 м до правого краю проїзної частини дороги. Після чого було визначено темп руху за допомогою двох статистів, для цього була відмірена мірна ділянка довжиною 5,0 м яку статисти пішоходи почали долати з темпом вказати свідкові. Пішоходи статисти подолали ділянку довжиною 5,0 за час: t1 4,4 сек, t2 4,8, t 3 4,8. Загальна видимість пішоходів склала 69, 5 м, видимість елементів проїзної частини 27,4 м.;

-протоколу проведення слідчого експерименту від 26.08.2014 (т. 3 а.с. 131-134) згідно якого ОСОБА_18 вказав, що разом із ОСОБА_17 вийшли з дому. Рухалися по вул. Першотравнева у напрямку до центру. Асфальтове покриття було мокрим, опадів вже не було. В даному місці на проїзній частині працювало електроосвітлення. Рухались вони по правому краю проїзної частини. Того дня він був вдягнений у чорну з білими смугами куртку, чорні спортивні штани з білими лампасами та білі кросівки. ОСОБА_17 була вдягнена у сині джинси та куртку зеленого кольору з білими смугами, йшли та трималися за руки. Спочатку він йшов ближче до правого узбіччя, а вона ліворуч від нього. В цей саме час він почув як позаду них рухається транспортний засіб. Він повернувся назад і побачив позаду себе світло фар, та зрозумів що позаду них в їхньому напрямку рухається мопед. Вони помінялися місцями, і почали йти, ОСОБА_17 по узбіччю, а він з лівого від неї боку. Після чого він відчув сильний удар та побачив як мопед допустив наїзд на ОСОБА_17. В результаті наїзду вона вирвалась з руки та відлетіла на ліве узбіччя. Мопед впав на асфальтове покриття попереду того місця де вони йшли. Поруч з мопедом знаходився його однокласник ОСОБА_6. Він лежав на мопеді та тримався за кермо. Неподалік мопеду приблизно за 2 метри на правому узбіччі також знаходився ОСОБА_16. ОСОБА_18 сказав, що з якою швидкістю рухався мопед сказати важко, але не менше 100 км/год. Вказав на місце, яке розташоване на відстані 43,9 м до електроопори № 20 по напрямку руху пішоходів та 0,4 м від правого краю проїзної частини дороги на правому узбіччі. Свідок зазначив, що наїзд стався на правому узбіччі, так як дівчина вже йшла по узбіччю. Після чого було визначено темп руху за допомогою двох статистів, для цього була відмірена мірна ділянка довжиною 5,0 м. яку статисти пішоходи почали долати з темпом вказати свідкові. Пішоходи статисти подолали ділянку довжиною 5,0 за час: t1 4,0 сек., t2 4,0, t 3 3,8. Загальна видимість пішоходів склала 139 м., видимість елементів проїзної частини 27,8 м., для пішохода 1,25 м..

Вказані три протоколи слідчого експерименту складені за участі всіх учасників події, складені послідовно, за участю понятих, експерта, складені слідчим із зазначенням в них всіх реквізитів відповідно до вимог статей 104, 105 КПК України, в тому числі, мети проведення слідчого експерименту (перевірка та уточнення показань, уточнення на місці пригоди), застосування технічних засобів фіксації, тощо, підписані всіма учасниками слідчої дії з долученням до них схем, належним чином оформлених, що свідчить про їх належність та допустимість.

Відсутність у протоколах відомостей про дати народження та місця проживання експерта ОСОБА_56 як підстави їх недопустимості, на яку вказували захисники, не є обставиною, з якою КПК України пов'язує недопустимість як доказів відомостей, отриманих в результаті слідчих експериментів.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, усі учасники ДТП брали у ньому участь добровільно, їм пропонувалося вчинити певні дії, повідомити про обставини ДТП тощо, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 240 КПК України, якою не встановлено вичерпного переліку осіб, які можуть бути залучені до проведення цієї слідчої дії.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні слідчого експерименту, у т.ч. за участі ОСОБА_6, слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_6 або слідчий у будь-якій формі примушував би ОСОБА_6 до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого й достатніх даних вважати, що надалі ОСОБА_6 буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим. Допити щодо обставин ДТП раніше проводилися неодноразово.

При формулюванні зазначеного висновку суд керується висновками про відсутність істотного порушення прав та свобод особи, а відтак і відсутність підстав вважати недопустимими доказами відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, надані цією ж особою як свідком під час проведення слідчого експерименту, на що вказано у постанові Верховного Суду України від 09.06.2016 № 5-360кс15;

-висновку експерта № 707 від 14.11.2014 (т. 2, а.с. 213-220), згідно якого визначити швидкість руху мопеда "Sabur-SB50Q" та перевірити покази учасників ДПТ в частині швидкісного руху на технічну спроможність неможливо. В матеріалах справи, а саме в схемі місця ДТП під № 5 позначена подряпина довжиною 1,2м початок вказаної подряпини був розташований в поперечному напрямку на відстані 1,8 м від правого краю проїзної частини, по напрямку руху мопеда "Sabur-SB50Q". Однак аналізуючи механізм падіння мопеда після контактування із пішоходом, варто відзначити, що розташування місця наїзду в місці початку подряпини з технічної точки зору неможливе, оскільки втрата рівноваги водія двух-колісного транспортного засобу при наїзді на пішохода відбувається не миттєво (враховуючи різницю у вазі), і вказаний транспортний засіб продовжуючи переміщення у вертикальному або в близькому до вертикального положенні, долаючи при цьому певну відстань до початку контактування його бокових виступаючих елементів із поверхнею проїзної частини, тобто початку утворення подряпин. Більш точно встановити розташування місця наїзду експертним шляхом неможливо, таким чином розташування місця наїзду в поперечному напрямку може бути не ближче ніж 1,8 м від правого краю проїзної частини, по напрямку руху мопеда "Sabur-SB50Q".

Пояснення свідка ОСОБА_18 стосовно розташування місця наїзду є технічною неспроможними, суперечать механізму пригоди, слідовій інформації та кінцевому розташуванню мопеда після наїзду і не може бути використаними при подальшому дослідженні як вихідні дані. Дана обставина унеможливлює проведення подальшого дослідження використовуючи пояснення свідка ОСОБА_18.

Пояснення свідка ОСОБА_6 стосовно розташування місця наїзду в поперечному плані в межах проїзної частини не позбавлене технічної спроможності, узгоджується із механізму пригоди та кінцевим розташуванням мопеда після наїзду.

Пояснення свідка ОСОБА_16, місце наїзду було розташоване в межах проїзної частини в поперечному напрямку на відстані 0,9 м від правого краю проїзної частини, по напрямку мопеда "Sabur-SB50Q". Розташування місця наїзду в спроможності, узгоджується із механізму пригоди та кінцевим розташуванням мопеда після наїзду.

В умовах даної пригоди величина допустимої швидкості руху мопеда "Sabur-SB50Q" по умовах видимості дороги визначається рівною не більше 53,8 км/год. Відстань, яка необхідна мопеду "Sabur-SB50Q" для зниження своєї швидкості пішоходів визначається рівною порядку 32,3…32,6 м.

Порівнюючи величина відстані (Sзн), яка була необхідна мопеду "Sabur-SB50Q" для зниження своєї швидкості руху до швидкості руху пішоходів при своєчасному гальмуванні в умовах місця пригоди з величиною видимості конкретної перешкоди (пішоходів), встановленої при проведенні слідчих експериментів, варто прийти до висновку про те, що в розглянутому випадку як згідно показів свідків ОСОБА_6 так і згідно показів свідка ОСОБА_16 видимість перевищує відстань і водій мопеда "Sabur-SB50Q" мав технічну можливість запобігти наїзду на пішоходів, які рухалися по проїзній частині в попутному напрямку, шляхом застосування своєчасних заходів зниження швидкості до швидкості руху пішоходів з моменту появи їх в полі зору, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Дана обставина свідчить про те, що в розглянутій дорожній ситуації, дії водія мопеда "Sabur-SB50Q" в частині своєчасного гальмування та безпечного об'їзду перешкоди не відповідали вимогам п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Оцінка дій пішохода ОСОБА_17 не потребує спеціальних технічних знань;

-висновку експерта № 355 від 03.06.2015 (т. 2, а.с. 223-236) згідно якого на момент експертного дослідження на мопеді "Sabur" без державного номерного знаку в області фари головного світла, переднього брудозахисного щитка, правої підніжки водія і пасажира, важелів приводу ножного та ручного гальм малися подряпини, характерні для переміщення мопеда на правому боці після падіння на проїзну частину. Контактування виступаючих частин мопеда "Sabur" з правої сторони, зокрема правих підніжок водія і пасажира та важеля приводу ножного гальма, могли утворити подряпини на проїзній частині, які зафіксовані на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 19.04.2014;

-висновку експерта № 512 від 01.08.2014 (т. 2 а.с. 239-254) згідно якого на момент експертного дослідження рульове керування, гальмова система та ходова частина мопеда "Sabur" без державного номерного знаку знаходилися в працездатному стані, могли виконувати свої основні функції і не могли впливати на втрату курсової стійкості мопеда підчас руху та забезпечували безпечність керування ним. Несправності переднього гальма у вигляді наявності мастила на робочій поверхні гальмового механізму відноситься до несправностей, які знижують ефективність гальмування, носять експлуатаційний характер і виникли задовго до настання даної дорожньо-транспортної пригоди;

-талона на транспортного засобу, Сабур Альфа, об'єм двигуна 110 куб. см., чорного кольору, двигун НОМЕР_1, від 20.06.2013 згідно якого його власником є ОСОБА_12 (т. 1, а.с. 76; т. 3, а.с. 180).

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху: мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Отже цей транспортний засіб, з огляду на об'єм двигуна, є мотоциклом, а не мопедом. Вказана обставина не є такою, що відповідно до ст. 337 КПК України виходить за межі судового розгляду, йдеться про той самий транспортний засіб.

Вказане на транспортному засобі маркування "Sabur-SB50Q" не спростовує дані талона щодо об'єму двигуна;

У судовому засіданні оглянуто транспортний засіб "Сабур Альфа", учасники судового провадження ствердили, що саме цим транспортним засобом здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_17. Мопед не має дуг, проте на рамі, під баком, та на нижній частині "рубашки" охолодження двигуна є сліди від встановлених раніше дуг: отвори із різьбою, відлущення фарби, характерна іржа на площі прямокутної форми (т. 3, а.с. 184-187, т. 2, а.с. 67-69, т. 3, а.с. 135, 136). Мопед має пошкодження правої частини панелі приладів - зчесано та зам'ято відносно рівною площиною, правої ручки керма, правої підніжки водія, не виявлено пошкоджень на ручках, за які тримається пасажир;

-висновку експерта № 244 від 12.05.2015 (т. 3, а.с. 9-22) щодо допиту ОСОБА_6 проведеного 12.02.2014 із застосуванням відеозапису, за яким психологічні особливості допиту характеризуються наявністю психологічно значимих умов, які відповідають специфіці процесу реконструктивної діяльності свідка та не спрямовані на створення у останнього психічної напруженості та формулювання ним тверджень змісту. В ході допиту ОСОБА_6 задано рівну кількість відкритих і альтернативних питань. Відкриті питання не мають активного випереджального характеру, виключають несамостійність відповідей симулюють їх змістовне розширення. Альтернативні питання, задані в ході допиту, є уточнюючими, сформульовані услід з повідомленням ОСОБА_6, спрямовані на поширення, уточнення та конкретизацію суджень свідка та не справили суттєвого впливу на логіку і хронологію його оповіді. Сугестивне питання не справило суттєвого впливу на реконструктивну діяльність свідка. Емоційне забарвлення питань, заданих в ході допиту емоційно нейтральне. Темп слідчої дії помірний, що надає свідку час для обдумування своїх відповідей, динаміка допиту характеризується послідовним переходом від одного сюжету до іншого у відповідності із повідомленням свідка, поступовим розгортанням сюжетних ліній. В цілому, комунікативна тактика ОСОБА_6 не має суттєвих ознак психологічного впливу на останнього. Відтворення ОСОБА_6 подій, які пов'язані з ДТП, яка мала місце 19.04.2014 в с. Іванове Селище, при проведенні його допиту 12.02.2015 із застосуванням відеозапису, характеризується наявністю індивідуально-психологічних особливостей реконструктивної діяльності ОСОБА_6, які стійко проявляються: вольовим контролем своєї поведінки, активною комунікативною позицією, ініціативним наданням загальних та специфічних деталей щодо усіх обставин, обстановки та ознак об'єктів, які свідок відтворював. Зміст повідомлень ОСОБА_6 про події, пов'язані із ДТП, яка сталася 19.04.2014 складає хронологічну послідовність, є змістовно узгодженим та аргументованим. Невербальні засоби комунікативної діяльності ОСОБА_6 не є властивими для проявів вимушеної спонуки до спілкування та змістовно доповнюють словесні повідомлення.

У комунікативній діяльності констатується достатній комплекс ознак, які за своєю психологічною суттю є "слідами" досвіду, відображеного ним у процесі відтворення. У поведінці ОСОБА_6 маються підстави для визначення ознак самостійно відтворювати події, які є предметом розслідування кримінального провадження, ознак суттєвого психологічного впливу(тиску) на нього не мається;

-висновку експерта № 243 від 15.05.2015 (т. 3, а.с. 25-41) згідно якого психологічні особливості одночасного допиту ОСОБА_6 та ОСОБА_16, проведеного 12.02.2014 із застосуванням відеозапису характеризуються наявністю психологічно значимих умов, які відповідають специфіці процесу реконструктивної діяльності ОСОБА_6 та у переважній частині допиту не спрямовані на створення у останнього психічної напруженості та формулювання ним тверджень певного змісту. Більшість заданих свідку питань є відкритими, які не мають активного випереджального характеру, виключають несамостійність відповідей і стимулюють їх змістовне розширення. Альтернативні питання, задані в ході допиту, є уточнюючими, сформульовані услід за повідомленням ОСОБА_6, спрямовані на поширення, уточнення та конкретизацію суджень свідка та не справили суттєвого впливу на логіку і хронологію його оповіді. Сугестивні питання не справили суттєвого впливу на реконструктивну діяльність свідка. Емоційне забарвлення питань, заданих ОСОБА_6 в ході допиту, емоційно нейтральне в переважній його частині. Вимоглива інтонація ОСОБА_16 під час задавання ОСОБА_6 питань не справила суттєвого впливу на реконструктивну діяльність ОСОБА_6. Темп слідчої дії помірний, що дає свідку час для обдумування своїх відповідей, динаміка допиту характеризується послідовним переходом від одного сюжету до іншого у відповідності із повідомленням свідка. В цілому комунікативна тактика допиту ОСОБА_6 не має суттєвих ознак психологічного впливу на останнього.

Відтворення ОСОБА_6 подій при проведенні одночасного допиту із ОСОБА_16 характеризується наявністю індивідуально-психологічних особливостей реконструктивної діяльності ОСОБА_6, які стійко проявляються: вольовим контролем своєї поведінки, активною комунікативною позицією, ініціативним наданням загальних та специфічних деталей обставин, обстановки та ознак об'єктів, які свідок відтворював. Зміст повідомлень складає хронологічну послідовність, є змістовно узгодженими та аргументованими. У комунікативній діяльності ОСОБА_6 констатується достатній комплекс ознак, які за своєю психологічною суттю є «слідами» досвіду, відображеного ним у процесі відтворення.

У відеозаписі одночасного допиту ОСОБА_6 і ОСОБА_16 у поведінці ОСОБА_6 маються підстави для визначення ознак самостійно відтворювати події, які є предметом розслідування кримінального провадження, ознак суттєвого психологічного впливу (тиску) на ОСОБА_6 не мається;

-висновку експерта № 245 від 29.05.2015 (т. 3, а.с. 44-54) яким встановлено, що для ОСОБА_6 властиві наступні провідні індивідуально-психологічні особливості: нормативне функціонування пізнавальних процесів та нормативний інтелектуальний рівень, змістовна простота внутрішнього світу, домінуючі потреби в усталених умовах життя, сприятливих емоційних відносинах та добробуті, орієнтованість на відповідність схвалюванням у суспільстві нормам співжиття, невисокий рівень домагань, тенденція до усамітненості, яка підсилюється в складних життєвих ситуаціях, емоційна чутливість, небагатослівність, недостатньо розвинені навички висловлювати власні почуття і точку зору. Відстоювати свою позицію в конфліктах, прямолінійність, стійкість переконань.

У ОСОБА_6 не виявлено ознак схильності до надмірного фантазування, підвищеного навіювання, високої підкореності впливу оточуючих. Нормативне функціонування пізнавальних процесів, достатній інтелектуальний рівень, стійкість переконань, прямолінійність, відсутність схильності до надмірного фантазування, підвищеного навіювання та високої підкореності впливу оточуючих суттєво вплинули на характер його показань у провадженні у вигляді надання незмінних в основних змістовних елементах показань з характеристиками змістовної узгодженості, хронологічної послідовності та специфічної детальності.

ОСОБА_6 з урахуванням його емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку здатний правильно сприймати обставини, що мають значення у провадженні і давати про них відповідні показання. Оскільки ОСОБА_6 заперечив керування мопедом в ході ДТП тому надання відповіді щодо впливу індивідуально-психологічних особливостей та його емоційний стан на поведінку в аварійній ситуації не є можливим;

-висновку експерта № 246 від 29.05.2015 (т. 3, а.с. 57-69) за яким для ОСОБА_16 властиві наступні провідні індивідуально-психологічні особливості: нормативне функціонування пізнавальних процесів та нормативний інтелектуальний рівень, прагматичність, настирливість у захисті власних інтересів, поблажливість в оцінці власної особи та поведінки, схильність свої невдачі та помилки пояснювати зовнішніми чинниками, рухливість емоцій, яскравість їх проявів та поверховість переживань, стійкість до стресових впливів, комунікабельність, гнучкість у виборі лінії поведінки, орієнтованість на отримання співчуття та допомоги від оточуючих (рентні установки), тенденція до "уходу в хворобу" в складних умовах.

Нормативне функціонування пізнавальних процесів, достатній інтелектуальний рівень, настійливість у захисті власних інтересів, рентні установки, поблажливість до власної особи відобразилася у поведінці ОСОБА_16.

ОСОБА_16 не виявляє ознак схильності до надмірного фантазування, підвищеного навіювання, високої підкореності впливу оточуючих. Нормативне функціонування пізнавальних процесів, достатній інтелектуальних рівень, практичність, прагматизм, наполегливість у відстоюванні власних інтересів, здатність успішно протистояти впливу оточуючих, поблажливість в оцінці власної поведінки, достатній інтелектуальний рівень суттєво вплинули на характер свідчень ОСОБА_16 у провадження у вигляді активної та цілеспрямованої побудови захисної позиції та настанової поведінки. ОСОБА_16 з урахуванням його емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку здатний правильно сприймати обставини, що мають значення у провадженні і давати про них відповідні показання.

Оскільки ОСОБА_16 заперечив керування мопедом в ході ДТП, тому надання відповіді щодо впливу індивідуально-психологічних особливостей та його емоційний стан на поведінку в аварійній ситуації не є можливим;

-висновку експерта № 247 від 30.04.2015 (т. 3, а.с. 72-86), згідно якого психологічні особливості процесу слідчої дії під час допиту ОСОБА_16 проведеного 12.02.2014 із застосуванням відеозапису, характеризуються наявністю психологічно значимих умов, які відповідають психологічній специфіці процесу реконструктивної діяльності свідка та не спрямовані на створення у ОСОБА_16 психічної напруженості та формулювання ним тверджень певного змісту.

В ході допиту ОСОБА_16 задано значну кількість відкритих питань, які не мають активного випереджального характеру, виключають несамостійність відповідей і стимулюють їх змістовне розширення. Альтернативні питання за змістом є уточнюючими, сформульовані услід за повідомленнями ОСОБА_16, спрямовані на поширення, уточнення та конкретизацію суджень свідка та не справили суттєвого впливу на логіку і хронологію його оповіді. Сугестивних питань в ході допиту ОСОБА_16 не задано. Емоційне забарвлення питань, заданих ОСОБА_16 в ході допиту емоційно нейтральне. Темп слідчої дії помірний, що надає ОСОБА_16 час для обдумування своїх відповідей, динаміка допиту характеризується послідовним переходом від одного сюжету до іншого у відповідності із повідомленням свідка, поступовим розгортанням сюжетних ліній. В цілому, комунікативна тактика допиту не має суттєвих ознак психологічного впливу на ОСОБА_16. Відтворення подій ОСОБА_16 характеризуються наявністю індивідуально-психологічних особливостей реконструктивної діяльності, які стійко проявляються вольовим контролем своєї поведінки, динамічними способами реалізації власної комунікативної позиції.

Розповіді ОСОБА_16 властива схематичність та нецільність сюжетів відтворюваних подій. Реконструкція свідком в ході допиту характеризується відсутністю суттєвих сюжетних елементів, змістовною бідністю, тенденцією уникнення надання відповідей відносно ряду елементів сюжету, наданням сторонньої інформації, наявністю усталених смислових акцентів відносно власної неініціативної та вимушеної поведінки. Невербальні засоби спілкування ОСОБА_16 не є властивими для проявів вимушеної спонуки до спілкування, відображають наявність у його свідомості суперечливих моделей комунікативної поведінки, вибірковість процесу відтворення. В ході реконструювання подій із рішенням їхати з ОСОБА_6 свідок продемонстрував орієнтовно-настановну поведінку. У поведінці ОСОБА_16 маються підстави поведінки є його довільною самостійною тактикою комунікативної діяльності. Ознак суттєвого психологічного впливу (тиску) на ОСОБА_16 не мається;

-висновком експерта № 247 від 25.05.2015 (т. 3, а.с. 89-111) встановлено, що психологічні особливості допиту ОСОБА_16 та ОСОБА_6 характеризуються наявністю психологічно значимих умов, які відповідають психологічній специфіці процесу реконструктивної діяльності та не спрямовані на створення у нього психічної напруженості та формулювання ним тверджень певного змісту. В ході допиту ОСОБА_16 задано значну кількість альтернативних питань, які є уточнюючими, сформульовані услід за повідомленнями ОСОБА_16 спрямовані на поширення, уточнення і конкретизацію суджень свідка та не справили суттєвого впливу на логіку і хронологію його оповіді. Відкриті питання не мають активного випереджального характеру, виключають несамостійність відповідей і стимулюють їх змістовне розширення. Сугестивних питань в ході допиту ОСОБА_16 не задано. Емоційне забарвлення питань, в ході одночасного допиту емоційно нейтральне в переважній його частині. Імперативні інтонації захисника в ході допиту спрямовані на впорядкування комунікативної діяльності свідка у відповідності із методичною специфікою слідчої дії. Темп одночасного допиту помірний, що надає ОСОБА_62 час для обдумування своїх відповідей, динаміка допиту характеризуються послідовним переходом від одного сюжету до іншого у відповідності із повідомлення свідка. В цілому, комунікативна тактика допиту не має суттєвих ознак психологічного впливу на ОСОБА_16. Відтворення ОСОБА_16 подій, пов'язаних з ДТП, яка мала місце 19.04.2014 в с. Іванове Селище, при проведенні його одночасного допиту 12.02.2015 із застосуванням особливостей реконструктивної діяльності ОСОБА_16, які стійко проявляються вольовим контролем своєї поведінки, динамічними способами реалізації власної позиції.

