Ухвала суду № 67072954, 31.05.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 січня 2017 року, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року та рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Інго України» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 липня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача 510 грн у відшкодування майнової шкоди, 3000 грн у відшкодування моральної шкоди та 248 грн 17 коп. у відшкодування судових витрат, в решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 22 317 грн 82 коп. у відшкодування майнової шкоди. Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено суду відшкодування, що стягнуто з відповідача на користь позивача до 1000 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 2 470 грн 60 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 липня 2015 року, залишене без змін в частині рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року залишено без змін.

У квітні 2017 року від ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 року, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2016 року та рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 липня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначених підстав заявниця додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2012 року, від 12 червня 2013 року, від 14 вересня 2016 року, від 23 травня 2012 року та від 29 жовтня 2008 року та Верховного Суду України від 21 квітня 2010 року, в яких, на її думку, зазначені норми матеріального права застосована по-іншому.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в незміненій частині після апеляційного перегляду та рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди та зменшення суми моральної шкоди виходив з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 частково, суд першої інстанції встановивши, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини ОСОБА_4 та дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення суми майнової шкоди з відповідача, оскільки заподіяна шкода відшкодована позивачу страховиком, крім франшизи в сумі 510 грн, а визначена сума 3000 грн у відшкодування моральної шкоди є справедливою з урахуванням ступеню завданих позивачу душевних страждань та їх тривалості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов такого висновку з огляду на те, що вартість транспортного засобу, який належав позивачу до дорожньо-транспортної пригоди згідно із висновком експертного дослідження складала 125 769 грн 18 коп., а вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди складає 53 450 грн 52 коп, страховиком сплачено позивачу 39 339 грн 92 коп. страхового відшкодування, тому недоплачена сума 10 660 грн 92 коп до страхової суми 50 000 грн підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Інго України» за винятком франшизи, а не відшкодована страховою компанією майнова шкода в розмірі 22 317 грн 82 коп підлягає стягненню з винної особи, тобто відповідача відповідно до статті 1188 ЦК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши її до 1000 грн, апеляційний суд виходив з принципу розумності та справедливості.

Разом з тим надані порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2012 року, від 12 червня 2013 року, від 14 вересня 2016 року, від 23 травня 2012 року та від 29 жовтня 2008 року та Верховного Суду України від 21 квітня 2010 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справи на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Інго України» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук