Постанова № 67089422, 12.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1798/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" до Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа: приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії з відновлення реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" до Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа: приватне підприємство "Контейнерний термінал Іллічівськ" в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - "Договір від 22 червня 2005 року № 435-о про спільну діяльність - уповноважена особа ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ (ПН - 393312379);

- зобов'язати Іллічівську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Одеській області вчинити дії з відновлення реєстрації платника податку на додану вартість - "Договір від 22 червня 2005 року № 435-о про спільну діяльність - уповноважена особа ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ (ПН - 393312379), з моменту винесення спірного рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, зокрема зазначив, що всупереч встановленим законодавством вимогам та існуючого порядку, ПП «КТІ», не погодивши з Портом своїх дій, подало заяву про анулювання реєстрації платника податків ПДВ, за відсутності уповноваження з боку ДП "МТП "Чорноморськ" за відсутності розподілу спільного майна та результатів спільної діяльності та без розподілу спільного майна і результатів спільної діяльності.

У зв'язку із вказаним ДП МТП «Чорноморськ» змушено звернутись до суду із адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Представник відповідача (Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області) в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином та завчасно.

Представник третьої особи (ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ") в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином та завчасно.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, зважаючи на те, що у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Закону України «Про управління об'єктами державної власності», Постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 № 984 «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» та згідно Наказу Міністерства інфраструктури України від 16.09.2016 № 319 державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» перейменовано у державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

26.09.2016 Центром надання адміністративних послуг м. Чорноморськ внесено зміни до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перейменовано державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» у державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

04.01.2017 року Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області повідомила Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт», що реєстрацію платника податків на додану вартість «Договір про спільну діяльність від 22.06.2005 року № 435-о» анульовано, дата анулювання 22.04.20015 року.

Рішення прийнято на підставі заяви приватного підприємства «Контейнерний Термінал Іллічівськ» від 03.01.2017 р.

22.06.2005 р. між Державним підприємством «Іллічівский морський торговельний порт» (ДП «ІМТП») та Приватним підприємством «Укртрансконтейнер», правонаступником якого є Приватне підприємство «Контейнерний Термінал Іллічівськ» (ПП «КТІ»), укладений Договір про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства) № 435-о.

Згідно п. 2.1, 3.1 Договору, сторони, Державне підприємство «Іллічівській морський торговельний порт» та Приватне підприємство «Укртрансконтейнер», зобов'язались об'єднати свої вклади і без створення юридичної особи спільно діяти з метою отримання прибутку.

На весь час строку дії договору ведення спільних справ учасників покладається на Приватне підприємство «Укртрансконтейнер» і здійснюється ним, як уповноваженою учасниками особою відповідно положень договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.2. зазначеного Договору у відносинах з третіми особами повноваження ПП «КТІ» вчиняти правочини від імені обох учасників підтверджуються даним Договором, а також можуть бути підтверджені виданою Портом довіреністю.

Протягом дії Договору від 22.06.2005 ПП «Укртрансконтейнер» (правонаступником якого є ПП «КТІ») було уповноваженою особою на ведення спільних справ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2015 у справі №916/4545/14, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р., було розірвано Договір про спільну діяльність № 435-о від 22.06.2005, сторонами якого були Порт та ПП «Контейнерний Термінал Іллічівськ» .

У зв'язку із розірванням Договору № 435-о з 04.03.2015 року, ПП «КТІ» втратило права здійснювати будь-які дії від імені учасників спільної діяльності, без окремого на те уповноваження з боку ДП «ІМТП».

ДП «МТП «Чорноморськ» не уповноважувало ПП «КТІ» на подання заяви до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесеного відповідачем оскаржуваного рішення, суд виходив з наступного.

При вирішенні питання щодо ефективності використаного права, необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідності дотримання фундаментальних прав окремих юридичних та фізичних осіб, слід враховувати судову практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, справі "Новоселецький проти України" від 11.03.2003 року та справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Конвенції. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Частина 2 ст. 1141 Цивільного кодексу України визначає, що в разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Відповідно до частини 3 ст. 1141 Цивільного кодексу України з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Враховуючи вкладене, розірвання договору спільної діяльності не виключає застосування умов договору простого товариства до відносин щодо розрахунків між учасниками та розподілу (повернення) майна. Договір у таких випадках як регулятор відносин між учасниками діє до моменту виконання учасниками всіх обов'язків та реалізації прав,передбачених договором, до моменту виконання обов'язків і реалізації прав, встановлених актами цивільного законодавства, оскільки до змісту цивільно - правового договору входять і ці права та обов'язки (ч. 1 ст. 628 ЦК).

Договір простого товариства припиняється одночасно з припиненням зобов'язань, які на ньому ґрунтуються, шляхом їх належного виконання. У межах зобов'язань, які виникли на підставі договору простого товариства і які продовжують існувати після настання юридичних фактів, перелічених в ч. 1 ст. 1141 ЦК, здійснюються розрахунки, розподіл спільного майна, в тому числі і результатів спільної діяльності, а також повернення майна, якщо це передбачено договором прямо чи випливає із нього

Відповідно до п.п. 14.1.139 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Відповідно до п.п.14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається, зокрема, передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення.

Згідно п.п. «а» п. 185.1 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Чинним законодавством передбачено відображення повернення учасникам речей, переданих у спільне користування у податковому обліку, зокрема, нарахування податкового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до п. 67.4 ст. 67 Податкового кодексу України, договори про спільну діяльність, договори управління майном та угоди про розподіл продукції знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку.

Відповідно до п.п. з) п. 184.1. Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Згідно з п. 11.24 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462) Договори про спільну діяльність, договори управління майном та угоди про розподіл продукції знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку, а також у разі анулювання реєстрації платником ПДВ за умови відсутності грошових зобов'язань і податкового боргу або після їх погашення (для договорів про спільну діяльність та договорів управління майном).

Так, у зв'язку з припиненням договору спільної діяльності чинним законодавством встановлена послідовність дій сторін договору спільної діяльності

- розподіл спільного майна, в тому числі і результатів спільної діяльності, а також повернення майна, якщо це передбачено договором прямо чи випливає із нього із одночасним відображенням вказаного поділу у податковому обліку

- подання до податкового органу спільної заяви учасників договору спільної діяльності про анулювання платника ПДВ одночасно із заявою про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до п.5.3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 рішення про анулювання реєстрації за заявою платника ПДВ приймається контролюючим органом протягом 10 календарних днів. Дані про розгляд заяви та анулювання реєстрації платника ПДВ уносяться до журналу анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою № 3-РЖ.

Пунктом 184.4 статті 184 ПК України передбачено, що у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість всупереч приписам ст. 184 ПК України та договору «Договір про спільну діяльність від 22.06.2005 №435-о».

Відповідно до абзаців 1,3 п. 5.10 Положення, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Згідно абзацу 3 п. 6.26. Положення, у разі скасування анулювання реєстрації платника ПДВ - суб'єкта спеціального режиму оподаткування дати реєстрації платником ПДВ та реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування не змінюються.

Практика ЄСПЛ суттєво впливає на змістовне наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Терміну "спір" необхідно надавати основного, а не формального характеру (рішення у справі "Ле Конт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії"). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а опиратись на реальні події відповідно до обставин кожної справи ("Гору проти Греції").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів що розвивались судовою практикою ЄСПЛ з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень .

Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілях, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган, при прийнятті спірного рішення діяв формально, без дотримання необхідного балансу, без врахування усіх обставин, які є суттєвими, а отже, допустив порушення ст.19 Конституції України та ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В свою чергу, рішенням Європейського суду з прав людини, по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97) встановлено, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторін процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись приписами ст.6-8, 71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - "Договір від 22 червня 2005 року № 435-о про спільну діяльність - уповноважена особа ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ (ПН - 393312379)

Зобов'язати Чорноморську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Одеській області поновити реєстрацію платника податку на додану вартість - "Договір від 22 червня 2005 року № 435-о про спільну діяльність - уповноважена особа ПП "Контейнерний термінал Іллічівськ (ПН - 393312379) з 04.01.2017 року.

Стягнути з Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" (код ЄДРПОУ 01125672), суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 870 від 22.03.2017 р. у сумі 3 200, 00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.