Рішення № 67098362, 12.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017Справа № 910/7055/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"доДержавного агентства резерву Українипростягнення 388 937 грн 14 коп.Представники: від позивача:Попович Л.В. - представник за довіреністю;від відповідача:Пономаренко В.В. - представник за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" з вимогами до Державного агентства резерву України про стягнення 388 937 грн 14 коп. заборгованості за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ПЗ/НР-033787/НЮ від 08.07.2003, в тому числі 363 330 грн 88 коп. основного боргу, 4 282 грн 00 коп. 3 % річних та 21 324 грн 26 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ПЗ/НР-033787/НЮ від 08.07.2003 не виконав взяті на себе зобов'язання по відшкодуванню витрат за зберігання цінностей за 3 та 4 квартал 2016 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 363 330 грн 88 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 4 282 грн 00 коп. 3 % річних та 21 324 грн 26 коп. інфляційних втрат

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7055/17, розгляд справи призначений на 12.06.2017.

12.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

12.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 12.06.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2003 між Державним комітетом з державного матеріального резерву України (комітет за договором) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (зберігач за договором) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ПЗ/НР-033787/НЮ, відповідно до умов якого комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом № 1. Зберігання матеріальних цінностей державного резерву без користування ними зберігачем здійснюються на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 2 статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 735, правонаступником всіх прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" є ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що є стороною договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору комітет зобов'язаний відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.

Згідно з пунктом 4.3. договору зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджуються актом відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Оплата витрат (з урахування податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву Держрезервом здійснюється актів по відшкодуванню витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом (пункт 4.4 договору).

У відповідності до пункту 7.3. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Нормами частини 3 статті 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ПЗ/НР-033787/НЮ від 08.07.2003 підрозділи позивача протягом липня - грудня 2016 року зберігали матеріальні цінності мобілізаційного резерву та несли матеріальні витрати

Відповідно до звітної документації про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобрезерву за 3 та 4 квартали 2016 року позивач фактично витратив на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву 363 330 грн 88 коп., а саме: за 3-й квартал 2016 року - 120 012 грн 97 коп. та за 4-й квартал 2016 року - 243 317 грн 91 коп.

На виконання умов пункту 4.3. договору позивачем було направлено відповідачу звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 3 та 4 квартали 2016 року, проекти актів на відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також копії первинних документів на підтвердження витрат. Зазначені документи відповідач не повернув позивачу з погодженим або без погодження, із зазначеним недоліків, та витрати позивача не компенсував.

Як встановлено судом відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат позивачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву за 3 та 4 квартали 2016 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 363 330 грн 88 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат позивачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ПЗ/НР-033787/НЮ від 08.07.2003 за 3 та 4 квартали 2016 року та факту наявності заборгованості з відшкодування витрат за зберігання цінностей у розмірі 363 330 грн 88 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 363 330 грн 88 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 282 грн 00 коп. 3 % річних та 21 324 грн 26 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 31.10.2016 по 24.04.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням пункту 4.4 договору, неправильно визначено день початку прострочення обов'язку з оплати наданих послуг.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалося вище, положеннями пункту 4.4 договору сторони встановлено, що оплата витрат (з урахування податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву Держрезервом здійснюється актів по відшкодуванню витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені з урахуванням розміру прострочених платежів, положень пункту 4.4 договору та в межах визначеного позивачем періоду нарахування (кінцевої дати):

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу31.10.2016 - 24.04.2017120012.971.0779281.1031.01.2017 - 24.04.2017243319.911.0379108.35 Всього:18 389.45

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів120012.9731.10.2016 - 24.04.20171763 %1736.08243319.9131.01.2017 - 24.04.2017843 %1679.91 Всього:3 415.99З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ПЗ/НР-033787/НЮ від 08.07.2003, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційних втрат у розмірі 18 389 грн 45 коп. та 3 % річних в розмірі 3 415 грн 99 коп. за розрахунком суду.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28, ідентифікаційний код 37472392) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) 363 330 (триста шістдесят три тисячі триста тридцять) грн 88 коп. витрат, здійснених на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в 3 та 4 кварталах 2016 року, інфляційних втрат у розмірі 18 389 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 45 коп., 3 % річних в розмірі 3 415 (три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 777 (п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.06.2017

Суддя Н.Б. Плотницька