Ухвала суду № 67090576, 08.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/812/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.;

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

Д О Д А Т К О В А У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) клопотання ОСОБА_2 про повернення судового збору у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року, Черкаський міський центр зайнятості звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Черкаського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 21 861 грн. 32 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення», під час перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості приховано факт реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності з 10.12.1998, що є підставою для стягнення з відповідача в судовому порядку незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнено з ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості (18015, м. Черкаси. вул. Гоголя, 330, ідентифікаційний код 21367756) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 21861 (дванадцять одна тисяча вісімсот шістдесят одна) грн. 32 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду апеляційної інстанції на підставі ч 4 ст. 189 КАС України.

Апелянту надано строк тривалістю тридцять днів з моменту отримання копії зазначеної вище ухвали, протягом якого він має звернутися до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши в ній поважні підстави для поновлення пропущеного строку.

На виконання вимог ухвали суду від апелянта 29 березня 2017 року надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додається заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

До клопотання апелянт додає:

1) оригінал довідки обслуговуючої організації ТОВ «ЖЕК Будівельник», в якій підтверджується, що за адресою місця реєстрації (18001, АДРЕСА_2) відповідач не проживає з квітня 2003 року;

2) заяву від ОСОБА_3, яка підтверджує, що її син ОСОБА_2 проживає разом з нею за адресою АДРЕСА_3, 18006;

3) Акт мешканців будинку АДРЕСА_3, які підтверджують факт проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою з 2003 року.

Згідно з ч. 3 ст. 107 КАС України якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для її повернення, залишення без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з дня отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Як вбачається з матеріалів справи на аркуші 19, судом першої інстанції було направлено запит щодо доступу до персональних даних до Сектору адресно-довідкової роботи Управління ДМС України в Черкаській області, в якому суддя просить надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані про ОСОБА_2 з метою розгляду даної адміністративної справи.

На вищевказаний запит була надана інформація (арк. справи 21), яка підтверджує місце реєстрації ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Так, суд першої інстанції направляв всю кореспонденцію на відому йому адресу, яка є адресою місця реєстрації відповідача, однак всі листі були повернуті за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Частиною 1 ст. 40 КАС України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

У справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд нагадує, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду...

Суд зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами…, а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими…, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження… У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata …».

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Таким чином, постанова Черкаського окружного адміністративного суду набрала законної сили ще у 2015 році. Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду з пропуском строку більше півтора року з моменту постановлення рішення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені апелянтом в заяві, є неповажними.

На підставі зазначеного вище ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

04 травня 2017 року ОСОБА_2 направлено засобами факсимільного зв'язку клопотання про повернення судового збору , у зв'язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження, у розмірі 2 009, 70 грн., що підтверджується квитанцією №22 від 02 лютого 2017 року.

Та просить постановити додаткову ухвалу про повернення ОСОБА_2 з бюджету 2 009, 70 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на постанову постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі №823/812/15.

Відповідно ч.1 ст.168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадах, якщо, серед інших, судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 2 009, 70 грн. (квитанція №22 від 02 лютого 2017 року).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про доцільність винесення додаткової ухвали щодо задоволення клопотання апелянта про повернення судового збору у розмірі 2 009, 70 коп. та стягнення означених коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 41, 87, 94, 160, 168, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання ОСОБА_2 про повернення судового збору - задоволити.

Повернути судовий збір шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 009 (дві тисячі девять ) гривень 70 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 13 червня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді: