Ухвала суду № 67063190, 06.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/9152/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко Е.А.

Провадження № 22-ц/783/2778/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.

секретаря - Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_4М, в якій просить визнати договір позики, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 24.07.2013 року недійсним. В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що вказаний договір позики укладений між його матірю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на вкрай невигідних умовах, на які його матір погодилась під впливом тяжкої для неї обставини, оскільки була загроза втрати будинку, де проживала її сімя. А окрім того, дійсною стороною договору, як позичальник була не ОСОБА_5, а він - позивач у справі ОСОБА_2

17 лютого 2017 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила забезпечити позов, шляхом застосування заборони вчинення певних дій, а саме заборони вчинення дій повязаних із реєстрацією права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: Львівська обл., Сколівський район, м.Сколе, вул. І.Франка, 11, та земельну ділянку, що призначена для обслуговування цього житлового будинку, загальною площею 0,0970 га, із земельним кадастровим номером 4624510100:01:004:0094. В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 стверджує, що позивач не повертав йому кошти за договором позики, тому він може звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, що забезпечує договір позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 З метою недопущення вчинення таких дій до моменту вирішення спору необхідно застосувати забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення дій, повязаних з реєстрацією права власності на обєкт іпотеки. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу здійснити державну реєстрацію речових прав на зазначене майно на своє імя, оскільки відповідач робить спроби перереєструвати спірне майно на своє імя без згоди ОСОБА_5 та позивача, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17 лютого 2017 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17 лютого 2017 року оскаржила представник позивача ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що ухвала винесена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали суду.

Зазначає, що не забезпечення даного позову ставить під загрозу майно позивача, оскільки відповідач може здійснити реєстрацію права власності на майно на себе, беручи за основу договір іпотеки, яким забезпечений договір позики, що оскаржується. В разі реєстрації права власності на майно, відповідачем в подальшому, після сплати коштів за договором позики, ця обставина унеможливить позивачу повернення свого майна, оскільки на підставі договору іпотеки воно може перейти у власність відповідача.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17 лютого 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою забезпечити цивільний позов.

Учасники судового процесу в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, а тому, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній справі не здійснювалось.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ст. 4 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересиюридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом в провадженні якого перебуває справа, в день її надходження, без повідомлення відповідача та інших осіб які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову подана з порушенням вищезгаданих вимог, а саме не зазначено причини, у звязку із якими потрібно забезпечити позов та не обґрунтовано необхідності виду забезпечення позову, який належить застосувати. Окрім того, спірне майно перебуває в іпотеці ще з 28 липня 2013 року та до цього часу воно відповідачем як іпотекодержателем не перереєстроване на його імя, заявником не наведено та не підтверджено ризиків можливої перереєстрації спірного майна на даний час. Посилання заявника, що даний факт може бути підтверджений показаннями свідків та копією ухвали суду про застосування запобіжного заходу, не заслуговують на увагу, оскільки на даний час сторонами клопотання про допит свідків не заявлялись, хоча позов перебуває у провадженні суду тривалий час, відповідно жодні свідки судом не допитувались. Із долученої до матеріалів справи копії ухвали Сколівського районного суду Львівської області про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним та скасування реєстрації іпотечного договору, згідно якої заборонено проведення будь-яких дій щодо відчуження та зміни правового статусу будинку №11 по вул. І.Франка у м. Сколе Львівської області та земельної ділянки, загальною площею 0.0970 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4624510100:01:004:0094, яка знаходиться у м.Сколе, вул. І.Франка, 11, до розгляду справи по суті, свідчить, що аналогічні заходи забезпечення позову, які просить суд застосувати заявник вже застосовані Сколівським районним судом Львівської області, а відомостей про чинність вказаної ухвали на даний час заявником суду не надано. Також заявником не подано суду на підтвердження направлення адвокатських запитів до Сколівського районного управління юстиції з приводу витребування документів, які, на думку заявника, підтверджують факт накладення заборони вчинення дій, повязаних із реєстрацією права власності на спірне майно, жодних доказів направлення ним таких запитів.

Таких доказів позивачем не надано і суду апеляційної інстанції.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких

можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд визнати недійсним договір позики від 24 липня 2013 року, а право відповідача перереєструвати спірне майно передбачене умовами договору іпотеки, який не оскаржується позивачем в рамках заявлених до суду позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що позивач оскаржує договір позики, стороною якого він не є і просить забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії щодо реєстрації права власності на майно особи, яка не є стороною у справі і до участі в даній справі не залучена.

А відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали дійшов вірного висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю ризиків, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав на підтвердження незаконності ухвали, висновків суду не спростовують, а тому не приймаються до уваги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального закону, а відтак, підстави для її скасування відсутні. Тому апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17 лютого 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1.ч.1. ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що в силу вимог ст. 324 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_7