Постанова № 67060056, 06.06.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" червня 2017 р. Справа № 906/1306/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Поліщук О.Л. (довіреність №1414 від 12.12.2016р.);

ОСОБА_1 (довіреність №1415 від 12.12.2016р.);

відповідача- Кобилянська Т.В. (довіреність №07-05/2976 від 02.06.2017р.);

третьої особи- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Позивача-ПАТ «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» та Відповідача-Управління праці та соціального за-хисту населення Овруцької РДА Житомирської області на рішення господарського суду Жито-мирської області від 18.04.2017р. у справі №906/1306/16

за позовом ПАТ «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» м.Житомир

до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА

Житомирської області м.Овруч Житомирської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Управління Державної казначейської служби України в Овруцькому

районі м.Овруч Житомирської області

про стягнення 57 026 грн. 96 коп. заборгованості по розрахунках,-

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу зая-влено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2017р. у справі №906/1306/ 16 (суддя Сікорська Н.А.) частково задоволено позов ПАТ «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» (надалі в тексті – Товариство) до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області (надалі в тексті – Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Державної каз-начейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області (надалі в тексті – Казна-чейство) про стягнення 57 026 грн. 96 коп. заборгованості по розрахунках.(т.2, арк.справи 102-105).

Рішенням присуджено до стягнення з Управління на користь Товариства 56 710 грн. 49 коп. компенсації за надані телекомунікаційні послуги. При цьому, відмовлено у 316 грн. 47 коп. ком-пенсації та витрати зі сплати судового збору покладено на Позивача.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Позивач, як оператор телеко-мунікацій, надає послуги зв’язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах. У період з січня 2015р. по грудень 2015р. Позивачем надано послуги зв’язку на пільговій основі, на підтвердження чого останнім подано зведений розрахунок заборгованості за вказані місяці і помісячні розрахун-ки видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг. При цьому, головним розпо-рядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціа-льного захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв’язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області, тому саме на останнє покладено обов’язок щодо виконання зобов’язань з оплати наданих послуг зв’язку на пільгових умовах. Разом з тим, позивач невірно здійснив нарахування на відшкодування послуг зв’язку, наданих на пільгових умовах у грудні 2015 року на суму 316 грн. 47 коп., а тому в цій частині відмовлено. Обґрунтованими та таким, що підля-гають задоволенню є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача компенсації з надання послуг зв’язку пільговій категорії осіб у грудні 2015р. на загальну суму 56 710 грн. 49 коп. Крім того, суд першої інстанції встановив, що розрахунок за надані послуги пільгового зв’язку у грудні 2015р. не був направлений Відповідачу у передбачений чинним законодавством строк, що призвело до того, що останній був позбавлений права перевірити вказаний розрахунок, а тому витрати зі сплати судо-вого збору за подання позову покладаються на Позивача.(т.2, арк.справи 104-105).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, сторони подали скарги до Рівненського апеля-ційного господарського суду. Позивач просить скасувати рішення господарського суду Житомир-ської області від 18.04.2017р. в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат зі сплати судового збору та прийняти в цій частині нове рішення задо-волити позов, а також відшкодувати витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скар-ги з Відповідача.(т.2, арк.справи 124-125). Натомість Відповідач просить скасувати оспорюване рі-шення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. (т.2, арк.справи 138-139).

Позивач зазначає, що суд невірно розцінив дії Відповідача, оскільки саме через несплату останнім компенсації за надані пільговикам телекомунікаційні послуги він був змушений зверну-тися за захистом свого права в суд.(т.2, арк.справи 124). Відповідач вказує, що укладення договору без бюджетних асигнувань відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу є недійсним. Управління не вправі самостійно реєструвати бюджетні зобов’язання, а тому оскільки розрахунки за надані пос-луги Управлінню направлені не були, то в останнього відсутній обов’язок їх оплачувати.(т.2, арк. справи 138).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2017р. поновлено про-пущений строк та прийнято апеляційну скаргу Позивача до провадження, а ухвалами від 24.05. 2017р. поновлено пропущений строк та прийнято до спільного розгляду із скаргою Позивача скар-гу Відповідача, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 121-122,136-137).

Відповідач в запереченнях просить суд залишити апеляційну скаргу Позивача без задово-лення та підтримує свою апеляційну скаргу, крім того, вказує, що спір непідвідомчий господарсь-кому суду, оскільки Управління є суб’єктом владних повноважень. Позивач у відзиві заперечує проти доводів та вимог скарги Управління, просить суд залишити її без задоволення.(т.2, арк.спра-ви 154, 161-162).

Крім того на виконання вимог ухвали від 28.02.2017р. Управління подало докази надсилан-ня копій рішення та апеляційної скарги у справі №918/1311/16 третім особам.(арк справи 121-127).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2017р. представники Позивача підтрима-ли свою апеляційну скаргу, надали пояснення в обґрунтування правової позиції та заперечили про-ти апеляційної скарги Відповідача. Представник Відповідача підтримав доводи своєї скарги та за-перечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Позивача, надав свої пояснення.

Третя особа не забезпечила явку свого представника у призначене на 06.06.2017р. судове за-сідання, хоч про час та місце розгляду скарги була повідомлена у встановленому порядку.(т.2, арк. справи 160).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що предметом діяльності ПАТ «Укртелеком», зокрема, є на-дання телекомунікаційних послуг, у тому числі місцевого, міжнародного та рухомого (мобільного) зв’язку, комп’ютерного зв’язку, радіозв’язку, послуг цифрового телебачення, інших послуг муль-тисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.(п.2.2.1 Статуту; т. 1, арк.справи 56).

Позивач – Житомирська філія ПАТ «Укртелеком» є відокремленим підрозділом та діє на під-ставі положення про Житомирську філію ПАТ «Укртелеком», затвердженого рішенням Наглядової ради ПАТ «Укртелеком».(т.1, арк.справи 58-59).

Матеріалами справи стверджено, що у період з січня 2015 року по грудень 2015 року Това-риство надало телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 274 789 грн. 39 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету, про що свідчать зве-дений розрахунок заборгованості за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., акти звірки розрахунків за надані послуги, на які надаються пільги форми 3-пільга станом на 01.09.2015р. та на 01.08.2015 р., розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг та зведений роз-рахунок за надані послуги у грудні 2015р. ПАТ «Укртелеком» Житомирською філією ЦОА №15.(т. 1, арк.справи 10-54, 105-106).

Крім того, матеріали справи містять:

- акт звіряння розрахунків станом 01.01.2016р. за надані населенню послуги, на які розпов-сюджуються пільги, укладений Житомирською філією ПАТ «Укртелеком» ЦОА №15 та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, з якого вбачається, що сторони погодили розмір забор-гованості станом на 01.01.2016р. в сумі 344 877 грн. 45 коп. при цьому вказаний розмір вартості на-даних послуг обраховувався за період січня-листопада 2015 року.(т.1, арк.справи 87).

- розгорнутий розрахунок видатків Позивача на відшкодування витрат, пов’язаних з надан-ням пільг у грудні 2015 року форми №2-пільга із зазначення всіх осіб, яким надавались послуги позивачем на пільгових умовах у грудні 2015 року на загальну суму 57 026 грн. 96 коп.(т.2, арк. справи 1-69) .

- перевірений Відповідачем розрахунок щодо наданих послуг за грудень 2015 року із зазна-ченням, що: ОСОБА_2 о\р 48-5344, ОСОБА_3 о\р 48-7021 – не мають права на пільгу, ОСОБА_4 о\р 48-18436 – на обліку в ЄДАРП з 03.01.2017p., ОСОБА_5 о\р 48-203047-на обліку в ЄДАРП з 28.01.2016р., ОСОБА_6 о\р 48-203047 – на обліку в ЄДАРП з 25.03.2016р., ОСОБА_7 о\р 48-203865 – на обліку в ЄДАРП з 23.03.2016р., ОСОБА_8 о\р 48-202065 – помер 29.11. 2015р., ОСОБА_9 о\р 48-200667 – померла 10.12.2015р. ОСОБА_10 о\р 48-205556 – помер 25.11.2015 р., ОСОБА_11М, о\р 48-203491 – на обліку в ЄДАРП не перебуває, ОСОБА_12 о\р 48-208800 – помер 26.10.2015р., ОСОБА_13 о\р 48-209393 – помер 04.10.2015р., ОСОБА_14А, о\р 48-19013 – на обліку в ЄДАРП з 28.04.2016р., ОСОБА_15 о\р 48-207510 – на обліку в ЄДАРП не перебуває; ОСОБА_16 о\р 48-206363, ОСОБА_17 о\р 48-209076 – призупинено право на пі-льги відповідно до Постанови №389 від 04.06.2015. За висновком Відповідача, Позивач невірно здійснив нарахування на відшкодування послуг зв’язку, наданих на пільгових умовах у грудні 2015 року на суму 316 грн. 47 коп.(т.2, арк.справи 72-74).

