Постанова № 67099376, 07.06.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6990/17

Провадження№ 2а/522/1408/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В. В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Директора ФГ «Назари» ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Директора ФГ «Назари» ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області. Згыдно якоъ позивач просить визнати незаконною та скасувати Постанову № 186 винесену Заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Булгакова Ігоря Миколайовича від 23.03.2017 р. по справі про адміністративне правопорушення про визнання фермерського господарства «Назари», код ЄРДПУ 19208246, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або створення перешкод для діяльності цього органу, та накладення штрафу 320000 (триста двадцять тисяч) гривень.

При цьому зазначає, що постанову було винесено з грубим порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, вислухавши думку осіб, які брали участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є директором ФГ «Назари» згідно наказу ФГ «Назари» по особовому складу від 19.01.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що головним державним інспектором Головного управління Держпраці в Одеській області Т. В. Алі 21.02.2017 року складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №15-20-006/0171 відносно ФГ «Назари», згідно якого позивач не допустив до проведення перевірки ФГ «Назари» та відмовив у наданні документів.

За цим фактом головним державним інспектором Головного управління Держпраці в Одеській області Т. В. Алі 14.03.2017 року відносно позивача було складено протокол № 15-20-006/0140 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-6 КУпАП.

На підставі акту перевірки №15-20-006/0171 від 21.02.2017 року та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 15-20-006/0140 від 14.03.2017 року відносно ОСОБА_1 була винесена постанова № 186 від 23.03.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення про визнання фермерського господарства «Назари», код ЄРДПУ 19208246, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або створення перешкод для діяльності цього органу, та накладення штрафу 320000 (триста двадцять тисяч) гривень.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Розпорядженням КМУ від 16.09.2015 N 929-р "Питання Державної служби з питань праці", на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою КМУ від 11.02.2015 N 96 (надалі - Положення).

Згідно із пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України від 11.02.2015 N 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року N 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Управління Держпраці у Одеській області.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Одеської області.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п. 6 ч. 4 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96).

Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 188-6 КУпАП).

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зазначені в статті 280 КУпАП. Зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 7 КУпАП.

Відповідно дост. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно дост. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Крім того, у відповідності дост. 278 КпАПУкраїни при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), який розглядатиме справу, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тобто, доведення невинуватості не покладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме особа, яка притягає особу до адміністративної відповідальності повинна довести її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимогст. 293 КУпАПі роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції Українипринципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що розгляд матеріалів справи про адміністративну відповідальність та винесення оскаржуваної постанови відбулось 23.03.2017 року за відсутності ОСОБА_1

Проте, з пояснень позивача суд вбачає, що останній на розгляді справи про адміністративне правопорушення присутній не був. Належним чином сповіщеним про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не був. Акт перевірки від №15-20-006/0171 від 21.02.2017 року, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 188-6 КУпАП від № 15-14.03.2017 року №20-006/0140 та запрошення на розгляд справи про адміністративне правопорушення на 14 березня 2017 р. о 10:00 позивач не отримав.

У порушення вимог ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній підпис позивача, при цьому не надано доказів щодо його присутності при складанні протоколу та відмови позивача від підпису протоколу. Суд не вбачає, що позивачу було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП України.

Крім того, санкція ст. 188-6 КпАП передбачає накладення на посадових осіб штрафу від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто від 850 гривень до 1700 гривень. Між тим, згідно постанови про адміністративне правопорушення №186 від 23.03.2017 року з позивача стягнули 320 000 гривень

На спростування вказаних обставин відповідачем належних та допустимих доказів не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач був позбавлений свого Конституційного права брати участь у розгляді справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді даної адміністративної справи не були у повному обсязі досліджені обставини події, не встановлено факту належного сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, представником відповідача суду не було надано жодного доказу, який би спростовував твердження позивача та підтверджуючого законність та обґрунтованість постанови, що оскаржується, в частині дотримання вимог про сповіщення позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було виконане всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх обставин.

Проте, суд вважає безпідставними посилання позивача на дію мораторію на проведення перевірок як підставу для скасування постанови з огляду на таке.

Судом встановлено, що головним управлінням Держпраці в Одеській області було отримано листУправління Служби Безпеки України в Одеській області від 06.02.2017 року №65/4-1251 стосовно порушення фермерським господарством «Назари» вимог законодавства про працю та оплату праці, у тому числі шляхом використання працівників без укладення трудового договору.

Згідно абз. 4 п. 3 Порядку № 390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

На виконання вимог чинного законодавства Головним управлінням були здійсненні заходи щодо погодження проведення позапланової перевірки ФГ «Назари», що підтверджується листом Державної служби України з питань праці від 14.02.2017 № 1676/4.3/4.2-ДП-17.

Наказом від 20.02.2017 року № 251 «Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю» передбачено проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФГ «Назари».

Проте, до перевірки посадову особу Головного управління не було допущено, про що було складено Акт про недопуск до перевірки від 20 лютого 2017 року.

Проте суд зауважує, що 28 грудня 2014 року було прийнято Закони України № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи та № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України.

Пунктом 3 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набрав чинності з 1 січня 2015 року, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки субєктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Разом з тим, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За приписами частини другої цього Закону його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, окрім відносин, що виникають, зокрема, під час здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Цю частину було доповнено словами «державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення» відповідно до Закону України від 28.12.2014 р. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01.01.2015 року.

Аналізуючи вказані норми права в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи не є контролюючими органами доходів і зборів в розумінні пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, а відтак дія положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»на них не поширюється.

Тому, суд вбачає, що Головне управління Держпраці в Одеській області в частині реалізації своїх функцій щодо здійснення перевірки підприємства діяло у межах та у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з наведених норм процесуального права, позивач втратив право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. В той же час, позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду.

Проте, оскільки протокол у справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2017 року був складений без участі ОСОБА_1, у встановленому законом порядку та строки йому не вручався, справа про адміністративне правопорушення розглянута за відсутності ОСОБА_1 та за відсутності належних доказів про його сповіщення. Суд приходить до висновку, що позивач був позбавлений свого Конституційного права брати участь у розгляді справи. Копію постанови від 23.03.2017 року позивач отримав поштою 28.03.2017 року, тобто, коли строк на оскарження постанови вже закінчився.

Отже, позивач не мав практичної можливості своєчасно звернутися до суду з позовом, а тому суд вважає за можливе поновити позивачу пропущений ним строк на звернення до суду з адміністративним позовом

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача щодо протиправності винесеної постанови та вважає за можливе задовольнити позов щодо скасування постанови №186 від 23.03.2017 року.

Керуючись ч.2 ст.3, ст. ст. 158- 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Директора ФГ «Назари» ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.

Поновити позивачу строк для звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови .

Визнати незаконною та скасувати Постанову № 186 винесену Заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Булгакова Ігоря Миколайовича від 23.03.2017 р. по справі про адміністративне правопорушення про визнання фермерського господарства «Назари», код ЄРДПУ 19208246, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або створення перешкод для діяльності цього органу, та накладення штрафу 320000 (триста двадцять тисяч) гривень.

Постанова може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня її проголошення або отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Суддя: А. Ю. Бойчук