Рішення № 67059432, 07.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017р. Справа № 914/206/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Бодекс», м. Львів,

до відповідача : ОСОБА_1 міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, м. Львів,

про внесення змін в договір оренди землі від 13.07.2016 року

Суддя М. Синчук

при секретарі Карась Х.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 довіреність №22/05-17 від22.05.2017 р.;

відповідача: ОСОБА_3І довіреність від 17.01.2017 р. № 2901/вих.82;

третьої особи: не зявився.

Представникам позивача та відповідача розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства Бодекс до відповідача ОСОБА_1 міської ради про внесення змін в договір оренди землі від 13.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.02.2017 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.02.2017 р. (суддя Березяк Н.Є.). Розгляд справи відкладався з причин вказаних у відповідних ухвалах суду.

У звязку із тимчасовою непрацездатністю судді Березяк Н.Є. та з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи №914/206/17 призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/206/17.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.04.2017р. суддею по справі №914/206/17 обрано: суддю Синчук М.М.

Ухвалою суду від 11.04.2017 р. справу №914/206/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.04.2017 р.

В судовому засіданні 24.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.05.2017 р.

В судовому засіданні 22.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2017 р.

В судове засідання 29.05.2017 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Через канцелярію суду, подав додаткові пояснення до позовної заяви від 29.05.2017 р. №29/05-1.

В судове засідання 29.05.2017 р. представник відповідача з'явився, надав усні пояснення у справі. Через канцелярію суду, подав клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали ЛМР №4250 від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова».

В судове засідання 29.05.2017 р. представник третьої особи не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

В судовому засіданні 29.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 07.06.2017 р.

В судове засідання 07.06.2017 р. представник позивача зявився, подав додаткові письмові пояснення до позовної заяви, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 07.06.2017 р. представник відповідача з'явився, надав усні пояснення у справі. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 07.06.2017 р. представник третьої особи не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01 липня 2016 року ОСОБА_1 міська рада прийняла Ухвалу №681 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство "Бодекс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській, 99а».

Згідно п. 2.1.1. цієї Ухвали, вирішено укласти договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство "Бодекс", встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень».

13 липня 2016 року Орендодавець - ОСОБА_1 міська рада (надалі - Відповідач) в особі виконуючого обов'язки директора департаменту містобудування ОСОБА_1 міської ради, начальника управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності, з одного доку, та орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство "Бодекс" (надалі - Позивач), з другого боку, уклали договір оренди землі, який був зареєстрований у ОСОБА_1 міській раді 13 липня 2016 року за № С-4314, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі С-4 було вчинено запис (далі - "Договір оренди").

Відповідно до умов Договору оренди Відповідач надав Позивачу, а Позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Стрийській, 99-а для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В пункті 1 Договору оренди вказано, що Відповідач при укладанні цього договору діяв на підставі нормативно-правових актів, а саме: Податкового кодексу України; Ухвали Відповідача від 26.07.2012 р. № 1675 "Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові" (далі - "Ухвала про Положення оренди", копія "Ухвали про Положення оренди" додається), Ухвали Відповідача від 15.12.2014 р. № 4250 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова" та Ухвали Відповідача від 01.07.2016 р. №681 "Про затвердження ТзОВ виробничо-торговому підприємству Бодекс проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській, 99-а».

Відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 827 199,00 грн, що підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.07.2016 р.

Згідно п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 939 263,88 грн. в рік, що становить 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Між сторонами у справі підписано Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена на 06.07.2016 р., встановлено розмір орендної плати, що становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 років до 01.07.2026 року.

13.12.2016 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору оренди землі від 13.07.2016 р., а саме в п. 9 встановивши орендну плату в розмірі 234 815,97 грн в рік, що становить 3 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка є обєктом оренди, на підставі 14.5. Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові".

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад і виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються.

Ухвалою ОСОБА_1 міською радою від 01.07.2016 №681 «Про затвердження ТзОВ виробничо-торговому підприємству Бодекс проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській, 99-а», ОСОБА_1 міська рада надала ТзОВ ВТП «Бодекс» в оренду земельну ділянку на вул. Стрийській, 99-а площею 0,5300 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку терміном на 10 років.

Пунктом 2.1.1. ухвали від 01.07.2016 №681 ОСОБА_1 міська рада встановила річну орендну плату за землю на вул. Стрийській, 99-а у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі ухвали між ОСОБА_1 міською радою та ТзОВ ВТП Бодекс» укладено договір оренди землі на вул. Стрийській, 99-а площею 0,5300 га, який зареєстровано у ОСОБА_1 міській раді 13.07.2016 за №0-4314. Договір чинний і обовязковий до виконання.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою внести зміни до договору оренди землі від 13.07.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торговим підприємством "Бодекс", який був зареєстрований у ОСОБА_1 міській раді 13 липня 2016 року за № С-4314, про що у книзі записів Договорів оренди землі С-4 було вчинено запис, шляхом викладення п. 9 цього Договору у наступній редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 234 815,97 грн. (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 97 копійок) в рік, що становить 3 (три) відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об'єктом оренди, та вноситься щомісячно рівними частинами на поточний рахунок № 33213812700008 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014. Отримувач: Міський бюджет для Сихівського району, ЄДРПОУ 38007636. Код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30 числа місяця наступного за звітним.".

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом п.п.28,34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку;

Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу приписів ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Крім цього, в п.п. 1-6, 10-11 ст. 123 ЗК України передбачено порядок звернення для одержання в користування земельної ділянки, строки розгляду такого звернення органом місцевого самоврядування та підстави для прийняття рішення про надання ділянки в користування відповідному субєкту.

Як зазначено у ст. 284.1 Податкового кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 287.7. у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Частинами 1,4,5 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, не може бути меншою З відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як вказано у ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У ст.16 ЗУ «Про оренду землі» зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.21 ЗУ «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України встановлено передача в оренду земельних ділянок,що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 22 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові, затвердженого ухвалою міської ради від 26.07.2012 року № 1675 визначає у п. 13.1. що підставою для укладання договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу ділянки (її частини) в оренду з обовязковим визначенням категорії земель за основним цільовим призначенням (відповідно до статті 19 Земельного кодексу України) та категорії земель за функцією використання.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх функціонального призначення, а підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про передачу земельної ділянки в оренду з обовязковим визначенням категорії земель за основним цільовим призначенням і категорії земель за функцією використання.

Ухвалою ЛМР №681 від 01.07.2016р. ТзОВ виробничо-торгове підприємству «Бодекс» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській, 99-а.

Пунктом 2.1.1 ухвали ОСОБА_1 міської ради від 01.07.2016 року №681 встановлено, що річна орендна плата становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.73 ЗУ «Про місцеве самоврядування» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На підставі вказаної ухвали укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 13.07.2016р. за № С-4314.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до вимог ст.792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобовязується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений (договором строк у володіння та користування за плату.

Договір оренди земельної ділянки обов'язково укладається в письмовій формі.

Досягнення згоди між орендодавцем і орендарем за всіма істотними та іншими умовами, їх оформлення у письмовому тексті договору та його державна реєстрація включають у себе поняття укладення договору оренди земельної ділянки і договір стає обовязковим до виконання сторонами.

Принцип обов'язковості договору встановлений в ст. 651 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 188 ГК зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.

Враховуючи наведене з моменту укладення договору оренди, він став обовязковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо сплати орендної плати орендарем.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 2.14 Постанови від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01 липня 2016 року ОСОБА_1 міська рада прийняла Ухвалу №681 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство "Бодекс" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Стрийській, 99а».

Згідно п. 2.1.1. цієї Ухвали, вирішено укласти договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгове підприємство "Бодекс", встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень».

На виконання Ухвали №681 від 01.07.2016 р. було укладено Договір оренди землі від 13.07.2016 р.

Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За встановлених обставин, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, свободу договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст рішення підписано 12.06.2017 р.

Суддя Синчук М.М.