Ухвала суду № 67091576, 06.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П’янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

позивача та представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. по справі №818/308/17

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області , Головного управління Національної поліції в Сумській області , Територіального медичного об’єднання МВС України в Сумській області

про визнання протиправними та скасування свідоцтв, актів та наказу, зобов’язання вчинити дії, поновлення на роботі, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, Територіального медичного об’єднання МВС України в Сумській області, в якій просив суд:

- визнати протиправними та скасувати свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 № 268 від 02.10.2015 р., № 2 від 27.01.2016 р. та № 98 від 10.06.2016 р.;

- визнати протиправними та скасувати акт про нещасний випадок №16 форми Н-1 та акт розслідування форми Н-5, затверджених 16.09.2015 РМГБОП УМВС України в Сумській області відносно ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області № 162 о/с від 16.06.2016 ПО: особовому складу про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України ст. сержанта поліції ОСОБА_1;

- зобов’язати ГУНП в Сумській області провести згідно чинного законодавства розслідування за фактом отриманих ОСОБА_1 поранень унаслідок події, що сталася 11.07.2014 в м. Сіверськ Донецької області;

- зобов’язати Військово-лікарську комісію ГУНП в Сумській області провести повторне обстеження стану здоров’я ОСОБА_1 на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством України;

- поновити ст. сержанта поліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ у розпорядженні ГУНП в Сумській області;

- стягнути з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.06.2016;

- стягнути з ГУНП в Сумській області моральну шкоду на користь ОСОБА_1, в сумі 60 000,00 гривень (шістдесят тисяч гривень);

- допустити негайне виконання рішення, суду в частині поновлення ст. сержанта поліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області, Територіального медичного об'єднання МВС України в Сумській області про визнання протиправними та скасування свідоцтв, актів та наказу, зобов'язання вчинити дії, поновлення на роботі, стягнення коштів - повернуто позивачу.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року по справі №818/308/17 та направити справу №818/308/17 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, перешкоджає подальшому провадженню у справі та такою, що підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Частиною 1 ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Частиною 3 ст. 56 КАС України визначено, що представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 КАС України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів на підтвердження повноважень представника ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, до Сумського окружного адміністративного суду разом з позовною заявою, зокрема було подано договір №1386-Р/17 про надання правової допомоги від 19.01.2017 року.

Частиною 1 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

Відповідно до п. 4.3 договору № 1386-Р/17 про надання правової допомоги від 19.01.2017 року адвокату ОСОБА_2 було надано, з поміж інших, повноваження подавати позови, доповнювати позов, підписувати документи.

Частиною 1 ст. 104 КАС України визначено, що позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 105 КАС України адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Отже, діючи в порядку, передбаченому нормами КАС України та в межах наданих йому повноважень, з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1, адвокатом ОСОБА_2 було подано до Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву , маючи повноваження подавати та підписувати такий позов.

Колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи відсутність повноважень у адвоката ОСОБА_2 на подання позовної заяви судом першої інстанції було зазначено, що в адміністративному позові заявлено вимоги щодо скасування рішень суб’єктів владних повноважень, вимоги, що стосуються проходження ОСОБА_1 публічної служби, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення коштів, моральної шкоди. При цьому жодних позовних вимог, про захист яких зазначено в п. 1.1. Договору, а саме, що стосується визнання протиправними дій та бездіяльності органів МВС України щодо отримання клієнтом поранення 11.07.2014 року при виконанні бойового завдання в АТО адміністративний позов не містить.

Разом з тим, колегія суддів вважає вищевказані доводи суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими на підставі такого.

Пунктом 1 Договору №1386-Р/17 про надання правової допомоги від 19.01.2017 року визначено предмет договору. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Клієнт доручає, а Адвокат сприяє Клієнту у захисті його прав та законних інтересів при оскарженні дій та бездіяльності органів МВС України щодо отримання клієнтом поранення 11.07.2014 року при виконанні бойового завдання в зоні АТО.

Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо направлені на виконання предмету договору - захист прав та законних інтересів ОСОБА_1 при оскарженні дій та бездіяльності органів МВС України, щодо отримання останнім поранення 11.07.2014 року при виконанні бойового завдання в зоні АТО.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Частиною ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення саме виконавцем певних дій чи вчинення певної діяльності (надання правової допомоги - сприяння Клієнту у захисті його прав та законних інтересів при оскарженні дій та бездіяльності органів МВС України щодо отримання клієнтом поранення 11.07.2014 року при виконанні бойового завдання в зоні АТО), а зміст вимог позовної заяви не може бути предметом договору про надання правової допомоги, виходячи з суті самого договору та повноважень його виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Процесуальне питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рішень доступу, наданий наданого законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час, такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України»).

Суд має перевірити дотримання вимог Конвенції, переконатися, що право доступу до суду не було обмежено таким чином, що нанівець зводиться вся його суть.

Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 12 липня 2001 року у справі «ОСОБА_3 Ганс-Адам II Німеччини).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним, необґрунтованим та таким, що обмежує право позивача на доступ до суду.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст.199 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2017р. по справі №818/308/17 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, Територіального медичного об’єднання МВС України в Сумській області про визнання протиправними та скасування свідоцтв, актів та наказу, зобов’язання вчинити дії, поновлення на роботі, стягнення коштів направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.