Постанова № 67060199, 08.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа№ 910/2868/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від прокуратури: Жовтий С.О.-прокурор;

Від позивача: Шумінська Ю.Ю.-представник;

Від відповідача: Семашко Т.М.- представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017

у справі № 910/2868/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос"

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Київська місцева прокуратура № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" про витребування з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення № 56 на 1 поверсі площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129 літера Б в м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/2868/16 від 16.05.2016 позов задоволено повністю та витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення № 56 на 1 поверсі площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129 літера Б в м. Києві; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" на користь Прокуратури міста Києва 2 709,90 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/2868/16 від 01.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва № 910/2868/16 від 16.05.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/2868/16 від 22.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі № 910/2868/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/2868/16 від 11.04.2017 позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено повністю.

Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення № 56, на 1 поверсі, площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129 літера "Б" в м. Києві.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" на користь Прокуратури міста Києва 2 709,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог керівника Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовити в повному оюсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" у справі №910/2868/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів ТищенкоА.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 08.06.2017.

08.06.2017 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі №910/2868/16 за позовом керівника Київської місцевої прокуратури №10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Торговий дім "Колос" про витребування майна та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 08.06.2017 представник відповідача надав пояснення по суті спору та просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос", рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 08.06.2017 надали пояснення по суті спору та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос", рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 залишити без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Беручи до уваги положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 та частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно із статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Тобто, прокуратурою вірно визначено в якості позивача - Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2009 рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" (без зазначення номеру справи)

- визнано за ТОВ "ТД "Колос" право власності на об'єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення № 56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м по вулиці Саксаганського, 129, літера "Б" квартал № 713 в Шевченківському районі м. Києва, таким що введений в експлуатацію;

- зобов'язано ТОВ "ТД "Колос" згідно з ст.ст. 182, 334 ЦК України надати документи для державної реєстрації до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на об'єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення № 56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129, літ. "Б", квартал 713 в Шевченківському районі м. Києва;

- зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності ТОВ "ТД "Колос" на об'єкт новоствореного нерухомого майна: нежитлове приміщення № 56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129, літера "Б", квартал № 713 в Шевченківському районі.

Сторонами у справі третейського суду були ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос".

ТОВ "Торговий дім "Колос" 23.03.2009 звернулось до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" із заявою про реєстрацію права власності на нежиле приміщення № 56 за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 129-Б.

Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 30.03.2009 зареєструвало за ТОВ "Торговий дім "Колос" право власності на нежиле приміщення № 56, І поверху (в літ. Б), загальною площею 345,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129-Б в м. Києві (запис в реєстровій книзі № 129-П-162 за реєстровим № 697-П). Право власності було зареєстровано на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 та ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2009.

Рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 мотивоване тим, що ТОВ "Торговий дім "Колос" здійснило поліпшення орендованого ним у територіальної громади Шевченківського району м. Києва майна, внаслідок чого виник новостворений об'єкт нерухомості.

Проте відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання відповідних дозволів на здійснення за його рахунок ремонтних робіт внаслідок яких площа орендованих ним приміщень по вул. Саксаганського, 129-Б в м. Києві з 14,5 кв. м. збільшилась до 35,2 кв. м.

Відповідно до укладеного з Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради договору № 1231/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 11.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" отримало в оренду нежиле приміщення 1 поверху що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 129 в літ. "Б", загальною площею 35,2 кв. м.

Згідно із статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 2 статті 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Таким чином, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку статті 392 Цивільного кодексу України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на момент звернення та розгляду вказаної вище справи постійно діючим Третейським судом при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" власником майна була територіальна громада міста Києва.

15.04.1991 введено в дію Закон УРСР "Про власність", яким розмежовано державну та комунальну власність.

Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 на виконання постанови Верховної ради УРСР від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно із розділом 2 Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до власності територіальної громади міста Києва передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Повноваженнями щодо розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя постановою Кабінету Міністрів України № 311 були наділені облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Виконавчим комітетом Київської міської ради 13.01.1992 прийнято рішення № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" і затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1 до рішення) та перелік майна, яке передано до комунальної власності районів (додатки 2-15 до рішення).

За результатами адміністративно-територіальної реформи в місті Києві пунктами 1 та 2 рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (додаток 1) та районів міста (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11).

У позиції 823 таблиці 7 додатку 10 до вищевказаного рішення значиться житловий будинок загальною площею 1 073,0 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 129-Б із нежилими приміщеннями площею 14,50 кв. м.

02.12.2010 Рішенням Київської міської ради № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста" будинок за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 129, літера "Б" загальною площею 1073,0 кв. м. із нежитловими приміщеннями площею 35,2 кв. м. включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва за порядковим № 894 в додатку № 10, якій розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1112 від 10.12.2010 передано до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Тобто будинок за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 129, літера "Б" загальною площею 1073,0 кв. м. та нежитлове приміщеннями площею 35,2 кв. м., що розташовано в ньому, з 1991 року є власністю територіальної громади міста Києва (комунальною власністю), від імені якої повноваження власника, згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ", здійснює Київська міська рада.

Враховуючи той факт, що дійсний власник, а саме Київська міська рада, не була учасником процесу у постійно діючому Третейському суді при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств", його рішення від 19.01.2009 не є підставою для виникнення у ТОВ "Торговий дім "Колос" права власності на нежитлове приміщення № 56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129, літера "Б" у м. Києві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 в цивільній справі № 6-1203цс15.

Згідно із статтею 55 Закону України "Про третейські суди" (в редакції, чинній станом на січень 2009 року), виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Відповідно до листа Вінницького районного суду Вінницької області № 3819 від 10.08.2015 (даний суд утворений у 2012 році внаслідок ліквідації Замостянського, Ленінського та Староміського районних судів міста Вінниці) суддею Ленінського районного суду м. Вінниці Вишарою І.Ю. ухвала про видачу ТОВ "Торговий дім "Колос" виконавчого листа по справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Торговий дім "Колос" про розв'язання спору щодо договору підряду та визнання права власності на новостворений об'єкт нерухомості для виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 не видавалась, а також не видавався 29.01.2009 виконавчий лист за вказаною вище ухвалою.

Таким чином, оскільки реєстрація є похідною дією від права власності, відсутність у відповідача права власності на нежитлове приміщення № 56, І поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129, літера "Б" у м. Києві свідчить про недостовірність даних, внесених до реєстру прав власності 30.03.2009 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.01.2009 та ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2009.

09.09.2010 між ТОВ "Торговий дім "Колос" та Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради договору № 642/2 оренди нежитлового приміщення № 56, 1 поверху, загальною площею 35,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 129, літера "Б" у м. Києві.

14.02.2011 між ТОВ "Торговий дім "Колос", як орендарем з однієї сторони, та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", з іншої сторони укладено додаткову угоду № 1 до договору № 642/2 від 09.09.2010, згідно якої орендодавцем визначено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва".

14.05.2015 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6770/15-г, яке набрало законної сили) задоволено позов КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" до ТОВ "Торговий дім "Колос" розірвано договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 642/2 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 14.02.2011 року та № 2 від 15.08.2011 року); виселено ТОВ "Торговий дім "Колос" з нежитлового приміщення площею 35,2 кв. м., а саме: 1 поверху з орендованого площею 35,2 кв. м за адресою: вул. Саксаганського, 129 "Б" у місті Києві.

Згідно із пунктом 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 391 Цивільного Кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Беручи до уваги, що дійсним власником нерухомого майна по вул. Саксаганського, 129 літера "Б" у Шевченківському районі м. Києва загальною площею 35,2 кв. м. є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, проте як встановлено судом з боку ТОВ "Торговий дім "Колос" вчинено неправомірні дії, спрямовані на реєстрацію права власності на спірне майно, що свідчить про незаконність заволодіння комунальним майном та позбавляє територіальну громаду можливості фактично володіти та розпоряджатися своїм майном, вказане приміщення підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння від ТОВ "Торговий дім "Колос" на підставі статті 387 Цивільного кодексу України на користь Київради як розпорядника майна територіальної громади міста Києва, оскільки у відповідача відсутні належні правові підстави для набуття у власність комунального майна.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності з посиланням на те, що позивачу було відомо про набуття відповідачем права власності на спірні приміщення у 2009 році, тобто з моменту коли відповідач припинив сплату за оренду цих приміщень слід зазначити наступне.

Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Таким чином, Київською міською радою строк на звернення з позовом не пропущено, оскільки вона не була ані стороною у третейській справі ані стороною договорів оренди та не могла довідатись про порушення свого права. Про порушення прав позивача стало відомо у 2015 році у ході розслідування кримінального провадження № 42015100100000132 від 25.05.2015, а отже прокуратура звернувшись 19.02.2016 до суду не пропустила строк позовної давності, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колос" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 у справі № 910/2868/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2868/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська