Рішення № 67097432, 07.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2017 р.Справа № 916/971/17

За позовом: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва

До відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Артек-Союз»

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

У судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 40 від 06.01.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 16.01.2017р.

СУТЬ СПОРУ: 21.04.2017р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва звернувся до господарського суду Одеської області до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Артек-Союз» з позовною заявою про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за невиконання зобовязань за договором про надання послуг з теплопостачання, в процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) №192 від 01.04.2016 в загальній сумі 281 436, 27 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2017 року порушено провадження у справі № 916/971/17 призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

07.06.2017р. від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до господарського суду Одеської області надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Артек-Союз» суму основної заборгованості та штрафних санкцій за невиконання зобовязань за договором про надання послуг з теплопостачання, в процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) №192 від 01.04.2016 в загальній сумі 299 163, 15 грн.

07.06.2017р. до господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 підприємства «Артек-Союз» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не згоден з розрахунком позовних вимог наданого позивачем та надав до господарського суду контррозрахунок позовних вимог.

У судовому засіданні 07.06.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

1 квітня 2016 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (Сторона 1) та ОСОБА_1 підприємством «Артек-Союз» (Сторона 2) було укладено договір №192 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ 2271) спожитої в процесі надання послуг з харчування (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого Сторона 1 забезпечує Сторону 2 тепловою енергією для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних сил України.

Відповідно до п. 1.2. договору, Сторона 2 оплачує Стороні 1 вартість постачання теплової енергії, спожитої в процесі організації послуг з харчування, що надаються на підставі договору від 25.03.2016 р. №286/2/16/8 про закупівлю послуг щодо забезпечення харчування за контрактом.

Сторона 2 зобовязується виконувати умови цього договору та здійснювати оплату Стороні 1 вартості постачання теплової енергії, спожитої в процесі організації послуг харчування згідно з встановлених у Додатку 2 вартості 1 Гкал та розрахунку планового використання тепла та опалення, встановлених у Додатку 1 по кожній військовій частині окремо. (п.п. 2.3.1., 2.3.2. договору).

Положеннями п. 2.3.3. визначено, що після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури, акту виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату вартості теплової енергії на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки Сторони 1.

Згідно п.9.1 даний договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з квітня 2016 року до 31 грудня 2016 року.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2017р. до договору №192 від 01.04.2016 р. про надання послуг з теплопостачання, в процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) строк дії укладеного договору було пролонговано до 31.03.2017р. Сторони домовились, що відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, Додаткова угода поширює свою дію на правовідносини, що виникли між Сторонами з 01.01.2017р.

Позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що на виконання умов укладеного договору №192 про надання послуг з теплопостачання, в процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) №192 від 01 березня 2016 року позивачем було забезпечено відповідача Приватне підприємство «Артек-Союз» тепловою енергією за період з жовтня 2016 року по лютий 2017р., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками фактури.

Як зазначає позивач, у звязку з частковою сплатою заборгованості, за відповідачем рахувалась заборгованість зі сплати використаної теплової енергії за період з грудня 2016 року по лютий 2017 року у розмірі 267 158,18 грн.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, за порушення термінів відшкодування вартості спожитої теплової енергії Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Отже, враховуючи наведені обставини позивач звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.).

Відповідно до ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України)

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Як встановлено судом, ПП «Артек-Союз» за період з жовтня 2016 року по лютий 2017р. було використано електричну енергію на загальну грошову суму у розмірі 354013,26 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами а саме актами виконаних робіт та рахунками фактури.

Відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач навів власний контррозрахунок а саме: пеню відповідачем визначено в загальній сумі 17898,66 грн., 3% річних в загальній сумі 1994,00 грн. та витрати від інфляції в загальній сумі 9941,68 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

У звязку з простроченням сплати вартості спожитої теплової енергії в період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року. за умовами договору №192 про надання послуг з теплопостачання, в процесі організації послуг з харчування особового складу ЗС України (КЕКВ 2271) №192 від 01 квітня 2016, позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій. Так, відповідно до розрахунку позивача за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано пеню у розмірі 20069,26 грн., інфляційні втрати 6334,71грн. та 3% річних у розмірі 1994,00грн.

Суд, перевіривши розрахунки позивача та відповідача, щодо сплати штрафних санкцій, вважає їх невірними у звязку з допущенням арифметичних помилок, а тому судом самостійно здійснено перерахунок штрафних санкцій.

Таким чином, за розрахунком господарського суду Одеської області за неналежне виконання договірних зобовязань стягненню з ПП «Артек-Союз» підлягає сума пені у розмірі 18820,51 за період з 21.12.2016р. по 22.05.2017р. за поставлену електричну енергію за період з жовтня 2016 року по лютий 2017р.

Нарахування інфляційних втрат за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії за період з жовтня 2016 року по лютий 2017р., за розрахунком господарського суду Одеської області складає 6334,71грн. та обраховується за період з лютого по травень.

Позивачем розраховано 3% річних за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії спожитої відповідачем в період з жовтня 2016 року по лютий 2017р. відповідно до якого з 21.12.2016р. по 22.05.2017р. нараховано 1994,00 грн. за розрахунком господарського суду 3% річних складає 2016,48грн, однак суд не може вийти за рамки позовних вимог, а тому задоволенню підлягає сума нарахованих 3% річних в редакції позивача.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, тому розрахунок 3% річних залишається в сумі 1994.00 грн.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз. 5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у Постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі №6/433-42/183 та ВГСУ у Постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Інші наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва зі стягненням з ОСОБА_1 підприємства «Артек-Союз» основної заборгованості розмірі 267158,18грн., пені у розмірі 18820,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 6334,71 грн. та 3% річних у розмірі 1994,00 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Артек-Союз» (65017, м. Одеса, вул. Бруса, 26/2; код 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а; код 08029523) основну заборгованість у розмірі 267157 (двісті шістдесят сім тисяч сто пятдесят вісім) грн. 18 коп., пеню у розмірі 18820 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцяти) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 6334 (шість тисяч триста тридцять чотири) грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 1994 (одна тисяча девятсот девяносто чотири) грн. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4414 (чотири тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 61коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова