Постанова № 67064401, 06.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 910/12428/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києвіна рішенняГосподарського суду міста Києва від 07.09.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі№910/12428/16 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"доГоловного управління Національної поліції у місті Києвіпростягнення заборгованості у розмірі 307 833,97 грн.за участю представників:від позивача:Єзута К.С., від відповідача:Глущенко О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 268 476,06 грн., 3% річних в сумі 1 662,00 грн., 7 885,18 грн. інфляційних втрат, 21 756,45 грн. пені та штрафу у розмірі 8 054,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 у справі №910/12428/16 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., Дідиченко М.А.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 268 476,06 грн., 3% річних у розмірі 1 662,00 грн., інфляційні у розмірі 4 424,79 грн., пеню у розмірі 21 470,75 грн., штраф у розмірі 8 054,28 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.06.2017 у зв'язку з направленням судді Іванової Л.Б. для участі в розгляді питання про підтвердження здатності кандидатами на посади суддів касаційних судів у складі Верховного суду 06.06.2017 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/12428/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2017 у справі №910/12428/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Малетич М.М.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2015 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Лінійним управлінням в метрополітені (орендар) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (підприємство- балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №730-1, відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.10.2015 №47 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежилий будинок), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Ярославська, 20 літ. 3 для розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежитлова будівля, загальною площею 1135 кв.м, в тому числі: 1 поверх - 430,80 кв.м, 2 поверх - 442,50 кв.м, підвал - 261,70 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 і п. 11 цього рішення та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить за базовий місяць розрахунку жовтень 2015 року 60 993,51 грн. і діє з 15.07.2016 до 21.12.2016; згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить за базовий місяць розрахунку жовтень 2015 року 30 496,76 грн. і діє з 22.12.2015 до 14.07.2016.

За змістом п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання - передачі.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача, орендар сплачує на користь підприємства- балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 22.12.2015 до 21.12.2016 (п. 9.1 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №730-1 від 22.12.2015 орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду нерухоме майно (нежилий будинок), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Ярославська, 20 літ. З, загальною площею 1135 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень на вул. Ярославській, 20 літ. З від 22.12.2015.

Додатковою угодою №1 від 31.03.2016 до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №730-1 від 22.12.2015 Лінійне управління в метрополітені (первинний орендар) за згодою орендодавця і підприємства-балансоутримувача передав, а Головне управління Національної поліції у місті Києві (новий орендар) прийняв на себе у повному обсязі права та зобов'язання первинного орендаря за договором та став його стороною (орендарем) у зобов'язаннях з орендодавцем і підприємством-балансоутримувачем щодо оренди нежитлової будівлі загальною площею 1135 кв.м, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: вул. Ярославська, 20 літ. З.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди вона набуває чинності з моменту її підписання, проте її умови застосовуються з 01.01.2016 та новий орендар повністю та безумовно бере на себе невиконані до моменту укладення цієї додаткової угоди зобов'язання (у т.ч. грошові), які виникли за договором у первинного орендаря перед орендодавцем і підприємством-балансоутримувачем.

Предметом даного спору є вимоги до нового орендаря про стягнення заборгованості з орендної плати, а також штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання зі сплати орендної плати.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №730-1 від 22.12.2015 за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 становить 268 476,06 грн.

Відповідачем не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 ГПК України на підтвердження сплати вказаної заборгованості.

Судами встановлено, що на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №730-1 від 22.12.2015 Головним управлінням Національної поліції у місті Києві було сплачено Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" лише 80,28 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за 30.03.2016.

Враховуючи зазначене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати у заявленій позивачем сумі.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що додаткова угода №1 від 31.03.2016 фактично є зміною умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №730-1 від 22.12.2015 в частині заміни орендаря, а тому не повинна містити всіх істотних умов договору оренди, як об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, оскільки такі істотні умови викладені в самому договорі про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №730-1 від 22.12.2015.

Щодо решти позовних вимог варто зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань, а також 3% річних та інфляційних втрат є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та штрафу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення вказаних позовних вимог у заявленій позивачем сумі.

Водночас, перевіривши розрахунок пені та інфляційних втрат, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо часткової відмови у задоволенні вказаних позовних вимог у зв'язку з помилковістю розрахунку позивача, оскільки останнім, зокрема не було враховано, що зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за травень 2016 року виникло з 17.05.2016, а не з 16.05.2016.

Доводи касаційної скарги про те, що Головне управління Національної поліції у місті Києві (відповідач у справі) не є правонаступником орендаря за договором - Лінійного управління в метрополітені, підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, не приймаються касаційним судом до уваги, оскільки суди дійшли висновку щодо обов'язку відповідача сплатити заборгованість з орендної плати за договором №730-1 від 22.1.2015 не в силу правонаступництва, а на підставі додаткової угоди №1 від 31.03.2016 до вказаного договору, відповідно до якої Головне управління Національної поліції у місті Києві набуло прав та обов'язків нового орендаря за договором.

Інші доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі, в той час як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2016 у справі №910/12428/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич