Постанова № 67064419, 07.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 910/14091/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.03.2017у справі№910/14091/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "КСГ"простягнення 35 000 грн.за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КСГ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс"простягнення 59 701,80 грн. збитків

за участю представників сторін від:

позивача: Коростій А.С. (дов. від 01.02.2017),

відповідача: Небатов А.Є. (дов. від 10.01.2017),

Худенко Т.С. (дов. від 10.01.2017)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" про стягнення 35 000 грн. заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №01/08-2014 від 01.08.2014 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження матеріальних цінностей в частині внесення плати за надані у період з березня по квітень 2015 року послуги з охорони об'єктів. При цьому позивач посилався на приписи статей 903, 907 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України.

Водночас до суду першої інстанції із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ", в якому, з урахуванням уточнення та збільшення розміру вимог, просило стягнути 59 701,80 грн. збитків. В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ" вказувало на те, що позивачем за первісним позовом не було забезпечено збереження майна замовника, переданого під охорону за договором №01/08-2014 від 01.08.2014, внаслідок чого позивачу за зустрічним позовом було завдано збитків у зазначеному ним розмірі. Зокрема, позивачем за зустрічним позовом наголошено на пошкодженні його майна, а саме: банеру за інвентарним номером 25, банеру за інвентарним номером 27, крісла офісного за інвентарним номером 324, накриття з ПВХ-тканини за інвентарним номером 588, пневмоконструкції "М'яч для гольфу" за інвентарним номером 32, системного телефону за інвентарним номером 62, палатки за інвентарним номером 398 у кількості чотирьох одиниць, а також викрадено з об'єкту відеокамеру GM 100. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статей 22, 525, 526, 530, 623, 906 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 224 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2016, ухваленим суддею Курдельчук І.Д., первісний позов задоволено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем за первісним позовом послуг з охорони об'єктів у заявленому розмірі. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення суду обґрунтоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ" документально не доведено завдання йому збитків саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс". При цьому суд керувався приписами статей 22, 525, 526, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Михальської Ю.Б. - головуючого, Отрюха Б.В., Тищенко А.І., постановою від 09.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням поданих доповнень, просить рішення та постанову у справі скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок судів попередніх інстанцій щодо факту припинення дії договору №01/08-2014 від 01.08.2014. Окрім цього, на думку скаржника, матеріалами справи був доведений причинний зв'язок між неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" своїх обов'язків щодо охорони об'єкту за договором та завданими збитками майну Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ". При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 212, 614, 615 Цивільного кодексу України, статей 47, 34, 43, 47, 53, 82, 11112 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.05.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

06.06.2017 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" про відтворення технічного запису судового засідання Київського апеляційного господарського суду України від 11.08.2016 з метою з'ясування обставин порушення судом приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначене клопотання касаційною інстанцією відхиляється як необґрунтоване, оскільки суті порушення судом норми процесуального закону, яка буде вбачатися із звукозапису судового засідання, скаржником не наведено, а додаткова перевірка доказів до компетенції касаційної інстанції не відноситься згідно вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" (виконавець) було укладено договір №01/08-2014 про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з централізованої охорони об'єктів з 01.08.2014, шляхом забезпечення їх цілісності і збереження майна замовника за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 20 (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 4.1. договору замовник зобов'язаний у випадку нанесення пошкоджень об'єкту, що охороняється, надавати свого представника (протягом двадцяти чотирьох годин після сповіщення, включаючи вихідні та святкові дні) для здійснення огляду об'єкту та складання двостороннього акта обстеження. Згідно з пунктом 4.8. договору виконавець приймає під охорону об'єкт, забезпечує збереження наявного в ньому обладнання, майна, матеріальних цінностей у період знаходження об'єкту під охороною, згідно встановлених правил. Укладення договору є фактом прийняття під охорону об'єкта, наявного в ньому обладнання, майна, матеріальних цінностей. Вартість наданих виконавцем послуг із охорони за календарний місяць визначається у розмірі 25 000 грн., в тому числі ПДВ (пункт 5.1. договору). Відповідно до пункту 5.3. договору оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно до 5 числа кожного наступного місяця на підставі підписаного акта виконаних робіт та рахунку виконавця. Акт виконаних робіт підписується сторонами до 5 числа наступного місяця і по закінченню терміну договору (пункт 5.5. договору). В разі несплати замовником коштів за надання послуг за договором у строк більше ніж 10 календарних днів, договір може бути розірвано виконавцем в односторонньому порядку з письмовим повідомленням про це замовника за 20 календарних днів до розірвання, якщо сторони не домовляться про інше або якщо замовник не погасить існуючу заборгованість (пункт 5.6. договору). Згідно з пунктом 6.1. договору виконавець несе матеріальну відповідальність за майно та матеріальні цінності замовника, за збитки, заподіяні шляхом неналежного виконання своїх зобов'язань охороною. Виконавець не несе відповідальності за нанесені об'єкту, що охороняється, збитки, якщо вони виникли з вини працівників замовника (нестачі, привласнення, крадіжки), у випадку, коли приміщення (кабінет, робоче місце, тощо) було залишене без нагляду працівника та не здане під охорону у встановленому порядку (пункт 6.10. договору). Відповідно до пункту 10.1. договору він вступає в силу з 01.08.2014 та діє до 01.08.2015. Згідно з пунктом 10.2. договору він може бути розірваним достроково будь-якою із сторін незалежно від причин, шляхом попередження іншої сторони про розірвання договору за 15 календарних днів. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду за первісним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" про стягнення 35 000 грн. заборгованості з оплати послуг охорони за березень - квітень 2015 року. Предметом спору за зустрічним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" про стягнення 59 701,80 грн. збитків, завданих майну внаслідок неналежного виконання виконавцем умов договору. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Відповідно до статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входило, зокрема установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, оцінка документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Водночас при вирішенні даного спору в частині зустрічного позову на позивача за зустрічним позовом покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем за зустрічним позовом його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач за зустрічним, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши зібрані у справі докази, суди установили, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "КСГ" послуги з охорони у березні-квітні 2015 року, що підтверджується актами надання послуг від 31.03.2015 №82 на суму 25 000 грн. та від 30.04.2015 №112 на суму 25 000 грн., які підписані зі сторони виконавця. Судами також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ" частково оплатило акт за березень 2015 року, перерахувавши виконавцю 02.04.2015 грошові кошти лише у сумі 15 000 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Відтак, неоплаченими залишились надані послуги за березень-квітень 2015 року у розмірі 35 000 грн. Як зазначав позивач за первісним позовом, 15.04.2015 він надіслав відповідачу лист №4 від 15.04.2015, в якому повідомив про припинення в односторонньому порядку дії договору в порядку пункту 10.2. договору з 30.04.2015; просив розглянути питання щодо погашення існуючої заборгованості за березень у сумі 10 000 грн. та за квітень у сумі 25 000 грн.; надав примірники актів від 31.03.2015 №82 та від 23.04.2015 №112 на підписання; надав рахунки на оплату від 04.03.2015 №82 та від 06.04.2015 №112. Заперечуючи проти вказаної обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ" зазначало, що позивачем до позовної заяви було додано копію листа №4 від 08.04.2015, а не від 15.04.2015, на який посилався позивач за первісним позовом. Відтак, як стверджував відповідач за первісним позовом, лист №4 від 15.04.2015 про припинення в односторонньому порядку дії договору з 30.04.2015 йому не направлявся, а тому договір продовжував діяти до 01.08.2015, як це передбачено пунктом 10.1. останнього. Між тим, судами установлено, що оскільки між сторонами велися перемовини щодо продовження договірних відносин та відповідного розрахунку відповідача за первісним позовом з існуючим боргом, лист №4, датований 08.04.2015, не був відправлений Товариству з обмеженою відповідальністю "КСГ". Станом на 15.04.2015 відповідач за первісним позовом із позивачем не розрахувався, у зв'язку з чим останній, взявши за основу лист №4 від 08.04.2015 та змінивши у ньому дату припинення дії договору з 23.04.2015 на 30.04.2015 та дату його складання з 08.04.2015 на 15.04.2015, направив поштовим повідомленням на адресу відповідача за первісним позовом. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що за своїм змістом листи №4 від 08.04.2015 та від 15.04.2015 є ідентичними, у обох йдеться мова про розірвання договору, за винятком зазначення у них дати припинення дії договору (23.04.2015 та 30.04.2015 відповідно). Окрім цього, судами було надано відповідну оцінку наявній у матеріалах справи копії поштового опису вкладення та фіскального чеку з відміткою пошти про прийняття від 15.04.2015 поштового відправлення, якими підтверджується факт направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "КСГ" листа про припинення дії договору. Відтак, позивач за первісним позовом у передбачені пунктом 10.2. договору строки належним чином повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ" про розірвання договору з 30.04.2015, просив уповноважену особу цього товариства прийняти об'єкт з під охорони та розглянути питання щодо погашення існуючої заборгованості. Водночас вказаний лист про розірвання договору, відповідач за первісним позовом залишив без відповіді; акти не підписав, рахунки не оплатив. При цьому будь-яких претензій щодо невиконання чи неналежного виконання позивачем за первісним позовом своїх обов'язків за договором станом на 15.04.2015 (дата направлення повідомлення про розірвання договору) Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ" не висувало. Доказів протилежного матеріали справи не містять. За таких установлених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір було розірвано в односторонньому порядку на підставі пункту 10.2. договору та 30.04.2015 о 24 годині знято особистий склад охорони, а заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за отримані згідно з договором послуги охорони за березень-квітень 2015 року (з урахуванням здійсненої оплати послуг за березень 2015 року у розмірі 15 000 грн.) складає 35 000 грн. З огляду на що, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення первісного позову визнається колегією суддів правомірним. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки договір було розірвано в односторонньому порядку на підставі пункту 10.2. договору та 30.04.2015 о 24 годині знято особистий склад охорони, позовні вимоги, щодо стягнення збитків за викрадену відеокамеру не підлягають задоволенню, позаяк викрадення відбулося 05.06.2015, тобто після припинення дії договору. Водночас за результатами висновків проведеної у справі судової експертизи вбачається, що основна частина майна, вартість якого заявлена як збитки, не може використовуватись у зв'язку з природнім зносом та втратою споживчих властивостей через закінчення терміну користування. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що умисні механічні пошкодження у вигляді розрізів на тентових накриттях та банерних вивісках були завдані майну саме у період дії договору та внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронний альянс" своїх зобов'язань за договором. Відтак, установивши те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача за зустрічним позовом та збитками, вини відповідача за зустрічним позовом за завдану позивачу шкоду у заявленому розмірі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №910/14091/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак