Постанова № 67098012, 06.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 910/3944/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Близнюкова С.І. довіреність № 3186 від 08.12.16

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року

у справі № 910/3944/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом"

до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"

про стягнення 2 237,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 2 237,40 грн. (а.с.5-8).

Позовні вимоги мотивовані тим, що головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 2.237,40 грн. в рахунок виконання рішення арбітражного суду Запорізької області від 11.05.2000 у справі № 2/2/431, однак вказана сума була списана відповідачем шляхом проведення між сторонами спору заліку однорідних зустрічних вимог за електроенергію на протязі 2002 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі № 910/3944/17 у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.119-121).

10 травня 2017 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

22 травня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О., та призначено до розгляду на 06 червня 2017 року.

06 червня 2017 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 145-149).

У судовому засіданні 06 червня 2017 року представник ДП "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник ПАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" у судове засідання 06 червня 2017 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихмасовим ідентифікатором 0411616863363 (а.с. 144).

Враховуючи викладене та ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

11 травня 2000 року рішенням арбітражного суду Запорізької області у справі № 2/2/431 стягнуто з р/рахунку Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" на користь ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" 2117,40 грн. основного боргу за Договором від 16.05.1996 р. № 4852 на виконання робіт із розробки ескізного проекту забудови мікрорайону № 7 м. Енергодар, держмито 51 грн. та 69 грн. витрат на інформзабезпечення арбітражного процесу (а.с. 44).

11 травня 2000 року на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

12 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача з листом № 28-24/492 у якому зазначав про відсутність заборгованості перед відповідачем та просив підписати акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 45).

ДП "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про визнання наказу від 11.05.2000 р. № 2/2/431 таким що не підлягає виконанню з посиланням на те, що між сторонами здійснювались розрахунки за рішенням арбітражного суду Запорізької області від 11.05.2000 р. по справі № 2/2/431 шляхом проведення заліків за електроенергію.

28 березня 2016 року ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 2/2/431 у задоволенні заяви ДП "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів проведення заліку однорідних зустрічних вимог, а Акт № 93 звірки взаємних розрахунків стосовно відсутності заборгованості боржника за рішенням суду від 11.05.2000 р. у справі № 2/2/431, копія якого долучена до заяви, стягувачем не підписаний (а.с. 111-115).

Приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до платіжного доручення № 1579 від 31.05.2016 р. Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області перераховано на користь ПАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (далі - відповідач) грошові кошти в сумі 2 237,40 грн. з призначенням платежу "зг. розп. № 3304499/1 від 26.05.2016 перерах. кошти стягнен. з ДП"НАЕК"ЕНЕРГОАТОМ" в ос. ЗАЕС зг. нак. ГС № 2/2/431 від 11.05.2000 на кор. ПАТ "Київ ЗНДІЕП" (а.с. 47).

02 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою на суму 2237,4 грн., у якій зазначив, що протягом 2002 року сторонами здійснювались розрахунки за рішенням Арбітражного суду Запорізької області від 11.05.2000 р. у справі № 2/2/431 шляхом проведення заліків за електроенергію, тому оскільки платіжним дорученням № 1579 у межах виконавчого провадження щодо виконання рішення Арбітражного сулу Запорізької області у справі № 2/2/431 на користь відповідача перераховано 2237,40 грн., стягнутих за вказаним судовим рішенням, позивач вважав, що відповідачем зазначені кошти набуто безпідставно, а тому просив їх повернути (а.с. 41-42).

14 грудня 2016 року листом № 01-964 відповідач, за результатами розгляду листа № 28-23/28064/3058 повідомив позивача про те, що у нього відсутня інформація щодо проведення взаєморозрахунків за електроенергію протягом зазначеного у вимозі періоду (а.с. 43).

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 203 ГК України).

Так, позивач посилається на те, що ним здійснювались зарахування щодо зобов'язань, які виникли з судового рішення з однієї сторони та які виникли з правовідносин щодо поставки електроенергії з іншої сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є формою припинення зобов'язань шляхом вчинення спрямованих на це дій (у формі договору чи одностороннього правочину).

Поряд з цим, заміна стягувача на стадії виконавчого провадження шляхом вчинення цивільно-правового правочину чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Так, в рішенні ЄСПЛ у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 р. наголошено, що виконавче провадження не може бути відокремленим від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Матківська проти України" від 12.03.2009 р. суд підкреслив, що виконання рішення є другим етапом судового провадження.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах, визначених ГПК України та Законом, які регулюють умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 5 статті 8 Закону визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання щодо заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується лише судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

А тому, навіть за умови надання доказів проведення між сторонами даного спору заліку однорідних зустрічних вимог за рішенням арбітражного суду Запорізької області від 11.05.2000 р. у справі № 2/2/431 з однієї сторони та за електропостачання з іншої сторони, таке зарахування без вчинення відповідних процесуальних дій у межах виконавчого провадження не призвело б до припинення встановленого судовим рішенням у справі № 2/2/431 зобов'язання позивача.

Проте, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2016 р. у справі № 2/2/431 встановлено відсутність доказів проведення між сторонами спору заліку однорідних зустрічних вимог за рішенням арбітражного суду Запорізької області від 11.05.2000 р. у справі № 2/2/431, вказаних доказів не було надано позивачем і у даній справі, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт безпідставності набуття відповідачем коштів у сумі 2 237,40 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, з платіжного доручення № 1579 від 31.05.2016 р. вбачається, що кошти за ним були перераховані на виконання наказу господарського суду № 2/2/431 від 11.05.2000, що виключає можливість застосування положень вказаної статі до правовідносин щодо яких виник спір у даній справі.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17 задоволенню не підлягають.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі №910/3944/17 залишити без змін.

3. Справу №910/3944/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова