Постанова № 67059922, 08.06.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017 року Справа № 904/9657/16 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 025042 від 21.03.2014 р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 7/10-2556 від 21.12.2016 р.

представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року у справі № 904/9657/16

За позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Цесія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району

про витребування майна

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст..ст.85,99,105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року у справі № 904/9657/16 ( суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро задоволено.

Суд витребував від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (ідентифікаційний код: 35447191; місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Соломянська, 14) на користь територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 26510514; місцезнаходження: 49601, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75) нежитлове приміщення №3 вул .Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна -87395812101).

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (ідентифікаційний код: 35447191; місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Соломянська, 14) на користь Прокуратури Дніпропетровської області 49001, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, п/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму витрат в розмірі 3194грн., повязаних зі сплатою судового збору за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року у справі №904/9657/16 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема заявник скарги посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Скаржник вважає безпідставним застосування судом ст. 35 ГПК України та зазначає, що передбачене ст. 35 ГПК України звільнення від доказування не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Судом надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна. Висновок суду про те, що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном є, таким, що зроблено без врахування Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Апелянт посилається на те, що недійсність договору купівлі-продажу № 5329 від 24.07.2013 року, яка визнана судом в рамках справи про банкрутство і на виконання якого було передано майно з комунальної до приватної власності, само по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Крім того, апелянт посилається на те, що рішенням від 24.07.2013р №29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району банкрутом, залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації.

Вимоги позивача про витребування нерухомого майна у відповідача на підставі ст. 388 ЦК України, у звязку із вибуттям майна з володіння власника без його волі, не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Товариство вважає, що суд першої інстанції повинен був встановити особу, яка винна в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна та вирішити питання стягнення на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна. Крім того, відповідач вважає, що до спірних відносин підлягала застосуванню ст. 267 ЦК України. Суд повинен був відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною.

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Прокурор вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться фактично до оспорювання фактів, встановлених судами по справі №38/5005/5752/2012.

Позивач - Дніпропетровська міська рада зазначив, що судом при розгляді справи було обґрунтовано встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпропетровської міської ради, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро. Позивач також підтримує прокурора і вважає, що строк позовної давності пропущено не було.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05.07.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №3, що розташоване за адресою: вул.Набережна Заводська, будинок 91Б в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-87395812101).

В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КВЖРЕП Ленінського району передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012р. відкрито провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 КВЖРЕП Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі № 38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, загальною площею 182,1 кв. м., оформлених протоколом № 53 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено приватне підприємство ЦЕСІЯ (далі - ПП ЦЕСІЯ).

На підставі протоколу № 53 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, 24.07.2013 між КВЖРЕП Ленінського району та ПП ЦЕСІЯ укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, загальною площею 182,1 кв.м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 5329, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 3 по вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №3 вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, загальною площею 182,1 кв. м., оформлених протоколом № 53 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5329 від 24.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та ПП ЦЕСІЯ з відчуження нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, загальною площею 182,1 кв. м.

Згідно приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або кримінальній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Спірне нерухоме майно ПП "Цесія" було відчужено на користь ТОВ "Тулс" за договором купівлі-продажу № 5699 від 21.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (далі відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) із позовом про витребування майна, позивач прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради посилався на те, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі, нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б.

Задовольняючи позовні вимоги про витребування майна, господарський суд першої інстанції виходив з того, що саме визнання судом недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна стало підставою для звернення заступника прокурора до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про витребування від ТОВ "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 87395812101). Тобто право на звернення з цим позовом до суду та початок перебігу строку позовної давності, у межах якого заступник прокурора та Дніпровська міська рада могли звернутися з позовом до суду розпочався 29.08.2016р., а заступник прокурора звернувся з цим позовом до суду 24.10.2016р. (тобто в межах цього процесуального строку).

Таким чином, прокурором та Дніпровською міською радою не пропущено строк, встановлений приписами ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, у межах якого можна звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВРЖЕП Ленінського району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 3 по вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №3 вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, загальною площею 182,1 кв. м., оформлених протоколом № 53 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5329 від 24.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та ПП ЦЕСІЯ з відчуження нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, загальною площею 182,1 кв. м.

У подальшому, 21.11.2013 року, спірне нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Набережна Заводська, будинок 91Б у м. Дніпро, загальною площею 182,1 кв. м., за договором купівлі-продажу № 5699, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, було відчужено ПП «ЦЕСІЯ» на користь ТОВ ТУЛС.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року по справі № 38/5005/5752/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 по справі № 38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 14.03.2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Таким чином, судовими рішеннями було встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею Дніпровської міської ради та визнані недійсними договора купівлі-продажу вищезазначеного майна.

А отже, Дніпровська міська рада в інтересах якої діє прокурор, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову до нового власника майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Дніпропетровська, як власник спірного обєкта нерухомості, делегує Дніпропетровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Крім того, згідно п. 2.15. Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2011 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу ч. 5 ст. 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Доводи апелянта відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними, й такими, що спростовуються зібраними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства.

Посилання апелянта на те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі КВРЖЕП Ленінського району м. Дніпропетровська та залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання, а тому правомірно було включено до складу ліквідаційної маси, є необґрунтованим, оскільки державну реєстрацію права господарського відання КВЖРЕП Ленінського району було проведено в порядку ст.ст.331,334 ЦК України лише в 2013 році, що підтверджується витягами про зареєстровані речові права та їх обтяження, що наявні в додатку до скарги, тобто після включення майна до ліквідаційної маси та продажу ліквідатором з біржових торгів.

З огляду на зазначене, будь-які правові підстави для включення спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси та його продажу у ліквідатора були відсутні.

Зазначені обставини були досліджені під час розгляду справи №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВРЖЕП Ленінського району, та свідчать про вибуття майна поза волею власника, що підлягає встановленню у справі про витребування майна від добросовісного набувача.

Доводи апелянта про те, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 року у даній справі, якою відмовлено в задоволенні скарги КП " Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю " Дніпропетровської міської ради на дії ліквідатора щодо включення майна до ліквідаційної маси та визначено, що ліквідатором правомірно включено до складу ліквідаційної маси нерухоме майно, що закріплене за підприємством на праві господарського відання, - то колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вказана ухвала виносилась за результатами розгляду скарги іншої особи, мала інше обґрунтування, інші правові підстави та обсяг вимог.

Колегія суддів вважає, що мотивація ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013р. не має в даному випадку преюдиціального значення для правовідносин , що склалися, тому, що у вказаній ухвалі суд першої інстанції не вирішував питання права власності та не досліджував обставини правомірності чи неправомірності відчуження в ліквідаційної процедурі спірних об'єктів нерухомого комунального майна.

Доводи апелянта про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто, з 20.07.2012 року, повноваження Дніпропетровської міської ради як представника власника майна банкрута припинились, є неспроможними, оскільки КВЖРЕП Ленінського району не мало права повного господарського відання та навіть права господарського відання щодо спірного нерухомого майна, адже таке право було передано власником нерухомого майна - Дніпропетровською міською радою іншому комунальному підприємству, тому підприємство-банкрут не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для розпорядження спірними об'єктами нерухомого майна.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/5005/5752/2012 винесена 29.08.2016року, а тому, саме з вказаного часу як позивачеві, так і прокуророві стало достовірно відомо про порушення прав територіальної громади м. Дніпро на мирне володіння комунальним майном, та відповідно про необхідність звернення до суду з метою його поновлення.

Як розяснив Вищий господарський суд України в п. 2.10 постанови Пленуму №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

При цьому про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві, так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016, після винесення ухвали господарським судом Дніпропетровської області ухвали в справі №38/5005/5752/2012 про задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси.

Доводи апелянта про те, що про винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції протиправно не вирішено питання про визнання особи, яка є винною в недійсності правочину та не вирішенні питання про стягнення на їх користь витрат, понесених ними на придбання витребуваного майна, є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При цьому ТОВ ТУЛС не заявляло жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, а посилання на порушення норм матеріального права в даному випадку є безпідставними.

Крім того, задоволення позову прокурора не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна, відповідно до статті 661 ЦК з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТУЛС» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2017 року у справі № 904/9657/16- залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.06.2017року

Головуючий суддяО.В. Березкіна

СуддяМ.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов