Постанова № 67089967, 31.05.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2017 року 12 год. 01 хв. № 826/2668/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука Б.А., при секретарі судових засідань Олешко М.Ю., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 31.05.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - позивач, приватний нотаріус) до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2), та зобов'язання поновити свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане ОСОБА_2

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки свідоцтво позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульовано безпідставно, що є порушенням прав та інтересів позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/2668/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 року Мін'юстом видано наказ №3819/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_2», яким анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Мін'юстом 05.01.1998 року за №2892 на ім'я ОСОБА_2

Зазначений наказ видано на підставі рішення №1 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія), відповідно до пп. «и» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), у зв'язку зі знищенням чи втратою нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

Так, 08.12.2016 року Комісією прийнято рішення №1, згідно з яким, відповідно до пп. «и» п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону, а саме у зв'язку зі знищенням чи втратою нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів, анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Мін'юстом 05.01.1998 року за №2892 на ім'я ОСОБА_2

Звернення позивача до суду обумовлено її незгодою з діями відповідача щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Мін'юстом 05.01.1998 року за №2892. За переконанням позивача, такі дії суперечать нормам законодавства та є такими, що порушують права та інтереси позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи, Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області (далі - ГТУЮ у Запорізькій області) до Комісії, згідно зі ст. 10 Закону, внесено подання, відповідно до якого, 11.01.2016 року до ГТУЮ у Запорізькій області надійшла заява приватного нотаріуса про припинення нотаріальної діяльності. Відповідно до ст.ст. 30, 30-1 Закону, ГТУЮ у Запорізькій області видано наказ від 11.01.2016 року №01/07 про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_2

У зв'язку з викладеним, на виконання ст. 14 Закону та п. 4.10 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Мін'юсту від 22.12.2010 року №3253/5, приватного нотаріуса зобов'язано передати документи нотаріального діловодства та архів до Запорізького обласного державного нотаріального архіву до 12.02.2016 року.

Відповідно до листа завідуючої Запорізьким обласним нотаріальним архівом від 1.02.2016 року №277/01-20, наказом ГТУЮ у Запорізькій області від 10.02.2016 року №93/08 строк передачі документів продовжено до 10.03.2016 року.

Згідно з доповідною запискою завідуючої Запорізьким обласним нотаріальним архівом від 02.03.2016 року №442/01-20, приватний нотаріус не передала до нотаріального архіву справи за 2012-2013 роки (13 реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, 160 справ тривалого (понад 10 років) зберігання, 316 закінчених спадкових справ, 4 справи з кадрових питань), довіреності за період із 2001 по 2008 роки (37 справ), із 2009 по 2015 роки (106 справ), документи по 10 років зберігання за період із 2001 по 2005 роки - 66 справ, повідомивши про їх викрадення.

Як повідомила приватний нотаріус, документи було викрадено з автомобіля.

Відповідно до наданої приватним нотаріусом довідки Мелітопольського міського відділу УМВС України в Запорізькій області (далі - Мелітопольський ВП ГУНП в Запорізькій області) від 03.03.2016 року №60/6-2635/16 про прийняття і реєстрацію заяви приватного нотаріуса щодо викрадення документів, розпочато досудове розслідування. Заява зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11.02.2016 року за реєстраційним №12016080140000677.

Станом на 08.12.2016 року, згідно з листом Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 05.12.2016 року №60/6-17398/16, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016080140000677 триває. Остаточне процесуальне рішення не прийнято.

Як повідомлено відповідачем у письмових запереченнях проти позову, ГТУЮ у Запорізькій області направлено лист від 07.09.2016 року №05-04/05-04/8113 про відкликання подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_2, оскільки ГТУЮ у Запорізькій області отримано лист Головного управління Національної поліції в Запорізькій області МВС України від 29.06.2016 року №60/6-7588/16, відповідно до якого у провадженні Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №12016080140000677 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізькій області у вказаному листі також зазначено, що викрадені документи знайдені 25.06.2016 року.

Наказом ГТУЮ у Запорізькій області від 06.07.2016 року №501/05 «Про передачу архівних документів приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу ОСОБА_2» створена комісія для прийняття викрадених документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса від Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області.

07.07.2016 року складено акт №1 про нестачу архівних справ (документів).

При цьому, слід зауважити, що на час розгляду подання, не дивлячись на його відкликання, Комісію було повідомлено про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016080140000677 триває.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 15.06.2016 року про закриття кримінального провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080140001721 від 07.03.2016 року, закрито у зв'язку з встановленням відсутності у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України. У постанові зазначено, що у діях ОСОБА_2 відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, так як факт викрадення документів архіву приватного нотаріуса вчинений невстановленою особою, будь-яка причетність ОСОБА_2 до вказаного факту не встановлена.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на викладене, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону, питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю визначені у ст. 12 Закону.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:

1) пункт 1 частини першої статті 12 виключено;

2) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України;

3) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики.

Як з'ясовано судом, свідоцтво ОСОБА_2 про право на зайняття нотаріальною діяльності анульовано на підставі пп. «и» п. 2 ч. 2 ст. 12 Закону, а саме за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

При цьому, суд зазначає, що у підпункті, на який посилався відповідач як на підставу для анулювання свідоцтва ОСОБА_2 про право на зайняття нотаріальною діяльності, чітко визначено, що має бути наявний факт знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву або окремих документів. Тобто, обумовлено наявність причинно-наслідкового зв'язку.

Разом з тим, як з'ясовано судом та вже зазначено вище, вини у діях приватного нотаріуса не встановлено. Тобто, не встановлено факт знищення чи втрати саме приватним нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

У ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Аналогічна за змістом норма зафіксована у ст. 62 Конституції України, а саме: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вирішення питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено певні діяння можуть бути використані при наданні оцінки протиправності вчинку.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись в обґрунтування скоєння проступку.

При вирішенні справи судом врахована практика Європейського суду з прав людини.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 року у справі "Волков проти України" за заявою №21722/11, визначено: "...в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин, уникаючи правових прогалин та колізій. Відсутність правової визначеності в спірних правовідносинах не може бути підставою в обмеженні гарантованих законодавством прав громадянина...".

У рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено: "...п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави, насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом".

У рішенні, прийнятому у справі "Аллене де Рібемон проти Франції" від 10.02.1995 року зазначено: "...сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави".

Як зазначено у рішенні у справі "Грабчук проти України" від 21.09.2006 року "...презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене твердження посадової особи".

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо анулювання свідоцтва ОСОБА_2 про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

При цьому, суд зазначає, що визнання протиправними дій відповідача не тягне за собою автоматичне відновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому необхідним є зобов'язання відповідача поновити свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Мін'юстом 05.01.1998 року за №2892 на ім'я ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату щодо анулювання свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 05.01.1998 року за №2892 на ім'я ОСОБА_2.

3. Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 05.01.1998 року за №2892 на ім'я ОСОБА_2.

4. Присудити на користь ОСОБА_2 здійснений нею судовий збір у розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Копії постанови у повному обсязі вручити (направити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України, з урахуванням вимог ч. 9 ст. 12 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.І. Келеберда

Суддя І.А. Качур

Суддя Б.А. Федорчук

Постанова у повному обсязі складена 09.06.2017 року