Розповіді ОСОБА_16 властива схематичність та нецілісність сюжетів відтворюваних подій. Реконструкція свідком в ході допиту характеризуються відсутністю суттєвих сюжетних елементів, змістовною бідністю розповіді, тенденцією уникнення надання відповідей відносно своїх дій та їх причин, наданням сторонньої інформації, наявністю усталених смислових акцентів відносно своєї беззахисності та безпорадності внаслідок протиправних та неетичних дій ОСОБА_6 і його родини та упередженості слідства, наявність осіб, які підтримують ОСОБА_16 у його позиції в ході досудового розслідування.

Невербальні засоби спілкування ОСОБА_16 не є властивими для проявів вимушеної спонуки до спілкування, відображають наявність у його свідомості суперечливих моделей комунікативної поведінки, вибірковість процесу відтворення, активну комунікативну позицію. В ході реконструювання пов'язаних із рішенням їхати з ОСОБА_6 в с. Іванове Селище, дороги туди, обставин ДТП 19.04.2014 подій після неї обставин надання та зміни ОСОБА_16 показів щодо ДТП, свідок продемонстрував орієнтовно-настановну поведінку. У поведінці ОСОБА_16 маються підстави для визначення ознак самостійно відтворювати події, які є предметом розслідування кримінального провадження. Орієнтовно-настановна поведінка ОСОБА_16 є його довільною самостійною тактикою комунікативної діяльності.

У відеозапису допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_16, проведеного 12.02.2015, ознак суттєвого психічного впливу (тиску) на останнього не мається.

Захисник акцентувала увагу суду на орієнтовно-настановній поведінці ОСОБА_16 під час його допиту, тобто викладення ним подій у зручному для нього світлі, тобто його обмову обвинуваченого ОСОБА_6, проте суд вказує, що у висновку експерта також вказано на те, що невербальні засоби спілкування ОСОБА_16 не є властивими для проявів вимушеної спонуки для спілкування, є його довільною самостійною тактикою комунікативної діяльності. Жодного висновку щодо неправдивості його свідчень, обману тощо експертом не сформульовано.

Суд не вважає постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 07.05.2014 (т. 2, а.с. 53), якою ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП (передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння) доказом керування транспортним засобом у момент наїзду на пішохода ОСОБА_17 саме ОСОБА_16 оскільки, щонайменше, як встановлено з показів допитаних у судовому засіданні свідків та обвинуваченого ОСОБА_6, дозвіл їхати на своєму мопеді завідомо перебуваючим у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_6 та ОСОБА_16 дав ОСОБА_12 - власник ТЗ "Сабур Альфа", який і раніше дозволяв своєму синові - обвинуваченому ОСОБА_6 їздити на цьому мотоциклі; ОСОБА_6 не має права керування мопедом, тому посилання у постанові від 07.05.2014 на ОСОБА_6 як на водія, що порушив п. "г" п. 2.9 Правил дорожнього руху є некоректним.

Суд наголошує, що жоден із доказів не має наперед встановленої сили, жоден із них не є пріоритетним, усі докази досліджуються у сукупності та взаємозв'язку.

Суд відхиляє доводи сторони захисту як доказ перебування ОСОБА_6 на місці пасажира та удар ним головою об задню частину голови водія ОСОБА_22 під час ДТП, що спричинив травмування у ОСОБА_6 лівої надбрівної дуги, дефект 3/4 коронки другого нижнього зуба зі садном слизової оболонки нижньої губи, щонайменше з тих підстав, що висновок експерта № 85/416 від 18.07.2014 зазначає, що "не виключено, що рана в області лівої надбрівної дуги та дефект 3/4 коронки другого нижнього зуба зі садном слизової оболонки нижньої губи могли утворитися і при зміщенні голови вперед та ударі об волосисту частину голови ОСОБА_16 за умови перебування ОСОБА_6 на місці пасажира мопеда, однак даного судження при відсутності інших диференційних ознак недостатньо для обґрунтованого висновку про взаєморозташування ОСОБА_6 та ОСОБА_16 на мопеді "Сабур" у момент наїзду на пішохода.

Тобто висновок не є категоричним у відповідній частині. У разі удару ОСОБА_6 бровою та другим нижнім зубом (із дефектом коронки) об голову ОСОБА_16 на голові останнього могли б залишитися сліди, яких не виявлено; характер ушкодження лівої брови повинен містити ознаки "ковзання", "розрізання" тощо поверхні шкіри брови ОСОБА_6 об волосяний покрив голови або можливу шапку на голові ОСОБА_16, чого також не встановлено; за умови удару транспортного засобу об перешкоду (пішохода) та його гальмування, транспортний засіб та особи, які перебувають на ньому, з моменту зіткнення з пішоходом набувають від'ємного рівного прискорення, їх рух уповільнюється однаково, їх тіла, рухаються з однаковим від'ємним прискоренням у напрямку руху транспортного засобу, у т.ч. зі згинанням хребта у напрямку первинного руху транспортного засобу, а голови "кивають" у напрямку руху мотоцикла по "дузі" з одночасним зміщенням ззаду-наперед і згори-вниз.

Слід наголосити, що на правій брові та вилиці ОСОБА_16 також є пошкодження, за характером та локалізацією схожі із ушкодженнями правої верхньої частини обличчя ОСОБА_6. Відтак, застосовуючи аналогічні твердження сторони захисту щодо ОСОБА_16 з однаковою вірогідністю можна припустити, що ОСОБА_16, будучи пасажиром, вдарився об задню частину голови ОСОБА_6, який був за кермом мотоцикла, а на задній частині голови ОСОБА_6 немає відповідних ушкоджень від удару головою ОСОБА_16.

ОСОБА_6 і ОСОБА_16 отримали схожі тілесні ушкодження, зокрема:

- ОСОБА_6 - рана в проекції лівої надбрівної дуги, множинні смугоподібні різнонаправлені садна в правій лобній області, лівій половині живота, по задній поверхні лівого ліктьового суглоба, на тильній поверхні лівої кістки, правого колінного суглобу, по поверхньо-зовнішній поверхні правої гомілки, в ділянці правої зовнішньої кісточки, дефект 3/4 коронки другого нижнього зуба зліва із садном слизової оболонки нижньої губи;

- ОСОБА_16 - рана правої надбрівної дуги з субсклеральним крововиливом правого ока та смугоподібним садном суміжної ділянки - виличної області справа, садно верхньої та нижньої губи справа з поверхневими ранами слизової оболонки обох губ, садна по тильній поверхні обох кистей та правого променевого суглобу, по внутрішній поверхні лівого променевого суглобу, по передній поверхні правого суглобу, по внутрішній поверхні лівого променевого суглобу, по передній поверхні правого колінного суглобу та в проекції правої зовнішньої кісточки,

що свідчить про удар І ОСОБА_6, і ОСОБА_16, об тверду поверхню після падіння переважно зовнішньою поверхнею правої ноги. Жоден висновок експерта не дав категоричного висновку щодо їх позиції на мопеді, взаємному розташуванні на ньому під час наїзду на пішохода ОСОБА_17.

Постраждала від ДТП ОСОБА_17 була вдарена у задню праву частину тіла, у т.ч. у крижово-куприку ділянку з переходом в поясничну на 81 см вище підошв, лівою частиною керма мотоцикла, на що вказує характер її тілесних ушкоджень та висновки експертів. Відтак, при ударі кермом мотоцикла об поперековий відділ людини зростом 168 см. кермо мотоцикла, вдаряючи пішохода, неодмінно провернеться на певний кут наліво, що потягне за собою падіння мотоцикла на правий бік, а також падіння на правий бік його водія і пасажира. Суд наголошує на численних травмах ОСОБА_6 і ОСОБА_16 саме на правій частині тіла.

У судовому засіданні переглянуто відеозапис програми "Стосується кожного - Нерозділене кохання" від 21.09.2014 щодо обставин ДТП та винуватості когось у її скоєнні (т. 3, а.с. 138), під час якого потерпіла ОСОБА_9 вказує, що обвинувачений висловлював знаки поваги до її дочки, вона не відповідала, готувалася до весілля із ОСОБА_33, батьки обвинуваченого тиснули на ОСОБА_22 щоб той взяв на себе провину, пропонували йому гроші, погрожували; свідок ОСОБА_18 вказує, що за кермом мопеда був ОСОБА_6, перед зіткненням він перевів ОСОБА_17 праворуч від себе, побачив у неї одразу сильні травми голови; ОСОБА_64 (однокласниця ОСОБА_17) розповідає, що ОСОБА_6 писав ОСОБА_17 у мережі "В Контакте"; ОСОБА_16 вказує, що за кермом був ОСОБА_6, він не повинен відповідати, а якщо й повинен, то нехай вони відповідають удвох однаково із ОСОБА_6 за смерть ОСОБА_17, його змусили взяти на себе провину, погрожували і постійно погрожують з боку сім'ї ОСОБА_6; ОСОБА_43 вказує на тиск на них з боку сімї ОСОБА_6, закликає до справедливого покарання для ОСОБА_6; ОСОБА_6 розповідає, що не хотів їхати, на поїздці наполягав ОСОБА_16, він був за кермом мопеда, змінив раніше надані правдиві покази на неправдиві після спілкування з адвокатом, казав "ОСОБА_16! Обережно! Люди"; ОСОБА_10 сказав, що прокурор є товаришем сім'ї ОСОБА_6; виступи кожного учасника супроводжуються коментарями залучених журналістами фахівців (експертів) які почергово, то підтримують окремі слова учасників шоу, то заперечують щодо них, то підкреслюють вірність слів, то одразу їх заперечують тощо іншими словами створюють та "нагнітають" проблематику у хід телевізійного шоу; наприкінці передачі показано короткотривалі фрагменти із зображенням ОСОБА_6 та ОСОБА_16, щодо яких, згідно слів диктора, здійснювалося дослідження на поліграфі, ОСОБА_16 казав неправду, а ОСОБА_6 - правду; короткий уривок, де ОСОБА_6 на колінах просить у ОСОБА_9 пробачення. Як наслідок голос диктора підсумовує, що журналістське розслідування залишило ще більше питань, хто винен не встановлено тощо.

Відтак, з огляду на характер телевізійного шоу, досягнення ним, у розумінні авторів передачі, суспільного розголосу та привертання уваги глядацької аудиторії до трагедії учасників судового провадження та необхідності подальшого пошуку істини тощо, суд не приймає відеозапис передачі "Стосується кожного" від 21.09.2014 взагалі як доказ у кримінальному провадженні.

Суд не приймає як доказ винуватості або невинуватості конкретної особи вказівки прокурора від 21.04.2014 та від 25.08.2015 щодо вчинення слідчим тих чи інших процесуальних дій, у т.ч. повідомити про підозру ОСОБА_16, а потім ОСОБА_6 (т. 4, а.с. 178, 179), оскільки це є елементом плану вчинюваних слідчих дій, а як вхідні, так і вихідні дані щодо обставин кримінального провадження змінюються (підтверджуються або спростовуються) лише за наслідками вчинення відповідних слідчих (розшукових) дій. На окрему увагу також заслуговує отримання після 21.04.2014 низки зазначених у вироку висновків експертів, які, ймовірно, вплинули на хід досудового розслідування та остаточне формулювання обвинувачення.

Обвинувачений є здоровим, на обліку у лікаря-нарколога та/або лікаря-психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 87).

