Рішення № 67064692, 08.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9880/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Ладиченко С.В.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4713/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 44.05-10-1102/Астр від 03 грудня 2007 року у розмірі 15 846,57 грн..

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у відшкодування витрат по сплаті судового збору 243,60 грн..

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 про скасування заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Зазначив, що суд першої інстанції про дату та час судового розгляду справи ОСОБА_3 належним чином не повідомляв, докази отримання судових повісток особисто відповідачем в матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим він не був присутнім в судовому засіданні при розгляді справи та був обмежений в можливості належно реалізувати свої процесуальні права і заперечувати проти позовних вимог. Ухвалюючи рішення за відсутності ОСОБА_3 та, в подальшому, відмовляючи в його перегляді, суд першої інстанції допустив порушення принципу змагальності, оскільки позбавив відповідача можливості скористатися своїм правом на подання заяви про застосування строків позовної давності. Послався на те, що останнє погашення боргу було вчинене ОСОБА_3 в 2009 році, в той час як позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» подана до суду в 2015 році, тобто, поза межами трирічного строку позовної давності. Зазначив, що кредитні кошти були отримані на купівлю автомобіля, який, у зв'язку з виникненням заборгованості, у ОСОБА_3 вже було вилучено та примусово реалізовано, проте з розрахунку заборгованості не вбачається, яким чином зараховано отримані від продажу транспортного засобу кошти. Вважає, що звернення стягнення на предмет застави - куплений за кредитні кошти автомобіль, припиняє зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору кредиту, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 повторно не з»вились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутність.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Задорожна Тетяна Андріївна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання також повторно не з'явилася, про день та час слухання справи судом повідомлялася у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 грудня 2012 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, відповідно до умов якого банк зобов'язався надавати позичальнику, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового характеру використання, кредитні кошти, в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 6 734,00 грн..

Відповідно до п. 1.1 договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами), зі сплатою 15,00% річних за користування кредитом та кінцевим строком повернення всієї суми заборгованості до 02 грудня 2014 року.

Згідно п. 1. 2 договору, кредит надається позичальнику на здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу від 03 грудня 2007 року, укладеним між є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3, за яким Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» виступає вигодонабувачем.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, 03 грудня 2012 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 44.02-1458/А, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, що передбачені договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 44.05-10-1101/А та договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку, відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання позичальника належним чином не виконував, регулярних платежів в рахунок погашення кредиту не здійснював, в зв'язку з чим, станом на 22 січня 2015 року, за ним рахується заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр в розмірі 15 846,57 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 5 678,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 696,90 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 229,29 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 962,10 грн.; інфляційні нарахування на суму боргу за кредитом - 1 277,55 грн.; інфляційні нарахування на суму боргу за відсотками - 1 002,74 грн..

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» посилався на те, що позичальник належним чином взяті на себе зобов'язання по поверненню отриманих кредитних коштів не виконував, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснював, в зв'язку з чим, у нього існує заборгованість в вищевказаних розмірах, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя солідарно в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги та, стягуючи солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 15 846,57 грн., суд першої інстанції виходив з того, що факт існування у позичальника заборгованості за кредитним договором є доведеним, в добровільному порядку кредит не погашається, а тому, наявні правові підстави для стягнення боргу солідарно з обох відповідачів.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, з наступних підстав.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 1.1.3, 2.4 договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр передбачалося, що погашення кожного траншу кредиту здійснюється рівними частинами щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, впродовж наступних 9 місяців після видачі відповідного траншу. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитним договором в повній сумі.

Згідно пункту 1.1. договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, кінцевим строком погашення всієї заборгованості за кредитом є 02 грудня 2014 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 4.1 договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр було встановлено, що у разі прострочення позичальником строків погашення заборгованості за кредитом та/або сплати відсотків, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період невиконання зобов'язань, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з виконаного позивачем Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр по клієнту банку ОСОБА_3, останній не дотримувався порядку оплати кредитної заборгованості, у передбачених умовами договору розмірах та в строки платежі в рахунок погашення кредиту не вчиняв, в зв'язку чим, станом на 22 січня 2015 року, має непогашену заборгованість в розмірі 15 846,57 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 678,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 696,90 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 229,29 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 962,10 грн.; інфляційні нарахування на суму боргу за кредитом - 1 277,55 грн.; інфляційні нарахування на суму боргу за відсотками - 1 002,74 грн..

Належних та допустимих доказів того, що вказана заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено в розрахунку, відповідачем не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскільки факт невиконання ОСОБА_3 умов договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр в частині повернення грошових коштів достовірно встановлений, а наявність у позичальника боргу в розмірі 15 846,57 грн. підтверджується дослідженими судом доказами, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до відповідача ОСОБА_3 про стягнення вищевказаної суми є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивачем Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було пропущено трирічний строк на звернення з такими вимогами до суду, колегія суддів не вважає підставою для відмови в задоволенні пред'явлених до позичальника вимог, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження, за правилом ст. 303 ЦПК України, здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості такого рішення, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Верховний Суд України в правовій позиції від 02 березня 2016 року у справі № 6-2307цс15 роз'яснив, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку, оцінку та визначає юридичну кваліфікацію тих фактичних обставин справи, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. При цьому той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, якщо неявка в судове засідання відбувалася з поважних причин, але не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 заявив про застосування позовної давності при поданні до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року, в обґрунтування якої посилався на те, що не був належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду, так як не проживає за адресою, на яку направлялися повістки. Судові виклики від його імені отримував його батько, з яким відповідач не підтримує відносини та не спілкується. За таких обставин, за відсутності доказів його належного повідомлення про призначені у справі засідання, у суду першої інстанції не було правових підстав для вирішення спору по суті за його відсутності та ухвалення у справі заочного рішення. Незважаючи на це, суд першої інстанції безпідставно відмовив в перегляді заочного рішення, що призвело до позбавлення відповідача можливості реалізувати свої, визначені ЦПК України, процесуальні права, зокрема, подати заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про що він клопотав в заяві про перегляд заочного рішення.

Проте, колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованим, так як вони спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, при вирішені питання про відкриття провадження у справі, звертався до відділу адресно - довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві з запитом щодо уточнення місця реєстрації відповідача ОСОБА_3.

Згідно отриманої судом відповіді, ОСОБА_3 продовжує значитися зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, яка вказувалася ним також і в договорі відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр.

Судові повістки на ім'я ОСОБА_3, направлені за цією адресою, отримувалися членом його родини - батьком, що не суперечить ч. 3 ст. 76 ЦПК України.

При цьому, в пункті 3.3.12 договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр було встановлено, що позичальник зобов'язаний повідомляти кредитора, з наданням відповідних документів, про зміну місця проживання, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором, протягом п'яти календарних днів з дня настання відповідних подій.

Частина 3 ст. 27 ЦПК України визначає, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

За змістом ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Жодних повідомлень від ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зміну місця проживання не надходило, не звертався з такими заявами відповідач і до суду, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином та за правильною адресою повідомляв ОСОБА_3 про призначені у справі судові засідання, а отримання за такою адресою судової повістки від імені відповідача повнолітнім членом його сім'ї - батьком, вважається належним повідомленням останнього про дату та час судового розгляду.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на його неналежне повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції та обмеження в можливості реалізувати свої процесуальні права, а тому, не вбачає підстав для розгляду заяви ОСОБА_3 про застосування позовної давності, яка, в порушенні положень 267 ЦК України , була ним подана після винесення у справі судового рішення.

Доводи ОСОБА_3 про те, що банк вже реалізував своє право на стягнення заборгованості та задовольнив свої вимоги за рахунок предмета застави - купленого за кредитні кошти автомобіля КІА Cerato, д.н.з. НОМЕР_1, колегія суддів не вважає підставою для відмови у стягненні заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль КІА Cerato, д.н.з. НОМЕР_1, дійсно було арештовано та оголошено заборону його відчуження, згідно постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві від 01 березня 2010 року, прийнятої в ході виконання виконавчого напису нотаріуса № 4714 від 28 березня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 86 927,17 грн..

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що вказаний автомобіль було вилучено та реалізовано у визначеному законом порядку.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні як докази виконання виконавчого напису нотаріуса № 4714 від 28 березня 2009 року , так і докази вилучення і реалізації автомобіля КІА Cerato, д.н.з. НОМЕР_1, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що банк вже реалізував своє право на стягнення з нього кредитної заборгованості.

Крім того, як вбачається з пункту 1.3 договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за цим договором було забезпечено: договором застави автомобіля КІА Cerato, д.н.з. НОМЕР_1, який також забезпечує виконання кредитних зобов'язань позичальника за основним договором - договором кредиту № 44.05-10-1101/А; додатково укладеним договором поруки з ОСОБА_7, який також забезпечує виконання кредитних зобов'язань позичальника за основним договором - договором кредиту № 44.05-10-1101/А.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи відомостей щодо того, заборгованість за яким саме договором була стягнута за виконавчим написом нотаріуса № 4714 від 28 березня 2009 року: за договором кредиту № 44.05-10-1101/А чи за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що звернення стягнення на автомобіль КІА Cerato, д.н.з. НОМЕР_1, відбувалося на погашення боргу про стягнення якого звернувся банк у цій справі.

Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_3 не спростовано факт наявності у нього непогашеної заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, а тому існують правові підстави для стягання з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за цим договором в розмірі 15 846,57 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 678,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 696,90 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 229,29 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 962,10 грн.; інфляційні нарахування на суму боргу - 2 280,29 грн..

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції стягнув суму боргу в розмірі 15 846,57 грн. солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_7.

Стягуючи з ОСОБА_7, як з поручителя, в солідарному порядку заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_3 допустив порушення свого кредитного зобов'язання, а тому ОСОБА_7, яка поручилася за належне виконання ним свого зобов'язання, повинна нести солідарну відповідальність перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», що свідчить про обґрунтованість пред'явлених до неї позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та наявним в матеріалах справи доказам, з наступних підстав.

Частиною 4 статті ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В правовій позиції у справі № 6-2056цс15 від 11 листопада 2015 року Верховний Суд України зазначив, що договір поруки є таким, в якому не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, якщо умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Таким чином, строк дії поруки, яка встановлена на підставі такого договору, за загальним правилом закінчується через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя.

Умовами Договору поруки № 44.02-1458/А не було передбачено строку, за спливом якого порука ОСОБА_7 вважається припиненою, таким чином, при розрахунку дії поруки, як строкового зобов'язання, варто виходити з встановленого ст. 599 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог кредитором до поручителя.

Кінцевим строком виконання зобов'язань ОСОБА_3, які випливають з договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, в повному обсязі є 02 грудня 2014 року.

Таким чином, 02 грудня 2014 року настав строк виконання однієї із частин основного зобов'язання, що було забезпечене порукою ОСОБА_7, та розпочався відлік визначеного статтею 559 ЦК України шестимісячного строку на пред'явлення кредитором вимог до поручителя по цьому зобов'язанню.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» пред'явило ОСОБА_7 вимогу погасити заборгованість ОСОБА_3 за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр шляхом звернення до суду з даним позовом, який було подано 05 червня 2016 року, що підтверджується відтиском поштового штампу на конверті.

Таким чином, вимога кредитора Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» була пред'явлена до поручителя ОСОБА_7 за спливом шести місяців від дати настання строку виконання основного зобов'язання, оскільки шість місяців минуло 02 червня 2015 року, а позов було подано до суду 05 червня 2015 року.

Як роз'яснив Верховний Суд України в правовій позиції від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останньої, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням. Сплив передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку є підставою для відмови в задоволенні позову не з підстав спливу строку позовної давності, а з підстав припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

За таких обставин, враховуючи, що Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було пропущено строк на пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_7, порука останньої за зобов'язаннями, що виникли з договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, припинилася 02 червня 2015 року.

Таким чином, оскільки вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр в розмірі 15 846,57 грн. були заявлені вже після припинення поруки ОСОБА_7 за зобов'язаннями ОСОБА_3, які випливають з договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, вказані вимоги є такими, що заявлені безпідставно, оскільки кредитор втратив право на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Суд першої інстанції вказані обставини не врахував, положення ч. 4 ст. 559 ЦК України до існуючих між сторонами правовідносин не застосував та помилково стягнув заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр в розмірі 15 846,57 грн. солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на момент звернення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» з цим позовом до суду порука відповідача ОСОБА_7 за зобов'язаннями ОСОБА_3, які випливають з договору відновлювальної кредитної лінії № 44.05-10-1102/Астр, вже припинилася, так як наслідком припинення поруки є втрата кредитором права на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про солідарне стягнення боргу в розмірі 15 846,57 грн. з позичальника та поручителя є безпідставними та в частині, що пред'явлені до ОСОБА_7, ці вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 є частково обґрунтованими, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 846,57 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 678,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 696,90 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 229,29 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 962,10 грн.; інфляційні нарахування на суму боргу - 2 280,29 грн., та про відмову в задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім цього, враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, вирішенню також підлягає питання щодо відшкодування судових витрат.

Так, згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено в повному обсязі позовні вимоги, пред'явлені Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» до відповідача ОСОБА_3, з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 243,60 грн. підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 267, 526, 530, 559, 610, 611, 625, 1054, 1056-1, 1050 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 задовольнити частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 09322018) заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 846,57 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 678,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 5 696,90 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 229,29 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 962,10 грн.; інфляційні нарахування на суму боргу - 2 280,29 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 09322018) у відшкодування витрат по сплаті судового збору 243,60 грн..

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: