Ухвала суду № 67074740, 01.06.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

1 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши заяви ОСОБА_4 про перегляд рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції № 1 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про визнання договору недійсним та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року, позов ОСОБА_5 задоволено частково: визнано транспортний засіб Mitsubishi, марки Pajero ЗНГ, 2008 року випуску, тип - легковий-універсал-В спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4; стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 вартість Ѕ частки зазначеного автомобіля, що складає 195 тис. 845 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційну ОСОБА_4 відхилено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального права України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 57, 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, 1 лютого, 12 квітня, 10 травня 2017 року, постанови Верховного Суду України від 16 грудня, 25 листопада 2015 року, 7 вересня, 12 жовтня, 7 грудня 2016 року та 5 квітня 2017 року.

Перевіривши наведені в заявах доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, задовольняючи позов у частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсації половини його вартості, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, з урахуванням вимог статей 57 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_260/ed_2016_10_19/pravo1/T022947.html?pravo=1>, 60 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_278/ed_2016_10_19/pravo1/T022947.html?pravo=1>, 65 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_293/ed_2016_10_19/pravo1/T022947.html?pravo=1>, 69 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_308/ed_2016_10_19/pravo1/T022947.html?pravo=1>, 70-72 СК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_312/ed_2016_10_19/pravo1/T022947.html?pravo=1> виходив із того, що спірний транспортний засіб придбаний в період шлюбу, за кредитні кошти, кредит сплачено за рахунок сімейного бюджету, а тому є їхньою спільною сумісною власністю в рівних частках.

Висновки щодо застосування статей 57, 60 СК України зроблені в постановах Верховного Суду України від 16 грудня, 25 листопада 2015 року, 7 вересня, 12 жовтня, 7 грудня 2016 року та 5 квітня 2017 року, на які посилається у своїй заяві ОСОБА_4, не суперечать висновку зробленому судом касаційної інстанції у справі про перегляд якої подано заяву.

Надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, 1 лютого, 12 квітня, 10 травня 2017 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції № 1 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, про визнання договору недійсним та поділ спільного майна подружжя до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.