Рішення № 67059424, 07.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017р. Справа № 914/577/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі Думин В.Я. розглянула справу

за позовом: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

про: демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1.

За участю представників:

Від позивача: Михальська - Гибрик І.М.представник (дор. 33 вих.421 від 14.09.2016р.)

Від відповідача: Якимів А.В. адвокат (договір 10/05/17 від 10.05.2017 р.)

Суть спору: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про: демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на території Личаківського району функціонує тимчасова споруда самочинно встановлена ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 у м. Львові.

Договір оренди земельної ділянки закінчився 30.12.2016 р., що вбачається із додаткової угоди (договору) від 30.07.2015 р. № Л-2334 до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого у Львівській міській раді 16.06.2009 р. за № Л-1053 із змінами зареєстрованими у Львівській міській раді 31.10.2014 р. за № Л-1998.

Термін дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 від 17.12.2015 р. № Л 523 закінчився 30.12.2016 р.

Керуючись ухвалою Львівської міської ради від 30.06.2016 р. « 629 та п. 12.2.6 «Правил благоустрою м. Львова» районною адміністрацією видано розпорядження № 4 від 10.01.2017 р. «Про демонтаж самовільно встановленої споруду на АДРЕСА_1».

В п. 1 вказаного розпорядження ФОП ОСОБА_1 зобов'язано добровільно демонтувати власними силами тимчасову споруду в десятиденний термін з часу отримання розпорядження.

Крім того, відповідно до акту обстеження від 13.02.2017 р. ФОП ОСОБА_1 вимоги розпорядження районної адміністрації № 4 від 10.01.2017 р. не виконав.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 23.03.2017 р. порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 19.04.2017 р.

В судове засідання 19.04.2017 р. з»явився представник позивача, відповідач не з»явився причин неявки не повідомив , суд відклав розгляд справи на 11.05.2017р.

В судове засідання 11.05.2017р. . з»явились представники сторін , представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом, оскільки на сесію Львівської міської ради виноситься питання про продовження терміну дії договору оренди.

В судовому засіданні була оголошена перерва до 18.05.2017р., представник відповідача в черговий раз не з»явився в судове засідання , просив розгляд справи відкласти та продовжити строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою від 18.5.2017 року суд продовжив розгляд справи згідно ст.69 ГПК Укріїни та відклав розгляд справи на 07.06.2017року.

17.05.2017р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_4, яка стверджує,що тимчасова споруда належить їй, а тому ОСОБА_1 не має відношення до спірної споруди.

07.06.2017 року представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи у Сихівському районному суді м.Львова про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі представник відповідача на запитання головуючого відповів, що він не знає чи є тимчасова споруда у його довірителя за адресою м.Львів, вул.. Лисинецька 5 . Не зміг представник також пояснити доцільність зупинення провадження у справі,оскільки його довіритель не має відношення до спірної споруди. Враховуючи викладене , а також що підставою для демонтажу позивач вважає закінчення договору оренди та паспорта прив»язки, а не лише розпорядження відсутні підстави для зупинення провадження у справі,

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п. 1.2 «Правил благоустрою м.Львова» вони є обов'язковими для виконання на території м.Львова всіма органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, посадовими особами міської ради, об'єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.

Відповідно з п. 12.2.6 «Правил благоустрою м. Львова», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р. № 376 самочинно встановлені мафи підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду.

Згідно до п.4.24 «Положення про Личаківську районну адміністрацію та її структуру», затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 977 від 01.11.2016 р. до повноважень районної адміністрації належить розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.

Відповідно до розпорядження № 4 від 10.01.2017 р. «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на АДРЕСА_1» ФОП ОСОБА_5 зобов'язано добровільно демонтувати власним силами тимчасову споруду, встановлену на АДРЕСА_1 у м. Львові в десятиденний термін з часу отримання розпорядження.

13.02.2017 р. складено акт обстеження ФОП ОСОБА_1 вимоги розпорядження районної адміністрації № 4 від 10.01.2017 р. не виконав. Враховуючи, що додаткова угода від 30.07.2015 року була укладена до 30.12.2016 року , тому і договір і паспорт прив"язки закінчили свою дію. Оскільки відповідач порушував правила здійснення торгівлі до нього застосовувався адміністративний штраф (а.с.15) Постанова 285 від 22.12.2016 року, доказів оскарження останньої суду не надано. Листом від 19.10.2016 року позивач звернувся до відповідача про демонтаж споруди.

Після закінчення терміну дії додаткової угоди від 30.07.2015 року сторони не уклали жодної угоди та не мали наміру продовжити термін дії даної угоди.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Враховуючи, що жодною із сторін не надано суду договору зареєстрованого у Львівській міській раді 16.06.2009 р . за №Л- 1053 , із змінами зареєстрованими у Львівській міській раді 31.10.2014 р. за № 1998 а лише додаткову угоду від 30.07.2015 р. сторони пояснили , що основну угоду вони втратили , а тому суду невідомі умови укладення основного договору.

Як передбачено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

Відсутність договору оренди та паспорту прив»язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності у відповідача є підставою для демонтажу спірної тимчасової споруди.

Не заслуговує на увагу суду заява ОСОБА_4, яка стверджує,що тимчасова споруда належить їй, а тому ОСОБА_1 не має відношення до спірної споруди, оскільки суд витребував із Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки інвентаризаційну справу нежитлової будівлі літ -В-1 площею 46,5м. кв. Як вбачається з матеріалів справи за даною адресою видавалось кілька дозволів різним суб»єктам на встановлення тимчасових споруд, а відтак заява ОСОБА_4 є неналежним доказом, про те що спірна споруда належить їй оскільки спростовується матеріалами справи.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши подані сторонами докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст. 144 Конституції України, Правилами благоустрою м.Львова, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст.28, 33,34 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити повністю.

1. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) демонтувати тимчасову споруду торгівельного призначення на вул. Лисинецька 5 у м.Львові.

Боржник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1)

Стягувач: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (79017, м. Львів, вул. К. Левицького 67, код ЄДРПОУ 04056109).

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: на користь Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (79017, м. Львів, вул. К. Левицького 67, код ЄДРПОУ 04056109) - 1600,00 судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 12.06.2017 року.

Суддя Запотічняк О.Д.