Ухвала суду № 67061416, 07.06.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/407/2017(м)

221/1591/17

Головуючий у 1 інстанції Овчиннікова О.С.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 46

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до Волноваського районного суду Донецької області з позовом до відповідача, в якому просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зобовязати виконавчий комітет Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області зняти його з реєстраційного обліку. В своїй позовній заяві позивач просила звільнити її від сплати судового збору через скрутне матеріальне становище, так як вона проживає лише за рахунок пенсії 1378,74 гривень, та не має можливості сплатити судовий збір.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а позовну заяву залишено без руху.

Не погодившись з ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року позивач ОСОБА_2М, звернулась з апеляційною скаргою в якій просила скасувати ухвалу суду, направити позовну заяву та додані до неї матеріали до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та звільнити її від сплати судового збору. Зазначила, що вона одночасно з поданням позову заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовується відсутністю коштів через малий розмір отримуваної пенсії. А відмова від звільнення від сплати судового збору, фактично позбавила права на судовий захист та позбавила доступу до правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи виконкому Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільненнЯ від сплати судового збору та залишаючи позовну заяву без руху з пропозицією сплатити судовий збір за її подання, суд першої інстанції виходив з того, що сам лише статус пенсіонера та вказана обставина - розмір пенсії - не підтверджують скрутність матеріального становища і не можуть бути підставами для звільнення від сплати судового збору.

Такі висновки суду не відповідають вимогам процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в абз. 2, 3 п. 1 постанови № 10 від 17.10.2017р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які унормовують вирішення порушеного у даній справі питання про звільнення від сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж як до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цих статей.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, доречно буде навести практику Європейського суду з прав людини (далі Суд, ЄСПЛ), що є джерелом права в Україні та має застосовуватись органами державної влади, в тому числі і судами.

Так, Європейським судом з прав людини (далі Суд, ЄСПЛ) у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland» заява 28249/95 від 19.06.2001р.), констатовано порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині права на доступ до суду заявника, який скаржився на припинення розгляду заявленого ним цивільного позову у звязку з його неспроможністю сплатити судові витрати. У змісті рішення Суд акцентував увагу, серед іншого і на тому, що розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обовязок по сплаті цих витрат. Суд зауважив, що національні суди не спромоглися забезпечити належний баланс між інтересами держави щодо отримання судових витрат, з одного боку, і правом заявника на розгляд його справи у судовому порядку з іншого. Розмір судових витрат, що їх мав сплатити заявник, був надмірним і призвів до неможливості розгляду справи п. Креуза судом, а це, на думку Суду, порушує саму сутність права на доступ до суду.

Тож, суд дійшов висновку, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Аналогічних висновків дійшов ЄСПЛ і у справах «ФК Мретебі проти Грузії» («FC Mretebi v. Georgia» заява 3 38736/04 від 31.07.2007р.) та «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia заява № 26746/05 від 20.05.2014р.).

У справі за позовом ОСОБА_2, що переглядається зараз апеляційним судом, наявні матеріали: довідка УПФУ в Волноваському районі про отримувану позивачем пенсію в розмірі 1387,74грн., відомості про часткове руйнування або пошкодження житла позивача в результаті артилерійських обстрілів смт. Новотроїцьке. Ці документи були в розпорядженні суду першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження, і є саме тими істотними обставинами, з огляду на які мало вирішуватись порушене питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору.

Судовий збір за позовом немайнового характеру у даній справі згідно із п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням дати подання позову, має становити 640грн., що дорівнює близько половини місячної пенсії ОСОБА_2, що звичайно, поряд з нагальною необхідністю відновлення житла, є дуже обтяжливим для неї.

Питання альтернативних заходів у вигляді відстрочення або розстрочення судових витрат згідно із ст. 82 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд першої інстанції на початковій стадії не розглядав.

Тож суд, як вбачає колегія суддів, дійшов висновку про спроможний фінансовий стан заявника без належного врахування представлених позивачем матеріалів.

Якщо враховувати висновки ЄСПЛ у вищезгаданих справах, то можна виявити в оскаржуваній ухвалі Волноваського районного суду Донецької області від 11.04.2017р. суду ознаки порушення права позивача ОСОБА_2 на доступ до суду. Проте, така ситуація з перешкодою до подання позовної заяви, була виправлена судом першої інстанції з винесенням подальшої ухвали від 10.05.2017р. про відкриття провадження і звільнення позивача від сплати судового збору, що колегія суддів схвалює.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

У звязку з прийняттям судом першої інстанції процесуального рішення 10.05.2017р. про відкриття провадження у даній справі, що сталося до розгляду по суті апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду від 11.04.2017р., то апеляційний суд в порядку п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України скасовує оскаржувану ухвалу (в оскаржуваній частині щодо відмови в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору), без рекомендації суду першої інстанції вирішити питання про звільнення від сплати судового збору при новому розгляді, яке вже по суті вирішено судом першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із вимогою ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, адресованою суду апеляційної інстанції, звільнити її від сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки на даній процесуальній стадії, враховуючи повноваження апеляційного суду (глава 12 ЦПК України), вирішення цього клопотання є суто прерогативою суду першої інстанції згідно із чинними нормами процесуального закону (ст.ст. 82, 122 ЦПК). Тим самим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - скасувати.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий С.А.Попова

Судді Л.М.Кочегарова

ОСОБА_4