Ухвала суду № 67072923, 24.05.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши заяву Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - управління ПФУ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

установила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 березня 2017 року скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року та залишив в силі постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від

6 липня 2016 року про задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, управління ПФУ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статті 54 Закону України від від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункту 7 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України РСР від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пункту 2.10 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада

2005 року № 22-1, що, на думку заявника, підтверджується рішенням суду касаційної інстанції від 29 березня 2017 року (справа № К/800/11681/15).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як убачається зі змісту заяви та тексту оскарженого рішення, суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про те, що довідка про заробітну плату від 10 червня 2015 року № 4/470 (далі - Довідка), яка видана Полтавським обласним військовим комісаріатом, за період з 4 серпня по 10 жовтня1987 року складена у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджується первинними документами: архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (далі - Архів) від 16 липня 2007 року про отримання заробітної плати позивачем, згідно з якою його грошове забезпечення складалося з окладу по військовому званню, посадового окладу, надбавки за вислугу років; табелем обліку робочого часу оперативного відділу в/ч83279 за серпень, вересень, жовтень 1987 року про виконання ОСОБА_4 роботи в зоні відчуження по 12 годин; архівною довідкою Архіву від 19 липня 2007 року, про дні виїздів в зони, отримання дози опромінення; роздаточної відомості і фінансового розрахунку. Крім того розмір заробітної плати позивача, зазначений у Довідці відповідає висновку експертного економічного дослідження від 17 червня 2014 року № 535, виконаний Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

У рішенні, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції зробив висновки про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі

довідки ліквідатора ВАТ «Лубенський м'ясокомбінат» арбітражного керуючого

Гелейної Л.Ю. про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу в зоні відчуження, оскільки вказані в ній відомості не підтверджуються відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.

Зі змісту цих рішень випливає, що в основі того чи того правозастосування лежать відмінні між собою фактичні обставини (різна доказова база), які зумовили відповідне трактування і застосування зазначених норм права й ухвалення судових рішень, які за юридичним значенням не можна визнати неоднаковими.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додане на обґрунтування заяви, ухвалене цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява управління ПФУ є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда