Ухвала суду № 67092973, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/13167/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Cтародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, третя особа: ОСОБА_4, про скасування постанов,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про скасування постанов від 7 вересня 2015 року про накладення штрафу та про стягнення боргу із доходів боржника.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки спірні правовідносини виникли щодо дій державного виконавця з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення штрафу, а виконавче провадження відкрито на підставі виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області виконавчого листа, така справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У розумінні статті 8 даного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно частини другої статті 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня і 1 грудня 2015 року (№№ 21-278а15, 21-3404а15 відповідно).

Враховуючи наведене та те, що позивач є стороною виконавчого провадження (боржник), а виконавчий лист видано на виконання рішення у цивільній справі про зобов'язання ОСОБА_3 вчинити певні дії, суди дійшли правильного висновку, що компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не поширюється на даний спір та має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

О.П. Стародуб

І.В. Штульман