Відповідно до листа УМВС України Полтавській області від 30.09.2015 № 1359 за ОСОБА_6 транспортні засоби не зареєстровані, видане йому 06.02.2013 посвідчення водія НОМЕР_2, категорія "В" на збереження не надходило (т. 2, а.с. 85).

Отже ОСОБА_6 не має права керування мопедом або мотоциклом, відтак, у розумінні Закону України "Про дорожній рух" та Правил дорожнього руху він не є водієм, а є особою, яка керує транспортним засобом, а, відтак, ним здійснене керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Ураховуючи зазначені обставини кримінального провадження, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши зібрані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд робить висновок про встановлення і доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, та підлягає покаранню за його вчинення.

Обставин, які пом'якшують покарання, не встановлено.

Обставиною, які обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні обвинуваченому покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує межі, установлені у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; положення Загальної частини КК України; ступінь тяжкості вчиненого злочину; особу винного; встановлені обставини, що обтяжують покарання, позицію потерпілих щодо можливого покарання.

Зважаючи на вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів має бути призначене обвинуваченому у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням не встановлено, у т.ч. з огляду на повідомлені потерпілими і окремими свідками випадки неодноразового тиску на них, позицію потерпілих щодо максимально можливого суворого покарання обвинуваченого.

З метою забезпечення виконання вироку частково задовольнити клопотання прокурора про обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши обвинуваченого під варту у залі судового засідання, але не більш як на 60 днів, не визначаючи розмір застави як щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Потерпілими ОСОБА_9 і ОСОБА_10 пред'явлено цивільний позов (т. 1, а.с. 66-69) до обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_12, як власника транспортного засобу "Сабур Альфа", про стягнення з останніх солідарно на користь позивачів 37478,29 грн матеріальної шкоди, по 50000 грн моральної шкоди, стягнення з ОСОБА_12 на користь позивачів 6000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано наїздом керованим обвинуваченим ОСОБА_6 транспортним засобом на дочку потерпілих ОСОБА_17, яка померла від завданих ним тілесних ушкоджень. Позивачі понесли витрати на ліки 463,67 грн і 310,62 грн, 5704,00 грн на труну і товари ритуального призначення, 7500,00 грн на поминальний обід, 23500,00 грн на встановлення пам'ятника.

Моральна шкода полягає у загибелі дочки потерпілих внаслідок дій обвинуваченого, очікування її заміжжя, змушеним похованням дитини, глибині завданих страждань, істотних змінах у житті після цього, витрачанні часу та зусиль для відновлення життя тощо.

Відповідачі повинні нести солідарну відповідальність як особа, яка керувала транспортним засобом, та як власник транспортного засобу.

ОСОБА_9 повністю підтримала цивільний позов із вказаних у ньому підстав, вказала, що більше не може нічого додати щодо глибини своїх травм, вона поховала дочку. Просила відшкодувати матеріальні витрати та моральну шкоду повністю. Понесла витрати на ліки, поховання, поминальний обід, пам'ятник дочки, витрати на правову допомогу 6000,00 грн. Власником мопеда є ОСОБА_12 тому його відповідальність та відповідальність ОСОБА_6 має бути солідарною. Кошти має намір витратити на благодійність.

ОСОБА_10 цивільний позов підтримав повністю, підтвердив вірність вказаних у ньому обставин. Кошти має намір витратити на благодійність.

Представник потерпілих ОСОБА_11 повністю підтримала позовні вимоги із вказаних у позові підстав та у вказаних у позовах розмірах шкоди.

Щодо винуватості у ДТП та особи, яка була за кермом вказала, що пішоходи не порушували ПДР, тому водій мопеда та його власник повинні нести солідарну відповідальність. Свідки - родичі обвинуваченого дають свідчення, щоб вигородити його від факту керування мопедом, проте їх показання є суперечливими та недостовірними. Покази ОСОБА_16 є правдивими, оскільки саме ОСОБА_12 вказав ОСОБА_6 та ОСОБА_16 їхати та замовити стіл у барові, саме у цей час за ОСОБА_12 та ОСОБА_23 вже їхав автомобілем ОСОБА_26. ОСОБА_38ОСОБА_12 до ОСОБА_26 щоб той відвіз їх у бар, є вигаданим, саме останній повідомив першого про наїзд на ОСОБА_17. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_18 однозначно вказали на особу, яка була за кермом - на ОСОБА_6. Ці свідки вказали, що після падіння мопеда ОСОБА_16 був дальше нього, а ОСОБА_6 на мопеді. Такі пояснення є цілком логічними та послідовними, оскільки пасажир летить далі, а водій чіпляється тілом та мопед (кермо тощо), обвинувачений залишився на мопеді на правому боку, водій не сильно травмується якщо на мопеді є дуги. Проте, всі свідки вказали, що ОСОБА_6 на місці отримав ушкодження правих руки та ноги - тримався за них, шкутильгав.

Після від'їзду з місця події свідка ОСОБА_18, травмованої ОСОБА_17, батьків свідка ОСОБА_18 на місці події залишалися лише ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_26, ОСОБА_23 та ОСОБА_16, саме у цей час останнього змусили взяти на себе провину за дії водія мопеда - ОСОБА_6.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо цивільного позову повністю, вказав, що не робив цього, вибачення ніколи у потерпілої не просив, бо не винуватий, мопед належить його сім'ї.

Захисники ОСОБА_6 вказали на необхідність відмови у задоволенні позову через не доведення вчинення обвинуваченим злочину. Злочин вчинив ОСОБА_16.

Цивільний відповідач ОСОБА_12 заперечував щодо позову повністю, був у той час дома, злочин не скоював. Мопедом можуть керувати всі у його сім'ї. Син ОСОБА_6 (обвинувачений) права керування мопедом не має, мопед до моменту наїзду на пішохода у цивільного відповідача не викрадали.

ОСОБА_7 як представник цивільного відповідача ОСОБА_12 вказав, що відповідати повинна особа, яка була за кермом мопеда. Є постанова судді про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за передачу права керування ОСОБА_16, який не має права керування мопедом. Відповідати повинен саме водій мопеда. Відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_12 є неналежними.

У письмовому запереченні щодо позову (т. 2, а.с. 51, 52) ОСОБА_12 також вказав, що солідарна відповідальність власника транспортного засобу та особи, яка ним керує, не відповідає законодавству, ОСОБА_12 не керував мопедом під час ДТП, також мопедом не керував ОСОБА_6.

Щодо цивільного позову суд зазначає, що у справі встановлено, що ОСОБА_12 є власником транспортного засобу "Сабур Альфа", яким було збито ОСОБА_17. Транспортний засіб не має державної реєстрації. ОСОБА_17 померла внаслідок отриманих під час наїзду на неї, як на пішохода, травм.

ОСОБА_12 постійно, у т.ч. у день ДТП, довіряв та довірив керування цим транспортним засобом обвинуваченому ОСОБА_6, щоб той замовив столик у барі для продовження святкування Великодня.

ОСОБА_12 достовірно знав, що ОСОБА_6 не має права керування цим ТЗ - мотоциклом, мотоцикл не має належних реєстраційних документів. І ОСОБА_6, і ОСОБА_16 перебували у стані алкогольного сп'яніння.

Відтак цивільний відповідач ОСОБА_12 допустив два правопорушення: (1) надав можливість керувати ТЗ, який не зареєстровано в органах ДАІ, (2) надав можливість керувати ТЗ особі, яка не має відповідного посвідчення водія та яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Не притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності за такі діяння не має значення для цивільно-правових наслідків таких дій ОСОБА_12.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 № 4 судам роз'яснено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).

Відтак, у справі не встановлено "відповідної правової підстави" керування обвинуваченим ОСОБА_6 транспортним засобом цивільного відповідача ОСОБА_12; встановлено "недбалість власника" ОСОБА_12, що виразилася у протиправному передаванні свого ТЗ та керування своїм не зареєстрованим транспортним засобом ("Сабур Альфа") особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (обвинувачений ОСОБА_6 має право керування лише категорії "В", яка не охоплює мопед або мотоцикл), яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Інакше кажучи, не було б виїзду транспортного засобу за вказівкою його власника, достовірно б не було наїзду цим ТЗ на пішохода ОСОБА_17.

Ураховуючи зазначене суд, відповідно до ч. 4 ст. 1187 ЦК України визначає такі частки відповідальності відповідно до ступеня вини: обвинувачений - 1/5, цивільний відповідач - 4/5.

Відповідно до ст.ст. 23, 1166, 1167, 1168, 1177, 1187, 1201 ЦК України суд стягує у відповідних частках із відповідачів понесені ними витрати на придбання ліків для ОСОБА_17 463,67 грн і 310,62 грн (т. 1, а.с. 70), витрати на придбання труни і товарів ритуального призначення 5704,00 грн (т. 1, а.с. 71) і на придбання та встановлення пам'ятника 23500, грн (а.с.73-74) - 5995,66 грн з ОСОБА_6 та 23982,63 грн з ОСОБА_12 ((463,67 + 310,62 + 5704,00 + 23500) х 1/4 та ((463,67 + 310,62 + 5704,00 + 23500) х 1/5); а також повністю моральну шкоду 50000,00 грн - відповідно 10000,00 грн і 40000,00 грн на кожного потерпілого.

Згідно із ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Відтак стягнення витрат на поминальний обід 7500,00 грн (т. 1, а.с. 72) не ґрунтується на законі.

На підставі ст.ст. 961, 962 КК України, ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію щодо транспортного засобу "Сабур Альфа".

Речові докази: одяг ОСОБА_16 та ОСОБА_6 повернути їм як власникам; одяг ОСОБА_17 - знищити.

Відповідно до ст.ст. 118, 120, 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих понесені ними по 3000,00 грн (т. 1, а.с. 75) процесуальних витрат на правову допомогу з представництва їх інтересів як потерпілих.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави 33 176,70 грн документально підтверджених витрат на залучення експерта: комплексних судових транспортно-трасологічних та судово-медичних експертиз 787,20 грн, судової експертизи технічного стану транспортного засобу 1537,50 грн, судової автотехнічної експертизи 2460,00 грн, додаткових комплексних судових транспортно-трасологічних та судово-медичних експертиз 2956,20 грн, додаткової транспортно-трасологічної експертизи 1920,00 грн, судових психологічних експертиз 23515,20 грн (т. 2 а.с. 111, 112, 162, 188, 211, 221, 237; т. 3 а.с. 7, 8, 23, 42, 55, 56, 70, 71, 88, 173, 174).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 371, 373 - 376, 392 - 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, за яким призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

З метою забезпечення виконання вироку обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою, взявши його негайно під варту у залі судового засідання, до набрання вироком законної сили, однак не більш як на 60 днів, тобто по 11 серпня 2017 року.

Строк відбування покарання рахувати з 13 червня 2017 року.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно 5995,66 грн матеріальної шкоди та 20000,00 грн моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно 23982,63 грн матеріальної шкоди та 80000,00 грн моральної шкоди, завданої злочином.

На підставі ст.ст. 961, 962 КК України, ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію щодо транспортного засобу "Сабур Альфа" ("Sabur-SB50Q") двигун НОМЕР_1, об'єм 110 куб.см., чорного кольору.

Речові докази: одяг ОСОБА_16 та ОСОБА_6 повернути їм як власникам; одяг ОСОБА_17 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 3000,00 грн процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_10 3000,00 грн процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави (банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, одержувач УДКСУ у Семенівському районі Полтавської області, код ЄДРПОУ 37541502, код бюджетної класифікації 24060300 "Інші надходження", рахунок 31119115700442, МФО 831019,) 33176,70 грн процесуальних витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Семенівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз'яснити обвинуваченому, захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз'яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.Ф. Харченко