Ухвала суду № 67072894, 14.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Самсіна І.Л., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Зайця Костянтина Вікторовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксани Сергіївни, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 28 серпня 2015 року

у задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 вересня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, а постанову суду першої інстанції залишив у силі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої

статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) та положень

статті 60 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України

від 15 червня 2016 року та 9 лютого 2017 року (справи №№ К/800/3806/16, К/800/9466/16 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Проте долучена як приклад ухвала Вищого адміністративного суду України

від 15 червня 2016 року вже була предметом розгляду Верховного Суду України за попередньою заявою ОСОБА_2 і згідно з ухвалою від 10 січня 2017 року колегія суддів не встановила неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень стало наслідком встановлення різних обставин справ.

Аналіз оскаржуваного рішення та ухвали від 9 лютого 2017 року також не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин, які були встановлені судами під час розгляду цих справ.

Так, у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що ОСОБА_6 подано реєстратору вичерпний перелік документів, необхідних для реєстрації права власності та видачі відповідного свідоцтва, і на час прийняття оскаржуваних рішень реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації скасована не була. Подальше скасування державної реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва не може бути підставою для скасування державної реєстрації права власності та позбавлення особи права власності на приналежне їй нерухоме майно.

Тоді як у справі, ухвалу від 9 лютого 2017 року в якій надано на порівняння, суд касаційної інстанції зазначив, що запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Що стосується посилання заявника на неоднакове застосування судом норм процесуального права, то з доданих до заяви рішень не вбачається різного тлумачення тих норм процесуального права, про якій йдеться в заяві. Наведені у заяві доводи про порушення судом касаційної інстанції норм процесуального права за відсутності у порівнюваних судових рішеннях іншого тлумачення цих норм не дають підстав для висновку про неоднакове правозастосування.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом прокурора Київського району

м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Зайця Костянтина Вікторовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксани Сергіївни, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

І.Л. Самсін