Рішення № 67097832, 08.06.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" червня 2017 року Справа № 927/411/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Надежда Трейд»,

код ЄДРПОУ 39787584, юридична адреса: вул. Кірова, 90-А, с. Селищина, Машівський район, Полтавська область, 39430

поштова адреса: вул. Соборності, 19, м. Полтава, 36020

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, Срібнянський район, Чернігівська область, 17310

Предмет спору: про стягнення 353511,60 грн.

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Карпенко В.К. - адвокат, договір про надання правової допомоги від 25.04.2017 №186-Г; ОСОБА_1 - особисто.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда Трейд" звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача 353511,60 грн заборгованості за поставлені нафтопродукти.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.05.2017.

Ухвалою господарського суду від 11.05.2017 відкладено розгляд справи на 25.05.2017.

У судовому засіданні 25.05.2017 судом оголошено перерву до 08.06.2017.

У судове засідання 08.06.2017 з'явились відповідач та його представник.

Представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою від 25.05.2017, але у судове засідання не з'явився.

До початку судового засідання від позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник позивача ОСОБА_3 08.06.2017 буде брати участь у судовому засіданні Макарівського районного суду Київської області як адвокат Приватного підприємства «Фірма «Альпарі XXI». До клопотання додана копії повідомлення Макарівського районного суду Київської області про час та місце розгляду клопотання, ордеру про надання правової допомоги від 07.06.2017.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з клопотання позивача, його представник ОСОБА_3 08.06.2017 бере участь у судовому засіданні Макарівського районного суду Київської області як адвокат зовсім іншої юридичної особи - Приватного підприємства «Фірма «Альпарі XXI».

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає необґрунтованою та недоведеною неможливість прибути у судове засідання іншого представника позивача, а тому відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, у якому він просить:

- витребувати з позивача та з УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 38) копію заяви позивача за №64 від 31.01.2017;

- витребувати з Офісу великих платників податку ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних про відображення господарських операцій по ТОВ «Надежда Трейд» ІПН 397875816198 за 26.01.2017 з реалізації дизельного палива на загальну суму 353511,60 грн;

- на час витребування даних доказів відкласти розгляд справи.

Подане клопотання обґрунтоване наступним. Під час розгляду даної справи було встановлено, що позивач звертався із заявою від 31.01.2017 №64 до УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України п/п поліції Єрмаку В.Я. про вчинення злочину ОСОБА_1, але належної копії такої заяви у позивача та відповідача не має. Крім цього, адвокатом відповідача був направлений запит до ДФС в Полтавській області з приводу надання інформації з Єдиного державного реєстру податкових накладних про відображення господарських операцій ТОВ «Надежда Трейд» за 26.01.2017 на загальну суму 353511,60 грн. Представником відповідача надано лист Головного управління ДФС у Полтавській області від 07.06.2017 №8400/10/16-31-12-01-34, у якому Головне управління повідомляє, що ТОВ «Надежда Трейд» не знаходиться на обліку у територіальних органах ГУ ДФС у Полтавській області та рекомендує з даним запитом за місцем основного обліку платника - Офісу великих платників ДФС.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Таким чином, відповідачем не дотримано вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ньому не наведено обставин, що перешкоджають його наданню, та обставин, які можуть підтвердити цей доказ.

При цьому, суд зазначає наступне.

Копія заяви ТОВ «Надежда Трейд» від 31.01.2017 №64, яку просить витребувати представник відповідача, була надана ним разом із клопотанням від 11.05.2017 про приєднання доказів і міститься в матеріалах справи (а. с. 55).

Крім того, представник відповідача повідомив, що він не звертався до Офісу великих платників податків ДФС з запитом про надання інформації.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком (п. 5 цього Порядку).

За змістом наведених правових норм податкова накладна є документом податкового обліку, оформлення якої є підставою для формування податкового кредиту.

Отже, нереєстрація або несвоєчасна реєстрація податкової накладної є порушенням податкового законодавства і не свідчить про непроведення господарської операції.

За наведених обставин, господарський суд відхилив клопотання представника відповідача про витребування доказів.

У зв'язку з цим господарський суд відхилив і клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на час витребування доказів.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 26.01.2017 між сторонами було укладено усний договір поставки нафтопродуктів, на виконання якого позивач поставив відповідачу дизельне паливо ДТ-3-К5 в кількості 8,94 тони по ціні 24201,61 грн за тону і 5,68 тони по ціні 24145,99 грн за тону, всього поставлено нафтопродуктів на загальну суму 353511,60 грн, що підтверджується видатковою накладною №361 від 26.01.2017. Відповідач за отримане дизельне пальне не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 353511,60 грн.

У своїх поясненнях позивач зазначає, що 25.01.2017 до менеджера ТОВ «Надежда Трейд» ОСОБА_6 на мобільний номер телефону (НОМЕР_2) зателефонував чоловік, який представився, як ОСОБА_7 (моб. тел. НОМЕР_3) та запропонував купити у позивача дизельне пальне в кількості 17-18 тисяч літрів. Обговоривши по телефону якість дизельного пального, його походження, ціну, умови поставки та реквізити покупця, який здійснює покупку дизельного пального, менеджер домовилась, що вона на мобільний номер ОСОБА_7 відішле всі необхідні документи для поставки даного дизельного пального. У телефонній розмові ОСОБА_7 повідомив, що дизельне пальне необхідно буде доставити транспортом позивача за адресою: Сумська область, с. Малі Бубни, Покупець - ОСОБА_8 У подальшому, 26.01.2017, коли бензовоз виїхав за вказаною адресою, ОСОБА_7 повідомив, що нафтопродукти необхідно доставити за адресою: Чернігівська область, Срібнянський район, с. Васьківці, Покупець - ФОП ОСОБА_1 Погодивши вказані умови поставки, менеджер ОСОБА_6 надала вказівку водію ОСОБА_9 змінити маршрут і доставити дизельне паливо за вказаною адресою. Оскільки водій вже знаходився в дорозі, змінити документи, які були надані йому менеджером (рахунок на оплату по замовленню №75 від 26.01.2017, видаткова накладна №361 від 26.01.2017, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017, виписані на ОСОБА_8.) не було можливості.

У місці призначення водія зустрів ОСОБА_1, який впевнившись у якості дизельного пального, вказав водієві куди необхідно злити дизельне пальне. У свою чергу, водій запропонував ОСОБА_1 підписати товарно-транспорту накладну №Р361 від 26.01.2017, видаткову накладну №361 від 26.01.2017 та поставити на них печатку, що останнім було зроблено та передав йому рахунок на оплату по замовленню №75 від 26.01.2017. Водій ОСОБА_9 також повідомив ОСОБА_1, що злиття дизельного пального розпочне лише після того, як буде проведена оплата, на що останній повідомив, що умови поставки йому відомі і він зараз їде в установу банку в м. Срібне для оплати.

Через певний час ОСОБА_1 представив водієві три квитанції ПАТ КБ "ПриватБанк" про перерахування 26.01.2017 коштів за дизельне пальне. Водій, не звіривши рахунок, на який повинна була здійснюватися оплата та, враховуючи, що вказана подія відбувалася у темну пору доби взимку, зателефонував менеджеру ОСОБА_6 для отримання дозволу на злиття пального. Менеджер, не перевіривши факт надходження коштів від відповідача, надала дозвіл на злив дизельного пального. Водій злив пальне у вказане ОСОБА_1 місце.

Не отримавши 27.01.2017 коштів за дизельне пальне, 28.01.2017 до ФОП ОСОБА_1 був здійснений виїзд комісії у складі: начальника Служби ФЕБ ОСОБА_10, інспектора Служби ФЕБ ОСОБА_11, юрисконсульта ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_6 з метою з'ясування всіх обставин справи. Зустріч була проведена у м. Срібне Чернігівської області, за результатами якої, ОСОБА_1 підтвердив отримання дизельного пального в кількості 17 329 літрів, проте сплатити кошти за реквізитами, зазначеними у наданому йому водієм 26.01.2017 рахунку на оплату по замовленню №75 від 26.01.2017, відмовився.

Такі ж обставини поставки викладені у письмових поясненнях, наданих менеджером ТОВ «Надежда Трейд» ОСОБА_12 та водієм ОСОБА_9

Позивач додатково повідомив, що громадяни ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14 не мають жодного відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ «Надежда Трейд» та його контрагентів (крім участі ОСОБА_7 у спірних відносинах).

Представник позивача окремо зазначив, що оплата за поставлене пальне повинна була здійснюватись виключно за рахунком №75 від 26.01.2017 шляхом перерахуванням коштів на рахунок позивача, зазначений у даному документі. Чому відповідач перерахував кошти на карткові рахунки громадян ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 та передав готівкові кошти невідомій особі, йому не відомо. Також повідомив, що у менеджера позивача є повноваження на представництво інтересів товариства щодо здійснення господарської діяльності з його контрагентами, у тому числі на укладання усних договорів та те, що саме ОСОБА_1 повинен був оплатити рахунок за поставлене позивачем пальне, а не ОСОБА_8 Ніяких змін у формі та способі оплати, ніж той, який зазначено у рахунку №75 від 26.01.2017, ні менеджер ОСОБА_6, ні будь-який інший представник "Надежда Трейд" з ОСОБА_1 не обумовлював.

На питання суду, які саме документи пред'являв ОСОБА_7 на підтвердження повноважень діяти від імені відповідача та ким саме являється дана особа в даних спірних господарських відносинах, представник позивача відповів, що ОСОБА_7 під час оформлення поставки пального був саме посередником між підприємствами, жодних документів ним не надано, оскільки обговорення поставки дизельного пального відбувалося в усній формі.

У наданому відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що отриманий ним 26.01.2017 товар від ТОВ «Надежда Трейд» був оплачений в той же день шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки, відкриті в КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 на загальну суму 246086,00 грн, а решта коштів у розмірі 107425,60 грн було передано особі, яка супроводжувала вантаж на автомобілі «Део Ланос».

Як пояснив відповідач, у січні 2017 року йому зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_7, який представився менеджером ТОВ «Надежда Трейд» і запропонував йому придбати дизельне пальне. ФОП ОСОБА_1 погодився придбати пальне за умови його перевірки на якість. Між відповідачем та позивачем були досягнуті усі істотні умови такого усного договору. Так, зокрема, умовою оплати було те, що кошти за товар мають бути оплачені саме на карткові рахунки ОСОБА_13 4731219101950933, ОСОБА_7 5168755527773069, ОСОБА_14 4149497863213932 на загальну суму 246086,00грн, а решта коштів у розмірі 107425,60 грн має бути оплачена особі, що супроводжувала вантаж на автомобілі "Део Ланос". 26.01.2017 бензовоз з дизельним пальним прибув до ОСОБА_1 у с. Васьківці. Впевнившись у якості пального, він вирішив його придбати.

Відповідач погодився на умови оплати та здійснив її 26.01.2017 трьома платежами в період часу з 17-00 годин до 17 годин 40 хвилин у відділенні Срібнянського Чернігівського РУ КБ "Приватбанк" за дизельне паливо спільно зі своїм партнером ОСОБА_15 згідно квитанцій КБ "Приватбанк", які приєднані до матеріалів справи. При цьому, в одній з квитанцій на суму 6121,58 грн помилково касиром банку в графі "платник" було зазначено неправильну особу -"Полудень" замість "Марйоха".

Після проведення оплати за товар ФОП ОСОБА_1 пред'явив квитанції особі, що супроводжувала вантаж окремо на автомобілі "Део Ланос" та віддав їй решту коштів у розмірі 107425,60 грн. ФОП ОСОБА_1 також показав водію ОСОБА_9 такі квитанції, після чого водій ще раз комусь телефонував та отримав дозвіл по телефону на злиття дизельного палива. Тільки після того, як паливо було злито в ємності ФОП ОСОБА_1, водій надав ФОП ОСОБА_1 видаткову накладну №361 від 26.01.2017 та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017, де в графі "покупець" та "вантажоодержувач" було проставлено прізвище ОСОБА_8, а в графі "пункт розвантаження" було проставлено Сумська область, Малі Бубни. Після цього ФОП ОСОБА_1 підписав і товарно-транспортну накладну і видаткову накладну та повернув її водієві.

Таким чином, представник відповідача вважає, що 26.01.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Надежда Трейд" були виконані всі домовленості щодо поставки та оплати дизельного палива на суму 353511,60грн згідно з видатковою накладною №361 від 26.01.2017. У даній видатковій накладній №361 від 26.01.2017, наданої позивачем вбачається вже дописка у первинному документі шляхом проставлення напису "ФОП ОСОБА_1" в графі отримав, чого не може бути, оскільки такого штампу у ФОП ОСОБА_1 не має. Крім того, представником відповідача повідомлено, що за фактом вчинення службовими особами ТОВ "Євростандарт-автогаз", ТОВ "Різалт-нафтопродукти", ТОВ "Надежда Трейд", ПП "Компанія "Надежда", ТОВ "Союз 2000", ТОВ "НВП "Дін ЛТД", ВЦ "10 Хіммотологічний Центр", ТОВ "Інспекторат Україна" кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України, відкрито кримінального провадження №42016000000003026 від 25.10.2016. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ "Євростандарт-автогаз", ТОВ "Різалт-нафтопродукти", ТОВ "Надежда Трейд", ПП "Компанія "Надежда", ТОВ "Союз 2000", вступивши в змову з вітчизняними органами сертифікації (ТОВ "НВП "Дін ЛТД", ВЦ "10 Хімотологічний Центр", ТОВ "Інспекторат Україна"), організували схему імпорту з Республіки Білорусь недоброякісних нафтопродуктів шляхом внесення в офіційні документи (сертифікати відповідності, протоколи випробувань, тощо) недостовірних відомостей щодо їх походження, з огляду на те, що вищезазначені кримінальні провадження розслідуються за фактом внесення в офіційні документи недостовірних відомостей щодо походження пального.

На запитання суду, що саме він хотів довести суду зазначенням вищевказаних кримінальних проваджень у своїх письмових запереченнях, представник відповідача відповів, що вищезазначеними кримінальними провадженнями хотів показати незаконну кримінальну діяльність позивача.

На запитання суду, як саме було встановлено, що автомобіль "Део Ланос" супроводжував пальне, представник відповідача повідомив, що він особисто поїхав зустрічати вантажівку з дизельним пальним. За домовленістю він чекав її на трасі "Київ-Суми" на повороті до с. Сокиринці. Відповідач побачив, що разом з вантажівкою, яка везла дизельне пальне приїхав автомобіль "Део Ланос". Даний автомобіль зупинився біля цієї вантажівки, а тому відповідач зробив висновок, що він супроводжував вантажівку з дизельним пальним. У даному автомобілі заходилась особа, якій були передані готівкові кошти у розмірі 107425,60 грн.

На запитання суду, які саме документи пред'являв ОСОБА_7 на підтвердження повноважень діяти від імені позивача на укладання усного договору з відповідачем щодо поставки пального, та ким саме являється дана особа в даних спірних господарських відносинах, відповідач відповів, що ніяких документів не надавалось, а за його твердженням ОСОБА_7 є представником ТОВ "Надежда Трейд".

На запитання суду, чи надавалися їм інші документи від представників ТОВ "Надежда Трейд" на зміну способу оплати за поставлене дизельне пальне, замість обумовленого раніше у рахунку №75 від 26.01.2017 способу оплати, представники відповідача повідомили, що ніяких документів надано не було.

Крім того, у своїх письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що між позивачем та відповідачем не були погоджені істотні умови договору поставки, оскільки про покупця позивач фактично дізнався після підписання відповідачем видаткової накладної. На думку представника відповідача, між сторонами не погоджено ціну товару, тому що в рахунку №75 від 26.01.2017 вартість одного літра дизельного пального складає 20,40 грн, а вартість за літр пального у видатковій накладній зазначена у розмірах 24,20 грн та 24,14 грн.

Також представник відповідача вважає, що погодження істотних умов договору поставки відбулось між менеджером ТОВ «Надежда Трейд» та ОСОБА_7, а не безпосередньо з ФОП ОСОБА_1 В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 погодив істотні умови договору з ОСОБА_7, а не з представником ТОВ «Надежда Трейд», тобто продавцем товару є саме ОСОБА_7. На підставі цього та посилаючись на ст. 203 Цивільного кодексу України та інші норми цього Кодексу щодо недійсності правочину, представник відповідача вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані представниками сторін докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як встановлено судом, 25.01.2017 особа на ім'я ОСОБА_7 подзвонила до позивача та запропонувала купити у ТОВ «Надежда Трейд» дизельне пальне. Ця ж сама особа подзвонила до відповідача, представившись менеджером ТОВ "Надежда Трейд", та запропонувала продати ФОП ОСОБА_1 дизельне пальне.

Документи на підтвердження повноважень у ОСОБА_7 діяти від імені позивача або відповідача на укладання усного договору з позивачем/відповідачем щодо поставки пального у сторін відсутні.

Якість дизельного пального, його походження, ціна та умови поставки були погоджені як з позивачем, так і з відповідачем.

26.01.2017 на підставі видаткової накладної №361 від 26.01.2017 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017 позивач поставив відповідачу дизельне пальне у кількості 17329 літрів на загальну суму 353511,60 грн, а саме: дизельне паливо ДТ-3-К5 в кількості 10606 літрів (8,94 тони) по ціні 24201,61 грн за тону на суму 216362,40 грн і 6723 літрів (5,68 тони) по ціні 24145,99 грн за тону на суму 137149,20 грн.

Також відповідачу був виставлений рахунок №75 від 26.01.2017 на оплату дизельного пального у кількості 17329 літрів на загальну суму 353511,60 грн, у якому зазначено банківські реквізити позивача: ТОВ «Надежда Трейд», р/р 26006375992001, Банк Таскомбанк АТ, МФО 339500, на які необхідно провести оплату.

Видаткова накладна №361 від 26.01.2017, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017 та рахунок №75 від 26.01.2017 підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками.

У видатковій та товарно-транспортній накладних одержувачем зазначений ОСОБА_8, пункт розвантаження - Сумська область, Малі Бубни, у рахунку на оплату покупцем також зазначений ОСОБА_8, проте з пояснень позивача вбачається, що спочатку між позивачем та ОСОБА_18 була домовленість про поставку дизельного пального за адресою: Сумська область, с. Малі Бубни, Покупець - ОСОБА_8, але у подальшому, коли бензовоз виїхав за вказаною адресою, ОСОБА_7 повідомив, що нафтопродукти необхідно доставити за адресою: Чернігівська область, Срібнянський район, с. Васьківці, Покупець - ФОП ОСОБА_1 Оскільки водій вже знаходився в дорозі, змінити документи, які були надані йому менеджером (рахунок на оплату по замовленню №75 від 26.01.2017, видаткова накладна №361 від 26.01.2017, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017, виписані на ОСОБА_8.) не було можливості.

Відповідач оплату за поставлені нафтопродукти за вказаними у наданому рахунку №75 від 26.01.2017 реквізитами не здійснив, натомість кошти у розмірі 353511,60 грн перерахував за вказівкою ОСОБА_7 наступним чином: 246086,00 грн шляхом перерахування коштів на карткові рахунки у відділенні Приватбанку, відкриті на ім'я: ОСОБА_13 (рахунок НОМЕР_4) у розмірі 90000,00 грн, ОСОБА_7 (рахунок НОМЕР_6) у розмірі 150000,00 грн, ОСОБА_14 (рахунок НОМЕР_5) у розмірі 6086,00 грн.

Стосовно передачі невідомій особі готівкових коштів у розмірі 107425,60 грн відповідачем жодних доказів не надано.

Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що особа, яка знаходилась у автомобілі "Део Ланос", є представником ТОВ "Надежда Трейд".

Крім того, позивачем повідомлено, що громадяни ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_14 не мають жодного відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ «Надежда Трейд» та його контрагентів (крім участі ОСОБА_7 у спірних відносинах).

Жодних документів на зміну способу оплати за поставлене дизельне пальне, замість обумовленого раніше у рахунку №75 від 26.01.2017 способу оплати, позивачем відповідачу не надавалось, що підтверджує відповідач.

У зв'язку з тим, що позивач поставив дизельне пальне відповідачу, але оплату за нього не отримав, позивачем направлені відповідачу вимоги про сплату суми боргу у розмірі 353511,60 грн №57 від 27.01.2017 та №62 від 30.01.2017, які не були виконані ФОП ОСОБА_1

Відповідач не заперечує факту отримання від позивача дизельного пального, проте вважає, що він розрахувався за нього у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, зокрема, істотною умовою договору поставки є ціна.

Доводи представника відповідача про те, що сторонами не погоджено ціну товару, оскільки в рахунку №75 від 26.01.2017 вартість одного літра дизельного пального складає 20,40 грн, а вартість за один літр пального у видатковій накладній зазначена у розмірах 24,20 грн та 24,14 грн, господарським судом відхиляються, оскільки загальна вартість поставленого дизельного палива як у видатковій накладній, так і рахунку на оплату становить 353511,60 грн, а у видатковій накладній зазначена вартість однієї тонни дизельного пального, а не одного літра. Оскільки об'єм дизельного пального і його маса не є однаковими величинами (1 літр має за своєю густиною масу менше одного кілограму), вартість 1 тони (1000 кг) буде вищою ніж 1000 літрів. Саме через фізичні властивості пального змінюється вартість його маси. Таким чином, суд дійшов висновку, що ціна товару є однаковою у обох документах.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України, яка регулює форму окремих видів договорів купівлі-продажу, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, щодо договору поставки товару (нафтопродуктів) законом не встановлено обов'язкової вимоги укладення його у письмовій формі.

Згідно з п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Здійснення посередництва є усталеною практикою у торгівельних відносинах, підпадає під розуміння звичаю і не свідчить про неправомірність дії при організації поставки товару.

Отже, відсутність повноважень у ОСОБА_7 на укладення договору поставки нафтопродуктів, який, як вважав позивач, діяв як посередник між сторонами спору, що відповідає звичаям ділового обороту, не є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, відповідач отримав даний товар, що підтверджується підписаними ним видатковою та товарно-транспортною накладними, та не заперечується відповідачем, а отже погодився з умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Вимоги щодо форми та реквізитів первинних документів визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

До первинних документів, зокрема, належать видаткова та товарно-транспортна накладні, які підтверджують продаж і передавання товарів. У них містяться перелік найменувань товарних позицій, їх кількість і вартість, підписи сторін.

Позивачем відповідачу надано первинні документи, а саме: видаткову та товарно-транспортну накладні, які підписані позивачем та відповідачем і підтверджують отримання ФОП ОСОБА_1 дизельного пального у кількості 17329 літрів на загальну суму 353511,60 грн.

Факт отримання дизельного пального від ТОВ "Надежда Трейд" у зазначеній кількості та вартості не заперечується відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень.

Позивачем визначено спосіб оплати шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок, зазначений у рахунку №75 від 26.01.2017. Вказаний рахунок для оплати за поставлений товар був наданий відповідачу.

Жодних змін у формі та способі оплати, ніж той, який зазначено у рахунку №75 від 26.01.2017, будь-який представник "Надежда Трейд" з ОСОБА_1 не обумовлював, що не заперечується відповідачем.

Жодних доказів щодо зміни у формі та способі оплати, ніж той, який зазначено у рахунку №75 від 26.01.2017, відповідачем суду також не надано.

Відповідач на розрахунковий рахунок позивача коштів не перерахував, а кошти у розмірі 246086,00 грн перерахував на розрахункові рахунки, відкриті в КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_14, які не мають жодного відношення до ТОВ "Надежда Трейд".

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає доводи відповідача про передачу невідомій особі готівкових коштів у розмірі 107425,60 грн за поставлені нафтопродукти, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження цього.

Посилання відповідача на те, що продавцем товару є ОСОБА_7, а не ТОВ «Надежда Трейд» відхиляються судом, оскільки у попередніх поясненнях відповідач неодноразово зазначав, що ОСОБА_7 є лише представником ТОВ «Надежда Трейд», а не окремим продавцем, і товар продається саме позивачем. Жодних доказів і належних доводів, на підставі яких можливо зробити обґрунтований висновок про таку зміну статусу ОСОБА_7 (менеджер ТОВ «Надежда Трейд чи продавець), відповідачем не надано. Надані видаткова та товарно-транспортна накладні, рахунок на оплату виписані саме ТОВ «Надежда Трейд» як продавцем, а тому відповідач не міг не усвідомлювати цього.

Крім того, посилання відповідача про порушене стосовно позивача кримінальне провадження за ч.5 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України за фактом незаконної діяльності, не приймаються господарським судом, оскільки питання походження даного пального не стосується обставин та підстав у даній справі.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України":

Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24)

Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі (п. 1.23).

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Відповідно до п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 переказ готівки - унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі;

розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 2.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Розрахунковий документ, який посвідчує переказ готівки, повинен, зокрема, містити такі реквізити: найменування та реквізити платника і отримувача, призначення платежу, дата проведення операції та ін.

Як вбачається з наданих відповідачем квитанцій Приватбанку від 26.01.2017 про переказ готівки, отримувачами коштів на загальну суму 246086,00 грн є: ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_14, а не ТОВ "Надежда Трейд".

У вказаних квитанціях зазначено призначення платежу "надходження готівки за платіжними картками" і не міститься жодної інформації щодо оплати за поставлений товар.

За наведених обставин суд вважає, що зазначені квитанції не є належними доказами, які підтверджують оплату за поставлене дизельне пальне ТОВ «Надежда Трейд».

Передача коштів за поставлений товар іншій ніж продавець особі без окремо визначених між продавцем і покупцем домовленостей (доказів наявності яких суду не надано) не відповідає ані встановленим вимогам законодавства, ані, навіть, звичаям ділового обороту. Вчинення таких дій покупцем без належних підстав, і що, у свою чергу, суперечать встановленим вимогам до проведення таких розрахунків, є його суб'єктивним рішенням, усі ризики за якими повинен нести особисто.

Оскільки відповідачем кошти у встановлений спосіб позивачу сплачені не були, а перераховані зовсім іншій особі, тому суд дійшов висновку, що відповідачем не були виконані зобов'язання перед позивачем щодо оплати за поставлені нафтопродукти.

У зв'язку з цим суд відхиляє доводи відповідача щодо належної сплати за поставлене дизельне пальне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

За наведених обставин суд вважає, що відповідач не довів належним чином виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 353511,60 грн є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, Срібнянський район, Чернігівська область, 17310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда Трейд» (код ЄДРПОУ 39787584, юридична адреса: вул. Кірова, 90-А, с. Селищина, Машівський район, Полтавська область, 39430, поштова адреса: вул. Соборності, 19, м. Полтава, 36020) 353511,60 грн заборгованості за поставлені нафтопродукти та 5302,67 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.06.2017.

Суддя В.В. Шморгун