Ухвала суду № 67092341, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року м. Київ К/800/8982/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі за позовом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Парі», про визнання недійсним рішень,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України звернулася до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Парі», про визнання недійсним рішень, в якому просила:

- визнати недійсним протокольне рішення Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування від 30.12.2010 року № 10-11, яким погоджено надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Парі» дозволу на користування надрами з метою видобування газу природного на Пилипівському родовищі;

- визнати недійсним наказ Мінприроди від 10.01.2011 року № 6 на підставі якого оформлено та видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Парі» спеціальний дозвіл на користування надрами Пилипівського родовища від 13.01.2011 року № 5384;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.01.2011 року № 5384, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю «Парі» з метою видобування газу природного на Пилипівському родовищі.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2016 року позовну заяву Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Парі», про визнання недійсним рішень було залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року апеляційну скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України було залишено без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016 року - без змін.

У касаційній скарзі Генеральна прокуратура України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Парі» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просити залишити касаційну скаргу Генеральної прокуратури України без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Генеральної прокуратури України задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі протоколу Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування від 30.12.2010 року № 11-10 та наказу Мінприроди України від 10.01.2011 року № 6 Міністерством екології та природних ресурсів України було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Парі» спеціальний дозвіл від 13.01.2011 року № 5384 на користування надрами, а саме - Пилипівським родовищем.

На адресу Національного антикорупційного бюро України 28.01.2016 року надійшов лист Івано-Франківської обласної ради від 22.01.2016 року № 9-136/140/078, яким направлено, зокрема, копію рішення ради від 30.09.2011 року № 250-9/2011 «Про надання згоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Парі» на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою промислової розробки Пилипівського газового родовища».

Листом від 15.04.2016 року № 041-009/11539 Національне антикорупційне бюро України направило Мінприроди України запит про надання завіреної копії наказу Мінприроди від 06.08.2010 року № 326, яким затверджено «Організацію роботи структурних підрозділів Мінприроди, пов'язаною з реєстрацією та розглядом документів, що надійшли для надання спеціальних дозволів на користування надрами, продовження строку дії дозволів, переоформлення, видачі дублікатів, внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами та угоди про умови користування надрами у 2010 році».

Мінприроди України надіслало Національному антикорупційному бюро України копію витребуваного наказу.

Листом від 30.05.2016 року № 06-22389-15 керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України було направлено Міністру екології та природних ресурсів України матеріали для вжиття вичерпних заходів реагування у межах компетенції, а саме - анулювання спеціального дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Парі» від 13.01.2010 року № 5384.

Мінприроди України листом від 07.06.2016 року № 5/1-6/5311-16 повідомило Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Генеральної прокуратури України, що матеріали, надані для вжиття вичерпних заходів реагування, направлені до Держгеонадра України за належністю.

Державна служба геології та надр України листом від 16.06.2016 року № 10516/13/04-16 повідомила Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Генеральної прокуратури України про створення комісії з розгляду наведеної у листі від 30.05.2016 року № 06-22389-15 інформації.

Листом від 08.08.2016 року № 13704/13/04-16 Державна служба геології та надр України повідомила Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Генеральної прокуратури України про відсутність підстав для застосування заходів реагування шляхом анулювання спеціальних дозволів на користування надрами Товариством з обмеженою відповідальністю «Парі».

Вважаючи, що порушено порядок видачі спеціальних дозволів, Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 1832 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

За змістом статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом за наявності поважної причини цього пропуску, а залишення позову без розгляду у випадку відсутності підстав поновлення цього строку - є обов'язком, а не правом суду.

Згідно із частинами 1, 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках, встановлених законом, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом вищенаведених норм права, надання законом прокурору права на представництво інтересів держави в суді не ставить прокурора у привілейоване, порівняно з іншими учасниками судового процесу, становище щодо участі у розгляді справи в суді, включаючи застосування процесуального строку, в межах якого можлива реалізація права на представництво інтересів держави в суді шляхом звернення з адміністративним позовом.

У рішенні від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених рішень Європейського суду з прав людини, спеціальний дозвіл, про скасування якого ставиться питання у даній справі надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Парі» 13.01.2011 року, тоді як з позовом про його скасування Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України звернулася 29.08.2016 року, пославшись на формальні обставини - відсутність певного документа, який у подальшому було отримано.

Враховуючи, що на протязі більше п'яти років дана обставина не вважалася такою, що порушує інтереси держави, відносини між сторонами набули ознак сталості і стабільності, отже подання позовної заяви, за відсутності належного обґрунтування причин такого тривалого зволікання із оскарженням спірних рішень, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є недопустимим в силу позиції Європейського Суду з прав людини у даному питанні.

Не заслуговують на увагу посилання касатора на те, що строк звернення до суду слід рахувати з часу отримання 12.08.2016 року листа Державної служба геології та надр України від 08.08.2016 року № 13704/13/04-16, яким було повідомлено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Генеральної прокуратури України про відсутність підстав для застосування заходів реагування шляхом анулювання спеціальних дозволів на користування надрами Товариством з обмеженою відповідальністю «Парі», виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

За змістом статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, підстави, що дають право позивачеві на звернення до адміністративного суду із даним позовом, виникли з моменту прийняття відповідачами оскаржуваних рішень у 2010 - 2011 роках.

Саме з даного моменту, а не з дня коли позивачеві фактично стало відомо про ці підстави, починається перебіг передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій не виявлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення, а ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року у справі за позовом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Парі», про визнання недійсним рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз