Постанова № 67089940, 13.06.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року Чернігів Справа № 825/799/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д’якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Промінь К» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Промінь К» (далі – ПП «Промінь К») та просить стягнути з відповідача 8116,67 грн. адміністративно-господарських санкцій та 97,50 грн. пені., мотивуючи позов тим, що відповідач у 2016 році не виконав встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду надіслав письмові заперечення на позов, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача. Заперечення мотивовані тим, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Так, 05 грудня 2016 року на адресу Козелецького РЦЗ ПП «Промінь К» було направлено звіт форми 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Відповідач посилається на те, що підприємством було повністю виконано обов’язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач вважає, що вжив всі можливі і необхідні заходи передбачені чинним законодавством по забезпеченню працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено, що ПП «Промінь К» подано до відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача складала у 2016 році – 12 осіб.

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» складає 1 особа.

При цьому, за 2016 рік у відповідача не працювало жодної особи, якій встановлена інвалідність (а.с. 6).

Вважаючи, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Частиною 1 статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч. 2, 3 зазначеної статті Закону роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті, та самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII).

Посилаючись на вищенаведені положення чинного законодавства України, позивач, при зверненні до суду, наполягав на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 8116,67 грн., а також пені у сумі 97,50 грн. за порушення строків сплати санкцій.

При цьому, у розумінні статті 19 Закону №875-XII грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За вимогами статті 18 Закону №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

При цьому, згідно положень цієї ж норми Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Верховним Судом України неодноразово висловлювалась правова позиція (постанови 02.02.2010, від 14.04.2011, від 20.06.2011), згідно з якою адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а за змістом статті 18 Закону № 875-XII обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. При цьому, Верховним Судом України зроблено висновок про неможливість покладення відповідальності на підприємство в разі вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Водночас, Верховним Судом України у постановах від 28.05.2013, від 09.07.2013, 19.11.2013, від 11.02.2014 і від 21.04.2015 наголошено на тому, що висновок про належне виконання підприємством свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, може бути визнаний таким, що ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права тільки у випадку встановлення судом здійснення підприємством, передбачених чинним законодавством, заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування уповноважених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів для забезпечення можливості виконання органами, зазначеними в статті 18 Закону №875- XII, свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Відповідач в наданих до суду письмових запереченнях вказує на те, що ним було повністю виконано свій обов’язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, суд не знаходить поважними вказані посилання з огляду на те, що звіт форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» було оформлено відповідачем лише у кінці 2016 року, а саме 05.12.2016 (а.с. 23).

При цьому, відповідно до листа Козелецького районного центру зайнятості від 30.03.2017 вих. №01/245 ПП «Промінь К» до Козелецького РЦЗ у 2016 році звіти по формі 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» не подавало (а.с. 34).

Отже, суд приходить до висновку, що ПП «Промінь К» у 2016 році не належним чином виконало свій обов’язок, що передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже на нього може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачена статтею 20 Закону №875- XII.

Так, у відповідності до частини 1 статті 20 Закону №875- XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачається зі звіту ПП «Промінь К» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, річний фонд оплати праці, зазначений у звіті підприємства за 2016 рік, складає 194,80 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 16233,33 грн.

Таким чином, за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 8116,67 грн. (1 x 16233,33 грн./2 = 8116,67 грн.).

Зважаючи на те, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно частини 2 статті 20 Закону №875–XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Рішенням правління Національного банку України від 13.04.2017 №232-рш встановлена з 14.04.2017 облікова ставка у розмірі 13 % річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 97,50 грн.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Промінь К» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.

У свою чергу, суд зазначає, що у відповідності до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Промінь К» (17072, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Савин, вул. Космонавтів, 36, код ЄДРПОУ 38049090, р/р 26008052726696, АТ КБ Приватбанк, МФО 300711) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Козелецького району, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31213230700163, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38020568) 8116 (вісім тисяч сто шістнадцять) грн. 67 коп. адміністративно-господарських санкцій та 97 (дев’яносто сім) грн. 50 коп. пені.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков