Постанова № 67060119, 08.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа № 903/1/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Дужич С.П. ,

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 довіреність в справі;

відповідача ОСОБА_2 довіреність в справі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі №903/1/16 (суддя Якушева І.О.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до відповідача: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі №903/1/16 (суддя Якушева І.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, задоволено частково. Звернуто стягнення на нерухоме майно: цегляну будівлю матеріального складу, загальною площею 1630,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1; цегляну будівлю майстерні з виготовлення металевих покриттів, загальною площею 542 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1; цегляну будівлю адмінприміщення, загальною площею 380,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1; земельну ділянку площею 18902,00 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 07:102:000:00:01:002:4853, що знаходяться за адресою: Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1, що належать товариству з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД (44700, Волинська обл., місто Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, 1, код ЄДРПОУ 13345350) на праві власності та є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору № 04151/1110 від 30.11.2010, посвідченого 30.11.2010 приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №4062, в рахунок погашення заборгованості за кредитом, наданим на підставі договору про невідновлювальну кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010, в розмірі 1 970 000 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 6 175 947,85 грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1 805 991,57 грн. шляхом визнання права власності на зазначене майно за ОСОБА_5 акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит за ціною 1 388 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД 20 820,00 грн. витрат, повязаних з оплатою судового збору. У задоволенні позову про стягнення за рахунок предмета іпотеки 592 943,01 грн. пені за порушення строку повернення кредиту відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором ( постанова Верховного Суду України від 19.08.2014 №5011-32/10471-2012).

Отже, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 №3-139гс11).

Таким чином, з огляду на зміст положень п.11 іпотечного договору від №0415І/1110 від 30.11.2010р., якими позивачу надано право на власний розсуд обирати спосіб задоволення власних грошових вимог до позичальника, що виникли з кредитного договору №0285-01-10 від 30.11.2010р., до яких відноситься і можливість визнання за позивачем як іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, керуючись положеннями ст.ст. 33, 35, 37 Закону України „Про іпотеку", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1970000 грн. заборгованості за кредитом, 6175947,85 грн. заборгованості за відсотками, 1805991,57 грн. пені за порушення строків сплати процентів, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від №0415І/1110 від 30.11.2010р. шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТзОВ «Володимир-Волинська фірма «Термоізоляція» ЛТД» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовити повністю.

Вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Зазначає, що судом проігноровано заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в тому числі й щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими за користування кредитними коштами.

Звертає увагу на те, що на підтвердження виконання вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» було, а також на вимогу суду представником позивача було надано звіт про незалежну оцінку майна (комплекс нерухомого майна), виконаного приватним підприємством «Аналітичне бюро інновацій та консалтингу» та звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки, виконаний ТзОВ «Альянс-Укрексперт», відповідно до яких ринкова вартість належних відповідачу об`єктів нерухомості і земельної ділянки станом на 25.02.2016 складає 1388000 грн.

Проте, суд належної оцінки такому доказу не надав та належним чином не дослідив, не зважаючи навіть на зауваження представника відповідача щодо вартості будівель та земельної ділянки, озвученого під час судового засідання 03.03.2016, тобто після зазначення представником позивача вартості об`єктів нерухомості без земельної ділянки в розмірі 50000 грн.

Отже скаржник вважає, що вищезгадані звіти не можуть бути прийнятими до уваги та вважатись належним доказом визначення вартості предмета іпотеки, оскільки зазначений вид вартості майна у звітах «ринкова вартість» не відповідає умовам іпотечного договору, що було безпідставно залишено поза увагою суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 по справі №903/1/16 апеляційну скаргу повернуто на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Усунувши недоліки, зазначені в ухвалі від 01.04.2016, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД повторно звернулося до суду апеляційної інстанції через господарський суд Волинської області з апеляційною скаргою та одночасно надав клопотання про поновлення пропущених строків.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/1/16 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 у зв'язку із перебуванням головуючого судді (суддя - доповідач) Василишина А.Р. у відпустці з 15 квітня 2016 по 29 квітня 2016 включно, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/1/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2016 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В., Бучинська Г.Б.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Бучинської Г.Б. у період з 25 квітня 2016 по 29 квітня 2016 включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.04.2016 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 по справі №903/1/16 ( з урахуванням ухвали 25.05.2016 про виправлення описки) відновлено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу до провадження та розгляд скарги призначено на 25.05.2016 о 10:30 год.

24.05.2016 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання представника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД.

25.05.2016 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 по справі № 903/1/16 без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 по справі №903/1/16 розгляд справи відкладено на 22.06.2016 о 10:00 год. та зобов`язано позивача ОСОБА_5 акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" надати суду до 19.06.2016 детальний розрахунок щодо заборгованості по пені нарахованої за прострочення основної заборгованості по кредиту згідно умов кредитного договору №0285-01-10 від 30.11.2010 та пені нарахованої за прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору №0285-01-10 від 30.11.2010 з урахуванням сум погашення щомісячної заборгованості, із визначенням: періодів нарахування пені і з якої суми заборгованості згідно графіку; розміру пені на відповідні періоди; кількості днів, за які нараховувалась пеня.

Розпорядженням керівника апарату від 21.06.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Олексюк Г.Є. у період з 13.06.2016 по 29.06.2016 включно та перебуванням у відпустці судді - члена колегії Маціщук А.В. у період з 21.06.2016 по 30.06.2016 включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2016 у справі № 903/1/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 по справі №903/1/16 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі № 903/1/16 до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.М.

22.06.2016 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі № 903/1/16 - без змін. Окрім того, просить долучити до матеріалів справи лист ПП "Аналітичне Бюро Інновацій та Консалтингу" від 25.05.2016 за вих. № 32/16 "Щодо виявлення математичної помилки" та застосувати зазначений висновок при розгляді справи судом.

22.06.2016 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз, в якому відповідач просить призначити у справі №903/1/16 за позовом ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ТзОВ Володимир-Волинська фірма Термоізоляція ЛТД про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності оціночно - будівельну та оціночно - земельну експертизи, доручивши її проведення Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, адреса: 43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16. Клопотання мотивоване тим, що Звіт про незалежну оцінку майна (комплекс нерухомого майна), виконаний приватним підприємством Аналітичне бюро інновацій та консалтингу та Звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки, виконаний ТзОВ Альянс-Укрексперт, відповідно до яких ринкова вартість належних відповідачу об'єктів нерухомості і земельної ділянки станом на 25.02.2016 року складає 1 388 000 грн., не можуть бути прийнятими до уваги та вважатись належним доказом визначення вартості предмета іпотеки, оскільки зазначений вид вартості майна у звітах - ринкова вартість не відповідає умовам Іпотечного договору. Враховуючи те, що в даній справі істотне значення має саме вартість предмету іпотеки, за якою позивач має намір набути право власності, яка встановлюється на підставі оцінки об'єкта оціночної діяльності, а звіти, що містяться в матеріалах справи є необ'єктивними та такими, що зроблені з порушенням вимог чинного законодавства, вирішити спір в межах даного предмету спору між сторонами неможливо без призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 по справі №903/1/16 призначено у справі № 903/1/16 судову експертизу. Проведення експертизи було доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставити наступні питання: 1. Яка ринкова вартість вартість комплексу нерухомого майна, а саме: - цегляна будівля матеріального складу, загальною площею 1630,2 кв.м., позначена на плані літерою „А1", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд. 1; - цегляна будівля майстерні з виготовлення металевих покриттів, загальною площею 542 кв.м., позначена на плані літерою „В1", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир- Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1; - цегляна будівля адмінприміщення, загальною площею 380,7 кв.м., позначена на плані літерою „Б-2", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1? 2. Яка ринкова вартість земельної ділянки площею 18902 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 07:102:000:00:01:002:4853, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд. 1?

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 провадження у справі №903/1/16 зупинено до надходження в Рівненський апеляційний господарський суд висновку судової експертизи та матеріалів справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату від 15.08.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Петухова М.Г. з 04.08.2016 по 02.09.2016 та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.08.2016 у справі № 903/1/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 по справі №903/1/16 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі № 903/1/16 до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. та призначено її розгляд на 25.08.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату від 25.08.2016 у зв'язку із відпусткою з 25.08.2016 по 26.08.2016 судді Філіпової Т.Л. та судді Василишина А.Р. з 25.08.2016 по 26.08.2016 та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.08.2016 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Дужич С.П., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 по справі №903/1/16 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі № 903/1/16 до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Дужич С.П., суддя Олексюк Г.Є.

18.04.2017 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судового експерта ОСОБА_6 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за №7643-7646 від 28.02.2017.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 по справі №903/1/16 провадження у справі № 903/1/16 поновлено та розгляду справи призначено на 18.05.2017 об 10:00 год..

В судовому засіданні 18.05.2017 представник позивача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 18.05.2017 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Крім того, 18.05.2017 у судовому засіданні представник позивача подав заяву про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі №903/1/16 та розглядати її у більш тривалий строк, ніж передбачено ст.102 ГПК України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 по справі №903/1/16 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі №903/1/16 по 23.06.2017 включно. Розгляд справи відкладено на 08.06.2017 об 12:00 год. Витребувано у сторін по справі: - у Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - детальний та огрунтований розрахунок сум прострочених відсотків та пені, нарахованої за прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору №0285-01-10 від 30.11.2010 з наступним поясненням: з яких сум або суми складається сума прострочених відсотків, яка взята для обрахунку пені за прострочення сплати відсотків та підстави нарахування даної пені саме за період з 15.03.2015 - 15.09.2015 - даний розрахунок зобов`язано надати суду до 05.06.2017; - у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД - належним чином завірені примірники рішення Рівненського міського суду від 12.08.2016 та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12.01.2017 по справі №2-7559/11 - дані документи зобов`язано надати суду до 05.06.2017.

06.06.2017 на адресу суду від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма «Термоізоляція» ЛТД надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2017 до якого додані копії рішення Рівненського міського суду у справі №2-7559/11 від 12.08.2016 та копію ухвали Рівненського апеляційного суду від 12.01.2017 (провадження №22-ц/787/50/2017).

Відповідачем вимоги ухвали суду від 18.05.2017 щодо надання суду детального та огрунтованого розрахунку сум прострочених відсотків та пені, нарахованої за прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору №0285-01-10 від 30.11.2010 з наступним поясненням: з яких сум або суми складається сума прострочених відсотків, яка взята для обрахунку пені за прострочення сплати відсотків та підстави нарахування даної пені саме за період з 15.03.2015 - 15.09.2015 не виконано, детальний розрахунок на дату вказану судом 05.06.2017 та у судове засідання 08.06.2015 позивачем не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.06.2017 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 12.03.2016 є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях 25.05.2016, 22.06.2016, 18.05.2017, 08.06.2017, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" задоволити, рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі №903/1/16 слід скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2010 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» було укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №0285-01-10 (а.с. 11-15 т.1) з додатком. Згідно з п. 1.1, договору, якого банк відкриває позичальнику невідновлювлювальну кредитну лінію на загальну суму 6 600 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком погашення кредитної лінії (додаток №1 до цього договору) з остаточним терміном погашення до 29 листопада 2013 року і сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 21% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в підпункті б, в п. 3.1. цього договору, сплатити відсотки у підвищеному розмірі).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти банку відповідно до графіку погашення кредитної лінії (додаток №1 до договору) з остаточним терміном погашення до 29 листопада 2013, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.

Відповідно до 3.1. договору про невідновлювальну кредитну лінію позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 21% річних (у розмірі, зазначеному в п. 1.1. договору) за період з дня видачі до терміну повернення кредиту, зазначеного в п.2.4. цього договору;

б) у разі порушення позичальником термінів погашення, згідно з графіком (додаток 1 до договору), 31,50% річних від суми своєчасно невиконаного зобов'язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї кредитної (основної) заборгованості;

в) 31,50% річних за період з 30 листопада 2013р. до дня фактичного погашення кредитної (основної) заборгованості.

Згідно п. 3.4 договору, нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами проводиться щомісячно. Позичальник сплачує відсотки в термін з 26 числа кожного місяця і не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний термін сплачуються відсотки, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно). Позичальник сплачує відсотки за останній період (тобто, звітний період, в якому настає термін повернення кредита) не пізніше терміна повернення кредита, зазначеного в п.2.2.цього договору. Якщо позичальник використає своє право достроково повернути отриманні кредитні кошти, тобто достроково погасити позичкову заборгованість або її частину, то одночасно з погашенням основної (позичкової) заборгованості (або її частини). Позичальник зобов`язан сплатити банку відсотки за весь період використання, нараховані на суму основної заборгованості (частини основної заборгованості, яка погашається) до дати погашення.

У п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 договору, сторонами було погоджено, що банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати відсотків за весь період використання кредиту до настання терміну, вказаного в п.2.4 цього договору, а позичальник зобов`язан повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі відсотки протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання вимоги банку. При невиконанні позичальником вказаних в п.6.1 цього договору зобов`язань по поверненню кредиту і сплати відсотків за вимогою банка у встановлений вказаним пунктом термін (зобов`язання дострокового повернення кредиту і сплати відсотків за вимогою банку в передбачених договором випадках) банк має право звернути стягнення на предмет застави (якщо в забезпечення зобов`язаннь по цьому договору був укладений договір застави). Дострокове повернення кредиту і сплати відсотків не звільняє позичальника від передбачених розділом 7 цього договору відповідальності за порушення умов договору. У випадку пред`явлення банком вимоги дострокового повернення кредитних коштів сплати відсотків відповідно до п.6.1 цього договору будь-яка подальша видача банком позичальнику кредитних коштів по цьому договору припиняється.

Відповідно до п.7.1. договору про невідновлювальну кредитну лінію за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується в разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п.2.4., 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. цього договору, а також будь-яких інших термінів оплати, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від обовязку сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Крім того, сторонами було складено та підписано додаток №1 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010р., який є невід'ємною частиною договору та в якому сторони погодили наступний графік погашення кредитної лінії:- платіж № 1 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.03.2011р.; - платіж № 2 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.04.2011р.; - платіж № 3 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.05.2011р.; - платіж № 4 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.06.2011р.; - платіж № 5 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.07.2011р.; - платіж № 6 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.08.2011р.; - платіж № 7 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.09.2011р.; - платіж № 8 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.10:2011р.; - платіж № 9 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.11.2011р.; - платіж № 10 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.03.2012р.; - платіж № 11 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.04.2012р.; - платіж № 12 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.05.2012р.; - платіж № 13 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.06.2012р.; - платіж № 14 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.07.2012р.; - платіж № 15 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.08.2012р.; - платіж № 16 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.09.2012р.; - платіж № 17 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.10.2012р.; - платіж № 18 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.11.2012р.; - платіж № 19 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.03.2013р.; - платіж № 20 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.04.2013р.; - платіж № 21 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.05.2013р.; - платіж № 22 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.06.2013р.; - платіж № 23 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.07.2013р.; - платіж № 24 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.08.2013р.; - платіж № 25 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 30.09.2013р.; - платіж № 26 в розмірі 244 444,44 грн. з датою погашення до 31.10.2013р.; - платіж № 27 в розмірі 244 444,56 грн. з датою погашення до 29.11.2013р., а всього 6600000 грн.

Згідно із п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В забезпечення договору про невідновлювальну кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010, 30.11.2010 було укладено іпотечний договір №04151/1110 між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД, яке є майновим поручителем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» та ОСОБА_5 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»(а.с. 16-18 т.1), відповідно до п. 1 якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухомо майно: - цегляна будівля матеріального складу, загальною площею 1630,2 кв.м., позначена на плані літерою „А1", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд. 1; - цегляна будівля майстерні з виготовлення металевих покриттів, загальною площею 542 кв.м., позначена на плані літерою „В1", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир- Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1; - цегляна будівля адмінприміщення, загальною площею 380,7 кв.м., позначена на плані літерою „Б-2",що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1; - земельна ділянка, площею 18902 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 07:102:000:00:01:002:4853, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд. 1.

Пунктом 2 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за договором про невідновлювану кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником (надалі - основне зобов'язання) на суму 6600000 грн. строком до 29.11.2013 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи із процентної ставки: - 21% річних, за період з дня видачі до строку повернення кредиту згідно з умовами основного зобов'язання; - в разі порушеній позичальником термінів погашення, згідно з графіком (додаток 1 до основного зобов'язання), 31,5% річних, від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно з вищезазначеним графіком, за період з моменту непогашених суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості; - 31,5% річних за період зі строку повернення кредиту згідно з умовами основного зобов'язання до дня фактичного погашення кредиту; - 25% річних у випадку невиконання зобов'язань передбачених пунктом З.7 або 8:3. основного зобов'язання, а також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки. за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих, прострочкою платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно в строки, передбачені умовами основного зобов'язання.

Відповідно до п. 3 іпотечного договору, узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки становить 2329100,00 грн., в тому числі вартість земельної ділянки 679338,00 грн. Сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися за ліквідаційною вартістю предмета іпотеки. Ліквідаційна вартість предмета іпотеки це вартість, яка може бути отримана за умови продажу предмета іпотеки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Узгоджена сторонами ліквідаційна вартість предмета іпотеки становить 2163735 грн.

Пунктом 4 договору іпотеки передбачено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі наступних документів: - цегляна будівля матеріального складу, загальною площею 1630,2 кв.м. позначена на плані літерою «А1», що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул.. Наталії Ужвій, буд.1 на підставі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна виданого 28.10.2004 виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради. Право власності зареєстровано Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 29.10.2004, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5238582 від 29.10.2004(а.с.21-22т.1); - цегляна будівля майстерні з виготовлення металевих покриттів, загальною площею 542,0 кв.м позначена на плані літерою «В-1», що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул.. Наталії Ужвій, буд.1 на підставі рішення Володимр-Волинського міського суду 2-1415 від 22.12.2004. Право власності зареєстроване Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 31.01.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6371357 від 31.01.2005(а.с.23-24, 26 т.1) ; - цегляна будівля адмінприміщення , загальною площею 380,7 кв.м. позначена на плані літерою «Б-2», що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул.. Наталії Ужвій, буд.1 на підставі рішення Володимир-Волинського міського суду 2-1415 від 22.12.2004. Право власності зареєстроване Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 31.01.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6371259 від 31.01.2005.(а.с. 23-24, 25); - земельна ділянка, площею 18902,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул. НаталіїУжвій, буд.1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого Володимир-Волинською міською радою 05.03.2005, серія ВЛ №064033, яка зареєстрована за кадастровим №07:102:000:00:01:002:4853(а.с. 27-28 т.1).

Відповідно до п. 8.4.3 іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання строку виконання позичальником зобовязань, забезпечених іпотечним договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Згідно з п. 10 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки (у тому числі при самостійному продажу іпотеко держателем та при передачі предмету іпотеки іпотекодержателю у власність та ін.) здійснюється за ліквідаційною вартістю предмету іпотеки.

Пунктами 11, 11.1, 11.2 іпотечного договору передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено іпотекодавцем виключно в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 11.3, 11.3.1, 11.3.2 іпотечного договору, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п.п. 11.3.1 та 11.3.2 цього пункту договору: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Іпотечний договір підписано та скріплено печатками сторін, 30.11.2010 посвідчено приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 4062.

З урахуванням положень п.8.4.8 іпотечного договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов основного зобов`язання , у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов`язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до основного зобов`язання (кредитного договору), заявить позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у основному зобов`язанні (кредитному договорі), а позичальник не виконає зазначене зобов`язання.

Таким чином, у зв`язку з допущеними ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» простроченнями у сплаті кредитних платежів, ОСОБА_5 акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" було реалізовано право на дострокове повернення повної суми заборгованості за цим договором шляхом надсилання повідомлень позичальнику та іпотекодавцю (відповідачу)(а.с 30 т.1).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до копії квитанції УДППЗ «Укрпошта» від 28.12.2015 про направлення рекомендованого листа, ОСОБА_5 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит»» було надіслано на адресу іпотекодавця - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД та основного боржника - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» вимогу №9-246320 датовану 15.09.2015 (а.с. 30 т.1), у якій зазначалось про невиконання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» своїх зобов`язань за договору про невідновлювальну кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010. щодо повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом і пені та вимагалось від іпотекодавця - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД протягом 30-денного строку усунути порушення умов кредитного договору погасити заборгованість, яка станом на 15.09.2015 становить 10544882,43 грн.

У вимозі зазначено, що у разі невиконання даних вимог, банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно. Отримання зазначеної вимоги іпотекодавцем не заперечується, що підтверджено останнім. Відповідей на вказану вимогу не надано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Неналежне виконання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» умов договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №0285-01-10 від 30.11.2010. слугувало підставою для звернення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в січні 2016 року з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий ТзОВ Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД згідно іпотечного договору №04151/1110 від 30.11.2010, який був укладений між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД, яке є майновим поручителем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» та ОСОБА_5 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»(а.с. 16-18 т.1) в забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за договором про невідновлювальну кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010 укладеного між іпотекодержателем ОСОБА_5 акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та позичальником ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю-фірма «Ізол» на суму 6600000 грн. 00 коп. строком до 29.11.2013( п.2 договору іпотеки).

Позивач в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №9-246320 від 03.03.2016, якою визначено ринкову вартість (ціну) предмету іпотеки в сумі 1388000,00 грн., зазначає, що станом на 15.09.2015 заборгованість перед позивачем за договором кредиту становить 10544882,43 грн., з них: сума простроченої заборгованості за кредитом - 1970000 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 6175947,85 грн. за період з 30.11.2010 по 15.09.2015; пеня за порушення строку повернення кредиту за період з 15.03.2015 по 15.09.2015 в розмірі 592943,01 грн., пеня за порушення строків сплати процентів за період з 15.03.2015 по 15.09.2015 в розмірі 1805991,57 грн.

Просить звернути стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на майно майнового поручителя, посилаючись на ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Приписами ст.ст. 12, 13, 14, 15, 16, 20 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у визначений спосіб або інший спосіб, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист при зверненні до суду, позивач вказав у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право та спосіб його захисту, зазначивши, що нормами чинного законодавства не виключається можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, як один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту виділяються способи, які застосовуються судом, та способи, які можуть бути використані сторонами правовідносин самостійно.

Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, вибираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до положень п. 11.3.1 іпотечного договору, встановлено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»

Даним пунктом іпотечного договору, сторони узгодили порядок набуття права власності на іпотечне майно відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку»..

У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями ч.ч. 2, 3 зазначеної статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Положення ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки, а регламентують порядок переходу і оформлення цього права у позасудовому порядку.

Зазначені норми узгоджуються із положеннями ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст. 39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються крім іншого спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження серед яких передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Колегія суддів відзначає, що на підставі положень ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов`язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому визначальним є факт згоди чи відсутності згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності іпотекоджержателю на предмет іпотеки, звернення банку до державного реєстратора для державної реєстрації права власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у ст. 335 та ст. 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-1851цс15, від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16 та від 26.10.2016 у справі № 6-1625цс16, від 21.09.2016 у справі № 6-1685цс16, від 22.03.2017 у справі №6-2967цс16 у яких скасовано рішення судів щодо звернення стягнення на майно шляхом визнання прав власності на предмет іпотеки, яка врахована апеляційним господарським судом під час вирішення даного спору.

Крім того, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять докази, що ОСОБА_5 акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" було реалізовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмети іпотеки та банк звертався до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно.

Відсутність звернення банку до державного реєстратора для реєстрації права власності та відповідно прийняття державним реєстратором рішення з вказівкою вичерпного переліку підстав, як це передбачено ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для наявності/відсутності підстав для такої реєстрації (крім арешту) свідчить про невикористання банком наданого йому права набуття права власності на предмет іпотеки в досудовому порядку.

Так, пунктом 8.4.14 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель має право на обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже в межах, передбачених п. 11.3.1 цього договору, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" та умовами цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами іпотечного договору, в розділі 11.3.1 міститься відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Колегія суддів приходить до висновку, що підписанням цього договору іпотекодавець засвідчив, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору, кредитного договору та вимоги чинного законодавства.

Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

У даному випадку, це можливість позасудового задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки, порядок переходу права власності на яких погоджено сторонами в умовах укладеного між ними іпотечного договору (п. 11.3 іпотечного договору).

Поряд з зазначеним в п. 11.1 іпотечного договору передбачено також право іпотекодавця звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, що узгоджується з ч. 3 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та може бути здійснене за наявності інших, відмінних від зазначених у п. 11.3.1 договору, підстав, шляхом постановлення у рішенні способу реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів (ст. 41 Закону України "Про іпотеку") (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), або застосування процедури продажу, встановленої (ст. 38 Закону України "Про іпотеку") (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, однак звернення стягнення шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у даних правовідносинах має здійснюватись у спосіб погоджений сторонами в іпотечному договорі, а саме в позасудовому порядку, оскільки умовами договору передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, і такий спосіб захисту права передбачено іпотечним договором.

Оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження, зокрема пункт 11.3.1 в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку), банк не довів, що звертався до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно, та що у державного реєстратора наявні підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, у зв'язку з відмінним теперішнім власником майна від іпотекодавця за іпотечним договором, чи відмінним на даний час обсягом майна від того, що передавалося в іпотеку відповідно до вищезазначеного договору, тощо.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що право позивача задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у зв'язку з неналежним виконання боржником договірних зобов'язань щодо повернення кредиту, встановлено законом, однак колегія суддів зазначає про помилковість обраного позивачем способу звернення стягнення на майно, а саме за рішенням суду, вимогу про задоволення якого банком заявлено з посиланням на ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та п. 11.3.1 іпотечного договору, які передбачають застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Окрім того, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку).

У частині 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено загальне правило про те, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Тобто відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.

Отже, у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотекодержатель як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Відповідач є майновим поручителем, а тому його відповідальність перед позивачем за невиконання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Ізол» умов договору про невідновлювану кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010 обмежується виключно вартістю предмета іпотеки. Узгоджена сторонами ринкова вартість предмета іпотеки становить 2329100,00 грн. (п. 3 іпотечного договору).

Натомість позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за ціною 1388000,00 грн, визначеною оцінювачем в Звіту про незалежну оцінку майна (комплекс нерухомого майна), виконаного приватним підприємством Аналітичне бюро інновацій та консалтингу та Звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, виконаного ТзОВ Альянс-Укрексперт, та не у спосіб його продажу за рішенням суду на прилюдних торгах в порядку ст. ст. 38 , 39 Закону України "Про іпотеку", а шляхом визнання права власності на нього, посилаючись на ст. 37 цього Закону, яка не встановлює судовий порядок набуття права власності на іпотечне майно та не регулює питання визначення його вартості, що в розумінні ст. 11 цього Закону має важливе юридичне значення.

Колегія суддів відзначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки майнового поручителя здійснюється на підставі рішення суду, у якому на вимогу положення ст. 39 Закону України "Про іпотеку" обов'язково зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Встановлення ринкової вартості (початкової ціни) предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, та визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" судова палата у цивільних справах Верховного Суду України прийшли до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону або за договірною вартістю, або шляхом оцінки (постанова Верховного суду України від 07.10.2015 №6-1935цс-15).

З метою дослідження правомірності використання судом першої інстанції під час вирішення спору в якості доказу Звіту про незалежну оцінку майна (комплекс нерухомого майна), виконаного приватним підприємством Аналітичне бюро інновацій та консалтингу та Звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, виконаного ТзОВ Альянс-Укрексперт, відповідно до яких ринкова вартість належних відповідачу об'єктів нерухомості і земельної ділянки станом на 25.02.2016 складає 1388000 грн., колегією суддів задоволено клопотання про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз, а саме: ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 по справі №903/1/16 призначено у справі № 903/1/16 судову експертизу. Проведення експертизи доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставити наступні питання: 1. Яка ринкова вартість комплексу нерухомого майна, а саме: - цегляна будівля матеріального складу, загальною площею 1630,2 кв.м., позначена на плані літерою „А1", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд. 1; - цегляна будівля майстерні з виготовлення металевих покриттів, загальною площею 542 кв.м., позначена на плані літерою „В1", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир- Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1; - цегляна будівля адмінприміщення, загальною площею 380,7 кв.м., позначена на плані літерою „Б-2", що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд.1. 2. Яка ринкова вартість земельної ділянки площею 18902 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 07:102:000:00:01:002:4853, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, буд. 1.

За результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта №7643-7646 від 28.02.2017 в якому експерт прийшов до висновку, що загальна вартість комплексу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.. Наталії Ужвій, буд. 1а, визначена станом на дату проведення експертизи, становить: 1332000,00 грн., в тому числі: - цегляна будівля матеріального складу (літ.А-1), загальною площею 1630,2 кв.м. 527000,00 грн.; - цегляна будівля майстерні з виготовлення металевих покриттів (літ. В-1), загальною площею 542 кв.м. 500000,00 грн.; - цегляна будівля адмінприміщення (літ. Б-2), загальною площею 380,7 кв.м. 305000,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки площею 18902 кв.м., кадастровий номер 07:102:000:00:01:002:4853, що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.. Наталії Ужвій, буд 1, визначена на дату проведення експертизи, становить: 1330000,00 грн. Загальна сума ринкової вартості нерухомого майна та земельної ділянки становить 2662000,00 грн.(а.с. 128-183 т.2)

Отже, даним висновком експерта спростовано висновки викладені у Звіті про незалежну оцінку майна (комплекс нерухомого майна), виконаного приватним підприємством Аналітичне бюро інновацій та консалтингу та Звіті з експертної грошової оцінки земельної ділянки, виконаного ТзОВ Альянс-Укрексперт відповідно до яких ринкова вартість належних відповідачу об'єктів нерухомості і земельної ділянки станом на 25.02.2016 складає 1388000 грн.

В судовому засіданні 18.05.2017 колегію суддів вирішено в якості ринкової вартості належних відповідачу об'єктів нерухомості і земельної ділянки використовувати суму визначену висновком Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №7643-7646 за результатами судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за матеріалами господарської справи №903/1/16, а саме: 2662000,00 грн. Представниками сторін в судовому засіданні 18.05.2017 заперечень, щодо висновку експерта та ринкової вартості належних відповідачу об'єктів нерухомості і земельної ділянки в розмірі 2662000,00 грн., не заявлено. Дана позиція представників сторін підтверджена протоколом судового засідання від 18.05.2017 по справі №903/1/16.

За наведених обставин, судом не може бути прийнята до уваги визначена позивачем в односторонньому порядку вартість предмета іпотеки, що додатково спростовує доводи позивача про відповідність обраного способу захисту порушеного права, що полягає у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду.

Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що право позивача задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у зв'язку з неналежним виконання боржником договірних зобов'язань щодо повернення кредиту, встановлено законом, однак колегія суддів зазначає про помилковість обраного позивачем способу звернення стягнення на майно, а саме за рішенням суду, вимогу про задоволення якого банком заявлено з посиланням на ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та п. 11.3.1 іпотечного договору, які передбачають застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до нього права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права воасності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку"). Така ж правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 28.09.2016 у справі №6-1243цс16.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 12.01.2017 по справі № 2-7559/11 позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Ізол», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ТзОВ фірма «Фротон», ТзОВ Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, із кожної окремо, як поручителів ТОВ «Ізол», на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору №0285-01-10 від 30.11.2010, основного боргу кредиту 1970000,00 грн.; суму простроченої заборгованості по відсотках 6175947,85 грн., суму пені за прострочення заборгованості по відсоткам 176361,136 грн., а всього 8322308,986 грн., встановлені обставини, які підтверджують наявність суми простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 1970000,00 грн. та суми простроченої заборгованості по відсоткам 6175947,85 грн. Дане рішення набрало законної сили 12.01.2017

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12.01.2017 по справі №2-7559/11, провадження №22-ц/787/50/2017, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12.08.2016 в частині вирішення позовних вимог АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії Північно-Західне регіональне управління АТ"Банк "Фінанси та Кредит" до ТзОВ "Ізол", ТзОВ фірма "Фротон", ТзОВ "Володимир-Волинська фірма "Термоізолядція "ЛТД" скасовано та провадження у справі в цій частині закрито, на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України. Оскільки, справа з позовними вимогами про стягнення заборгованості по кредитному договору №0285-01-10 від 30.11.2010 до вищезгаданих юридичних осіб не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак, вказаними судовими рішеннями відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, встановлено обставини, що не потребують доказуванню, щодо суми основного боргу - 1970000,00 грн., суми простроченої заборгованості по відсотках - 6175947,85 грн., суми пені за прострочення заборгованості по відсоткам - 176361,136 грн. за період з 15.03.2015 по 15.09.2015.

З матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості вбачається часткове погашення по кредиту позичальником в 2013, 2015, тобто вчинення дій, що свідчать про визнання ним боргу, а відтак відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності для стягнення кредитної заборгованості перервався, а після переривання почався заново та на час звернення позивача з позовом (позовну заяву позивач надсилав до суду 30.12.2015р.) не закінчився.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідно до п.п. 1.1, 2.4 договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №0285-01-10 від 30.11.2010, остаточним терміном погашення основної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами встановлено 29.11.2013. Отже, стягаючи пеню, слід ураховувати строки давності, установлені законодавством. Загальний строк позовної давності становить три роки. Проте для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальний строк позовної давності. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК). Це означає, що звернутися до суду за стягненням пені кредитор може тільки протягом року з моменту виникнення права на її нарахування.

В даному випадку, договором передбачено, що відсотки за користування кредитними коштами мають бути погашені позичальником не пізніше 29.11.2013. Тобто з наступного дня з 30.11.2013 у банка виникає право на нарахування пені за прострочення платежу.

Але з огляду на правову природу пені, що нараховується за кожен день прострочення, право подати позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму. А позовна давність за позовом про стягнення пені згідно зі ст. 253 ЦК України обчислюється окремо за кожним днем, за який нараховується пеня, починаючи з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (п. 3 розділу «Спори, що виникають із договорів позики, кредитних договорів» Висновків ВСУ від 01.03.15 викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014 р.). Із цього випливає, що право на стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду в межах строку позовної давності за основною вимогою (постанова Судової палати в цивільних справах ВСУ від 19.11.14 р. у справі № 6-160цс14).

Окрім строку позовної давності законодавством установлено строк, після закінчення якого припиняється нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України цей строк становить 6 місяців із того дня, коли зобов'язання повинне було бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Іншими словами, шість місяців це той період часу, за який можна нарахувати пеню або штраф. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14(зі змінами)).

Отже, договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №0285-01-10 від 30.11.2010 передбачено, що погашення 21% відсотків річних за користування кредитними коштами має бути 29.11.2013. Станом на 30.12.2015 зазначена сума не надійшла, і банк приймає рішення звернутися з цього дня до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Пунктом 7.1 договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Жодних особливих умов щодо строків нарахування пені договір не містить. У такому разі пеню за прострочення платежу можна нарахувати за період із 30.11.2013 по 30.05.2014 (6 місяців), а з урахуванням строку позовної давності стягнути лише пеню, нараховану з 30.12.2015 (з дати подання позову відлічуємо назад 12 місяців).

Тобто в даному випадку через особливості перебігу строку позовної давності позивачем необгрунтовано нараховано пеню за період із 15.03.2015 по 15.09.2015.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що додатком №1 до договору про невідновлювальну кредитну лінію №0285-01-10 від 30.11.2010 строки погашення кредиту, пеня за порушення строку повернення кредиту за період з 15.03.2015 по 15.09.2015 в розмірі 592943,01 грн. нарахована без врахування вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Щодо стягнення пені за порушення строків сплати процентів за період з 15.03.2015 по 15.09.2015 в розмірі 1805991,57 грн., колегія суддів відзначає, що позивач не надав належних доказів щодо обгрунтування її нарахування, оскільки згідно рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12.01.2017 по справі № 2-7559/11 банком нараховано пеню за прострочення заборгованості по відсоткам за період з 15.03.2015 по 15.09.2015 в розмірі 1763611,36 грн., яка судом зменшена до 176361,136 грн. і задоволена.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі №903/1/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" слід відмовити з розподілом судових витрат, відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,102,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі №903/1/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2016 у справі №903/1/16 скасувати, прийняти нове:

«В позові відмовити.»

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в

касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Олексюк Г.Є.