Ухвала суду № 67090509, 07.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 367/1495/17 Головуючий у 1-й інстанції: Саранюк Л.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправною відмову відповідача щодо не направлення подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної адміністрації про видачу дублікату посвідчення встановленого зразка та зобов'язати відповідача направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної адміністрації про видачу дублікату посвідчення встановленого зразка.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 1985 року по теперішній час ОСОБА_2 постійно проживає у смт. Коцюбинському Київської області.

З 04.12.1985 року позивач працював у Військовій частині № 96755, яка була розташована у смт. Коцюбинському Київської області на посаді електромонтера 4 розряду до 14.12.2000 року поки не звільнився за власним бажанням.

Починаючи з 24.03.1993 Військова частина № 96755 перейшла на умовне найменування А-1510.

12.11.1991 року ОСОБА_2 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році серії НОМЕР_1, яким підтверджується, що він приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Посвідчення видане Військовою частиною № 96755, у якій позивач працював на той час (а.с.13).

Отже, з наведеного вбачається, що станом на 01.01.1993 позивач постійно проживав та працював на території посиленого радіоекологічного контролю більше 4 років, а тому є безумовно потерпілою особою від Чорнобильської АЕС, відповідно до норм чинного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 18.01.2017 позивач має право дострокового виходу на пенсію, як особа, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

Однак, через втрату оригіналу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія - 4 № 174470), копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.14), яке було видане 04.03.1997 Київською обласною державною адміністрацією, позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії по досягненню 55-ти річного віку.

Зазначене вбачається з копії рішення Управління пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області №280 від 24.01.2017, яке міститься в матеріалах справи (а.с.16).

Вказані обставини зумовили позивача звернутися з заявою до відповідача про видачу дублікату посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 4.

Проте, листом № 1916 від 28.02.2017 Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради відмовило ОСОБА_2 у видачі дублікату посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 4. Підставами для відмови стало те, що з 01.01.2015 позивач не проживає на забрудненій території у зв'язку з чим, починаючи Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації не приймає подань райдержадміністрацій та міськвиконкомів на оформлення посвідчень категорії 4 вперше, так і дублікатів (а.с.15).

Не погоджуючись з вищезазначеною відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством на відповідача покладено обов'язок з підготовки та передачі документів для розгляду до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі дублікату посвідчення постраждалого категорії 4.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегулюванні нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

До 4 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до положень ст. 65 Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі по тексту - Порядок), видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що у разі втрати або псування посвідчення замість нього видається дублікат на підставі раніше поданих документів, зазначених у п. 10 цього Порядку, а також особистої заяви (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним.

Дублікат видається органом, який видав посвідчення, або органом, який видає такі посвідчення за новим місцем проживання громадянина, на підставі завірених в установленому порядку копій документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку.

Згідно із п. 10 Порядку посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в разі втрати посвідчення особи, які постійно проживають або постійно працюють, чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, заявник повинен звернутися до органу, що видавав таке посвідчення, або до органу державної влади за місцем проживання із заявою про видачу дубліката посвідчення особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Видача дубліката здійснюється на підставі раніше поданих документів, відповідно до яких особі було надано певний статус.

Аналіз правових положень Порядку, свідчить про те, що для видачі дубліката посвідчення повторне подання документів, на підставі яких видавався оригінал посвідчення не вимагається. Тобто, позивач не зобов'язаний повторно підтверджувати статус особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 4.

При цьому, не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційної інстанції посилання відповідача щодо внесення змін до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2015 року відповідно до Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з якими виключено абзац п'ятий частини другої статті 2, що визначав зону посиленого радіоекологічного контролю, оскільки відповідно до Порядку, повторного підтвердження статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи для видачі дубліката посвідчення не вимагається, оскільки вказане положення не стосується процедури призначення пенсій таким особам.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача, що позивач звернувся із заявою про видачу дублікату посвідчення серії В-П №174470, яке йому було видане за списком від 04.03.1997 Київською облдержадміністрацією, а не встановлення статусу особи, що постраждала від наслідків аварії. А тому, посилання відповідача, що з 01.01.2015 ОСОБА_2 не проживає на забрудненій території є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку позивач не зобов'язаний підтверджувати факт проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому відмова відповідача в оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної адміністрації про видачу дублікату посвідчення встановленого зразка є протиправною та порушує права позивача.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови ОСОБА_2 у видачі дублікату посвідчення встановленого зразка відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.