Ухвала суду № 67096224, 07.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 623/400/16-ц Головуючий І інстанції Гуренко М.О.

Провадження № 22ц/790/3363/17 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

іменем України

07 червня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору довічного утримання недійсним, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05.04.2017 року позовну заяву ОСОБА_3 і ОСОБА_5 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи скаргу, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 вказує: що головуючий по справі проігнорував той факт, що ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 не були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи; що судові повістки вони не отримували; що вони неодноразово зверталися з проханням відводу судді, вважаючи його упередженим, однак ці звернення проігноровані; що суддя не взяв до уваги направлену на адресу суду електронною поштою заяву про перенесення засідання.

Посилаючись на викладене та фактичні обставини спірних правовідносин, апелянт стверджує, що дії судді були неправомірними і з цього приводу проінформовані ОСОБА_7 Юстиції, Адміністрація Президента, Генеральна Прокуратура України, Антикорупційне бюро України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу і просив задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 також просили скасувати ухвалу суду і направити справу для розгляду, пояснивши, що вони є особами похилого віку, в тонкощах цивільного судочинства не обізнані, в межах своїх можливостей намагалися довести в суді недійсність заповіту і договору довічного утримання, які, скориставшись тяжкою хворобою їх брата ОСОБА_8, незаконно оформила його сусідка відповідач ОСОБА_6, позбавивши їх законного права на спадщину після смерті брата.

Просили звернути увагу на ту обставину, що за викликами суду неодноразово виїжджали з Харкова в м.Ізюм, однак справа тривалий час не вирішувалася, а судові засідання відкладалися, що було на користь відповідача ОСОБА_6, яка проживає там же в м.Ізюмі і, на відміну від них, не несла витрати оплати за проїзд та несла тягар фізичних і моральних страждання, обумовлених судовою тяганиною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду у тому випадку, коли належним чином повідомлений позивач повторно не зявився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Постановляючи 05 квітня 2017 року ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_3 і ОСОБА_5 без розгляду за п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на ту обставину, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, призначених на 28.02.2017 року та 05.04.2017 року, однак в судові засідання не зявилися, про причину неявки до суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутністю не подавали.

Вказані в ухвалі висновки суду щодо обставин, які обумовили залишення позовної заяви без розгляду, є обґрунтованими і відповідають матеріалам справи.

Дійсно, в матеріалах відсутня заява ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про розгляд справи за їх відсутністю, а про час і місце розгляду справи в останні два засідання суду позивачі належним чином і завчасно були повідомлені судом.

Доказом належного повідомлення позивачів про розгляд справи 28.02.2017 року о 10.00 годині є розписка ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4 в явочному листку, оформленому секретарем судового засідання 02.02.2017 року у відповідності до вимог ч.3 ст.191 ЦПК України, при відкладенні 02.02.2017 року розгляду справи на 28.02.2017 року у звязку з неявкою позивача ОСОБА_5 та відсутністю його заяви про розгляд справи за його відсутністю. (а.с.112-115, 116).

Згідно поштового повідомлення на а.с.118 позивачу ОСОБА_5 працівником пошти 04.02.2017 року вручено рекомендований лист Ізюмського міськрайонного суду з судовою повісткою про призначення справи до розгляду на 10 годину 28.02.2017 року.

Згідно журналу судового засідання 28.02.2017 року позивачі та їх представник в судове засідання не зявилися. (а.с.122-123).

Доказом повідомлення позивача ОСОБА_5 про призначення наступного судового засідання на 10 годину 30 хвилин 05.04.2017 року - є поштове повідомлення про вручення йому 02.03.2017 року працівником відділення поштового звязку відповідної кореспонденції суду. (а.с.139).

Доказом повідомлення позивача ОСОБА_3 про розгляд справи о 10 годині 30 хвилин 05.04.2017 року є довідка про доставку їй відповідного змісту SMS- повідомлення суду на її мобільний телефон, здійснене о 12 годині 47 хвилин у відповідності до Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом ДСА України від 01.06.2013р. №73 (а.с.128).

Крім того, доказом освідомлення представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про розгляд справи 05.04.2017 року є його заява, направлена ним 04.04.2017 року Ізюмському міськрайонному суду електронною поштою про перенесення призначеного на 05.04.2017 року судове засідання на більш пізніший строк без обґрунтування такого прохання. (а.с.132).

Вказані докази належного повідомлення позивачів про призначення справи до розгляду 28.02.2017 року, а потім 05.04.2017 року позивачами та їх представником ОСОБА_4 не спростовані.

Апеляційний суд з підстав недоведеності відхиляє також і посилання позивачів на те, що в заявах від 10.02.2016р. (а.с.12,13) Ізюмському міськрайонному суду від їх імені з проханням надсилати судові повістки (повідомлення) в електронному вигляді за допомогою SMS- повідомлень на їх мобільні телефони містяться не їх підписи, оскільки ними не надано належних доказів, які б спростовували зміст цих заяв та вчинення підпису від їх імені іншою особою.

Отже, формально головуючий у справі, суддя Ізюмського міськрайонного суду Гуренко М.О. не порушив положень ч.3 ст.169 та п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, якими передбачено залишення позовної заяви без розгляду у разі повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача (позивачів), від яких не надходила суду заява про розгляд справи без їх участі.

Разом з тим, аналіз усіх обставин справи та наданих в апеляційному суді пояснень позивачів ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у їх сукупності дають підставу для висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції від 05.04.2017р. зважуючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3, звернулися 10.02.2016 року до Ізюмського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_6 (сусідки їх покійного брата) про визнання недійсним заповіту, який, по мірі зясування обставин, уточнили і просили визнати недійсним договір довічного утримання від 26.03.2015 року, укладеного відповідачем ОСОБА_6 і їхнім братом ОСОБА_8 за девять днів до його смерті.

Ухвалою судді Ізюмського міськрайонного суду від 24.02.2016р. відкрито провадження за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_5, справа призначена до розгляду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду на 9.00 годин ранку 24.03.2016 року.

Матеріали справи не містять даних про завантаженість справами судді З.-го, в тому числі станом на 24 березня 2016 року, однак важко обґрунтувати необхідність призначення розгляду справи на 9 годину ранку з огляду на ту обставину, що позивачі є особами похилого віку і проживають за 125 км. від міста Ізюм.

Згідно журналу судового засідання (а.с.57) в цей день справа не розглядалася і наступне судове засідання призначене на 10 годину 19.04.2016 року з посиланням на неявку в судове засіданні 24.3.2016 року всіх осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, на а.с.58 знаходиться явочний листок від 24.03.2016 року про повідомлення під розписку відповідачу ОСОБА_6 та його представнику адвокату ОСОБА_9, представнику позивачів адвокату ОСОБА_10, а також трьом викликаним за клопотанням позивача ОСОБА_3 свідкам про явку в наступне судове засідання 19.04.2016р.

19.04.2016 року в судове засідання, згідно журналу судових засідань (а.с.73-77) зявилися позивачі, відповідач, їх представники адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_9, а також три свідки, проте суд заслухав лише пояснення позивача ОСОБА_3 і відклав розгляд справи на 19.05.2016 року. (а.с.78).

З того часу справа не розглядалася, неодноразово призначені судові засідання відкладалися з зазначенням про неявку усіх осіб, які беруть участь у справі, хоча наявні в матеріалах справи явочні листки з підписами сторін та їх представників (адвокатів) не узгоджуються з таким зазначенням підстав відкладення розгляду справи.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого 06.10.2016 року у звязку з відставкою судді Зелінського В.Г., первісного головуючого у справі замінено на суддю Гуренко М.О., який ухвалою від 26.10.2016 року призначив розгляд справи на 07.12.2016р.

Згідно довідки від 07.12.2016 року справа не розглядалася у звязку із знаходженням судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні, розгляд цивільної справи перенесено на 11.00 годин 02.02.2017 року з повідомленням сторін про час і дату під розписку в явочному листку. (а.с.97-98,99, 110,111).

В судовому засіданні 02.02.2017 року головуючий, розяснив процесуальні права сторонам, а також шляхи уникнення ускладнень, обумовлених неявкою позивача ОСОБА_5, та повідомив час наступного судового засідання 28.02.2017р., однак 17.02.2017р. до суду на імя голови надійшла заява ОСОБА_4 про відвід судді Гуренко М.О., яка вирішена лише 05.04.2017р., а 28.02.2017р. і 05.04.2017р. позивачі в судові засідання не зявилися.

Застосування наслідків повторної неявки позивача, належним чином повідомленого про дату і час розгляду справи, передбачених п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, є правом суду вживати заходи реагування на випадки, коли позивачі, які усупереч приписів ст.ст.10,27 ЦПК України, недобросовісно здійснюють свої процесуальні права і процесуальні обовязки, не являються за викликом в суд і це призводить до судової тяганини.

Однак у даній справі малися підстави для більш виваженого відношення до допущених позивачами помилок у обранні засобів впливу на вирішення справи, так як значна віддаленість їх місця проживання від місця знаходження суду, в якому розглядається справа, їх вік та обмеженість у виборі особи, яка б надавала належну правову допомогу, є їх бідою, а не виною.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що справа цілий рік, починаючи з дня відкриття провадження, не розглядалася саме через неналежне виконання своїх процесуальних обовязків позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_5

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Знаходження даної справи в провадженні Ізюмського міськрайонного суду більше року без її вирішення, помилково обрана представником поведінка, зволікання головуючим у вирішенні заяви про відвід та неповідомлення судом у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України про правові наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, - все це спровокувало позивачів на невиконання процесуального обовязку зявитися за викликом в судове засідання.

За таких обставин було б несправедливим позбавити ОСОБА_3 і ОСОБА_5 права на вирішення судом їх позовної заяви, спрямованої на захист права на спадкування після смерті брата.

Керуючись ст.ст.1,3,4,5,8, 303, 304, п.4 ч.2 ст.307, п.п.1,4 ст.311, ст.ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_2