Рішення № 67058751, 08.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.2017 Справа № 904/5342/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ", м.Дніпро

про стягнення пені та трьох відсотків річних

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 49 від 06.02.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 116805,91грн. пені та 8672,46грн. трьох відсотків річних.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.12.2014 між сторонами укладено договір №11-15/31.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, а також специфікацій до договору, позивач в термін з 25.06.2016 по 28.08.2016 поставив та передав у власність відповідача феросплави, а відповідач, в свою чергу, прийняв та оплатив феросплави виробництва позивача.

У зв'язку з тим, що відповідачем порушено строк перерахування грошових коштів за поставлені феросплави позивач нарахував пеню та три відсотки річних.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2017 справу №904/5342/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 21.04.2017 за вих.№18-59 ухвалою суду від 06.06.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 06.06.2017.

02.06.2017 отримано контррозрахунок пені та трьох відсотків річних здійснений відповідачем. Відповідач вказав, що в платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" присутні посилання на дату договору та рахунків, що виставлялися за поставлений товар, тому погашення заборгованості мало відбуватися відповідно до призначення платежу. Згідно наданого відповідачем контррозрахунку позовних вимог сума пені складає 62468,38грн., сума трьох відсотків річних складає 7182,28грн.

02.06.2017 отримано клопотання про зменшення пені в якому просить суд при прийнятті рішення, враховуючи розрахунок пені та трьох відсотків річних позивача або контррозрахунок пені та трьох відсотків річних відповідача зменшити розмір пені на 55 (п'ятдесят п'ять) відсотків. Відповідач звертає увагу на незначне прострочення платежу і відсутність збитків у позивача.

Суд оголошував перерву з 06.06.2017 до 08.06.2017.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 06.06.2017.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 06.06.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, в минулому судовому засіданні позов підтримував, наполягав на його задоволенні; повноважний представник відповідача проти позову частково заперечував, просив суд зменшити розмір пені.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2014 між публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №11-15/31 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 якого з метою здійснення господарської діяльності покупець зобов'язується прийняти і сплатити, а постачальник поставити продукцію виробництва позивача (далі по тексту - товар).

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України протягом 120 календарних днів від дати поставки товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що поставка та ціна товару за договором проводиться на умовах СРТ, залізнична станція Нижньодніпровськ, Придніпровській з/д (згідно з умовами "Інкотермс-2000").

Датою поставки товару та моментом переходу права власності на товар, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції ОСОБА_2 Придніпровської з/д, згідно пункту 6.1.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 (пункт 11.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останній оплатив з порушенням строку, що підтверджується наступними документами:

- накладна №31260 від 25.06.2017, накладна №31261 від 25.06.2016; рахунок №491657 від 25.06.2016 на суму 926094,42грн.; оплачено платіжним дорученням №10366 від 31.10.2016 на суму 626094,42грн., платіжним дорученням №10438 від 01.11.2016 на суму 1960000,00грн. (частково);

- накладна №45157328 від 28.06.2016; рахунок №491704 від 28.06.2016 на суму 1606209,36грн.; оплачено платіжним дорученням №10438 від 01.11.2016 на суму 1960000,00грн. (частково);

- накладна №45157310 від 28.06.2016; рахунок №491705 від 28.06.2016 на суму 1957721,35грн.; оплачено платіжним дорученням №10438 від 01.11.2016 на суму 1960000,00грн. (частково), платіжним дорученням №10483 від 02.11.2016 на суму 1903930,71грн.;

- накладна №31278 від 08.07.2016; рахунок №491877 від 08.07.2016 на суму 468555,84грн.; оплачено платіжним дорученням №10991 від 11.11.2016 на суму 1048187,89грн.;

- накладна №31279 від 08.07.2016; рахунок №491878 від 08.07.2016 на суму 579632,05грн.; оплачено платіжним дорученням №10991 від 11.11.2016 на суму 1048187,89грн.;

- накладна №31284 від 12.07.2016; рахунок №491912 від 12.07.2016 на суму 472096,79грн.; оплачено платіжним дорученням №11057 від 14.11.2016 на суму 1200000,00грн.;

- накладна №31289 від 14.07.2016; рахунок №491959 від 14.07.2016 на суму 470803,26грн.; оплачено платіжним дорученням №11057 від 14.11.2016 на суму 1200000,00грн.;

- накладна №31299 від 15.07.2016; рахунок №491993 від 15.07.2016 на суму 468474,92грн.; оплачено платіжним дорученням №11057 від 14.11.2016 на суму 1200000,00грн.; платіжним дорученням №11128 від 15.11.2016 на суму 1805000,00грн. (частково);

- накладна №45903176 від 17.07.2016, накладна №45903242 від 17.07.2016; рахунок №491999 від 17.07.2016 на суму 3302205,64грн.; оплачено платіжним дорученням №11128 від 15.11.2016 на суму 1805000,00грн. (частково), платіжним дорученням №11185 від 16.11.2016 на суму 1708580,61грн.;

- накладна №31304 від 18.07.2016; рахунок №492013 від 18.07.2016 на суму 471007,69грн.; оплачено платіжним дорученням №11433 від 21.11.2016 на суму 430000,00грн., платіжним дорученням №11524 від 22.11.2016 на суму 1550000,00грн.;

- накладна №46070280 від 22.07.2016; рахунок №492102 від 22.07.2016 на суму 1657147,38грн.; оплачено платіжним дорученням №11524 від 22.11.2016 на суму 1550000,00грн., платіжним дорученням №11603 від 23.11.2016 на суму 148155,07грн.;

- накладна №46320305 від 28.07.2016, накладна №46320354 від 28.07.2016; рахунок №492233 від 28.07.2016 на суму 3750360,17грн.; оплачено платіжним дорученням №11733 від 25.11.2016 на суму 1828000,00грн., платіжним дорученням №11805 від 28.11.2016 на суму 1600000,00грн.; платіжним дорученням №11872 від 29.11.2016 на суму 1650000,00грн.;

- накладна №46439626 від 31.07.2016; рахунок №492283 від 31.07.2016 на суму 1061507,86грн.; оплачено платіжним дорученням №11872 від 29.11.2016 на суму 1650000,00грн.;

- накладна №46439634 від 31.07.2016, накладна №46439642 від 31.07.2016, накладна №46439659 від 31.07.2016; рахунок №492285 від 31.07.2016 на суму 5621795,38грн.; оплачено платіжним дорученням №11872 від 29.11.2016 на суму 1650000,00грн. (частково), платіжним дорученням №11945 від 30.11.2016 на суму 1450000,00грн., платіжним дорученням №11994 від 01.12.2016 на суму 2905662,71грн., платіжним дорученням №12074 від 02.12.2016 на суму 480000,00грн., платіжним дорученням №12127 від 05.12.2016 на суму 520000,00грн.;

- накладна №46944781 від 14.08.2016, накладна №46944799 від 14.08.2016; рахунок №492492 від 14.08.2016 на суму 3258353,10грн.; оплачено платіжним дорученням №13178 від 12.12.2016 на суму 1000000,00грн., платіжним дорученням №13219 від 13.12.2016 на суму 1800000,00грн., платіжним дорученням №13251 від 14.12.2016 на суму 520000,00грн.;

- накладна №31367 від 16.08.2016; рахунок №492522 від 16.08.2016 на суму 470269,87грн.; оплачено платіжним дорученням №13251 від 14.12.2016 на суму 520000,00грн.; платіжним дорученням №13284 від 15.12.2016 на суму 525000,00грн.;

- накладна №31366 від 17.08.2016; рахунок №492527 від 17.08.2016 на суму 469223,99грн.; оплачено платіжним дорученням №13284 від 15.12.2016 на суму 525000,00грн. (частково); платіжним дорученням №13491 від 22.12.2016 на суму 2647000,00грн.;

- накладна №47137419 від 19.08.2016; рахунок №492570 від 19.08.2016 на суму 1650188,66грн.; оплачено платіжним дорученням №13539 від 23.12.2016 на суму 1900000,00грн.;

- накладна №47202148 від 21.08.2016; рахунок №492578 від 21.08.2016 на суму 1648744,02грн.; оплачено платіжним дорученням №13491 від 22.12.2016 на суму 2647000,00грн.;

- накладна №47202155 від 21.08.2016; рахунок №492579 від 21.08.2016 на суму 2024841,49грн.; оплачено платіжним дорученням №13539 від 23.12.2016 на суму 1900000,00грн., платіжним дорученням №13491 від 22.12.2016 на суму 2647000,00грн., платіжним дорученням №13569 від 26.12.2016 на суму 776804,17грн.;

- накладна №47430798 від 28.08.2016 та накладна №47430665 від 28.08.2016; рахунок №492667 від 28.08.2016 на суму 4075442,64грн.; оплачено платіжним дорученням №13607 від 27.12.2016 на суму 2020520,54грн. та платіжним дорученням №13648 від 28.12.2016 на суму 1498526,10грн.

У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за поставлений товар позивач нарахував до стягнення з відповідача:

- пеню за загальний період прострочення з 24.10.2016 по 27.12.2016 на загальну суму 116805,91грн. (розрахунок здійснено за кожен кожну поставку окремо);

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 24.10.2016 по 27.12.2016 на загальну суму 8672,46грн. (розрахунок здійснено за кожен кожну поставку окремо);

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав контррозрахунок позовних вимог.

Вказав, що в платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" присутні посилання на дату договору та рахунків, що виставлялися за поставлений товар, тому погашення заборгованості мало відбуватися відповідно до призначення платежу.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо пені.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.6 договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати за поставлений товар, передбачених пунктами 5.1, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та контррозрахунок відповідача та визнав обґрунтованим та вірним контррозрахунок відповідача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою у розмірі 62468,38грн.

Щодо клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно статей 230, 231 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Приймаючи рішення про зменшення пені господарський суд врахував, що нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка не може перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (Постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Статтею 83 Господарського кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського кодексу України , а також встановлені судом обставини справи, господарський суд вважає обґрунтованим зменшення розміру пені на 30%, а саме до 43727,87грн.

Господарський суд прийняв до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар.

Щодо трьох відсотків річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та контррозрахунок відповідача та визнав обґрунтованим та вірним контррозрахунок відповідача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 7182,28грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1044,80грн., з урахуванням того, що 55,51% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 11, 202, 254, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (49051, м.Дніпро, вул.Винокурова, буд.4; ідентифікаційний код 33718431) на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул.Діагональна, буд.11; ідентифікаційний код 00186542) 43727,87грн. (сорок три тисячі сімсот двадцять сім грн. 87 коп.) пені; 7182,28грн. (сім тисяч сто вісімдесят дві грн. 28 коп.) трьох відсотків річних; 1044,80грн. (одна тисяча сорок чотири грн. 80 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.06.2017

Суддя ОСОБА_3