Рішення № 67058808, 03.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2017Справа №910/24054/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 133 275,98 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 26.01.2017 року;

від відповідача: Лисенко Д.В. - за довіреністю №1720 від 27.05.2016 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 133 275,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови Договору добровільного страхування майна серії 212/01 №175/00/16 0000023 від 03.01.2016 року та після настання страхового випадку (пожежа) не виплачено позивачу повної страхової суми на відновлення пошкодженого майна.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 129 643 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 00 коп. - несплаченого страхового відшкодування, 1 996 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 50 коп. - пені, 1 636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн. 48 коп. - 3% річних, 1 999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 14 коп. - судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат за складання висновку експертного дослідження №161102/4_ЮШ будівельно-технічної експертизи від 29.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_5) від 03.01.2017 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.01.2017 року.

30.01.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_5 на лікарняному, судове засідання з розгляду даної справи 31.01.2017 не відбулося.

Враховуючи те, що суддя ОСОБА_5 повернувся з лікарняного, суд призначає до розгляду дану справу, так Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_5) від 09.02.2017 року Розгляд справи призначено на 14.03.2017 року.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді ОСОБА_5 (розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/844 від 13.03.2017 року) матеріали зазначеної справи розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М. ) від 21.03.2017 року прийнято справу №910/24054/16 до свого провадження та призначено її розгляд на 19.04.2017 року.

В судовому засіданні 19.04.2017 року оголошено перерву до 03.05.2017 року.

В судовому засіданні 03.05.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 03.05.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (далі по тексту - страховик, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - страхувальник, ФОП ОСОБА_1, позивач) укладено Договір добровільного страхування майна серії 212/01 №175/000/16 0000023 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 4 Договору предмет договору - майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, Р користуванням і розпорядженням Майном, зазначеним в п. 5 Договору".

Пунктом 5 Договору передбачено, що страхується наступне майно: сушилка для лісо-пиломатеріалу вартістю 200 000,00 грн., столярний цех вартістю 10 000,00 грн., приміщення пилорами вартістю 50 000,00 грн. Місцезнаходження майна: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі страхування нерухомого майна (крім земельних ділянок), за Договором на страхування приймаються: конструктивні елементи Майна, зазначеного в. п. 5 Договору.

Пунктом 7 Договору визначено перелік страхових випадків. Зокрема, страховим випадком є втрата, знищення (загибель) або пошкодження Майна внаслідок обраних нижче страхових ризиків: 7.1. Вогневі ризики: 7.1.1. пожежа, 7.1.2. вибух, 7.1.3. пошкодження димом, 7.1.4. удар блискавки, що викликав пожежу.

Страхова сума становить 350 000,00 грн. (п. 6 Договору).

31.03.2016 року настав страховий випадок передбачений Договором, а саме пожежа, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом про пожежу від 31.03.2016 року.

Внаслідок пожежі знищено перекриття будівлі сушилки на площі 286 кв.м,, покриття-металопрофіль на площі 286 кв.м., 8 вентиляторів осьових для переміщення повітря, 36 метрів кубічних дошок, 12 радіаторів, пошкоджено 2 осьових вентилятора для переміщення повітря, 70 метрів кубічних дошок, стіни сушили, вхідні ворота, вхідні двері в сушилку.

Після настання вказано вище страхового випадку, позивач звернувся до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, надавши відповідачу необхідний пакет документів для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

21.07.2016 року на поточний рахунок НОМЕР_2 в Березнівському відділенні №108/17 АБ "Укргазбанк" ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 21 700,00 грн. страхового відшкодування від відповідача.

02.11.2016 року позивач звернувся в ПП "Експерт-Рівне-Консалт" з письмовою заявою, в якій просив надати висновок експертного дослідження стосовно вирішення наступного питання: «Яка вартість відновлювального ремонту пошкодженої будівлі сушили за адресою: АДРЕСА_1?».

Відповідно до Висновку експертного дослідження №161102/4_ЮШ будівельно-технічної експертизи від 29.11.2016 року, який виконаний судовим експертом - ОСОБА_4 (свідоцтво МЮУ НОМЕР_3 від 28.09.2012 року) Приватного підприємства "Експерт-Рівне-Консалт" вартість відновлювального ремонту по відновленню пошкодженого майна - покриття та перекриття будівлі сушилки за адресою: АДРЕСА_1 станом на 29.11.2016р. становить: 151 693,00 грн.

Вартість проведення експертного дослідження становить 5 000,00 грн., що підтверджується договором №161102/4 від 02.11.2016 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №92 від 02 листопада 2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач значив, що належна до виплати сума страхового відшкодування становить 129 643,00 грн. (151 693,00 грн. (вартість відновлювального ремонту по відновленню пошкодженого майна) - 350,00 грн. (0,1 % безумовна франшиза від страхової суми, зазначеної в п.6 договору) - 21700,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) = 129 643,00 грн.)

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 16.6 Договору страхове відшкодування виплачується Страховиком у розмірі прямого збитку, але не більше розміру страхової суми та/або відповідної страхової суми за окремим предметом Договору, визначеної в Додатку № 1 до Договору, а також з вирахуванням розміру обумовленої в Договорі франшизи та з вирахуванням сум, одержаних Страхувальником та/або Вигодонабувачем в порядку відшкодування заподіяного збитку від третіх осіб

Згідно з п. 16.7 Договору розмір прямого збитку, заподіяного внаслідок страхового випадку, визначається: при пошкодженні Майна - у розмірі вартості робіт на відновлення з вирахуванням зносу замінених деталей, агрегатів, вузлів, матеріалів чи інших частин пошкодженого Майна. Вартість робіт на відновлення включає: вартість матеріалів та запасних частин для відновлення (ремонту) Майна до стану, в якому Майно було до настання страхового випадку; вартість проведення відновлювальних робіт.

Із ст. 20 Закону України «Про страхування» випливає, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як передбачено п.п.16.1 та 16.5. Договору, рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається Страховиком протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня одержання переліку документів передбаченого п.п.16.1.2.-16.1.18 договору страхування, страховик складає страховий акт та здійснює виплату - страхового відшкодування протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Днем виплати страхового відшкодування є день списання грошових коштів з рахунку Страховика.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Судом встановлено, що страховик (позивач) виконав частково своє грошове зобов'язання та сплатив страхове відшкодування в розмірі 21 700,00 грн., однак належна страхова сума до виплати з урахуванням 0,1 безумовної франшизи та 21700,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) становить 129 643,00 грн. (151 693,00 грн. (вартість відновлювального ремонту по відновленню пошкодженого майна) - 350,00 грн. (0,1 % безумовна франшиза від страхової суми, зазначеної в п.6 договору) - 21700,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) = 129 643,00 грн.). В зв'язку з чим суд дійшов до висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині не виплаченого страхового відшкодування в розмірі 129 643,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 129 643 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 00 коп. (несплаченого страхового відшкодування), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись пунктом 14.6. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 996,50 грн.

Відповідно до п. 14.6 договору страхування за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі 0,01 % від простроченої суми за кожен день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 996,50 грн. нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що виплата Відповідачем частини страхового відшкодування в сумі 21700,00 грн. на користь Позивача здійснено 21.07.2016 року, а тому саме з вказаної дати і до дня із зверненням до суду з даною позовною заявою обраховується пеня в розмірі 0,01 % від простроченої суми за кожен день прострочення здійснення страхового відшкодування та три проценти річних від простроченої суми.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 636,48 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 636,48 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 129 643 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 00 коп. - несплаченого страхового відшкодування, 1 996 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 50 коп. - пені, 1 636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн. 48 коп. - 3% річних, 1 999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 14 коп. - судового збору, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат за складання висновку експертного дослідження №161102/4_ЮШ будівельно-технічної експертизи від 29.11.2016 року.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.06.2017 року.