Рішення № 67080235, 02.06.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2028/16-ц

№2-69/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Євдокімовій В.С.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до Обухівського районного суду Київської області, в якому просить визнати недійсним укладений 31.07.2013 року між нею та відповідачем договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2220 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за № 8401; визнати недійсним укладений 31.07.2013 року між нею та відповідачем договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 535,9 кв. м, з господарськими та побутовими спорудами: сарай, огорожа, корт; посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8398; визнати за нею право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2220 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1; визнати за нею право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 535,9 кв. м, з господарськими та побутовими спорудами: сарай, огорожа, корт; та стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 7992,42 грн. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначила, що 31.07.2013 року між нею та ОСОБА_6 було укладено два договори дарування, які були укладенні без її вільного волевиявлення і не відповідають її внутрішній волі, та зазначає, що ОСОБА_8 ввівши її в оману щодо обставин і умов укладення договорів, переконала її у необхідності укласти договори щодо нерухомого майна з відповідачем, що є її донькою, пояснивши це нюансами законодавства та зазначивши, що це жодним чином не вплине на виконання договору і все одно виконавцем договору буде особисто ОСОБА_8 При укладенні договорів 31.07.2013 року позивач мала на меті відчужити будинок і земельну ділянку та отримати відповідні кошти. Позивач жодним чином не вважала за необхідне безоплатно передавати донці своєї знайомої нерухоме майно. З ОСОБА_8 позивач домовлялася укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна, про дарування майна третім особам мови не йшлося. Крім того, в серпні 2013 року ОСОБА_8 уклала з позивачем договір відсоткової позики, під час підписання якого чітко вказала на те, що відсотки, нараховані на суму позики та сплачені на користь позивача, будуть використані в якості погашення вартості будинку та земельної ділянки. Так як, на час укладення договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку, позивач не мала наміру безоплатно передавати у власність ОСОБА_6 своє нерухоме майно, а мала на меті отримати відповідні кошти ОСОБА_8 не давши їй часу на роздуми ввела її в оману щодо обставин та умов укладення договорів на користь її дочки відповідачки по справі. Крім того позивач зазначила, що в 2012 році вона дізналась, що має захворювання печінки - гепатит, та приймала медичні препарати, які мають вплив на загальний стан та нервову систему людини, з»являється сонливість, втомлюваність, головний біль, емоційна слабкість, розсіяність, а тому належним чином не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними. Також дані правочини були вчинені нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, з врахуванням всього вищевказаного вона була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав вказаних в первісній та уточненій позовній заяві, та просили задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач та представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач була обізнана в тому, що укладає договори дарування, а не договори купівлі-продажу, на час укладення оспорюваних правочинів могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а тому її позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, та недоведеними і в їх задоволенні необхідно відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка головний лікар Київського міського психоневрологічного диспансера №1 ОСОБА_9 суду показав, що є головним лікарем Київського міського психоневрологічного диспансера №1. Хвору ОСОБА_5 не пам'ятає, з ким вона була також не пам'ятає, однак оглядав її особисто за загальною процедурою, а саме по анкетним даним перевірили по базі чи перебуває на обліку, перевірили свідомість та інтелект та видали відповідну довідку за його підписом. Чому в Київському міському психоневрологічному диспансері №1, відсутня первинна медична документація ОСОБА_5 щодо якої ним проводився огляд повідомити не зміг.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтримав висновок судово-психіатричного експерта № 5 від 09.02.2017 року, та підтвердив, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом під час підписання правочинів від 31.07.2013 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, допитавши свідка та експерта, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 31.07.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в дар ОСОБА_6 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2220, кадастровий номер НОМЕР_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 8401.

31.07.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в дар ОСОБА_6 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 8398.

Відповідно до довідки №734 від 31.07.2013р. Київського міського психоневрологічного диспансера №1, зазначається, що ОСОБА_5 на диспансерному обліку не знаходиться, за допомогою не зверталась. Психічно здорова, дієздатна, по своєму психічному стану може виконувати нотаріальні дії.

Відповідно до інформаційної довідки № 65525646 від 10.08.2016 року власником земельної ділянки площею 0,2218 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована: АДРЕСА_1, є ОСОБА_6

Відповідно до інформаційної довідки № 63940461 від 20.07.2016 року власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_6

Відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 з 2012 року перебуває під наглядом лікарів-психіатрів з діагнозом «Рекурентна депресія».

Висновком судово-психіатричного експерта № 5 від 09.02.2017 року встановлено, що ОСОБА_5 під час укладання оспорюваних правочинів 31.07.2013 року виявляла ознаки тяжкого психічного розладу, що при співставленні з діагностичними стандартами та діючого в Україні Міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду (МКХ-10) відповідає діагнозу: «Рекурентний депресивний розлад. Поточний депресивний епізод з психотичними симптомами» (F 33.3). За своїм психічним станом ОСОБА_5 під час підписання правочинів від 31.07.2013 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 страждає на психічний розлад «Рекурентний депресивний розлад». ОСОБА_5 на момент підписання договорів дарування 31.07.2013 року житлового будинку, та земельної ділянки страждала на психічне захворювання «Рекурентний депресивний розлад. Поточний депресивний епізод з психотичними симптомами». ОСОБА_5 на момент підписання 31.07.2013 року договорів дарування житлового будинку, та земельної ділянки не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Встановивши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 17 вересня 2014 року в справі №6-131цс14).

Згідно з ч. 4 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Інформаційному листі № 10 від 27 вересня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів» наголосив, що підставою для визнання правочину недійсним за вказаної ст. 225 ЦК України підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Аналогічна правова позиція міститься й у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, а саме, виходячи з вимог норми ч. 1 ст. 225 ЦК України, висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною 3 ст. 10, частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що укладення спірних договорів особою, яка не мала вільного волевиявлення на таке відчуження, суперечить нормам цивільного законодавства.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у ній докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд справи з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки вищевказаний висновок є обґрунтованим, повним і містить вичерпну відповідь на поставлене судом запитання, а відтак такий доказ є належним та допустимим. Даним висновком встановлено неспроможність ОСОБА_5 на момент складання та посвідчення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею та документально підтверджені судові витрати в розмірі 7992,42 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 225 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на майно, задовольнити.

Визнати недійсним укладений 31.07.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2220 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., та зареєстрований в реєстрі за № 8401.

Визнати недійсним укладений 31.07.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 535,9 кв. м, з господарськими та побутовими спорудами: сарай, огорожа, корт; посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8398.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2220 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 535,9 кв. м, з господарськими та побутовими спорудами: сарай, огорожа, корт.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в розмірі 7992,42 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :