Ухвала суду № 67069620, 12.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4083/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Сидоренко І.П.

ОСОБА_2

при секретарі Лопотан В.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_5 на заочне рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 22 листопада 2016 року, -

встановила:

Позивач ОСОБА_3 17.08.2015 року звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 29.06.2014 року о 12:20 водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. І. Рабіна, в м. Одесі, рухаючись по вул. І. Рабіна, з боку Щорса, в напрямку 25-ї Чапаєвської дивізії перевищивши встановлену швидкість руху, виїхав на регульоване перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору, де скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Tiіda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 який рухався на дозволяючий сигнал світлофору. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_6

Цивільно-правова відповідальність винного у цій ДТП ОСОБА_6 застрахована в ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія», поліс АІ/2659666, який був дійсний на момент ДТП 29.06.2014 року.

Позивач ОСОБА_3 28.11.2014 року подав до ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» заяву про отримання страхового відшкодування, та був повідомлений страховою компанією, що сума страхового відшкодування буде становити приблизно 18 345,25 грн.

У звязку з тим, що позивач не погоджувався із зазначеною сумою страхового відшкодування, він звернувся до ТОВ «Хавк Холдинг» для проведення автотоварознавчого дослідження автомобілю «Nissan Tiіda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та отримав висновок №14/О-106 від 05.08.2014 року, згідно якого сума завданого збитку визначена у розмірі 23 564,13 коп.

Оскільки станом на час звернення до суду, позивачу не було відшкодовано матеріальні збитки, тому, у звязку зі зміною курсу валют, збільшенням ринкової вартості автомобіля, запчастин та робіт, він звернувся до ТОВ «Хавк Холдинг» із заявою про проведення додаткового експертного автотоварознавчого дослідження, та отримав висновок №14/О-106-ДОП від 28.07.2015 року, за яким сума завданого збитку встановлена у розмірі 30 943,90 грн.

У звязку з тим, що ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» до теперішнього часу не виплатила позивачу розмір страхового відшкодування, позивач, за остаточно уточненими збільшеними позовними вимогами, просить суд:

- стягнути з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 27 226,43 грн.;

- стягнути з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 суму за проведення авто товарознавчого дослідження №14/О-106 в розмірі 1217,40 грн.;

- стягнути з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 суму за проведення авто товарознавчого дослідження №№14/О-106-ДОП в розмірі 555,50 грн.;

- стягнути з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 суму пені за прострочення страхового відшкодування в розмірі 14 280,66 грн.;

- стягнути з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 відсотки за користування грошовими коштами (3% річних) в розмірі 1356,08 грн.;

- стягнути з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 суму збитків від інфляції в розмірі 11 018,38 грн.;

- судові витрати стягнути з відповідача відповідно до квитанцій.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2016 року, провадження по вказаній цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди закрито.

Відповідач ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» подало до суду заперечення на позовну заяву, згідно яких зазначено, що позивач про результати проведених автотоварознавчих досліджень страхову компанію не повідомив, із заявами з цього приводу не звертався. Крім цього, позивач не надав, а ні суду, ні ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» інформації про дійсну вартість ремонту автомобіля. ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» вважає суму страхового відшкодування, зазначену у висновках, значно завищеною та не відповідною завданим пошкодженням.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, його представник за довіреністю подала до суду заяву, згідно якої просила справу розглянути за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» в судове засідання не з'явився.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалив провести розгляд справи в заочному порядку та постановити заочне рішення.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 22 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 27 226 (двадцять сім тисяч двісті двадцять шість) гривень 43 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 14 280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 66 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 3% річних в розмірі 1 356 (одна тисяча триста пятдесят шість) гривень 08 копійок та суму інфляційних збитків в розмірі 11 018 (одинадцять тисяч вісімнадцять) гривень 38 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 понесені витрати на оплату експертних автотоварознавчих досліджень в загальному розмірі 1 755 (одна тисяча сімсот пятдесят пять) гривень 35 копійок та витрати на оплату судового збору в розмірі 408 (чотириста вісім) гривень 56 копійок.

Представником ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» була подана до Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 заява про перегляд заочного рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 22 листопада 2016 року.

Ухвалою Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 21 лютого 2017 року заява представника ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» про перегляд заочного рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 22 листопада 2016 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія», ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» 27226,43 грн. страхового відшкодування та 4099,9 грн. пені, судові витрати стягнути пропорційно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах скарги і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2014 року, встановлено, що ОСОБА_6 29.06.2014 року о 12 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. І. Рабіна, в м. Одесі, в порушення п. 12. 4, п. 8.7.3.е. «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, рухаючись по вул. І. Рабіна, з боку вулиці Щорса, в напрямку 25-ї Чапаєвської дивізії перевищивши встановлену швидкість руху виїхав на регульоване перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору, де скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Tiіda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався по вул. Генерала Петрова з боку вул. Радісна в напрямку вул. ОСОБА_7 на дозволяючий (зелений) сигнал світлофору. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, ОСОБА_6 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова по справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що вина ОСОБА_6 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.06.2014 року - є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Позивач ОСОБА_3 є власником автомобілю «Nissan Tiіda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВНС № 115893, виданим РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 06.03.2008 року.

З метою визначення розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач звернувся до ТОВ «Хавк-Холдинг» для отримання відповідного висновку, згідно якого зазначено, що ОСОБА_3 як власнику автомобілю «Nissan Tiіda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску від 05.08.2014 року, завдано матеріальну шкоду у розмірі 23565,13 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобілю «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під час скоєння ДТП була застрахована в ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія», що підтверджується полісом АІ/2659666 від 13.06.2014 року, з підстав чого ОСОБА_3 28.11.2014 року звернувся до ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» із заявою про отримання страхового відшкодування, але будь-яких відшкодувань від ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» позивачу здійснено не було.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків (шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

З матеріалів справи видно, що Полісом АІ/2659666 від 13.06.2014 року передбачена франшиза в розмірі 500 грн., яка була виплачена ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, що не заперечується позивачем.

У звязку з тим, що ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» виплату страхового відшкодування не здійснило, та у звязку зі зміною курсу валют, збільшенням ринкової вартості автомобіля, запчастин та робіт, позивач повторно звернувся до ТОВ «Хавк Холдинг» із заявою про проведення додаткового експертного автотоварознавчого дослідження, для визначення розміру завданої шкоди

Відповідно до Висновку № 14/О-106-ДОП експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 власнику автомобілю «Nissan Tiіda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску від 28.07.2015 року, встановлено, що: «вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобілю «Nissan Tiіda», 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за станом цін на замінювані деталі та лакофарбові матеріали (актуалізація) на 15.07.2015 року, складає 30 943,90 грн.», з підстав чого були збільшені позовні вимоги.

Згідно поданих ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» заперечень на заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідач зазначив, що у звязку з тим, що позивач просив стягнути суму безпосередньо на його користь, а доказів проведення ремонту не надано, розмір матеріальної шкоди підлягає зменшенню на розмір ПДВ, з підстав чого сума нарахованої пені також повинна бути зменшена, також страхова компанія не погоджується із строками нарахування штрафних санкцій.

Згідно п.п. 9.2, 9.4. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого, страхові виплати за договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності» Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч наведеним нормам, ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» будь-якого рішення про відшкодування шкоди не прийняло, виплату страхового відшкодування не здійснило, та пояснень з цього не надало, та будь-які докази, що спростовують зазначене, суду не надані.

Згідно листа судового експерта ОСОБА_8, який склав Висновок від 28.07.2015 року, на запит представника позивача за довіреністю ОСОБА_7 від 14.09.2016 року, вказано, що розмір матеріальної шкоди за висновком №14/О-106-ДОП без врахування ПДВ складає 27 726,43 грн.

На підставі наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» зобов'язано сплатити ОСОБА_3 страхове відшкодування за заподіяну майнову шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.06.2014 року, в межах ліміту відповідальності страховика згідно полісу страхування АІ/2659666 від 13.06.2014 року, з урахуванням висновку експерта №14/О-106-ДОП та листа судового експерта ОСОБА_8, франшизи, тобто: 27 726,43 500 = 27 226,43 грн., тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В цій частині відповідач погодився з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.ч. 1, 3ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності» за кожен день прострочення виплати страхового

відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З наявних в матеріалах справи розрахунків, судом встановлено, що за прострочення виплати страхового відшкодування з часу скоєння ДТП та звернення позивача за виплатою, ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» нараховано пеню в розмірі 14 280,66 грн., яка, з урахуванням вищенаведених норм закону, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 28.11.2014 року, вбачається, що позивач звертався до ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» із заявою про отримання страхового відшкодування, в якій зазначив реквізити особистого рахунку для перерахування коштів.

Згідно с. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 2 п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, вказано, що положення статті 625ЦКне застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Пунктом 21 вищевказаної Постанови передбачено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625ЦК).

Згідно розрахунків інфляційних збитків та трьох відсотків річних, судом встановлено, що в звязку з безпідставною несплатою страхового відшкодування у встановлений законом строк у ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» виникла заборгованість перед позивачем за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 11018,38 грн. інфляційних нарахувань та 1 356,08 грн. трьох відсотків річних, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При таких даних суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень викладених в апеляційній скарзі стосовно того, що до зазначених правовідносин не може застосуватись 625ЦК України, то до висновку викладеному у Постанові Верховного Суду України № 6-1003цс16 стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобовязання.

За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Отже, можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 19 квітня 2013 року, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Що стосується заперечень стосовно того, що пеня стягується тільки за один рік, то з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції стягнув суму пені саме за один рік.

Інші заперечення викладені в апеляційній скарзі або спростовуються матеріалами справи, або не є підставою для скасування рішення суду.

За ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 1205,35 грн., за експертне автотоварознавче дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 14/О-106 від 05.08.2014 року, завданого ОСОБА_3 власнику автомобілю «Nissan Tiіda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується квитанцією №0.0.288159240.1 від 14.08.2014 року та за додаткове автотоварознавче дослідження №14/О-106-ДОП від 28.07.2015 року - у розмірі 550 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.416114885.1 від 30.07.2015 року, тому, з урахуванням вищедослідженого, суд вважає, що такі витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3

Також судом встановлено, що при подачі позову позивач сплатив судовий збір за квитанцією № 6216795 від 12.08.2015 року у розмірі 408,56 грн., в зв'язку із задоволенням позовних вимог, такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При таких даних суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 22 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання ухвалою суду законної сили.

Головуючий: В. А. Станкевич

Судді : І.П. Сидоренко

ОСОБА_2