Як вже зазначалося суд першої інстанції частково задоволив позов, присудивши до стяг-нення з Відповідача на користь Позивача 56 710 грн. 49 коп. компенсації за надані телекомуніка-ційні послуги.(т.2, арк.справи 102-105).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом позову є стягнення компенсації, за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення.

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сто-рони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зо-бов’язання має виконуватись належним чи-ном відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного за-конодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціаль-ний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Закону України «Про охорону дитинства» для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв’язку.

Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законо-давства України.(ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації»).

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених пос-тановою КМУ №295 від 11.04.2012р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлен-ня ним документа, що підтверджує право на пільги.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач як оператор телекомунікацій, надає послуги зв’язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах.

Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінан-сування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціа-льного захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансуван-ня видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення прова-диться за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах об-сягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фак-тично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами – надава-чами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 чи-сла місяця, що настає за звітним, щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електро-енергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утри-мання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких не-чистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв’язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).(п.5 Порядку).

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, непроведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11 січня 2005р. №20.

Варто також зазначити, що абз.2 п.12 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за заз-наченими державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на поча-ток року, провадиться першочергово.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №117 від 29.01.2003р. «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі – Реєстр), – автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із зако-нами України (далі – пільговики).

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автоном-ної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київ-ської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту на-селення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підроз-ділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.

Відповідно до п.3 вказаного Положення, Управління праці та соціального захисту населен-ня районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі – уповноваж-жені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положен-ня інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані піль-говикам послуги;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної обліко-вої картки згідно з формою « 1-пільга», в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, тощо.

Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов’язання щодо виплати субси-дій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв’язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Каз-начейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з дер-жавного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.(ст.102 Бюджетного кодексу України).

З огляду на зазначені приписи законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного виснов-ку, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання дер-жавних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв’язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Управління праці та соціально-го захисту населення Овруцької РДА Житомирської області, тому саме на нього покладено обов’-язок з оплати наданих послуг зв’язку на пільгових умовах.

Обов’язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів спра-ви –у грудні 2015р. Позивач надавав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, обчисливши вартість даних послуг в загальній сумі 57 026 грн. 96 коп.(т.2, арк.справи 1-69). Проте, як вірно вказується Відповідачем – 316 грн. 47 коп. нараховані безпідставно.(т.2, арк.справи 72-74).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відшкодування Позивачеві такої компен-сації Відповідачем.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що з у листі від 30.06.2011р. №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз’яснило, що деякі програми, які відно-сяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводи-ться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих жи-тлово-комунальних послуг та послуг зв’язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визна-чених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів відхиляє доводи Відпові-дача щодо несвоєчасного подання Позивачем документів на відшкодування компенсації за надані протягом грудня 2015 року послуги та як наслідок – порушення вимог п.4 ст.48 Бюджетного кодек-су України.

Так, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансуван-ня видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або частково-го звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умо-вах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Доводи Відповідача щодо відсутності правових підстав для здійснення відшкодування вит-рат на послуги зв’язку для пільгових категорій через зміни в законодавстві, а саме – відсутністю у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків у вигляді субвенції з дер-жавного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, відхиляються колегією суддів оскільки за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втра-тою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зокрема, до 01 січня 2016 року фінансування витрат за надані телекомунікаційні послуги здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету на відповідний рік у вигляді субвенції місцевим бюджетам та відповідно до механізму, передбаченого Постановою КМУ від 04.03.2002р. №256, у Законі України «Про державний бюджет України на 2016 рік» дані видатки відсутні. Разом з тим, послуги зв’язку надані у 2015 році, а тому на правовідносини щодо відшкодування даних виплат, які виникли з 01 січня 2016 року – не розповсюджуються.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у Відповідача були усі правові підстави для від-шкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за грудень 2015 року.

Крім того, щодо доводів Відповідача про неможливість здійснення вищевказаного відшко-дування у зв’язку з відсутністю бюджетних асигнувань для таких виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для зві-льнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможли-вості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рі-шення від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. №7-рп/2004, від 1 грудня 2004р. № 20-рп/2004, від 9 липня 2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 9 липня 2007року №6-рп/2007, Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить грома-дян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зо-бов’язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006р. №3477-IV суди застосовують при розгля-ді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти Укра-їни» (заява №63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не до-пускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв’язку з цим, Європей-ський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими та Закону України «Про Дер-жавний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалю-вали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005р. у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004р. зазначено, що від-сутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підста-вою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05. 2012р. у справі №11/446.

Крім того, відхиляються як безпідставні посилання Відповідача, викладені у запереченні на апеляційну скаргу (т.2, арк.справи 154-зворот) на підсудність даного спору адміністративним су-дам, з урахуванням наступного.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесе-ні процесуальним законом до їх підсудності.

Крім того, в Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 №3.2-2005 вказа-но, що у випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самовряду-вання, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні уп-равлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирі-шуватись адміністративним судом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що суд першої інстанції правомірно розглянув спір, оскільки, компенсуючи вартість наданих телекомунікаційних послуг, Відповідач не виконує адміністративні функції, а здійснює господарську діяльність, оскіль-ки правовідносини між сторонами, які є юридичними особами, виникли не в результаті здійснення Відповідачем владних управлінських функцій щодо Позивача, у зв’язку з чим місцевий господар-ський суд дійшов вірного висновку також і про те, що даний спір підвідомчий господарським су-дам.

Таким чином, Відповідач не довів відсутності у нього обов’язку відшкодувати Позивачеві витрати на надання телекомунікаційних послуг за грудень 2015 року.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні стягнення 316 грн. 47 коп. компенсації як такої, що нарахована безпідставно, а обґрун-тованою є позовна вимога про стягнення 56 710 грн. 49 коп., яка підлягає задоволенню про що та-кож вірно вказано місцевим господарським судом, тому апеляційну скаргу Відповідача належить залишити без задоволення.

Правомірним вважає колегія суддів і висновок суду першої інстанції, що оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання (передачі) Позивачем розрахунку за надані у грудні 2015р. послуги пільгового зв’язку в передбачений чинним законодавством строк, що зумовило неможли-вість для Відповідача своєчасно перевірити вказаний розрахунок – в діях Позивача, як підприємс-тва, що надає послуги зв’язку на пільговій основі, вбачається зловживання своїми обов’язками, яке проте в подальшому стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оскільки, Позивач не надав жодних доказів своєчасної передачі Управлінню всіх розрахун-ків за надані у грудні 2015р. послуги, а з матеріалів вбачається, що розрахунок видатків на відшко-дування витрат, пов’язаних з наданням пільг у 12/2015 (т.2, арк.справи 1-70) та зведений розраху-нок за надані пільгові послуги у грудні 2015р.(т.1, арк.справи 105-106) – надані лише під час про-вадження у суді першої інстанції на вимогу останнього – колегія суддів погоджується, що саме такі неправильні дії Позивача призвели до виникнення даного спору і тому витрати зі сплати судового збору в порядку статті 49 ГПК України правомірно покладено на Позивача, а тому апеляційна скар-га Позивача безпідставна і також не підлягає задоволенню.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржників про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов’язань Відповідача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про часткову обґрунтованість заявленого позову, а то-му рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційні скарги – без задово-лення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржників зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржува-ного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА Житомирської області та ПАТ «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» на рі-шення господарського суду Житомирської області від 18.04.2017р. у справі №906/1306/16 залиши-ти без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №906/1306/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.