Ухвала суду № 67090480, 13.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року справа №805/2034/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

судді: Василенко Л.А.

Гайдара А.В.

при секретарі

судового засідання Томах О.О.

за участю представників:

від позивача: Колеснікова О.М. за довіреністю від 05.01.17 р. № 2

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 11 жовтня 2016 року

по адміністративній справі № 805/2034/16-а

за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія»

про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунках у банках на суму податкового боргу в розмірі 2002651,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач, податкова інспекція, податковий орган) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» (далі - відповідач, товариство) про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунках у банках на суму податкового боргу в розмірі 2002651,35 грн. (а.с.4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з розрахункових рахунків грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, Донецьке шосе, буд. 3, ЄДРПОУ 30661021) на суму податкового боргу в розмірі 1505247 (один мільйон п'ятсот п'ять тисяч двісті сорок сім ) гривень 34 копійки. В інший частині позову відмовлено (а.с.114-116).

Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у сумі 497404,01 грн., суд першої інстанції застосував положення статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон № 1669-VII), яка є нормою прямої дії та звільняє товариство (відповідача у справі), як суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем самостійно надано податкові декларації з плати за землю № 9017338157 від 17.02.2015 року, № 9002175296 від 19.01.2016 року, згідно яких сума заборгованості з орендної плати з юридичних осіб склала - 497404,01 грн. Крім того, відповідно до статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для забезпечення надходження податкового зобов'язання відносно наявної у відповідача заборгованості податковою інспекцією сформовано та направлено податкову вимогу № 3214-25 від 03.08.2015 року форми «Ю» (вручена під розпис 13.08.15 р. уповноваженій особі товариства). Отже, узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу та позивач має всі законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 497404,01 грн.

Позивач також зазначає, що на сьогодні не розроблено порядку застосування вказаних у статті 6 Закону № 1669 податкових пільг, а також не внесені зміни до ПК України, як того вимагають приписи пункту 2.1 ст.2 ПК України.

Крім іншого, податковий орган зауважує, що відповідачем не надавався Сертифікат Торгово-промислової палати України, а також звернута увага суду на те, що на території міста Маріуполь Донецької області всі підприємства приватної форми власності, державні організації, банківські установи та інші суб'єкти господарської діяльності здійснюють діяльність безперешкодно, що свідчить про стабільність на даній території.

Щодо порушення норм процесуального права, заявник апеляційної скарги наводить положення статті 7, 8, ч.1 ст.9, ч.1 ст. 159 КАС України та зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та не надав їм повну та належну оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Азовська нафтова компанія» зареєстроване у якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 30661021, перебуває на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи станом на час розгляду справи по особових рахунках відповідача обліковується заборгованість у загальному розмірі 2002651,35 грн., що утворилась у зв'язку з несплатою самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 489,39 грн. за період з 30.07.2015 року по 31.01.2016 року (а.с.42-43), зі сплати податку на додану вартість у сумі 1498940,15 грн. за період з 30.07.2015 року по 23.02.2016 року (а.с.34-37), з земельного податку у сумі 497404,01 грн. за період з 30.07.2015 року по 30.04.2016 рік (а.с.24), з надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднень у сумі 508,02 грн. по терміну сплати 19.08.2015 року (а.с.40), з рентної плати за спеціальне використання води у сумі 1409,29 грн. за період з 19.08.2015 року по 19.02.2016 рік (а.с.51-54) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у сумі 3900,49 грн. по терміну сплати 29.04.2016 року (а.с.18).

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Податковий борг на суму 1505247 гривень 34 копійки підтверджений наявними в матеріалах справи документами та не є спірним під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Спірним питанням у даній справі є звільнення відповідача від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції на підставі статті 6 Закону № 1669-VII.

Звертаючись до суду податковий орган просив про стягнення земельного податку у сумі 497404,01 грн. за період з 30.07.2015 року по 30.04.2016 рік.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинної у спірний період) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року, яка триває до цього часу, що є загальновідомим фактом.

Таким чином, позивачем заявлений до стягнення земельний податок у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період проведення АТО.

Відповідач є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність на території проведення АТО, що підтверджується Переліками населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженими розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року (втратив чинність) та від 02.12.2015р. №1275-р (чинний), до яких віднесено місто Маріуполь Донецької області.

Посилання позивача на норми податкового законодавства, які регулюють обов'язок відповідача, як платника земельного податку, по його сплаті за звичайних умов здійснення господарської діяльності є належними та правомірними. Разом з тим, враховуючи умови проведення АТО, наявність дії тимчасових заходів, запроваджених державою підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, про що зазначено у преамбулі Закону № 1669-VII є нагальним застосування до спірних відносин податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку, положення якого закріплені пп.4.1.4 п.4.1. ст.4 ПК України.

Презумпція правомірності рішень платника податку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на дію статті 6 Закону № 1669 стягнення заявленої суми земельного податку є неможливим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 41, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212,

254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 805/2034/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 805/2034/16-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 13 червня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 13 червня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

А.В. Гайдар