Ухвала суду № 67091448, 12.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд:

- визнати бездіяльність ФГВФО протиправною щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО на підставі направленого обґрунтування Уповноваженою особою Фонду на адресу Директора - розпорядника ФГВФО за вих. №1143 від 29.02.2016р. «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на тримання сум гарантованого відшкодування», із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО у АТ «ІМЕКСБАНК» повторно надати додаткову інформацію стосовно змін до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, до яких включено і її стосовно гарантованої суми у розмірі 150 000 грн.;

- зобов’язати ФГВФО скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 150 000 грн., що належать їй до виплати;

- зобов’язати ФГВФО здійснити відшкодування коштів за її вкладом згідно договору №990413232, від 15.01.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Постійний клієнт «З міс що міс.»» за рахунок ФГВФО.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неправомірно та безпідставно не включено його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано ФГВФО скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 150 000 грн., що належать до виплати ОСОБА_1 Зобов’язано ФГВФО здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 згідно договору №990413232, від 15.01.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Постійний клієнт « 3 міс що міс.» за рахунок ФГВФО. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29.03.2017р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2017р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

15.01.2015р. ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Імексбанк» на користь ОСОБА_1 договір №990413232 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014р. (вид вкладу «Постійний клієнт» 3міс що міс.»»), за умовами якого на ім’я ОСОБА_1 був відкритий вкладний рахунок №26306931190985//26304139316400 в гривні. Сума вкладу за даним договором становить 150000 грн. Процентна ставкам складає 17% річних. За умовами вказаного договору, повернення вкладу мало статися 18.04.2015р.

15.01.2015р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних».

26.01.2015р. Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних».

26.01.2015р. на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у AT «ІМЕКСБАНК», згідно з яким у ПАТ «ІМЕКСБАНК» з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію ОСОБА_3

23.04.2015р. рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №84 строк проведення тимчасової адміністрації в ПAT «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015р. включно.

27.05.2015р. рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 105 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» з відшкодуванням з боку ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану регулювання, з 27.05.2015р., призначено Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_3 на 1 рік з 27.05.2015р. по 26.05.2016р. включно.

19.10.2015р. рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №189 з 20.10.2015р. було змінено уповноважену особу ФГВФО, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК», на ОСОБА_4

28.04.2016р. рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 638 продовжено строк здійснення процедури ліквідації АТ «Імексбанк» на два роки до 26.05.2018р. включно.

01.09.2016р. рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №1697 з 05.09.2015 р. було змінено уповноважену особу ФГВФО, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК», на ОСОБА_5

28.01.2016р. Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» листом №440 повідомила ОСОБА_1 , що 18.01.2016р. на адресу ФГВФО направлено лист №207, який містить обґрунтування щодо внесення до переліку вкладників, що мають право на отримання сум гарантованого відшкодування, до якого включено і ОСОБА_1.

29.02.2016р. Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» ОСОБА_4 надіслано лист №1143 директору-розпоряднику ФГВФО про внесення змін до Переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду гарантування вкладів разом з доданням змін до переліку вкладників на паперовому та електронному носіях, до яких включено і ОСОБА_1.

Проте, ФГВФО, в листах від 26.11.20415 року № 02-036-48005/15, від 03.10.2016 року №02-036-40252/16, №27-44313/16 б/д, повідомляв позивача та її представника про те, що інформація про вклади ОСОБА_1 у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – відсутня.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернув до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з часткової неправомірності спірних дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

А згідно із ч.2 названої статті Закону, на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції:

- веде реєстр учасників Фонду;

- здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частинами 1 та 2 ст.26 вказаного вище Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Також, статтею 27 даного Закону встановлено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через 7 днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом 3-х днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно із вимогами ч.2 ст.38 даного Закону, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом 1-го року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

А пунктом 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 встановлено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Пунктом 1 розділу IV Положення визначені повноваження Фонду щодо отриманого від уповноваженої особи Переліку, а саме Фонд завантажує поданий уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині: - невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку, становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку; - невключення до Переліку інформації про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом (відповідно до інформації, наданої уповноваженою особою Фонду); -відсутності в Переліку більше одного запису по одному вкладнику; - наявності всіх необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника;- коректності реквізитів вкладника.

Перевірка договорів вкладників є повноваженням Уповноваженої особи Фонду.

Протоколом виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №036/15 від 10.02.2015р. затверджені «Методичні рекомендації стосовно процедури тимчасового обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам».

Відповідно до пунктів 1,2,11 розділу ІІ Методичних рекомендацій з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом (наказом) створює Комісію з перевірки вкладів фізичних осіб та своїм розпорядчим документом (наказом) наділяє Комісію повноваженнями здійснити перевірку документів, пов'язаних з укладанням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб. За підсумками перевірки документів, які обумовили прийняття рішення про тимчасове обмеження виплати коштів вкладникам, уповноважена особа Фонду приймає рішення щодо звернення до правоохоронних органів за територіальною та предметною підслідністю із заявою про вчинення кримінального правопорушення, з метою ініціювання проведення досудового розслідування за фактами замаху на заволодіння коштами Фонду клієнтами банку, службовими особами банку та іншими особами.

Пунктами 1,2,3 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що рішення про зняття обмежень здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників приймається уповноваженою особою Фонду у разі, якщо факти, зазначені у пункті 3 Розділу II даних Методичних рекомендацій, не підтвердились, зокрема за наслідками: розгляду обґрунтованих звернень вкладників банку; розгляду додаткових документів (відомостей), які обґрунтовано підтверджують звичайний (законний) характер операцій з поповнення, внесення (перерахування) коштів на рахунки фізичних осіб, відсутність намірів штучного збільшення гарантованої суми відшкодування, встановленої Законом; - рішення суду, що набрало законної сили; - процесуального рішення (постанови) правоохоронного органу щодо закриття кримінального провадження, порушеного за зверненням уповноваженої особи Фонду.

Прийняте Уповноваженою особою Фонду рішення про зняття обмеження виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників, не пізніше наступного робочого дня після його прийняття, направляється до Фонду супровідним листом разом із копіями обґрунтовуючих документів та електронною версією переліку рахунків вкладників, за яким уповноваженою особою Фонду прийнято рішення про зняття обмеження здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за формою та структурою файлу "D", визначеними Правилами, на CD-диску. Отримана інформація перевіряється відділом організації виплат на коректність та відображається в Узагальненій базі даних про вкладників Фонду. Виплати коштів за відповідними рахунками таких вкладників здійснюються згідно з нормами Закону та нормативно-правовими актами Фонду.

Так, як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач не був включений у Перелік вкладників з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, з сумою вкладу 150 000 грн. з причин перевірки вказаного правочину поряд з іншими щодо його нікчемності.

Але, в подальшому, 29.02.2016 року Уповноваженою особою ОСОБА_4 був направлений лист від 29.02.2016 року №1143 на адресу директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 щодо змін до Переліку вкладників, в якому також наявний позивач.

Як вбачається з заперечень наданих ФГВФО, фонд не заперечував отримання листів щодо змін Переліку владників, які мають право на гарантоване відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, у якому наявний позивач.

До того ж зазначив, що Фонд категорично не погодився з позицією Уповноваженої особи, а тому у Фонду відсутні правові підстави для включення позивача у Загальний реєстр вкладників.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до аналогічного висновку, що і суд 1-ї інстанції, що оскільки Уповноваженою особою було включено позивача до переліку які мають право на гарантоване відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та неодноразово сповіщено про це ФГВФО, то ФГВФО неправомірно не включило позивача до Загальний реєстр вкладників являється, так як Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить такої підстави відмову включення вкладника у Загальний реєстр вкладників, якій включений Уповноваженою особою у Перелік, як «категорична незгода» з наданим Уповноваженою особою Переліком.

До того ж, як зазначалося вище та встановлено ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є «нікчемними» з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

- банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Окрім того, поняття «нікчемності» правочинів безпосередньо наведено і у ст.228 ЦК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, з аналізу вказаних норм слідує, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується з обов’язком встановити обставини, з якими Закон пов’язує нікчемність правочину.

При цьому, висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які за визначенням у законі тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди. У разі не встановлення передбачених Законом підстав визнання правочину нікчемним, висновок про нікчемність укладених правочинів не може бути визнаний обґрунтованим.

До того ж, слід зазначити, що відповідно до змісту положень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст.228 ЦКУ має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з цим, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внесення позивачем коштів готівкою на свій рахунок здійснювалось з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто за рахунок державних коштів.

При цьому, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне зазначити, що позивач, в даному випадку, не міг знати про те, що на підставі постанови НБУ № 16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних», посадовими особами АТ «ІМЕКСБАНК» видано наказ №20-в від 16.01.2015р. про дотримання встановлених обмежень, тому що вищевказані документи не є публічними, не доводилися до клієнтів Банку, та після винесення таких документів АТ «ІМЕКСБАНК» ще значний час працював у звичайному режимі для клієнтів Банку, доки не було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Отже, з врахуванням вказаного, приймаючи до уваги зазначені вище норми діючого законодавства та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний суд приходить до аналогічного, що і окружний суд, висновку, що позивач має право на включення до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

При цьому, одночасно слід звернути увагу й на те, що аналогічна позиція з цих спірних питань була висловлена і Верховним судом України, зокрема, в своїй постанові від 20.01.2016р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення даного позову.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_7