Ухвала суду № 67064711, 01.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХ В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14.02.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення», третя особа: ОСОБА_2 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення № 58-к від 06.07.2016; поновити її на роботі на посаді заступника начальника Управління з 07.07.2016; стягнути з відповідача місячну середню заробітну плату в розмірі 9414,90 грн.; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.07.2016 по 04.01.2017 в розмірі 79712,82 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Справа № 759/10569/16-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/4357/2017Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14.02.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення», третя особа: ОСОБА_2 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - задоволені частково.

Визнаний незаконним та скасований наказ Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» про звільнення ОСОБА_1 № 58-к від 06.07.2016 відносно ОСОБА_1.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» з 07.07.2016.

Стягнуто з Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.07.2016 по 04.01.2017 включно в розмірі 46450 грн. 25 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 00 коп., а всього - 51450 грн. 25 коп.

Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць в розмірі 5486 грн. 25 коп. допущено до негайного виконання.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Не погодився із вказаним судовим рішенням відповідач, його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник відповідача вказує на те, що судом першої інстанції порушений строк розгляду справи, внаслідок чого збільшено строк вимушеного прогулу та розмір суми середнього заробітку. Судом першої інстанції також неправильно та не повністю встановлені обставини справи щодо звільнення ОСОБА_1, які мають суттєве значення для вирішення спору та невірно застосовані норми матеріального права. Окрім того, при задоволенні вимог у частині поновлення позивача, суд не надав правильну оцінку і не врахував належним чином обставину працевлаштування позивача на нову роботу. Також вказує на відсутність доказів заподіяння їй моральних страждань або втрат немайнового характеру, які є підставою для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених ними вимог.

Представник позивача ОСОБА_6 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.

Третя особа: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час місце розгляду справи повідомлявся в установленому процесуальним законом порядку, причини неявки суду не повідомив. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував об'єктивні причини порушення Графіку проведення інвентаризації та відсутність сукупності обставини, які можуть слугувати звільненню працівника, а саме: характер дій або бездіяльності працівника, вчинення порушення умисно або з необережності та суттєвість наслідків порушення: негативні наслідки, які настали, або такі, що ймовірно могли настати із завданням роботодавцю значної матеріальної або моральної шкоди. На підставі викладеного, вважав незаконним наказ Управління № 58-к від 06.07.2016 про звільнення ОСОБА_1 В порядку ч. 2 ст. 235 КЗпП України, суд, одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі прийняв рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Виходячи із засад розумності та справедливості суд оцінив завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачаються і встановлені судом наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач була прийнята на роботу в Управління «Укрспортзабезпечення» на підставі Наказу № 48-к від 10.10.2007 на посаду головного бухгалтера. На підставі Наказу № 54-к від 30.11.2007 переведена на посаду заступника начальника Управління (т. 1 а.с.19).

Відповідно до Положення з подальшими змінами, затвердженого 14.03.2012 за № 1111, Державна установа «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» є бюджетною установою, видатки на утримання якої здійснюються з Державного бюджету України, та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 № 1197-р належить до сфери управління Державної служби молоді та спорту України (т. 1 а.с.149-154, 155).

Встановлено, що Наказом №5 від 01.02.2016 затверджено розподіл функціональних обов'язків між першим заступником та заступниками начальника Управління «Укрспортзабезпечення», та відповідно до Додатку 2, виконання повноважень у разі відсутності першого заступника начальника Управління ОСОБА_7 здійснює заступник начальника Управлівння ОСОБА_1, а у разі її відстуності, виконання повноважень здійснюється першим заступником начальника Управління ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 113, 118).

Наказом № 3 від 14.01.2016 створено комісію з інвентаризації активів та зобов'язань Управління «Укрспортзабезпечення» із визначеним складом, в тому числі, ОСОБА_1, як голови цієї комісії (т. 1 а.с.119).

Наказом № 4/1 від 15.01.2016 затверджено графік проведення у І півріччі 2016 р. планової, вибіркової інвентаризації активів та зобов'язань, згідно якого передбачалось проведення перевірки у різних регіонах України в період з 01.02.2016 по 12.05.2016 (т.1 а.с.120-127).

Позивач ОСОБА_1 службовою запискою № 25 від 22.04.2016 повідомила начальника Управління ОСОБА_2 про необхідність зміни графіка проведення інвентаризації у Києві та Київській області, яка призначена на 29 квітня, оскільки існує вірогідність проведення інвентаризації активів з підприємствами з якими відсутні договірні відносини (т. 1 а.с.136).

Службовою запискою № 26 від 22.04.2016 позивач ОСОБА_1 запропонувала начальнику Управління ОСОБА_2 встановити інший графік проведення інвентаризації у Києві та Київській області, а саме: травень-червень 2016 р. (т. 1 а.с.137).

Наказом № 54 від 26.04.2016 були внесені зміни до додатку до Наказу Управління «Укрспортзабезпечення» від 15.01.2016 № 4/1 пункти 9,12,13 додатку викладені в іншій редакції, строки проведення визначені «травень-червень» (т.1 а.с.128-131).

Наказом № 76 від 31.05.2015 внесені зміни до додатку до Наказу Управління «Укрспортзабезпечення» від 15.01.2016 № 4/1 пункти 9,12,13 додатку викладені в іншій редакції, конкретизовані строки проведення до 30.06.2016, а Наказ № 54 від 26.04.2016 втратив чинність (т.1 а.с.132-135).

