Рішення № 67081219, 07.06.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/1250/17

Справа №235/2414/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бушинської Є.В.

секретаря судового засідання Харенко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка при виконанні трудових обов'язків, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мирноград Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

ДоКрасноармійського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ДП «ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка при виконанні трудових обов'язків, третя особа Відділенні виконавчої дирекції ФССНВВ України в м. Мирноград Донецької області. В обґрунтуванні заявлених вимог зазначила, що відповідно до рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18 квітня 2017 року, яке набрало законної сили 03 травня 2017 року, встановлено факт проживання позивачки ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з серпня 2008 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4.

Від спільного проживання народилась дочка- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Чоловік позивачки, з яким вона мешкала без реєстрації шлюбу, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 працював гірником очисного вибою на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, виконуючи на своєму робочому місці роботи із доставки матеріалів, потрапив під вагон ВГ-3,3, що зійшов з рейкової колії, та отримав складні множинні травми, від яких помер на місці отримання травм. Цей факт підтверджується свідоцтвом про смерть та актом форми Н-1 за № 34 від 19.12.2016 р. про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Після смерті ОСОБА_4 доньці ОСОБА_6 у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Мирнорад Донецької області була призначена та виплачена одноразова допомога в сумі 29 000 гривень та щомісячні страхові виплати, розмір яких на день призначення складав 5292,45 грн., а з 31.03.2017 р. складає 6541,47 грн. Також відділенням виконавчої дирекції Фонду в травні 2017 року позивачці буде призначена одноразова допомога сім'ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі, який дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. На день подання цієї позовної заяви вказана допомога позивачці ще не призначена та не виплачена.

Відповідач ніяких грошових виплат та ніякої іншої допомоги позивачці не надавав.

Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, який стався о 09 годині 50 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_4 (форма Н-5) встановлена винуватість відповідача у травмуванні та смерті.

Відповідно до розділу 4 Акту форми Н-5 причинами нещасного випадку є порушення відповідачем вимог з охорони праці, а саме: незадовільний технічний стан засобів виробництва (п. 1.1), порушення технологічного процесу (п.2.1.), незадовільне функціонування системи управління охороною праці ДП «ВК «Краснолиманська» (п.2.2.), відсутність дієвого контролю з боку змінного керівника робіт (гірничого майстра) за безпечним веденням робіт (п.2.3.).

Відповідно до розділу 6 Акту форми Н-5 даний нещасний випадок стався внаслідок порушення нормативних актів з охорони праці наступними 5 особами: т.в.о. генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська», в.о. заступника директора з виробництва ДП «ВК «Краснолиманська», начальником дільниці з видобутку вугілля № 8 ДП «ВК «Краснолиманська», в.о. гірничого майстра дільниці з видобутку вугілля № 8 ДП «ВК «Краснолиманська», та моїм сином, гірником очисного вибою дільниці з видобутку вугілля № 8 ДП «ВК «Краснолиманська».

Аналогічні висновки комісії з розслідування нещасного випадку містяться також в розділіта розділі 10 акту форми Н-1.

У відповідності зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідач в порушення вимог ст. 153 КЗпП у даному випадку не забезпечив безпечних умов праці, що стало причиною загибелі мого сина при виконанні трудових обов'язків.

Актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1) та актом спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) встановлено вину відповідача у настанні нещасного випадку і вказано, що причинами нещасного випадку з ОСОБА_4 є незабезпечення безпечних умов праці та порушення посадовими особами відповідача нормативних актів про охорону праці та своїх посадових інструкцій.

Загибеллю чоловіка при виконанні трудових обов'язків позивачці завдано тяжку моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу його смерті, погіршенням життєвих умов, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Чоловікові на момент загибелі було всього 33 роки, він міг би ще довго жити. Він був прекрасним чоловіком, ніжним, люблячим та турботливим. Позивачка любила чоловіка, вони з ним більше 8 років прожили дружно, в любові та злагоді. Спричинена їй його смертю моральна шкода полягає в важких переживаннях, пов'язаних з усвідомленням того, що позивачка залишилась самотньою жінкою, назавжди без своєї коханої людини, ніколи не зможе більше побачити чоловіка, обійняти його, поговорити з ним, поділитись з ним своїми думками, попросити його про поміч. Чоловік допомагав їй у повсякденному житті і в складних життєвих ситуаціях, вирішував сімейні проблеми, забезпечував сім»ю матеріально. Тепер позивачка назавжди позбавлена як спілкування із чоловіком, так і можливості отримання від нього допомоги, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. ОСОБА_1 відчуває гострий душевний біль від смерті чоловіка, почуття втрати, безпорадності та самотності. Її постійними супутниками стали почуття покинутості, непотрібності нікому, туги та відчаю. Вона втратила впевненість у завтрашньому дні, продовжує жити наче по інерції і не може зосередитись навіть на основних питаннях забезпечення життєдіяльності. Життя позивачки без чоловіка стало пустим. Посилює її горе той факт, що чоловік помер страшною смертю, його тіло було сильно знівечене, роздавлене, він перед смертю відчував непереносимий фізичний біль, і це є для неї джерелом додаткових психічних страждань.

Також моральна шкода завдана і дитині загиблого ОСОБА_6. На момент загибелі батька доньці було повних сім років, вона повністю усвідомлює трагедію та тяжко переживає втрату батька. Донька загиблого стала замкнутою, тужливою, часто плаче, погано спить. Дитина стале гірше навчатись, не може зосередитись. ОСОБА_6 перестала спілкуватись з друзями, гуляти на вулиці, ніякі дитячі ігри та розваги її не цікавлять, свій вільний час вона проводить самотньо в сумних роздумах. Дитина відчуває сім'ю, в якій вона живе, не повноцінною, їй не вистачає батька, його уваги. турботи і ласки. ОСОБА_6 дуже любила свого батька і він любив її, проводив з нею багато часу, дитина постійно сумує та плаче за загиблим. Порушено право дитини жити і виховуватись у повній сім'ї, дитина назавжди лишилась батька, якого ніхто і ніколи їй не замінить.

Враховуючи характер, тривалість, обсяг душевних страждань та страждань дитини в зв'язку зі смертю самої близької людини, та зміни в житті, викликані смертю чоловіка і батька, виходячи з вимог розумності, виваженості і справедливості, позивачка оцінює розмір спричиненої смертю ОСОБА_4 моральної шкоди у 250 000 гривень на кожну особу.

Позивака просить стягнути на її користь 250000 гривень, та на користь її доньки суму 250000 гривень.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. В запереченнях на позов зазначила, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству України та порушують його права та законні інтереси. Відповідач вважає, що вимоги позивача являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими належними та допустимими доказами на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові, у зв'язку з чим заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В якості підстав для стягнення моральної шкоди позивачем зазначено той факт, що внаслідок нещасного випадку на виробництві 25.10.2016р. року його син ОСОБА_4 був травмований і внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_4 він помер, що підтверджується відповідними актами за формою Н-1, Н-5 від 19.12.2016 року.

Позивач у позовній заяві посилається норми ст. 23 ЦК України, згідно з якими особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Смерть ОСОБА_4 настала в результаті нещасного випадку на виробництві. Оскільки моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, як зазначено у ст.1168 ЦК України, то така шкода завдана позивачу і вона має бути відшкодована ДП «ВК «Краснолиманська».

ОСОБА_4 працював на ДП ВК «Краснолиманська» на посаді гірника очисного забою (стаж роботи за професією 05 місяців 06 днів) та внаслідок отриманої травми ІНФОРМАЦІЯ_4 - помер.

Однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача, та його вини. Згідно п. 7 Акту Н-1 від 19.12.2016 року визначено, що причинами настання нещасного випадку є порушення технологічного процесу та невиконання посадових обов'язків зі сторони самого ОСОБА_4

Згідно п. 10 Акту Н-1 зазначено, що син позивача допустив особисту необережність, бо знаходився у виробці 4-го південного конвеєрного штреку похилу № 1 пласта m 42 під час ведення робіт із доставки рухомого складу, залишив своє робоче місце (управління допоміжною лебідкою ЛВ- 25 на ПК 27 4-го південного конвеєрного штреку похилу N° 1 пласта m 42 ) під час ведення робіт із доставки матеріалів з застосуванням допоміжних лебідок шахтних ЛВ -25 по 4- ому південному конвеєрному штреку похилу № 1 пласта m 42 , чим порушив п. 3. гл. 2. роз. IV., п. 1. гл. 5. р. IV., п. З гл. 1. роз. V, п. 4. гл. 1 . роз. V. НПАОП 10.0-1.01-10 «Правил безпеки у вугільних шахтах», п.1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанні робіт і поведінки в шахті гірника очисного вибою», п. п. 2., 10 підрозділу «Заходи безпеки при доставці матеріалів та обладнання по виробкам» розділу «Доставка матеріалів і обладнання по конвеєрному штреку 4-ої південної лави похилу № 1 пласта m 42 « Паспорта відпрацювання виїмкової дільниці 4-ої південної лави похилу № 1 пласта m 42 « «Паспорта відпрацювання виїмкової дільниці 4-ої південної лави похилу № 1 пласта m 42 ». Ці ж факти підтверджені в складеному відповідно акті за формою Н-5 від 19.12..2016 року, де в п. 6 висновку комісії зазначено, що «...комісія прийшла до висновку, що особами, дії яких так чи інакше привели до нещасного випадку є.... в тому числі і ОСОБА_4 », а також у висновках п. 5 Протоколу № 5 від 14.12.2016 року засідання комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком.

Укладаючи з померлим трудовий договір, відповідно до ст. 29 КЗпП України, йому було роз'яснено під розпис його права та обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місті, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів та можливість їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. При цьому він свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки.

В обґрунтування моральної шкоди, позивач в пред'явленому ним позові посилається на те, що вона залишилась самотньою жінкою, чоловік допомагав у повсякденному житті і в складних життєвих ситуаціях, забезпечував їх сім'ю матеріально. Порушено право дитини жити і виховуватись у повній сім'ї.

Позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння їй та її дитині моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі 500 000 гривень. Таким чином важко зі слів позивача чітко з'ясувати, чи дійсно у нього порушились звичайні життєві зв'язки, нормальний перебіг життя? По суті, це є недобросовісне користування правами, до якого зобов'язує кожного учасника процесу п. З ст. 27 ЦПК. Разом з цим, дії сторони позивача чинять перешкоди для всебічного об'єктивного та повного розгляду справи, як це передбачено п. 1 ст.60 ЦПК.

Позивач не надав доказів, які б надали змогу встановити глибину її з дитиною фізичних та душевних страждань, погіршення власних здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, порушення внаслідок завдання моральної шкоди нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, друзями тощо.

Відсутні також докази звернення позивача до медичних установ з метою коригування свого та дитини психічного або психологічного стану внаслідок спричинення моральної шкоди.

Позивач в пред'явленому ним позові посилається на те, що їй та дитин завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних, психічних стражданнях, у зв'язку із втратою близької людини, чоловіка та батька, їх неможливо відновити, та визначає заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.

На думку відповідача позивачем не надано будь-яких доказів, які б обґрунтовували зазначений Позивачем розмір від шкодування моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн.

Відповідного висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази перенесених позивачем моральних страждань та спричинення у зв'язку з цим їй та дитині моральної шкоди. Розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачем не обґрунтовано жодним чином, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Мирноград до судового засідання не з'явився, надали суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснень сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3, у свідоцтві про народження батьками зазначені: мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_4 (а.с.5).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Покровськ у віці 33 роки (а.с.6).

Відповідно до акту № 34 від 19 грудня 2016 року, за формою Н-1, про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, ІНФОРМАЦІЯ_4 на ДП «ВК «Краснолиманська» стався нещасний випадок з ОСОБА_4. В даному акті зазначені обставини за яких стався нещасний випадок, причини нещасного випадку, особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, заходи щодо усунення причин нещасного випадку та інше. Причинами визначені: порушення технологічного процесу: під час ведення робіт із доставки матеріалів з застосуванням допоміжних лебідок шахтних ЛВ-25 по 4-му південному конвеєрному штреку похилу №1 пласта m 42 ОСОБА_4 залишив своє робоче місце (управління допоміжною лебідкою шахтною ЛВ-25 №4 на ПК27 4-го південного конвеєрного штреку похилу №1 пласта m 42). ОСОБА_4 знаходився у виробці 4-го південного конвеєрного штреку похилу № 1 пласта m 42 в зоні ведення робіт із доставки рухомого складу. Ведення робіт із доставки матеріалів з застосуванням допоміжних лебідок шахтних ЛВ-25 по 4-му південному конвеєрному штреку похилу №1 пласта m 42 здійснювалось двома робітниками дільниці з видобутку вугілля ДП «ВК «Краснолиманська» №8 замість чотирьох робітників згідно технології ведення робіт із доставки матеріалів. Незадовільний технічний стан засобів виробництва: технічний стан рухомого складу у кількості п'яти одиниць (чотири ВГ-3,3 та транспортна платформа), який використовувався 25.10.2016р. у першу зміну у виробці 4-го південного конвеєрного штреку похилу №1 пласта m 42 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці: на трьох вагонах ВГ-3,3 відламані кріплення колісних пар, зчеплення між одиницями рухомого складу не заводського виготовлення (використовувалися підручні засоби: скоби від замкових з'єднань, відрізки ланцюга). Незадовільне функціонування системи управління охороною праці ДП «ВК «Краснолиманська»: програма розвитку гірничих робіт на 2016 рік, в частині ведення гірничих робіт у 4-й південній лаві похилу № 1 пласта m 42 не узгоджена з територіальними органами Держпраці, ведення гірничих робіт у 4-й південній лаві похилу № 1 пласта m 42 здійснюється за межами ділянки надр, яка надана у користування дП «ВК «Краснолиманська», у ДП «ВК «Краснолиманська» відсутній дозвіл на експлуатацію гірничошахтного устаткування підвищеної небезпеки, що експлуатуються у виробках 4-ї південної лави похилу № 1 пласта m 42 . Відсутність дієвої організації в частині виконання посадовими особами виробничої служби підприємства вимог системи управління виробництвом охороною праці ДП «ВК «Краснолиманська» та посадових обов'язків. Невиконання посадових обов'язків: відсутність дієвого контролю з боку змінного керівника робіт (гірничого майстра) за безпечним веденням робіт 25.10.2016р. у першу зміну на дільниці № 8 ДП «ВК «Краснолиманська». Крім ОСОБА_4, який вказаний у переліку осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, в останню чергу, такими особами є ОСОБА_7 - т.в.о. генерального директора, ОСОБА_8 - в.о. заступника директора з виробництва, ОСОБА_9 - начальник дільниці з видобутку вугілля № 8, ОСОБА_10 - в.о. гірничого майстра дільниці з видобутку вугілля № 8. (а.с.7-11).

Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 за формою Н5, затверджено начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області 19.12.2016 року. Наслідки нещасного випадку: смертельний. Згідно висновку експерта № 314 від 19.11.2016р. вхідний № 687 від 12.12.2016р. судово-медичний діагноз щодо причин настання смерті наступний: ОСН: поєднана травма: садна шкіри, крововиливу у шкіру, підшкірну клетчатку та м'язи тіла, численні закриті переломи грудини, ребер, лівої ключиці, остистих відростків грудного та поперекового відділу хребта, травматичні розриви плеври та тканини легенів, селезінки, печінки, судин нирок, брижи кишок, черевного стовбуру; закриті переломи кісток тазу та лівої голені. ОСЛ: двосторонній закритий пневмогемоторакс. Крововиливи в черевну порожнину об'ємом 2100 мл, в зачеревинну клітковину та м'язи малого тазу. Гостра масивна крововтрата: плями Мінакова, гостра очагова емфізема та дистелектази легенів, нерівномірне кровонаповнення, переважно загальне венозне повнокров'я та дистрофічні зміни внутрішніх органів. Набряк головного мозку. СОП: ліпоматоз підшлункової залози. Жировий гепатоз.

Комісія з розслідування даного нещасного випадку обстежила місце, де стався нещасний випадок, провела опит осіб, причетних до даного нещасного випадку, ознайомилась з поясненнями свідків нещасного випадку, вивчила нормативно-технічну і організаційно-розпорядчу документацію, ознайомила з медичними висновком про характер травми потерпілого і прийшла до висновку, що відповідно до п. 15. «Порядку проведення розслідування ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011р. № 1232, нещасний випадок який стався 25.10.2016р. з гірником очисного вибою дільниці з видобутку вугілля № 8 ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_4, пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві і по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (а.с. 12-17).

Рішенням Димитровського міського суду від 18.04.2017 року встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з серпня 2008 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8-19).

Згідно з постановою відділення ВДФ в м. Мирноград від 21.02.2017 року взято на облік осіб, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого та зареєстровано по них страхові випадки «втрата годувальника», а саме: доньку померлого ОСОБА_6 та дружину померлого ОСОБА_1 (а.с.20). ОСОБА_6 призначено суму одноразової допомоги (а.с.21), та суму щомісячної страхової виплати (а.с.22).

Відповідно до ст.ст.1, 3 ст.43, ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. З ст. 153 КЗпП України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином, смертю чоловіка позивача та батька малолітньої дитини моральна шкода завдана з вини відповідача, який не створив безпечних умов праці, унаслідок чого ОСОБА_4 був смертельно травмований.

Згода померлогона працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці. Жодна людина, влаштовуючись на роботу, не може очікувати такого тяжкого наслідку як настання смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Частина 4 статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Особи, які зазнали порушення своїх, гарантованих Конституцією прав, нерідко високо оцінюють свої страждання. Тому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 24.10.2012 року у справі №6-123цс12 та постанові від 13.11.2013 року у справі №6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч.2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Позивачка достатньо аргументувала у позовній заяві та в судовому засіданні свої моральні страждання, які їй та її доньці спричинила смерть чоловіка та батька. Встановити ціну людського життя, повернути чоловіка та батька неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці та її доньці, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсягу страждань, а також характеру немайнових втрат, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена.

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.

Згідно частини 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Верховний Суд України в постанові від 19 грудня 2011 року по справі № 6-65цс11, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме, частини 3 ст. 23 ЦК України, визнав розумним та справедливим розмір грошової компенсації на відшкодування батькам моральної шкоди, завданої вбивством їх сина, в 1 мільйон гривень.

Внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці позивачка втратила свого чоловіка, а донька - батька. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачки та її доньки будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Позивачка та її донька втратили близьку людину, що свідчить про глибину таких страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці та її малолітній дитині, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсягу страждань, враховуючи при цьому і переживання за свою дитину, яких позивачка зазнала у зв'язку зі смертю чоловіка, а також характеру немайнових втрат, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена.

Відповідно до ч.2 статті 6 Сімейного кодексу малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Повноваження ОСОБА_1, як представника малолітньої дитини, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 42 ЦПК України, підтверджуються свідоцтвом про народження дитини.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивачка, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 200000,00 гривень на користь позивачки та 200000,00 гривень на користь дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 3 ст.88 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153 КЗпП України, ст. ст.60, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка при виконанні трудових обов'язків, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Мирноград Донецької області задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 200000 ( двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в інтересах якої діє ОСОБА_1, у якості відшкодування моральної шкоди 200000 ( двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні 7 червня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено протягом п'яти днів.

Суддя