Ухвала суду № 67099720, 24.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4708/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року про забезпечення позову по справі за позовом Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Успенська 17 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Одеська міська рада про знесення самочинного будівництва та відновлення становища, яке існувало до моменту порушеного права,

встановила:

До суду надійшла цивільна справа за позовомОбєднання співвласників багатоквартирного будинку Успенська 17 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Одеська міська рада про знесення самочинного будівництва та відновлення становища, яке існувало до моменту порушеного права.

Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, по якій він просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення першого поверху № 501, загальною площею 135,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 17; заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будь-яких будівельних, ремонтних робіт чи робіт з реконструкції будівель, зведення огорожі будь-якого вигляду чи проведення будь-яких робіт на земельній ділянці на прибудинковій території двору будинку № 17 по вул. Успенській в м. Одесі та на місці існування нежитлового приміщення № 501 в будинку №17 по вул. Успенській в м. Одесі; заборони Одеській міській раді, виконкому Одеської міської ради, Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Одеському міському управлінню земельних ресурсів, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам які мають реєстраційні повноваження вчиняти будь-які дії щодо оформлення, підготовки чи видачі будь-яких дозвільних чи правовстановлюючих документів стосовно нежилих приміщень №501 в будинку №17 по вул. Успенській в м. Одесі чи нежитлового або житлового приміщення (будинку) яке зводиться на місці нежитлового приміщення№501 в будинку №17 по вул. Успенській в м. Одесі, а також вчиняти будь-які дії стосовно розроблення проекту відведення земельної ділянки, а також приймати будь-які рішення стосовно оформлення права власності або права користування земельною ділянкою за адресою вул. Успенська, 17 в м. Одесі громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_5.

На думку Позивача невжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість Відповідачу здійснити відчуження майна, яке знаходиться у його власності (в даному випадку спірних нежилих приміщень) на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача, що призведе до неможливостіПозивачем поновити порушені Відповідачем права.

Ухвалою суду заяву про забезпечення позову задоволено.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З надісланих судом першої інстанції до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів справи вбачається порушення судом порядку, встановленого для вирішення питання щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 п.п. 1, 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забезпечується встановленням обовязку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Підчас вирішення цього питання суд першої інстанції взяв до уваги, що предметом позову є нежилі приміщення № 501, розташованих у будинку № 17 по вулиці Успенській у м. Одесі, загальною площею 135,9 кв. м., які складаються з 1, 11 коридори, 2-душ, 3-туалет, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12 основні приміщення. Суд вважав, що заява позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, з метою захисту законних прав та інтересів позивача та з метою уникнення будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам, що, в свою чергу, унеможливить виконання можливого рішення, суд вбачає доцільним задовольнити подану позивачем заяву про забезпечення позову.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд також виходив із співмірності з заявленими позовними вимогами.

Повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Так, з виділених матеріалів справи вбачається, що позивач 20.12.2016 року подав до Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву та клопотання про забезпечення позову (а.с.1-3, 5-7), яке і було розглянуте 21.12.2016 року (а.с.14-15).

В додатках до позовної заяви вказані лише: копія квитанції про сплату судового збору (копія у виділених матеріалах відсутня), копія довіреності представника позивача (а.с.4), копія витягу з ЄДР юридичних осіб, а саме Обєднання співвласників багатоквартирного будинку Успенська 17 (а.с.8-12) та копії позовної заяви.

На а.с.13 міститься копія ухвали про відкриття провадження по справі від 21.12.2016 року.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В п. 7 цієї ж постанови зазначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК (1618-15), і повинна включати

мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Колегія суддів звертає свою увагу на те, що виділені матеріали справи не містять жодного переконливого доказу того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В матеріалах справи взагалі відсутні також дані про власника спірного нежилого приміщення першого поверху № 501, загальною площею 135,9 кв.м., оскаржувана ухвала в частині заборонити будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будь-яких будівельних, ремонтних робіт чи робіт з реконструкції будівель, зведення огорожі будь-якого вигляду чи проведення будь-яких робіт на земельній ділянці на прибудинковій території двору будинку № 17 по вул. Успенській в м. Одесі винесена у відношенні невизначеного кола осіб, які не були залучені до розгляду справи, права та інтереси яких були порушені винесеною ухвалою, про що зазначили в своїх апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 рокуне може вважатися повністю законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів до того ж суду першої інстанції для нового розгляду по суті заяви.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 312, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційні скарги Гробова Григорія Дмитровича Кравцова Станіслава Вікторовича та Очеретного Сергія Івановича задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року про забезпечення позову скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції для нового розгляду заяви по суті у відповідності до чинного процесуального законодавства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

ОСОБА_6