Рішення № 67059734, 29.05.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р.Справа № 922/1427/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради Харківської області, м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про розірвання договору за участю представників :

позивача - Грєнков І.В. за довіреністю №08-11/4550/2-16

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 в якому просить суд :

- Розірвати договір на право тимчасового користування землею від 21.12.1999 за № 2162, зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею виконкомом Харківської міської ради, укладений між виконавчим комітетом Харківської міської ради та підприємцем ОСОБА_2

- Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, 61135, ідентифікац. номер юридичної особи НОМЕР_1) повернути земельну ділянку загальною площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний номер юридичної особи 04059243) з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Ухвалою суду від 04 травня 2017 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 17.05.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 17 травня 2017 року позовні вимоги підтримував.

Відповідач в судове засідання, призначене на 17 травня 2017 року свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Звернувся до суду з клопотанням (вх. № 1042 від 10.05.2017) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання.

Ухвалою суду від 17.05.2017 було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 29 травня 2017 року.

В судове засідання 29 травня 2017 року відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, обґрунтованого відзиву на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

На електронну адресу суду надіслав клопотання (вх. № 1162 від 24.05.2017 та вх. №1183 від 26.05.2017) про відкладення розгляду справи. В обґрунтування своїх клопотань, відповідач вказує на те, що з 06.05.2017 по 17.06.2017 він перебуває в службовому відрядженні. Крім того, в своїх клопотаннях відповідач вказує, що проти позовних вимог заперечує.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні, також, заперечує проти задоволення клопотань відповідача, вважає їх необґрунтованими.

Вирішуючи клопотання про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись із доповненням до позовної заяви, із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.

Відповідач не надав суду доказів в обґрунтування свого клопотання, доказів того, що він дійсно знаходиться у службовому відрядженні у зазначений період, електронні квітки, які були додані до клопотання не підтверджують, що особа, яка їх забронювала, дійсно вилетіла за ними за межі України, у вказаних квітках зазначена лише дата вилиту - 06.05.2017, відповідач не довів чому спір не може бути розглянутий судом по суті.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.02.1999 № 116 між виконавчим комітетом Харківської міської ради та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір на право тимчасового користування землею від 21.12.1999 № 2162 площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 для експлуатації і обслуговування нежитлового приміщення (павільйону) строком до 31.12.2023.

Як зазначає позивач в обгрунтовання своїх вимог, обстеженням на місцевості встановлено, що зазначена земельна ділянка по АДРЕСА_2 у м. Харкові площею, орієнтовно, 0,0352 га, яка надана в тимчасове користування ФО-П ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення (павільйону) частково огороджена та використовується ФО-П ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування двоповерхової нежитлової будівлі (караоке-ресторан з вивіскою «НЕ ГОНИ») та літнього майданчику, на якому розміщені малі архітектурні форми, що є порушенням умов договору на право тимчасового користування землею.

Згідно інформації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, інформація по вищевказаному відсутня.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 27.04.2006 (інвентаризійна справа 75229, реєстровий № 1217) нежитлова будівля літ. «В-2» площею 597,0 м.кв. по АДРЕСА_2 у м. Харкові є громадським будинком (діскобар).

На підставі викладеного Харківська міська рада вважає, що договір на право тимчасового користування землею від 21.12.1999 № 2162, укладений між виконавчим комітетом Харківської міської ради та підприємцем ОСОБА_2 підлягає розірванню.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору та оцінюючи надані суду докази, суд виходить з наступного.

Згідно зі статями 13 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержанням земельного законодавства.

Здійсненими заходами самоврядного контролю встановлені факти використання ФО-П ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 у м. Харкові м. Харкові з порушенням умов договору на право тимчасового користування землею.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.02.1999 № 116 підприємцю ОСОБА_2 надано в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення (павільйону) строком до 31.12.2023 року.

На підставі вказаного рішення між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ФО-П ОСОБА_2 укладено договір на право тимчасового користування землею від 21.12.1999 № 2162.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.12.1999 № 1647 ПП ОСОБА_2 надано дозвіл на проектування та реконструкцію павільйону по прийому склотари під мийку автомобілів та торгівельні приміщення по АДРЕСА_2

Рішенням Харківської міської ради від 27.11.2002 ПП ОСОБА_2 продовжено строки реконструкції павільйону по прийому склотари під мийку автомобілів та торгівельні приміщення по АДРЕСА_2 до 01.06.2004.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.12.2003 № 1308 СПД-ФО ОСОБА_2 надано дозвіл на коригування робочого проекту реконструкції нежитлової будівлі літ. Б-1 по АДРЕСА_2 під мийку автомобілів з торговельними приміщеннями в частині надбудови будівлі для розташування на другому поверсі кафе-бару та більярдної.

Розпорядженням Харківського міського голови від 27.05.2004 № 1344 ПП ОСОБА_2 надано дозвіл на проектування та реконструкцію павільйону по прийому склотари під мийку автомобілів та торгівельні приміщення по АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.06.2004 № 552 затверджено акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованої нежитлової будівлі літ. «Б-1» по АДРЕСА_2 під мийку автомобілів з торговельними приміщеннями і надбудовою будівлі для розташування на другому поверсі кафе-бару та більярдної СПД-ФО ОСОБА_2 (свідоцтво про право власності від 13.07.2004, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.04.2005 № 426 СПД-ФО ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію вбудованих приміщень автомийки під дискобар.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 03.05.2006 № 469 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію реконструкції вбудованих приміщень автомийки під дискобар по АДРЕСА_2 площею 156,5 кв.м. СПД-ФО ОСОБА_2

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.04.2017 № 86096443 право власності на нежитлову будівлю літ. В-2 площею 567,1 кв.м. по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 13.07.2004, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Згідно інформації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, інформація по вищевказаному відсутня.

Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 27.04.2006 (інвентаризійна справа 75229, реєстровий № 1217) нежитлова будівля літ. «В-2» площею 597,0 м.кв. по АДРЕСА_2 у м. Харкові є громадським будинком (діскобар).

Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.03.2017 № 218-А на території земельної ділянки, де розташована нежитлова будівля літ. «В-2» по АДРЕСА_2 у м. Харкові розміщено три дерев'яні будівлі із зрубу прямокутної форми орієнтовними розмірами в плані 3*4 м кожна (мають ознаки малих архітектурних форм), правовстановлюючі документи на які під час проведення перевірки, надані не були.

Відповідно до інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 09.03.2017 № 2574 згідно замовленню ОСОБА_2 щодо виготовлення технічного паспорту на нежитлову будівлю літ. «Б-1» та наданого рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.12.2003 № 1308, 27.01.2004 було проведено обстеження об'єкта нерухомого майна. Обстеженням встановлено, що літ. «Б-1» знесено та на його місці побудовано нежитлову будівлю літ. «В-2» загальною площею 567,1 м. кв., яка використовувалась під мийку автомобілів з торгівельними приміщеннями, кафе-баром та більярдною. Вищевказана нежитлова будівля була прийнята до експлуатації згідно акту державної технічної комісії, затвердженого рішенням Харківського міськвиконкому від 16.06.2004 № 552 та видано 13.07.2004 свідоцтво про право власності виконавчим комітетом Харківської міської ради на ім'я ОСОБА_2.

Разом з цим, відповідно до інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 02.02.2017 № 684/0/225-17 звернень ФО-П ОСОБА_2 стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки за вказаною адресою з 10.07.2013 по цей час не надходило.

Таким чином, ФО-П ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування двоповерхової нежитлової будівлі (караоке-ресторан з вивіскою «НЕ ГОНИ») та літнього майданчику, на якому розміщені малі архітектурні форми, що є порушенням умов договору на право тимчасового користування землею.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 даного Закону договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 1.2. договору земельна ділянка надана у тимчасове користування строком до 31.12.2023 для експлуатації і обслуговування нежитлового приміщення (павільйону).

Таким чином, у зазначеному договорі встановлені умови передачі та використання орендованої земельної ділянки.

Підпунктом а) п. 3.1. договору передбачено, що міськвиконком має право вимагати від землекористувача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з п. 1.2. цього договору, а також припиняти дію договору в разі порушення землекористувачем Земельного кодексу України, інших державних актів відносно землі, а також умов цього договору на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом.

Крім того, підпунктом б) п. 3.2. договору передбачено, що землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, вказаним п. 1.2. цього договору, а також виконувати інші обов'язки, передбачені Земельним кодексом.

А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач порушив істотні умови договору, а саме, земельна ділянка використовується ним не для експлуатації і обслуговування нежитлового приміщення (павільйону), а для експлуатації та обслуговування двоповерхової нежитлової будівлі (караоке-ресторан з вивіскою «НЕ ГОНИ») та літнього майданчику, на якому розміщені малі архітектурні форми, що є порушенням умов договору на право тимчасового користування землею.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, що є істотною умовою даного договору оренди землі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 638 цього кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі, зокрема, є умова і строки передачі земельної ділянки орендарю.

Згідно ст. 26 цього Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Стаття 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду.

В результаті того, що Відповідачем порушено істотну умову договору на право тимчасового користування землею (п. 1.2.) щодо використання земельної ділянки за призначенням, вказана земельна ділянка використовується ФО-П ОСОБА_2 з порушенням вимог земельного законодавства та істотних умов договору, у зв'язку з чим спірний договір оренди землі підлягає розірванню.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (Постанова) встановлено наступне.

Так, згідно п. 3.4.8. у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Укладаючи спірний договір, орендодавець (виконком Харківської міської ради) розраховував на те, що орендар - ФО-П ОСОБА_2 буде використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням (метою) - для експлуатації нежитлового приміщення (павільйону), отже, орендодавець - який представляє інтереси територіальної громади м. Харкова, по-перше, розраховував на поліпшення інфраструктури міста, по-друге, розраховував на утримання Відповідачем земельної ділянки згідно мети та призначення договору у відповідності до п.1.2. договору.

Таким чином, імперативні вимоги земельного законодавства передбачають розірвання договору оренди земельної ділянки у разі тривалого використання орендарем землі не тільки за нецільовим призначенням, а і з порушенням умов договору оренди землі. Причому порушення умов використання земельної ділянки із збереженням режиму цільового призначення охоплює не лише випадки її використання з іншою, не передбаченою умовами договору оренди метою, але і випадки невикористання земельної ділянки взагалі.

Таким чином, у зв'язку з використанням ФО-П ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 з порушенням п. 1.2. договору на право тимчасового користування землею від 21.12.1999 № 2162 порушуються інтереси власника земельної ділянки - Харківської міської ради щодо володіння, розпорядження та використання вказаної земельної ділянки.

А відтак, порушуються вимоги Рішення Конституційного Суду від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 (№ 18-рп/2004) про те, що тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в господарському процесуальному кодексі України та законах України, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Враховуючи викладене, спірний договір на право тимчасового користування землею від 21.12.1999 № 2162 підлягає розірванню у судовому порядку у зв'язку з порушенням Відповідачем його умов та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200,00 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір на право тимчасового користування землею від 21.12.1999 за № 2162, зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею виконкомом Харківської міської ради, укладений між виконавчим комітетом Харківської міської ради та підприємцем ОСОБА_2

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, 61135, ідентифікац. номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку загальною площею 0,0352 га по АДРЕСА_2 територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний номер юридичної особи 04059243) з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, 61135, ідентифікац. номер НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний номер юридичної особи 04059243) 3200,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.06.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя С.А. Прохоров