Ухвала суду № 67091145, 13.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року № 876/8995/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

представника позивача Шалінської І.В.,

представника відповідача Чубак Н.В,.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Техенерго» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.02.2015 року № 0003292204.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що господарські операції ПрАТ «Техенерго» з ТзОВ «Пірол СКФ» підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. В свою чергу відповідач у встановленому законом порядку не спростував презумпцію правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів. Також на момент укладення договору, виписки податкових накладних та проведення господарської операції ТзОВ «Пірол СКФ» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. При цьому, суд зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки лише для нього, однак дана обставина не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки останній виконав усі передбачені законом умови для цього.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при перевірці ПрАТ «Техенерго» були використані відомості акта про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента ТзОВ «Пірол СКФ», яким встановлено відсутність реальної можливості здійснення останнім господарської діяльності. Також надані позивачем документи на підтвердження реального здійснення господарських операцій з цим контрагентом, на думку відповідача, не підтверджують належним чином реальність даних операцій та інші обставини, з якими закон пов'язує права платника на податкову вигоду, оскільки є неповними та містять суттєві недоліки і розбіжності. Зокрема, під час перевірки позивач не надав заявок на надання послуг, хоч такі заявки були передбачені поговором, дозволу територіального управління Держгірпромнагляду на експлуатацію ТзОВ «Пірол СКФ» автокрана МКТТ-100. Також відповідач вказує, що особи, які надавали послуги автокрана та вказані у листах про допуск на територію Запорізької ТЕС, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не мали жодного відношення до ТзОВ «Пірол СКФ». Крім того, у актах здачі-приймання робіт наявні розбіжності з інформацією Запорізької ТЕС щодо дати перебування автокрана та виконавців послуг на території ТЕС, а саме в актах вказано, що ТзОВ «Пірол СКФ» надавало послуги автокрана з 10.03.2015 року до 22.05.2015 року, а в листі Запорізької ТЕС - з 28.02.2014 року до 15.04.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 21-29.01.2015 року працівники Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області провели документальну виїзну позапланову перевірку ПрАТ «Техенерго» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПрАТ «Укрзахіденерго» за вересень, червень 2013 року, лютий 2014 року, з ТзОВ «Пірол СКФ» за березень 2014 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від перелічених контрагентів, за результатами якої був складений акт від 04.02.2015 року № 257/13-04-22-04/23891483.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 16000,00 грн. за березень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 року № 0003292204, яким ПрАТ «Техенерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 24000,00 грн., з них 16000,00 грн. основний платіж і 8000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, 25.02.2014 року ПрАТ «Техенерго» (замовник) і ТзОВ «Пірол СКФ» (виконавець) уклали договір № 25/02-01 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання технічних послуг 1 автокрану МКТТ-100, а замовник прийняти і оплатити їх. Місцем надання послуг в догові було визначено: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 95, Запорізька ТЕС. Також договором було передбачено, що вартість послуг за 1 відпрацьовану виконавцем зміну становить 9600,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1600,00 грн., а вартість перевезення автокрана МКТТ-100 до місця надання послуг становить 23400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3900,00 грн.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме отримання позивачем вказаних послуг та оплати їх вартості, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом: копією вказаного договору; копіями актів здачі-прийняття робіт від 10.03.2014 року № 99/1, від 11.03.2014 року № 99/2, від 12.03.2014 року № 99/3, від 13.03.2014 року № 99/4, від 14.03.2014 року № 99/5, від 17.03.2014 року № 99/6, від 18.03.2014 року № 99/7, від 19.03.2014 року № 99/8, від 20.03.2014 року № 99/9, від 21.03.2014 року № 99/10 і від 24.03.2014 року № 99/11; копіями виписаних виконавцем податкових накладних від 13.03.2014 року № 70 і від 26.03.2014 року № 130; бухгалтерською довідкою позивача від 17.04.2015 року № 15/04-264.

Також на підтвердження реальності зазначених вище господарських операцій позивач крім вказаних вище документів надав суду: копію договору оренди автокрана МКТТ-100 від 08.01.2014 року № 08/1-14, відповідно до умов якого автокран надавався в оренду ТзОВ «Пірол СКФ» громадянином ОСОБА_4 на період з 08.01.2014 року до 31.12.2014 року; копію біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу від 28.01.2009 року, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав автокран МКТТ-100, що зафіксовано у журналі реєстрації Запорізької будівельної товарної біржі від 28.01.2009 року за № 46; копію свідоцтва про реєстрацію технологічного транспортного засобу, відповідно до якого з 28.01.2009 року автокран МКТТ-100 належить на праві власності ОСОБА_4; копію технічного паспорта автокрана МКТТ-100, відповідно до даних якого автокран дозволений до експлуатації, його технічний стан перевірений; копію посвідчення машиніста автокрана МКТТ-100 ОСОБА_5, який підтверджує наявність права останнього на водіння автокранів; копії листів ПрАТ «Техенерго» до головного інженера Запорізької ТЕС про допуск власника автокрана МКТТ-100 та водія ОСОБА_5 на територію Запорізької ТЕС для виконання робіт та надання послуг за договором на виконання комплексу робіт по модернізації газоочисного обладнання енергоблоку станції № 3 ВП «ДТЕК Запорізька ТЕС», укладеного між позивачем та ТзОВ «Термоелектро-Україна»; копію виписки із журналу видачі тимчасових пропусків для виїзду і в'їзду транспорту на територію ДТЕК Запорізької ТЕС, в якому зафіксований факт видачі таких пропусків ОСОБА_4 та ОСОБА_5; копію запиту ПрАТ «Техенерго» від 26.05.2015 року № 15/05-350 до головного інженера Запорізької ТЕС та генерального директора ТзОВ «Термоелектро-Україна» щодо підтвердження інформації стосовно того, що автокран МКТТ-100 дійсно перебував на території Запорізької ТЕС; копію листа головного інженера Запорізької ТЕС від 27.05.2015 року № 1843/01 про те, що автокран МКТТ-100 в період з 28.02.2014 року до 18.04.2014 року постійно перебував на території Запорізької ТЕС і був використаний для виконання монтажних робіт на електрофільтрі енергоблоку; копію листа ТзОВ «Термоелектро-Україна» вих. № 476 від 27 травня 2015 року про те, що ПрАТ «Техенерго» за допомогою власного обладнання та матеріалів в період з 28.02.2014 року до 18.04.2014 року виконало демонтаж та монтаж обладнання на території Запорізької ТЕС.

Також колегія суддів враховує, що реальне отримання ПрАТ «Техенерго» зазначених вище послуг підтверджується фактом використання його позивачем у власній господарській діяльності, а саме на виконання своїх зобов'язань як виконавця перед ТзОВ «Термоелектро-Україна» (замовник робіт) за укладеним між ними договором від 28.11.2011 року № 11.11.223 на виконання комплексу робіт з модернізації газоочисного обладнання енергоблоку № 3 ВП «Запорізька теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

При цьому, колегія суддів враховує, що, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ПрАТ «Техенерго» є, серед інших, електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний), ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Таким чином, на думку колегії суддів, мета придбання позивачем зазначених вище послуг у ТзОВ «Пірол СКФ» повністю узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю.

Також, як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки, а зазначені вище податкові накладні, виписані ТзОВ «Пірол СКФ», не мали недоліків і порядок їх заповнення відповідав чинному на момент виписки законодавству, тому з дня отримання цих податкових накладних у ПрАТ «Техенерго» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цим контрагентом.

Крім того, колегія суддів враховує принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником податків контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем під час перевірки передбачених зазначеним вище договором заявок на надання послуг, а також дозволу територіального управління Держгірпромнагляду на експлуатацію автокрана МКТТ-100, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі відсутність вказаних документів не може бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними. Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки чи неточності у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших первинних документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що водії автокрана, які були вказані у листах позивача про допуск на територію Запорізької ТЕС та яким були видані відповідні перепустки, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, не перебували в трудових відносинах з ТзОВ «Пірол СКФ», оскільки у позивача був відсутній обов'язок перевіряти наявність трудових відносин вказаних осіб з ТзОВ «Пірол СКФ» і питання оформлення їх відносин з даним підприємством не має жодного значення для вирішення питання правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин з ТзОВ «Пірол СКФ», оскільки це стосується виключно внутрішньої організації діяльності останнього. Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на ту обставину, що в журналі видачі перепусток Запорізької ТЕС вказано, що зазначені вище особи проходили на територію електростанції від ПрАТ «Техенерго», оскільки в цьому випадку не встановлювалось з ким вони перебувають у трудових відносинах, а лише вказувалось за чиєю заявкою видаються перепустки.

Доводи відповідача про наявність розбіжностей у актах здачі-приймання робіт та листі Запорізької ТЕС щодо дати перебування автокрана та виконавців послуг на території електростанції (в актах вказано, що ТзОВ «Пірол СКФ» надавало послуги автокрана з 10.03.2015 року до 22.05.2015 року, а в листі - з 28.02.2014 року до 15.04.2015 року), колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки предметом спору в даній справі є правомірність формування ПрАТ «Техенерго» податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року, послуги роботи автокрана ТзОВ «Пірол СКФ» надавало позивачу в цьому місяці 10-14, 17-21 і 24 березня, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, які описано вище, отже, за спірний період розбіжностей щодо періоду роботи автокрана ТзОВ «Пірол СКФ» немає.

Щодо посилання відповідача на складений Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві акт від 21.07.2014 року № 582/26-57-22-04/38506228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Пірол СКФ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року» колегія суддів зазначає наступне.

В даному акті зазначено, зокрема, про відсутність ТзОВ «Пірол СКФ» за місцезнаходженням, відсутність у підприємства майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

Також наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 було затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Згідно з п. 4.4 цих Методичних рекомендацій в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки затверджена Додатком № 3 до Методичних рекомендацій і передбачає, зокрема, внесення до цього акту окремих відомостей, що стосуються суб'єкта проведення звірки.

При цьому, слід зауважити, що п. 15 Додатку № 3 Методичних рекомендацій передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі державної податкової служби інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація (в тому числі отримана від підрозділів податкової міліції), що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки не створюють будь-яких правових наслідків, а дії з проведення зустрічної звірки та зі складання акту за їх результатами, з відображенням в ньому відповідної інформації, не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.

Також колегія суддів зазначає, що Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області дійшла вказаних вище висновків без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку ТзОВ «Пірол СКФ», в зв'язку з чим такі відомості не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Пірол СКФ» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ПрАТ «Техенерго» послуг у ТзОВ «Пірол СКФ», які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі № 813/1940/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Ухвала складна в повному обсязі 13.06.2017 року