Постанова № 67060011, 23.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа№ 925/376/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.05.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Дорстрой» на рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2017 року

по справі №925/376/16 (суддя - Пащенко А.Д.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод»

до приватного підприємства «Дорстрой»

про стягнення 662 975 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року приватне акціонерне товариство «Черкаський асфальтобетонний завод» (в минулому ПАТ «Черкаський асфальтобетонний завод») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Дорстрой» про стягнення 565 163,65 грн. пені та 97 811,63 грн. штрафу, зумовлених неналежним виконанням зобов'язань зі своєчасного виконання робіт за договором підряду від 16.05.2014 №178/01-468.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 у справі № 925/376/16 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року рішення суду від 06.06.2016 року залишене без змін. Постановою Вищого господарського суду від 31.01.2017 року зазначені судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, під час нового розгляду справи № 925/376/16, рішенням господарського суду Черкаської області від 04.04.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 398749 грн. 88 коп. пені та 5981 грн. 25 коп. судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач - ПП «Дорстрой» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині часткового задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 року апеляційну скаргу по справі № 925/376/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.05.2017 року представник ПП «Дорстрой» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у скарзі та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник ПрАТ «Черкаський асфальтобетонний завод» у судовому засіданні апеляційного господарського суду також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

16 травня 2014 року ПрАТ «Черкаський асфальтобетонний завод» (в минулому ПАТ «Черкаський асфальтобетонний завод») та ПП «Дорстрой» уклали договір підряду № 178/01-468 на виконання додаткових робіт, визначених договором підряду № 468/07 від 09 серпня 2013 року, далі - договір, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати додаткові роботи «Будівництво зливової каналізації по вул. Козацькій» в м. Черкаси до робіт, визначених договором підряду № 468/07 від 09 серпня 2013 року, далі - об'єкт, за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведеними у додатках №№ 1-5 договору, які є невід'ємними його частинами, а також згідно проектно-кошторисної документації на виконання цих робіт.

Пунктом 1.2 договору визначено, що підрядник діє згідно рамкової угоди № 178-468 від 30.04.2014 року. Замовником всього комплексу робіт є Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради.

Ціна договору згідно пункту 3.1 становить 5 154 050 грн. 54 коп.

Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено, що ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін; платіжні зобов'язання підрядника перед субпідрядником за договором виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що протягом 5 банківських днів з моменту перерахування замовником на розрахунковий рахунок підрядника авансу у розмірі 30 % від ціни угоди згідно Постанови КМУ від 09.10.2006 № 1404, підрядник перераховує субпідряднику аванс у розмірі 30 % від ціни договору, які субпідрядник зобов'язується використати на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій та виробів протягом 3 місяців з моменту отримання цих коштів. По закінченню вищевказаного строку, протягом 1 робочого дня, невикористана сума авансу має бути повернута підряднику.

За умовами пунктів 4.2, 4.3 договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 65 банківських днів з моменту і на підставі підписаних підрядником та субпідрядником актів виконаних робіт за формами КБ-2в, № КБ-3; але не раніше, ніж такий розрахунок буде здійснений замовником підряднику.

Пунктом 5.1 договору визначено, що субпідрядник зобов'язаний розпочати роботи за договором протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання ним на свій розрахунковий рахунок авансу згідно п. 4.1 договору та завершити виконання робіт з будівництва об'єкту протягом 9 місяців з дати укладення договору з урахуванням графіку виконання робіт, наведеного у додатку № 5 до договору.

В пункті 5.2 вказано, що при виникненні обставин, що не залежать від субпідрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлені договором строки, у тому числі й такі, що викладені у розділі 9 договору, останній може ставити перед підрядником питання про перегляд цих строків. Рішення про перегляд вищевказаних строків оформлюється додатковою угодою з обґрунтуванням обставин, що перешкоджають виконанню робіт, за підписами сторін.

Відповідно до пункту 5.5 договору після закінчення робіт, субпідрядник готує акт виконаних робіт (форму КБ-2в) у трьох примірниках, викликає на об'єкт уповноважених представників замовника та підрядника, здає обсяги виконаних робіт. Уповноважені представники замовника та підрядника перевіряють відповідність фактично виконаних робіт з обсягами, зазначеними у проекті, виконавчій документації та у акті форми КБ-2в і підписують його в частині фактично виконаних обсягів робіт та наданої виконавчої документації.

Згідно пункту 7.2 договору у разі несвоєчасного виконання робіт за договором, у тому числі при виконанні гарантійних зобов'язань, визначених розділом 8 договору, субпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування штрафних санкцій, від вартості непереданого субпідрядником підряднику збудованого об'єкту за кожний день затримки, а за прострочення виконання робіт за договором понад 30 календарних днів, додатково, субпідрядник сплачує підряднику штраф у розмірі 5 відсотків від вартості непереданого субпідрядником підряднику збудованого об'єкту.

Так, на виконання умов договору відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи на суму 3197817,91 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в № 1 за вересень 2014 року на суму 3089738,60 грн. та № 2 за липень 2014 року на суму 108079,31 грн. Вказані акти оплачені позивачем повністю в період з 24.09.2014 по 10.10.2014.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, та протягом 9 місяців з моменту підписання договору, як це передбачено в пункті 5.1 договору, тобто до 16.02.2015 року.

В зв'язку з простроченням відповідачем виконання робіт в період з 17.02.2015 по 16.08.2015 року, позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача на підставі пункту 7.2 договору пені та штрафу.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав що невиконання ним робіт у повному обсязі сталося з вини самого позивача, оскільки позивач не перерахував відповідачу аванс у розмірі 30% від ціни договору, як це передбачено п. 4.1 договору, а пунктом 5.1 договору передбачено обов'язок субпідрядника розпочати роботи за договором протягом 3 календарних днів з моменту отримання ним на свій розрахунковий рахунок авансу згідно п. 4.1 договору; посилання позивача на можливість виконання робіт відповідачем без отримання авансу не відповідають обставинам справи, оскільки передчасне виконання відповідачем частини зобов'язання не звільняє позивача від виконання обов'язків визначених п. п. 4.1, 5.1 договору. Відповідно до ч. 4 статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Оскільки, умовами договору передбачене авансування позивачем витрат відповідача з придбання необхідних матеріальних ресурсів, відсутність такого авансування унеможливлює виконання робіт відповідачем. Повністю не визнаючи позов, відповідач вважає, що в силу вимог ст.ст. 258, 260, 261, 264, 267 ЦК України сплив строк позовної давності для заявлення вимоги про стягнення пені за період з 17.02.2015 до 14.04.2015 у розмірі 166 413, 76 грн. та штрафу у розмірі 97 811,63 грн.

Як зазначалось вище, під час нового розгляду справи № 925/376/16, рішенням господарського суду Черкаської області від 04.04.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 398749 грн. 88 коп. пені та 5981 грн. 25 коп. судового збору. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач прострочив виконання договору починаючи з 17.02.2015 року, тобто упродовж 9 місяців з дня підписання договору не виконав певний об'єм робіт, а тому погодився з доводами позивача про нарахування на суму 1 956 232,63 грн. пені за кожен день прострочення та штрафу. При цьому, враховуючи заяву про застосування строку позовної давності суд першої інстанції частково задовольнив позов та стягнув 398749 грн. 88 коп. пені.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 398749 грн. 88 коп. пені за укладеним між сторонами договором, погодитися не може, виходячи з наступного.

За правовою природою укладений сторонами правочин є договором будівельного підряду, за яким, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (частина 3 статті 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Виходячи з приписів статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного кодексу України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до його умов та вимог закону, при цьому, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання умов договору відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи на суму 3 197 817,91 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актами приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в №1 за вересень 2014 року на суму 3 089 738,60 грн. та №2 за липень 2014 року на суму 108 079,31 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані акти були оплачені позивачем в період з 24.09.2014 року по 10.10.2014 року повністю.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач згідно вимог пункту 5.1 договору зобов'язаний був завершити виконання робіт з будівництва об'єкту до 16.02.2015 року, тобто протягом 9 місяців з моменту підписання договору, проте вказані роботи не виконав, що є підставою на думку позивача для нарахування йому пені та штрафу у зв'язку з простроченням виконання робіт на підставі пункту 7.2 договору за період з 17.02.2015 року по 16.08.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду (частина 1 статті 850 ЦК України).

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в порушення умов укладеного договору, аванс у сумі і у строки, передбачені пунктом 4.1 договору, відповідачеві не перерахував.

Незважаючи на вказані порушення позивачем умов договору станом на 26.04.2016 відповідачем було виконано частину робіт належних до виконання, що підтверджується актами №1 та №2 від 15.09.2014 року на суму 3 197 817,91 грн.

При цьому, зі змісту актів виконаних робіт від 15.09.2014 вбачається, що складовими вартості виконаних робіт є, зокрема, матеріали, ціна яких визначена у кожному акті окремою. Колегія суддів звертає увагу на те, що складені сторонами акти виконаних робіт не передбачають виконання робіт відповідачем без будь-яких матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно ст. 510 ЦК України у підрядних відносинах підрядник є боржником щодо виконання робіт та кредитором щодо їх оплати.

Згідно змісту ст. 531 ЦК України боржник (підрядник) може достроково виконати свій обов'язок (щодо виконання робіт).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що незважаючи на те, що строки виконання робіт пов'язані з отриманням авансу, відповідач, не отримавши такий аванс, виконав частину робіт. При цьому, чинним законодавством не передбачено наслідків у вигляді відповідальності боржника за передчасне виконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим посилання позивача на можливість виконання робіт відповідачем без отримання авансу, оскільки передчасне виконання відповідачем зобов'язання не звільняє позивача від виконання обов'язків визначених п.п. 4.1, 5.1 договору.

Слід зазначити, що згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В свою чергу, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, законом, актами цивільного законодавства, іншими правовими актами чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України, ч. 1. ст. 221 ГК України).

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України, ч. 3 ст. 221 ГК України).

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Таким чином, оскільки, умовами договору передбачене авансування позивачем витрат відповідача з придбання необхідних матеріальних ресурсів, на переконання колегії суддів, відсутність такого авансування унеможливлює виконання робіт відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського Суду України від 09.12.2015 у справі № 910/4629/15-г.

При цьому, як слідує з вимог ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, недодержання своїх обов'язків контрагентом позивача (боржника в частині правовідношення щодо оплати робіт) не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що строк виконання зобов'язання підрядника зі сплати авансу визначений з посиланням на дії третьої особи, оскільки це суперечить вимогам ст. 252 ЦК України, тому що така обставина як дії третьої особи може взагалі не настати.

Однак вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції та без належної правової оцінки.

Оскільки, за умовами договору передбачене авансування позивачем витрат відповідача з придбання необхідних матеріалів, конструкцій та виробів, на переконання колегії суддів, відсутність такого авансування зі сторони позивача є об'єктивною обставиною, що виключає можливість виконання робіт відповідачем.

Крім того, помилковими є висновки місцевого господарського суду щодо необхідності звернення відповідача до позивача з вимогою про сплату авансу.

Так, у відповідності до п. 5.2 договору, на який послався суд першої інстанції встановлено право, а не обов'язок субпідрядника звертатись до підрядника з проханням про зміну строків виконання робіт.

Аналізуючи умови договору, можна зробити висновки, що його умовами, відповідач зберігає за собою диспозитивне та альтернативне право, як вимагати від позивача належного виконання зобов'язання, так і притримати виконання зі свого боку.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що не відповідають фактичним обставинам справи і висновки суду першої інстанції про можливість виконання відповідачем всього обсягу робіт за договором без надання субпідряднику проекту на їх виконання.

У відповідності до статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Аналогічні питання врегульовано сторонами в п.п. 6.1.1 договору, у відповідності до умов якого підрядник (позивач) зобов'язується протягом одного робочого дня з моменту підписання сторонами договору передати субпідряднику (відповідачу) проект на виконання робіт з будівництва об'єкту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент укладення договору діяли ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» у відповідності до п. 3.17 якого проектна документація це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно - планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

У відповідності до п. 7.1 вказаних ДБН проект розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об'єкта, кошторисної вартості будівництва.

Отже, сторонами у п. 6.1.1 договору було погоджено складання проектної документації та покладено обов'язок з її подання на позивача.

Колегія суддів звертає увагу нате, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів, що підтверджують передачу всієї проектно-кошторисної документації через один робочий день після підписання договору, як це передбачено умовами п. 6.1.1 договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України, ч. 4 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи встановлені судом обставини, зобов'язання підрядника щодо здачі робіт замовнику в обумовлені договором строки не порушено, оскільки не могло бути виконано внаслідок прострочення виконання своїх зобов'язань позивачем щодо передачі повного комплекту проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право, зокрема, звільнити відповідача від відповідальності.

Таким чином, враховуючи встановлений факт порушення позивачем зобов'язання щодо передачі проектно-кошторисної документації у встановлений п. 6.1.1 договору строк (протягом одного робочого дня після підписання договору, тобто до 17.15.2014 р.), колегія суддів вважає, що прострочення відповідача не настає упродовж всього строку прострочення кредитора в цій частині.

Отже, враховуючи відсутність фінансування з боку позивача яке зокрема необхідне на закупівлю матеріалів, не передання відповідачу проектно-кошторисної документації у встановлений п. 6.1.1 договору строк, колегія суддів вважає, що у даному випадку відбулось прострочення кредитора, тобто самого позивача, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 97 811,63 грн. та пені у розмірі 565 163,65 грн., нараховані за прострочення виконання зобов'язання за договором, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові Пленуму «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки колегія суддів встановила, що права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду, не були порушені відповідачем, клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Черкаської область від 04.04.2017 року, прийняте після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга приватного підприємства «Дорстрой» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2017 року по справі № 925/376/16 скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Дорстрой» на рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2017 року по справі № 925/376/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2017 року по справі № 925/376/16 - скасувати.

3. Прийняти по справі № 925/376/16 нове рішення суду, яким у задоволенні позову - відмовити.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» (18036, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, ідентифікаційний код 03327552) на користь приватного підприємства «Дорстрой» (20001, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Н.Терещенка, 1А, ідентифікаційний код 33819662) 10 939 (десять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 09 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідного наказу по справі № 925/376/16 доручити господарському суду Черкаської області.

6. Матеріали справи № 925/376/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко