Ухвала суду № 67076017, 08.06.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/238/16-к

Провадження №11-кп/772/709/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Питель О. В.

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Федчука В.В.,

суддів : Ващук В.П., Мішенніої С.В.,

зі секретарем : Доценко М.І.,

з участю:

прокурора - Миколайчука Д.Г.,

захисника-адвоката Власенка Д.О.,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши 08 червня 2017 року у відкритому судовому засіданні у місті Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42015020000000223 від 29.10.2015 року за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні Степанова Д.В. на вирок Барського районного суду Вінницької області від 15.02.2017 року яким

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, одружений, має на утриманні двох малолітніх доньок, непрацючого

визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України та виправдано.

Вирішено питання з речовими доказами.

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді начальника Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Барського району УМВС України у Вінницькій області, 29.10.2015 у приміщенні Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, яке розташоване за адресою: Майдан Святого Миколая, 14 у м. Бар Вінницької області, дізнавшись від ОСОБА_6 про те, що він має намір повернути посвідчення водія після закінчення терміну позбавлення прав керування транспортними засобами, вирішив заволодіти грошовими коштами останнього у сумі 2500 грн шляхом підбурювання ОСОБА_6 до давання неправомірної вигоди. При цьому, ОСОБА_3 висловив свої наміри про те, що отримані від нього грошові кошти у сумі 2500 грн він передасть начальнику Жмеринського центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, у якості неправомірної вигоди у його інтересах за повернення посвідчення водія без обов'язкового складання іспитів із знання Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами.

У обвинувальному акті зазначено, що своїми умисними діями ОСОБА_3 переконав ОСОБА_6 у тому, що лише за таких умов той зможе вирішити питання про повернення посвідчення водія, викликавши у нього рішучість та бажання до надання зазначеної неправомірної вигоди, чим підбурив ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди начальнику Жмеринського центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів.

06.11.2015 близько 09.40 год. ОСОБА_3 у кабінеті №12 Барського РВ УМВС України у Вінницькій області отримав від ОСОБА_6 попередньо обумовлену суму грошових коштів у розмірі 2500 грн та був викритий працівниками прокуратри Вінницької області.

Наведене вище органом досудового розслідування кваліфіковано як вчинення ОСОБА_3 злочину, що передбачений ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, тобто підбурювання до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Крім того, наведене вище органом досудового розслідування кваліфіковано як вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурора Степанова Д.В. ставиться питання про скасування вироку Барського районного суду Вінницької області від 15.02.2017 року, щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 190,ч.4 ст.27,ч.2 ст.15,ч.3 ст. 369 КК України через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також прокурор просить призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор Степанов Д.В. у свої апеляційній скарзі з доповненнями зазначає, що з позиції суду є некоректним визнання недопустимими доказами протоколів за результатами проведення негласних слідчих ( розшукових) дій таким чином, що допущені описки щодо механічного зазначення жовтня замість листопада є фактом проведення НСРД поза межами кримінального процесуального кодексу України. Прокурор вважає, що таким чином суд допустив порушення вимог ст. 94 КПК України, згідно якої суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, обмежився оцінкою матеріалів, отриманих в результаті проведення НСРД лише з завідомо упередженої точки зору щодо їх недопустимості, не бажаючи здійснити їх аналіз та оцінку в комплексі усіх обставин провадження.

Крім того, апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що незважаючи на наявність у матеріалах провадження відповіді Апеляційного суду Вінницької області на запит головуючого у справі у якій зазначено відомості про номер ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області та дати її винесення, суд поставив під сумнів існування дозволу на проведення негласних слідчих ( розшукових) дій у кримінальному провадженні.

Також прокурор Степанов Д.В. стверджує у апеляційній скарзі, що у порушення вимог ст. 370 КПК України суд не вказав з яких причин він врахував показання обвинуваченого та не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не наводячи жодних мотивів такого рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження 18.05.2016 року під час підготовчого судового засідання захисником Ланге С.Ю. було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які були понятими при складанні протоколу огляду та вручення від 06 листопада 2015 року, суд своєю ухвалою від 18.05.2016 року задовольнив клопотання захисту про виклик свідків.

Однак судом не було вжито всіх передбачених законом заходів для забезпечення явки свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судове засідання, що призвело до порушення встановленого обсягу дослідження доказів.

Сторона обвинувачення посилається у апеляційній скарзі на те, що під час автоматизованого розподілу кримінального провадження щодо ОСОБА_3 на суддю Питель О.В. дотримано не було, оскільки єдиним суддею, який у Барському районному судді Вінницької області після розглянутих відводів суддям цього суду була лише суддя Питель О.В.

У своїх запереченнях адвокат Власенко Д.О. зазначає, що вирок Барського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року є законним та вмотивованим. А апеляційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та беззмістовною.

Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями, просив її задовольнити, адвоката Власенка Д.О. та обвинуваченого ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора Степанова Д.В., оскільки вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати та дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку що апеляційна скарга з доповненнями прокурора Степанова Д.В. підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної з доповненнями прокурора Степанова Д.В. про те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також незастосування або неправильне застосування вимог КПК, що забезпечують права та законні інтереси учасників кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судом першої не було досліджено ряд доказів. Зокрема залишилась не розсекреченою ухвала Апеляційного суду Вінницької області про дозвіл на проведення певних слідчих дій. Зі сторони обвинувачення неодноразово заявлялось клопотання про розсекречення даної ухвали, судом першої інстанції вживались певні заходи щодо розсекречення, однак результатів не отримано і судом було винесено вирок за відсутності даного процесуального документу, хоча в подальшому суд дав йому оцінку.

Також,судом першої інстанції визнано недопустимими доказами протоколів за результатами проведення негласних слідчих ( розшукових) дій таким чином, що допущені описки щодо механізму зазначення жовтня місяця замість листопада є фактом проведення НСРД поза межами кримінального процесуального кодексу України.

Діючи таким чином суд, знову, допустивши порушення вимог ст. 94 КПК України, згідно якої суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, обмежився оцінкою матеріалів, отриманих в результаті проведення НСРД лише з завідомо упередженої точки зору щодо їх недопустимості, не бажаючи здійснити їх аналіз та оцінку в комплексі усіх обставин провадження.

Так, незважаючи на наявність у матеріалах провадження відповіді апеляційного суду Вінницької області на запит головуючого по справі у якій зазначено відомості про номер ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області та дати її винесення, суд поставив під сумнів існування дозволу на проведення негласних слідчих( розшукових) дій у кримінальному провадженні, не дослідивши ухвали суду.

Крім того, в порушення ст. 370 КПК України суд не вказав з яких причин він врахував показання обвинуваченого та не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не наводячи жодних мотивів такого рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 09.02.2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України надійшов до Барського районного суду Вінницької області та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2016 року був розподілений судді Єрмічовій В.В.

Однак10.03.2016 року на адресу суду надійшла заява від обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката Ланге С.Ю. про відвід судді Єрмічової В.В.

14.03.2016 року ухвалою судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. заяву обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката Ланге С.Ю. про відвід судді Єрмічової В.В. задоволено.

15.03.2016 року суддя Барського районного суду Вінницької області Переверзєв С.В. виніс ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України.

Однак протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі якого кримінальне провадження передавалось на розгляд судді Переверзєву С.В. в матеріалах провадження відсутній.

В подальшому суддя Переверзєв С.В. заявив самовідвід, який ухвалою судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. від 25.03.2016 року задоволений.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2016 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України передано на розгляд судді Хитруку В.М.

31.03.2016 року ухвалою судді Барського районного суду Вінницької області Хитрука В.М. кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України призначено до розгляду.

В подальшому суддею Хитруком В.М. заявлено самовідвід, який 25.04.2016 року ухвалою судді Барського районного суду Вінницької області Питель О.В. був задоволений.

Після цього, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2016 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України передано на розгляд судді Питель О.В.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 КПК України у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однаковості кількості проваджень для кожного судді.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції даного принципу автоматизованого розподілу кримінального провадження щодо ОСОБА_3 на суддю Питель О.В. дотримано не було, оскільки єдиним суддею, який у Барському районному судді Вінницької області після розглянутих відводів суддям цього суду була лише суддя Питель О.В.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги з доповненнями прокурора, що таким чином, автоматизований розподіл кримінального провадження щодо ОСОБА_3 29.04.2016 року проводився не з метою дотримання вимог кримінального процесуального закону, а з метою передачі провадження на розгляд заздалегідь визначеному судді Питель О.В.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин,які виключають сумнів у його неупередженості. Відповідно до ч.1 ст. 80 КПК України за наявності підстав,передбачених ст..ст. 75-79 КПК України,суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

Разом з тим суддя Питель О.В. покладеного на неї обов'язку щодо заявленого відводу не виконала.

Отже, склад суду, який розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 є незаконним, що відповідно до вимог п.2 ч.2ст. 412, п.1ч.1 ст.415 КПК України є істотним порушення норм КПК, тому апеляційний суд вважає, що це тягне за собою скасування судового рішення у будь - якому випадку з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407,412,415, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні Степанова Д.В. задовольнити повністю.

Вирок Барського районного суду від 15.02.2017 року, щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України - скасувати у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Призначити новий розгляд кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 42015020000000223 по обвинуваченню ОСОБА_3, обвинуваченого за ч.1 ст. 190,ч.4 ст. 27,ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369 КК України ОСОБА_11 за ч. 3 ст.185 КК України у Барському районному суді Вінницької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Федчук В.В. Мішеніна С.В. Ващук В.П.

Згідно з оригіналом: