Постанова № 67098534, 12.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області - ОСОБА_1 за довіреністю, ОСОБА_2 за довіреністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 р.

у справі №915/1526/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД"

до Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області

про стягнення 847 649,01 грн.

ВСТАНОВИВ

У грудні 2016 товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" (далі – ТОВ "ІЛАТАНМЕД") звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області в якому просило стягнути з останнього 847 649,01 грн., з яких 800 772,00 грн. інфляційні втрати за період з червня 2014 року по квітень 2015 року, 46 877,01 грн. 3 % річних з 31.05.2014 року по 22.04.2015 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 р. (суддя Корицька В.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області на користь ТОВ "ІЛАТАНМЕД" 228 181,29 грн. інфляційних втрат, 37 674,16 грн. 3 % річних та 3 987,85 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на приписи ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609, 610, 2 ст. 625 ЦК зазначив, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 стягнуто з відповідача на користь позивача 1 749 500,00 грн. основного боргу за договором на закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 175 від 31.07.2012 року, 187 196,50 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по травень 2014 року включно, 130 853,01 грн. пені за період з 23.10.2012 року по 23.04.2013 року, 84 119,79 грн. – 3 % річних за період з 23.10.2012 року по 30.05.2014 року. Відповідачем, на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року, було перераховано позивачу грошові кошти у загальній сумі 1 833 619,79 грн.

Суд першої інстанції відзначив, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2015 року задоволено заяву Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області про відстрочення виконання рішення суду, відстрочено виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 про стягнення заборгованості до 01 квітня 2015 року, у зв’язку з чим, на думку суду першої інстанції невиконання грошового зобов’язання у період з 26.01.2015 року до 31.03.2015 року не призводить до наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що ним за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахунок 3 % річних за період 31.05.2014 року по 25.01.2015 року та з 01.04.2015 року по 22.04.2015 року, а також інфляційних втрат за період з червня по грудень 2014 року, в результаті чого розмір 3 % річних за вказаний період склав 37 674,16 грн., а розмір інфляційних втрат за вказаний період склав 228 181,29 грн., у зв’язку з чим, позовні вимоги, на думку місцевого господарського суду, підлягають частковому задоволенню.

Також, місцевий господарський суд, посилаюсь на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України відхилив посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні основної заборгованості та несвоєчасному виконанні рішення суду.

Не погоджуючись з даним рішенням ТОВ "ІЛАТАНМЕД" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01 лютого 2017 року та прийняти нове рішення відповідно до якого стягнути з Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області на користь ТОВ "ІЛАТАНМЕД" втрати від інфляції у розмірі 516 102, 50 грн., три процента річних від простроченої суми у розмірі 37 674, 16 грн. та судовий збір у розмірі 8 306, 65 грн.

Апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням господарського суду Миколаївської області через невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Так, за твердженням скаржника, вірно встановивши обставини справи та визначивши період за який відсутні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, а також вірно визначивши період за який інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача, господарський суд Миколаївської області без належного правового обґрунтування відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за січень та квітень 2015 року, оскільки, як стверджує апелянт, в мотивувальній частині рішення відсутні будь-які обґрунтування прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за вказані періоди.

З огляду на вищевикладене, апелянт вважає, що господарський суд Миколаївської області у мотивувальній частині рішення від 01 лютого 2017 року не навів правового обґрунтування та доведених фактичних обставин справи, якими керувався приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за січень та квітень 2015 року, що на думку апелянта суперечить позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23 березня 2012 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 апеляційну скаргу ТОВ "ІЛАТАНМЕД" на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 по справі №915/1526/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.

22.05.2017 р. до Одеського апеляційного господарського суду від Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 по справі №915/1526/16 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "ІЛАТАНМЕД" без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, заслухавши представника позивача, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "ІЛАТАНМЕД" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2012 року між ТОВ "ІЛАТАНМЕД" та Миколаївською обласною лікарнею - закладом комунальної власності області було укладено договір на закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти №175, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачеві устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне, а відповідач прийняти та оплатити такі товари.

Найменування товару - устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне - 33.10.1.

Кількість товарів, що поставляються за ним договором - 2 лоти, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Згідно специфікації це: Лот № 1 - рентгенівський апарат 3 робочих місця (комплекси рентгенівські діагностичні "Медикс", виробник: фірма "Крас" у формі ТОВ, Україна, 2012р.) - 1 од., ціна за одиницю – 1 749 500,00 грн.; Лот № 2 - рентгенівський апарат 2 робочих місця (цифровий) (комплекси рентгенівські діагностичні "Медикс", виробник: фірма "Крас" у формі ТОВ, Україна, 2012р.) - 2 од., ціна за одиницю – 694 500,00 грн.

За умовами пунктів 4.1 та 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок продавця після поставки товару на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної.

Згідно пунктів 5.1 та 5.2 договору строк поставки товарів: вересень - грудень 2012 р.

Покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Приймати поставлені товари згідно з актами приймання - передачі товарів, в яких зазначаються всі необхідні документи підтвердження якості та гарантійного обслуговування товарів (п. 6.1.1 та 6.1.3 договору).

Продавець зобов'язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1 договору).

За узгодженням сторін, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.12 р. (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № СФ-00053 від 03.09.2012 року на суму 1 389 000,00 грн. (а.с. 17) та №00104 від 15.10.2012 року на суму 1 749 500,00 грн. (а.с. 19).

Однак, відповідач свої зобов’язання за договором виконав лише частково, оскільки, у визначений договором строк, перерахував на розрахунковий рахунок позивача лише 1 389 000,00 гривень.

У зв`язку з порушення відповідачем грошових зобов`язань за даним договором, позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Миколаївської області про стягнення з відповідача основного боргу, втрат від інфляції, пені та 3% річних від простроченої суми.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі №915/502/14 стягнуто з відповідача на користь позивача 1 749 500,00 грн. основного боргу за договором на закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти №175 від 31.07.2012 року, 187 196,50 грн., інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по травень 2014 року включно, 130 853,01 грн. пені за період з 23.10.2012 року по 23.04.2013 року, 84 119,79 грн. 3 % річних за період з 23.10.2012 року по 30.05.2014 року.

Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року, відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти у загальній сумі 1 833 619,79 грн., з яких 1 749 500,00 грн. основний борг, 84 119,79 грн. 3 % річних за період з 23.10.2012 року по 30.05.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 23.04.2015 року (а.с. 21).

Отже, у зв’язку з невчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі №915/502/14, позивач звертаючись із позовом до суду першої інстанції просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з червня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 800 772,00 грн. та 3 % річних з 31.05.2014 року по 22.04.2015 року в сумі 46 877,01 грн.

Судом першої інстанції позовні вимоги ТОВ "ІЛАТАНМЕД" задоволено частково, у зв’язку із неврахуванням позивачем при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних ухвали господарського суду Миколаївської області від 26.01.2015 року, якою відстрочено виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 до 01 квітня 2015 року.

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з мотивами прийнятого рішення, проте, вважає, що судом першої інстанції було здійснено помилку при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, у зв’язку з наступним.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п.7.1. постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, навіть за умови прийняття судом рішення про стягнення боргу, що виник з договору на закупівлю товарів, до моменту повного виконання боржником грошового зобов’язання з його погашення перед кредитором, між сторонами продовжують існувати договірні правовідносини, а в боржника продовжує існувати грошове зобов’язання. Тобто прийняття рішення суду про стягнення боргу на підставі договору не припиняє правовідносин сторін за договором і не тягне виникнення нового грошового зобов’язання в більшому розмірі з урахуванням інфляційних втрат. При цьому, захист прав кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за період з моменту винесення судом рішення до моменту фактичної сплати боргу може бути реалізований шляхом стягнення інфляційних нарахувань за вказаний період, нарахованих на чисту суму боргу.

Колегія суддів враховує, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2015 року задоволено заяву Миколаївської обласної лікарні - закладу комунальної власності області про відстрочення виконання рішення суду та відстрочено виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі №915/502/14 про стягнення заборгованості - до 01 квітня 2015 року та зазначає, що невиконання грошового зобов’язання у період з 26.01.2015 (винесення ухвали) до 01.04.2015 (останній день відстрочення) не призводить до наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та не враховується колегією суддів при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

Означеної позиції притримується й Верховний суд України у своїй постанові №3-1276гс15 від 17.02.2016 р.

Разом з цим, судова колегія вважає, що судом першої інстанції при здійсненні розрахунку не було взято до уваги наступне.

Так, відповідно до п.2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Отже, з урахуванням того, що відстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2014 року у справі № 915/502/14 було надано ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.01.2015 року (після 16 дня місяця), а основну заборгованість за договором відповідачем було погашено 23.04.2015 року (після 16 дня місяця), то інфляційні втрати мають розраховуватись з урахуванням цих місяців, а саме січня та квітня 2015 року.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням ухвали господарського суду Миколаївської області від 26.01.2015 року про відстрочення виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 516 102 грн. 50 коп. інфляційних втрат (червень - грудень 2014 р., з 01.01.2015 по 26.01.2015 р. та з 01.01.2015 р. по 23.04.2015 р.).

Також, судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок 3 процентів річних, які складають 37 674 грн. 16 коп. (червень - грудень 2014 р., з 01.01.2015 по 26.01.2015 р. та з 01.01.2015 р. по 23.04.2015 р.). та підлягають стягненню з відповідача.

Разом з цим судова колегія відхиляє посилання відповідача на те, що останній є закладом комунальної власності та означена заборгованість виникла внаслідок відсутності підкріплення асигнувань на рахунок головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та недофінансуванням за грудень 2012 р., з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, Миколаївська обласна лікарня – закладу комунальної власності області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Статтею 103 ГПК України визначено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Отже, з урахуванням того, що судом першої інстанції при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних помилково не було включено січень та квітень 2015 року., колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 р. підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснено на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 р. у справі №915/1526/16 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"Позовні задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" 516 102 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 37 674 грн. 16 коп. три проценти річних.

Стягнути з Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" 8306 грн. 65 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Миколаївської обласної лікарні – закладу комунальної власності області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛАТАНМЕД" 13 986 грн. 21 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.