Ухвала суду № 67098580, 07.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №761/19204/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Юзькова О.Л.

апеляційне провадження № 22-ц/796/4674/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання права власності на житловий (садибний) будинок, господарські (присадибні) будівлі і споруди на АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання права власності на житловий (садибний) будинок, господарські (присадибні) будівлі і споруди на АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову вказувала, що 03 лютого 2011 р. Постійна комісія з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Київської міської ради листом № 29/281-102 повідомила її щодо повторного розгляду комісією 30.11.2010 р. та підтримання проекту рішення Київради про передачу земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. Проте, на пленарному засіданні УІ сесії Київради 23.12.2010 р. вищезазначене рішення не набрало голосів. Протягом 2011-2015 р. та 2016 року відповідач не вирішував питання щодо передачі позивачу земельної ділянки, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 було вчинено всіх необхідних дій. Для оформлення ж права власності на будинок та споруди, їх необхідно ввести в експлуатацію, а для цього потрібно отримати документи, що підтверджує право власності чи право користування земельною ділянкою. Документи, які підтверджують право позивача на користування земельною ділянкою не видаються відповідними органами, але за нею може бути визнано право власності на збудований нею житловий будинок, інші надвірні будівлі, які зареєстровані Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30.06.2015 р., що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з метою подальшого його введення в експлуатацію та належного оформлення права власності на земельну ділянку. Зважаючи на викладене позивач просить суд визнати право приватної власності ОСОБА_2 на одноквартирний (садибний) житловий будинок, літера «А», площею 88,5 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б» 9,0 кв. м.,; госп. Блок літ. «В» 7,2 кв.. м.; літня кухня літ. «Г» 28,3 кв. м., що розташований за адресою: по АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 27 січня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до Київського міського голови із завою про надання їй у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).

На підставі розпорядження Київського міського голови від 02 лютого 2006 року №031Б-2205 та розпорядження Шевченківської РДА в м. Києві «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» від 15 березня 2006 року за №525 розроблено та підготовлено в установленому законом порядку проект землеустрою та проект рішення Київської міської Ради про відведення земельної ділянки.

03.06.2015 р. на замовлення ОСОБА_2 КП Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було складено технічний паспорт на одноквартирний (садибний) житловий будинок літера «А» площею 88,5 кв. м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б» 9,0 кв. м.,; господарський блок літ. «В» 7,2 кв.. м.; літня кухня літ. «Г» 28,3 кв. м., що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись з даним позовом, позивачка просила визнати право власності на зазначені споруди, збудовані нею, зважаючи на те, що відповідач протягом 2006-2017 років ухиляється від надання документів на земельну ділянку, що унеможливлює введення будинку в експлуатацію та оформлення права власності і на земельну ділянку.

Водночас, згідно із ч.ч.2, 3 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.14 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суджу України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦПК України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

При цьому суд має враховувати, що відсутність заперечень власника проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, чи визнання такого позову має бути обґрунтовано відповідними доказами, що підтверджують право на вчинення таких процесуальних дій, зокрема, договорами купівлі продажу земельної ділянки, оренди, міни.

Відповідно до ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та іншихосіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 9 Земельного Кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

З листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу вбачається, що за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва не приймала рішень щодо передачі гр. ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі (т.1 а.с 185).

Окрім того, ОСОБА_2 заявлено позов до неналежного відповідача. Відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) питання про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не належить до компетенції Департаменту земельних ресурсів.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.14 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суджу України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦПК України (про правовий режим самочинного будівництва)», позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

У разі пред'явлення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості до неналежного відповідача (наприклад, до бюро технічної інвентаризації чи лише до певної фізичної особи) суд залежно від предмета позову та обставин справи у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК, має вирішити питання про його заміну на належного відповідача або із власної ініціативи у порядку, передбаченому частиною другою статті 35 ЦПК, залучає відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, також відповідно до частини третьої статті 45 ЦПК залучає до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень.

Доводи апеляційної скарги про те, що в судовому засіданні 14 грудня 2016 року представником позивачки було заявлено клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Київську міську раду, а також те, що представником позивачки були подані письмові клопотання від 14 лютого 2017 року та від 22 лютого 2017 року, з змісту яких вбачається, що Київська міська рада є відповідачем по даній справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з журналу судового засідання від 14 грудня 2016 року представником позивача клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Київську міську раду не заявлялось й судом не обговорювалося.

Крім того, порядок заміни неналежного відповідача передбачений статтею 33 ЦПК України.

Зокрема, ч.1 ст. 33 ЦПК України визначено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

В матеріалах справи відсутнє клопотання позивачки чи її представника про заміну неналежного відповідача Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на належного - Київську міську раду.

При цьому позивачка ОСОБА_2 не позбавлена можливості пред'явити позов до належного відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого рішення.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з того, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не є належним відповідачем по справі.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: