Рішення № 67096643, 08.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.2017 Справа № 904/9640/16

За позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛЯРИС.", м. Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м.Дніпро

про витребування майна

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 036676 видане 11.12.2015

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 7/10-2562 від 28.12.2016

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" (далі - відповідач) про витребування майна.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2016 порушено провадження у справі №904/9640/16 та прийнято позовну заяву до розгляду; справу призначено до розгляду в засіданні на 06.12.2016; залучено до участі у справі:

- третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛЯРИС.";

- третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району.

28.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2016 повернуто зустрічний позов і додані до нього документи без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2016 залучено до участі у справі третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства"; відкладено судове засідання на 20.12.2016.

06.12.2016 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на ухвалу господарського суду від 05.12.2016 про повернення зустрічного позову і додані до нього документи без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2016 зупинено провадження у справі №904/9640/16 до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 по справі № 904/9640/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 залишено без змін.

04.01.2017 справа № 904/9640/16 повернулася на адресу господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2017 поновлено провадження у справі №904/9640/16, починаючи з 14.02.2017; справу призначено до розгляду в засіданні на 14.02.2017.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2017 продовжено строк розгляду спору до 20.03.2017 включно; відкладено судове засідання на 06.03.2017.

До суду від Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшов електронний запит про термінове направлення справи № 904/9640/16 на адресу останнього для подальшого направлення до Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2017 зупинено провадження у справі №904/9640/16 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС".

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 по справі №904/9640/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 у справі №904/9640/16 повернуто скаржнику.

11.04.2017 справа № 904/9640/16 повернулася на адресу господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2017 поновлено провадження у справі №904/9640/16, починаючи з 16.05.2017; справу призначено до розгляду в засіданні на 16.05.2017.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2017 відкладено судове засідання на 08.06.2017.

08.06.2017 прокурор та повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Повноважні представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 у судове засідання не з'явилися. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи зазначені сторони повідомлені належним чином, що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення (Т-2, а.с. 189, 190, 191, 192).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважні представники відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 у судове засідання не з'явилися без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників відповідача, третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 77, що розташоване за адресою: вул. Моніторна, 5 в м.Дніпро.

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради, тобто третьої оосби-2, яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.09.1991.

З'ясовано, що рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів», яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 територіальній громаді м. Дніпропетровська, встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 07.06.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 77, що розташоване за адресою: вул. Моніторна, 5 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 79945812101).

За приписами ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цихповноважень та умов їх здійснення.

Так, на виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, третьої особи-2 передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Разом з тим, 07.07.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради.

Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 третьою особою-2 в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі №38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району Дніпропетровської міської ради, тобто третю особу-2, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 77, що розташоване за адресою; вул. Моніторна, 5 в м. Дніпро, з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення № 77, що розташоване за адресою: вул.Моніторна, 5 в м. Дніпро, загальною площею 46,7 кв. м., оформлених протоколом від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС», тобто третю особу-1.

На підставі зазначеного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 77, розташованого за адресою: вул. Моніторна, 5 в м. Дніпро, 11.07.2013 між третьою особою-1 та третьою особою-2 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 77, розташованого за адресою: вул. Моніторна, 5 в м. Дніпро, загальною площею 46,7 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1128, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 77, розташованого за адресою: вул. Моніторна, 5 в м. Дніпро, та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012. Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 77, розташованого за адресою: вул. Моніторна, 5 в м.Дніпро, загальною площею 46,7 кв. м., оформлених протоколом від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1128 від 11.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим ОСОБА_6 та третьою особою-1 з відчуження нежитлового приміщення №77, розташованого за адресою: вул. Моніторна, 5 в м. Дніпро, загальною площею 46,7 кв. м.

Прокурор зауважує, що з урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказане нерухоме майно третьою особою-1 було відчужено на користь відповідача за договором купівлі-продажу № 5121 від 28.10.2013, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Керуючись ст.ст. 319, 321, 330, 387, 388, 658 Цивільного кодексу України прокурор та позивач зазначають про те, що випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними. Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро.

Крім того, враховуючи приписи ст. 41 Конституції України та ст.ст. 328, 388 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу № 1128 від 11.07.2013, за яким третя особа-1 набула права власності на спірний об'єкт нерухомого майна визнано недійсним, вказане свідчить про вибуття майна поза волею власника.

Таким чином, оскільки, спірне нерухоме майно було відчужене третьою особою-1 на користь відповідача, позивач як власник спірного майна, яке вибуло з його власності поза його волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Прокурор та позивач, враховуючи норми ст.ст. 10, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, зазначають про те, що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення ст. 136 Господарського кодексу України, п. 30 ч. 1 ст. 26, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спірне нерухоме майно вибуло з власності позивача поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач вважає себе добросовісним набувачем, оскільки нерухоме майно придбано за відплатним договором та вибуло з володіння позивача та третьої особи-2 за їх волею, що доводиться наступними обставинами:

02.03.2011 Дніпропетровською міською радою прийнято рішенням № 16/9, відповідно до якого об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема КВЖРЕП Ленінського району, мали бути передані на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради. Вказане рішення виконано не було.

29.07.2011 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 40/14, яким вирішено припинити шляхом ліквідації комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району.

28.03.2012 Дніпропетровською міською радою прийнято рішенням № 41/22, яким затверджено проміжний ліквідаційний баланс комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

27.12.2012 відбувся аукціон з продажу майна комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційне підприємства Ленінського району.

11.07.2013 між ліквідатором комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району та товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРИС.» (третьою особою-1), укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 77.

28.10.2013 вказане нерухоме майно було придбане відповідачем у третьої оосби-1 за договором купівлі-продажу.

В обґрунтування заперечень відповідач звертає увагу суду на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 по справі № 38/5005/5752/2012.

Відповідач стверджує, що набув спірне майно добросовісно, в оплатний спосіб, яке вибуло з володіння власника за його ж волею шляхом включення до ліквідаційної маси боржника (комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційне підприємства Ленінського району), що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 по справі № 38/5005/5752/2012, яка була та є чинною на теперішній час.

08.02.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано наступним.

Позовну заяву подано першим заступником прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з посилання на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор в позовній заяві вказав, що він звертається з даним позовом до суду, оскільки Дніпропетровською міського радою не вжито заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею, що свідчить про бездіяльність міської ради, яка є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції.

Відповідно до положення про департамент роботи з активами (затвердженого рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 18.05.2016 №29/8), метою діяльності вказаного департаменту як виконавчого органу ради, є забезпечення виконання визначених Конституцією і законами України повноважень міської ради щодо ефективного управління нерухомим майном.

Таким чином, на думку відповідача, відсутні правові підстави для подачі прокурором позову в інтересах Дніпропетровської міської ради, оскільки повноваження щодо управління комунальною власністю належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міської влади, а не до делегованих повноважень, які надані органами виконавчої влади.

08.02.2017 відповідач також звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, яка обґрунтована тим, що позивач був обізнаний про укладання 11.07.2013 третьою особою-2 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №77, оскільки:

По-перше, після укладання договорів купівлі-продажу спірного приміщення позивач втратив право власності на спірне майно і не виконував обов'язків власника щодо утримання цього майна, не вживав заходів по контролю за його станом, збереженням та використанням;

По-друге, позивач - учасник справи про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

Відповідач вважає, що строк позовної давності сплив 12.07.2016.

Третя особа-1, третя особа-2 та третя особа-3 письмові пояснення по суті позовних вимог не надала.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 3, 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 (Т1, а.с. 46-58) про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017) задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, зокрема, нежитлового приміщення № 77, що розташоване за адресою: вул. Моніторна, 5 у м. Дніпропетровськ, загальною площею 46,7 кв.м., щодо продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі, у тому числі і договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 № 1128 від 11.07.2013 з відчуження спірного майна.

Ухвала суду обґрунтована тими обставинами, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м.Дніпропетровська за відсутності правових підстав.

Окрім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у справі № 7/5005/15290/2011 зобов'язано Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська передати зі свого балансу на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна (із відповідною технічною та іншою документацією), розташовані у м. Дніпропетровську (зокрема, і спірне нежитлове приміщення).

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/17998/15-к (Т-2, а.с. 170-172) встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі № 7/5005/15290/2011, вчиненого головою ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району ОСОБА_8 всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна.

Таким чином, неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена вищенаведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили і згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України підлягають обов'язковому виконанню.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями статті 658 Цивільного кодексу України передбачено право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами статті 143 Конституції України і статті 327 Цивільного кодексу України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За змістом частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.

Окрім того, неправомірність набуття права власності третьою особою-1 на нерухоме майно за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1128 встановлено по справі № 8/5005/5752/2012.

Відповідно до пункту 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 Цивільного кодексу України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. У такому випадку чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у справі, що розглядається, є договір купівлі-продажу від 28.10.2013, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна -відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012, (якою договір купівлі-продажу від 11.07.2013 року визнано недійсним), встановлено, що майно вибуло поза волею його власника. Оскільки, спірне нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Солярис." було відчужене Товариству з обмеженою відповідальністю "Тулс", Дніпропетровська міська рада має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016, № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-122гс14, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14, від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (статті 344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 №3-604гс16 (господарська справа № 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 № 916/1624/15).

Господарський суд відхиляє доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, як такі, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства третьої особи-2, оскільки рішення про відчуження майна міською радою не приймалося.

Заява відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає, що прокурор звернувся із даним позовом до суду, здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього повноваження, визначені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушень чинного законодавства при використанні майна територіальної громади міста Дніпро.

Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, спрямована на захист порушених економічних інтересів держави в особі Дніпропетровської міської ради, яка виступає уповноваженим органом щодо даного спору, однак заходів щодо усунення порушень при використанні комунального майна належним чином не здійснює.

Враховуючи те, що Дніпропетровською міською радою після винесення господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 29.08.2016 по справі №38/5005/6637/2012 не вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста спірного нерухомого майна, що свідчить про неналежне здійснення останньою своїх повноважень, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява підписана першим заступником прокурора області в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правові вимоги прокурора в тому вигляді, в якому вони містяться у позовній заяві.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись нормами Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (03110, м.Київ, вул.Соломянська, буд. 14, код ЄДРПОУ 35447191) на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради (49601, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) нежитлове приміщення № 77, що розташоване за адресою: вул.Моніторна, буд. 5 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 79945812101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (03110, м. Київ, вул.Соломянська, буд. 14, код ЄДРПОУ 35447191) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49601, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38; МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору за подачу позовної заяви та 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.06.2017

Суддя ОСОБА_9