В пояснювальній записці від 05.07.2016 позивач ОСОБА_1 вказує, що в ході проведення інвентаризації майна, робочі інвентаризаційні комісії неодноразово з'ясовували факти невідповідності місця зберігання спортивного обладнання (інвентарю) даним, затвердженим графіком проведення інвентаризації, тобто, при складанні графіку проведення інвентаризації зазначалась юридична адреса підприємства, а не фактичне місце зберігання спортивного майна. Також, ОСОБА_1 зазначила, що за 38 робочих днів здійснено 21 інвентаризація. Крім того, під час перевірок з'ясовувались факти відсутності майна, у зв'язку з використанням його під час проведення спортивного заходу (т.1 а.с.138-142).

В довідній записці від 06.07.2016 № 62 перший заступник начальника ОСОБА_7 вказує на те, що пояснення ОСОБА_1 та дійсні обставини проведення інвентаризації, свідчать про неефективну організацію нею процесу підготовки та проведення інвентаризації, що потягнуло невиправдані витрати бюджетних коштів. Враховуючи ступінь складності допущених порушень, вважає, що ОСОБА_1 було допущено грубе порушення трудової дисципліни, недбале ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, а тому пропонує застосувати до заступника начальника Управління ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (т.1 а.с.143-145).

Наказом № 58-к від 06.07.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління «Укрспортзабезпечення» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України (т. 1 а.с. 23).

Статтею 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Згідно з п.1 ч.1 зазначеної статті з ініціативи власника або уповноваженого ним органу трудовий договір може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Як роз'яснено у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як вірно вказав суд першої інстанції, суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

При цьому, неналежне керівництво роботою, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо не дає підстав для звільнення за вищевказаною нормою законодавства, оскільки вказане порушення має триваючий, а не разовий характер.

В дані справі позивач була звільнена за невиконання наказу в частині додержання строків здійснення інвентаризаційної перевірки, яка в свою чергу передбачає певний процес і, як вбачається у вину позивачу ставиться неефективна організація цього процесу. В судовому засіданні сторонами визнані обставини щодо часткового здійснення перевірки, тобто посилання відповідача на відсутність здійснення такої перевірки в цілому не знайшли свого підтвердження. Слід також звернути увагу, що завершення інвентаризаційної перевірки не передбачає складання певного єдиного акту, який би засвідчив її завершення та загальні результати. Таким чином, порушення яке ставиться у провину позивачу не є таким, що носить разовий характер, тобто є триваючим, а тому не дає підстав для звільнення згідно з п.1.ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вказав на необхідність встановлення саме разового характеру порушення, однак зосередився на причинах невиконання наказу, серед яких зазначив перебування позивача на лікарняному протягом майже двох місяців та наявність звернень щодо продовження строків. Проте, в період перебування позивача на лікарняному процес проведення інвентаризації тривав, а її звернення щодо продовження строків були задоволені. Тобто вказані обставини не є такими, що об'єктивно вплинули на порушення строків проведення інвентаризації. Однак, вказане не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності сукупності обставини, які можуть слугувати звільненню працівника за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Суд першої інстанції також акцентував увагу на недоведеність стороною відповідача наявності шкідливих наслідків, які спричинило або могло спричинити порушення допущене ОСОБА_1. Так, сторона відповідача вказувала на заподіяні збитки у вигляді витрат на відрядження для проведення регіональних інвентаризаційних перевірок, однак сума визначена відповідачем є загальною і не містить визначення окремо витрат на відрядження в результаті яких такі перевірки не були проведені, або дані які свідчили про невідповідність проведених перевірок вимогам чинного законодавства. А отже слід погодись з висновком суду першої інстанції про недоведеність як факту заподіяння шкоди відповідачу, так і причино-наслідкового зв'язку з діями позивача, що в свою чергу також свідчить про відсутність підстав застосування п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України.

В порядку ч.ч.1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір і одночасно з ним повинно бути вирішено питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив із положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, на підставі довідки № 06/2493 від 16.11.2016 (т. 1 а.с.170) та з урахуванням ухвали від 20.02.2017 (т.2 а.с.43) суд визначив середньоденний заробіток позивача в розмірі 365,75 грн. та суму середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу в розмірі 46450,25 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, що відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційна скарга не містить доводів щодо здійсненого судом розрахунку, порушень норм чинного законодавства при його здійсненні не вбачається, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідач вказує лише на те, що сума середнього заробітку була збільшена внаслідок порушення судом строків розгляду справи. Вказана обставина дійсно має місце, проте вказане не є самостійною підставою для скасування рішення. До того ж відповідач мав можливість самостійно здійснити оцінку спірних правовідносин та не позбавлений права усунути допущені порушення прав позивача в позасудовому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції факту працевлаштування позивача є необґрунтованими, судом враховані ці обставини при здійсненні розрахунку суми середнього заробітку. Та обставина, що позивач в ході розгляду справи уклала інший трудовий договір не позбавляє її права на захист порушеного права. При цьому, слід звернути увагу, що спосіб захисту обирається позивачем, а суд обмежений принципом диспозитивності і розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Твердження відповідача про недоведеність позивачем підстав відшкодування моральної шкоди відхиляються колегією суддів з огляду на те, що сам факт незаконного звільнення є таким, що завдає моральних страждань і згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України дає підстави для відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, що додержано судом першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної установи «Управління збірних команд та забезпечення спортивних заходів «Укрспортзабезпечення» - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14.02.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: