Рішення № 67080119, 23.05.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1115/17

Провадження № 2/369/1549/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23.05.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді: Волчко А.Я.

секретаря: Раситюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у створенніі розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктур села, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про визнання недійсним договору про пайову участь у створенніі розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктур села, посилаючись на те, що між Гатненською сільською радою та ОСОБА_1, від його імені представником за довіреністю ОСОБА_2 було підписано договір № 7 від 04.03.2014 р. про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Гатне.

Цей Договір позивач вважає таким, що повинен бути визнаний недійсним з наступних підстав.

З 2012 року позивач проживає в Німеччині тож не укладав та не підписував Договір № 7 від 04.03.2014 року про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Гатне, не сплачував по такому Договору, не вчиняв інші дії, які можуть бути розцінені як схвалення цього правочину та не надавав таке право іншим особам, в тому числі, ОСОБА_2

ОСОБА_2 має довіреність, яка надає їй право здійснити введення в експлуатацію, користуватися та розпоряджатися його нерухомістю, проте там немає права укладати вказаний вище Договір.

Підставою недійсності правочину, передбаченою частиною першою статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Ст. 241 ЦК України передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Виходячи з цього, суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов'язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

За таких обставин, при підписанні Договору, представник позивача ОСОБА_2 не мала на це відповідних повноважень, передбачених довіреністю, тобто не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину, а тому перевищила повноваження передбачені довіреністю.

Тому просила визнати недійсним Договір №7 від 04.03.2014 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Гатне.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просили у позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої.

Як вбачається із матеріалів справи, 04 березня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №7 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної Інфраструктури с. Гатне.

Згідно п. 1 вказаного договору позивач зобов'язувався взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Гатне за будівництво будинку на загальну суму.

В подальшому згідно даного договору позивачем було сплачено лише 8000 грн. від загальної суми Договору, а саме 01.04.2014 - 4000 грн.,25.04.2014 - 4000 грн..

У зв'язку з тим, що позивач не виконав покладені на нього Договором зобов'язання по своєчасній сплаті пайової участі (п.п. 2.1 Договору, де передбачено, що замовник зобов'язується перерахувати однією сумою кошти, зазначені у розділі І цього Договору протягом одного місяця після підписання цього Договору) прокурором Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі: Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, було підготовлено та подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

11.11.2015 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі №369/6902/15-ц за позов прокурора Києво-Святошинського району Київської області задоволено: стягнути з ОСОБА_1 на користь Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (ЄДРПОУ 04358508) заборгованість в сумі 62 840,73 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот сорок гривень та сімдесят три копійки), яка складається з основної суми заборгованості в розмірі 36 124,00 гри., втрат від інфляції в розмірі 19 864.58 грн., процентів за користування коштами в розмірі 884.79 гри. та пені за несвоєчасне,виконання зобов'язань в розмірі 5 967,36 грн.

15.02.2016 року ухвалою колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області рішення Киево-Святошинського районного суду Київської області від 11.11.2015 року залишено без змін.

В даних рішення питання дійсності договору №7 від 04.03.2014 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Гатне розглядалося.

Так, вказаними судами встановлено, що між Гатненською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір М 7 від 04.03.2014 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Гатне.

Предметом Договору є домовленість Сторін про розмір пайової участі відповідача у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Гатненської сільської ради.

Таким чином, питання легітимності договору №7 від 04.03.2014 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Гатне встановлено судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи № 369/6902/15-ц за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі: Гатненської сільської ради Киево-Святошинського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно ч.ч. 1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 223 цього ж Кодексу правочин, який вчинила фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати.

При цьому позивачем та його представником суду не надано жодного в розумінні ЦПК України доказу, на підтвердження підстави позову в частині не підписання спірного Договору а також вчинення останньою такого Договору без наявності до того необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Окрім того згідно ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно ч. 1 ст. 216 цього ж Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того згідно ч. ч. 1-3, 5, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Крім цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Також, відповідно до абзацу сьомого частини дев'ятої статті 40 Закону кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Слід також зазначити, що статтею 204 ЦПК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи не встановлення судом порушення сторонами істотних у мов договору, а також недоведеність позивачем інших підстав позову, що потягло б за собою визнання спірного правочину недійсним, суд приходить до переконання про відсутність підстав до його задоволення.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 5, 10,11,60,80,88,212-215,292-295 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 , 241 ЦК України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради про визнання недійсним договору про пайову участь у створенніі розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктур села - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання рішення.

Суддя: А.Я. Волчко